Розкрийтехідвигнаннязукраїнськихземельфашистськихзагарбників 1943-1944



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розкрийтехідвигнаннязукраїнськихземельфашистськихзагарбників 1943-1944



1. ПочатоквигнанняокупантівзУкраїни. УходізагальногоконтрнаступуЧервоноїарміїзкінцягрудня 1942 р. почалосязвільненняУкраїнивіднімецько-фашистськихзагарбників. ПершиминаземлюУкраїнивступиливійська 1-їгвардійськоїарміїпідкомандуваннямгенералаВ. Кузнєцова, які 18 грудня 1942 р. вибилиокупантівізселаПівнівкаМеловськогорайонунаЛуганщині. ЦьогожднябуливизволеннійдеякііншінаселеніпунктиМеловськогорайону.
початку 1943 р. потужнийнаступрадянськихвійськпочавсявнапрямкуДонбасуйХаркова. Червонійарміївдалосявизволитирядпівнічно-східнихрайонівДонбасуйм. Харків, 2. ПродовженнянаступуЧервоноїарміїнаЛівобережнійУкраїні. БитванаКурськійдузі (5 липня - 23 серпня 1943 р.). 23 серпня 1943 р. буввизволенийм. Харківпрактичноповністюзруйнованийокупантами. УходіДонбаськоїнаступальноїоперації (13 серпня - 22 вересня 1943 р.) буливизволенінайважливішіпромисловіцентриДонбасу, a 8 вересня - м. Сталіно (заразм. Донецьк).
Командуваннявермахтуусвоїхпланахрозраховувало, щонепереборноюперешкодоюдлянаступувійськЧервоноїарміїстанер. Дніпро, іназвалостворюванугітлерівськимивійськамизахиснулінію«Східнимвалом». ВійськаЧервоноїарміївийшлидоДніпрафронтомвідКиєвадоЗапоріжжя. Уночіпроти 21 вересня 1943 р. почалосяфорсуванняДніпра - епопеямасовогогероїзмурадянськихвоїнів. 14 жовтня 1943 р. буловизволенем. Запоріжжя, 25 жовтня - м. Дніпропетровськ, a 6 листопада 1943 р. війська 1-гоУкраїнськогофронтупідкомандуваннямгенералаМ. Ватутіназвільниливіднімецько-фашистськихзагарбниківстолицюУкраїним. Київ.
3. ВизволенняПравобережноїУкраїни e періодзими - весни 1944р. 3.1. Житомирсько-Бердичівськаоперація. Війська 1-гоУкраїнськогофронтупідкомандуваннямгенералаМ. Ватутінадосерединисічня 1944 р. завдалипоразкивійськамгрупиармій«Південь»УходіопераціївійськамифронтубуливизволенітериторіїЖитомирськоїобласті, великачастинаКиївськоїобласті, частинаВінницькоїтаРівненськоїобластей.
3.2. Корсунь-Шевченківськаоперація. Цянаступальнаопераціяздійснюваласявійськами 1-гоі 2-гоУкраїнськихфронтівз 24 січняпо 17 лютого 1944 р. ВійськамЧервоноїарміївдалосьоточитиірозгромити 10 німецькихдивізій. 3.3. Рівненсько-Луцькаоперація. 2 лютого 1944 р. буливизволенівідокупантівЛуцькіРівне, аврезультатіподальшогонаступу - Проскурів, Тернопіль, Вінниця.
3.4. Нікопольсько-Криворізькаоперація. визволилиНікополь (8 лютого) іКривийРіг (22 лютого).
3.5. Проскурівсько-Чернівецькаоперація. Війська 1-гоУкраїнськогофронтуз 4 березняпо 17 квітня 1944 р. здійснилиПроскурівсько-Чрнівецькуоперацію, урезультатіякоїворожеугрупованнябулорозколотенадвічастини. УходіопераціїбуливизволенімістаПроскурів, Кам''янєць-Подільський, Чернівці. Радянськівійськавийшлидопередгір''ївКарпат. -
3.6. Умансько-Ботошанськаоперація. 5 березня - 17 квітня 1944 р. війська 2-гоУкраїнськогофронтурозгромили 8-унімецькуарміюі 26 березня 1944 р. вийшлидодержавногокордонуСРСР, перенеслибойовідіїнатериторіюРумунії - держави-сателітанацистськоїНімеччини.
3.7. Одеськаоперація. Війська 3-гоУкраїнськогофронтузапідтримкоюсилЧорноморськогофлотууспішноздійснилиОдеськуоперацію, уходіякоїбуливизволеніХерсон (13 березня), Миколаїв (28 березня), Одеса - (10 квітня).
4. ВизволенняКриму. Масовадепортаціятатар, греків, вірменів, болгарзпівострова. 8 квітня 1944 р. почалисякровопролитнібоїзаКрим. 11 квітнябулавизволенаКерч, 13 квітня - Сімферополь. 5 травняпочавсяштурмсевастопольськихукріпленьворога. ОсобливожорстокібоїрозгорнулисянаСапун-гориПісля 9-годинногоштурмувонавжебулаврукахрадянськихвійськ. 9 травня 1944 р. відзагарбниківбуввизволенийСевастополь. 12 травняКримбувцілкомвизволенийвіднімецько-фашистськихвійськ.
5. ЗавершеннявигнаннягітлерівськихвійськзУкраїни. Вліткуівосени 1944 р. завершилосявизволеннятериторіїУкраїнивіднімецько-фашистськихзагарбників. УрезультатіуспішногоздійсненняЛьвівсько-Сандомирської, Яссько-Кишинівської, Карпатсько-УжгородськоїопераційвійськамиЧервоноїарміїбуливизволеніЛьвівська, Ізмаїльськаобласті, a такожЗакарпатськаУкраїна. 28 жовтня 1944 р. останніокупованігітлерівцямитериторіїУкраїнибуливизволенірадянськимивійськами.

 

77. Визначтенапрямкиізначеннянаціонально-визвольноїборотьбивзахіднихобластяхУкраїнив 40- напочатку 50 рр 20 ст.

Напрямки

ПіслявступунімецькихвійськвУкраїну 30 червня 1941 р. ОУН-БініціюєАктвідновленняУкраїнськоїдержави, творитьурядімісцевіадміністративніструктури, міліціютаармію. Німецькавлада, виступилапротистворенняУкраїнськоїдержавитарозпочинаєрепресії. Арештованопрем’єр-міністраЯ. Стецька, керівникаОУНС. БандерутапроведеномасовіарештиактивістівОУН; забороненостворюватиукраїнськіадміністративніустанови. ТобтозадопомогоюполітикидоконанихфактівОУН-Бвиявилареальнеставленнянацистськогокерівництвадоукраїнськогопитання. ПісляцьогоОУН-БпереходитьдоборотьбипротинацистськоїНімеччини, одночаснозалишаючисьнаантирадянсь-кихпозиціях. ОУН-БзадоситькороткийтермінпошириласвоюдіяльністьнавсютериторіюУкраїни.Діяльністьздійснюваласяпідпільнимиметодами, першзавсе, пропагандистськоюроботоюсереднаселенняповідродженнюнаціональноїсвідомості. У 1942 р. ОУН-Бстворюєпартизанськівійськовізагони, якіорганізовуютьсявУкраїнськуПовстанськуАрмію. Зметоюуникненняотаманщини, якабулахарактерноювперіодУкраїнськоїреволюції 1917–20-рр.,вУПАбуливлиті (добровільноабосилою) військовізагониОУН-МтаформуванняТ. Боровця„ПоліськаСіч”. ТереномдіяльностіУПАбулаГаличина (вт.ч. Перемишлянщина, Лемківщина), Волинь (вт.ч. ХолмщинатаБерестейщина), Буковина, Закарпаття, ПравобережнаУкраїна (Житомирщина, Київщина, Черкащинатаін.). ГоловнимикомандирамиУПАспочаткубувД. Клячківський, РоманШухевич, ВасильКук.ОУН-БіУПАзізброєюврукахборолисяпротинімецькоївладитарадянськихпартизан. ЦілірайониВолинітаГаличиниопинилисяпідповнимабочастковимконтролемУПА; створюваласяноваукраїнськапідпільнаадміністрація. Такожутворивсятретійфронтзпольськимрухомопору, якийвиступавпротивстановленняукраїнськоївладиназахідноукраїнськихетнічнихземлях. У 1944 р. зініціативиОУН-БбувстворенийпідпільнийурядвоюючоїУкраїни–УкраїнськаГоловнаВизвольнаРада (УГВР), щомаврепрезентуватиукраїнськийвизвольнийрухнаміжнароднійаренітакоординувативизвольнуборотьбунаукраїнськихземлях. Боротьбасталанабиратирисзбройногопідпілля, деосновнемісцевідводилосяагітаційно-пропагандистськійроботі. РадянськийрежимдляліквідаціїрухуопорувУкраїнірозпочинаєпротиньогототальнувійну: кинутозначнівійськовісили, здійснювалисьмасовірепресіїйвивозидоСибіруучасниківопорутайогоприхильників, проведеноколективізацію, ліквідованоУкраїнськугреко-католицькуцерквутощо. ДоборотьбипротиукраїнськогорухуопорудолучиласятакожкомуністичнавладаПольщі, яказадопомогоюдепортаціїукраїнцівзвласнихетнічнихземель, щоувійшливПольщу (акція„Вісла”), намагаласязнищитисамобутністьукраїнців. ЦідіїкомуністичноївладиСРСРіПольщіпризвелидорозгромуукраїнськогозбройногопідпіллянапочатку 1950-хроків. ЗдолавшиорганізованийопірвизвольнихструктурнатериторіїУкраїни, радянськийрежимзіткнувсязмасовимопоромукраїнціввивезенихуконцентраційнітабориГУЛАГу..Цяборотьба, якурозпочалиукраїнськіпатріоти, небуламарною. Вонапривеладопробудженнялюдськоїгідностівіншихув’язнених, бувліквідованийтероркарнихзлочинцівнадполітичнимив’язнями, булозадоволенобагатовимогв’язнів.

значення

Українськийвизвольнийрух 1940–1950-хрр. носивнароднийхарактер. Формуваннярухувідбувалосязанадзвичайноскладнихумов, йомудоводилосясамостійнопротистоятиводночаскількоммогутніміноземнимсилам. Незважаючинате, щорухопорузазнавпоразки, йогоборотьбанебуламарною. Адженарод, якийнеборетьсязасвоєполітичне, культурне, моральнетафізичневизволення, йогоніколинематимеівтратитьсебеякспільноту, якцілісністьдляісторіїтавласноїдолі. БезпосередньовходіборотьбиуЗахіднійУкраїнінебулодопущеноголодомору, відньогобулапорятованазначначастинаголодуючогонаселенняСхідноїУкраїни. Сповільниласьрусифікаціяірадянізація. Радянськавладазмушенабулазберігатипоказовувидимістьукраїнськогополітичногоікультурногожиття.

78. З*ясуйтеособливостіпіслявоєнноївідбудовивУкраїнів 1946-1953 рр. ДайтеоцінкуГолоду 1946-1947.

ВідбудовагосподарстваУкраїнирозпочаласяз 1943 року. Вонамаларядособливостей, яківідрізнялиїївідпіслявоєнноїситуаціїнаіншихтериторіяхСРСРізахіднихдержав: 1. Війназавдалавеличезнихлюдськихіматеріальнихвтрат. Загинувкоженп'ятийіпостраждавкожентретійжительреспубліки. Близько 4 млн. мирнихлюдейзнищенофашистамипідчасокупації, 2,3 млн. чоловіквивезенодоНімеччини, 5 млн. солдатзагинулонафронті. СтолицяУкраїни–Київвтратила 300 тис. чоловік, стількижвтратилиСШАзавсюДругусвітовувійну.Майжеполовину (48%) довоєнногоекономічногопотенціалуУкраїнибулознищено, наруїниперетворено 714 міст, понад 28 тис. сіл (250 спаленоповністю). Неушкодже-нимизалишилосьлише 19% довоєннихпромисловихпідприємств, тодіяквІталіїбулозруйнованотільки 20%. НаУРСРприпадало 42% знищенихпромисловихоб'єктівСРСР.2. Процесвідбудовигосподарствавреспубліціускладнивсяголодом 1946–1947 років. Загрозаголоду, викликанапосухоюіпіслявоєнноюрозрухою, небуласвоєчаснопопереджена, нейтралізованадержавою, анавпаки, посиленанегативнимисуб'єктивнимифакторами. Державніхлібозаготівлінезменшились, азбільшились (улипні 1946 рокупланхлібозаготівельзрісз 340 млн. пудівдо 360 млн. пудів). Зрослиобсягиекспортухлібаіпродуктівхарчуваннязакордон (такзваним "братнімдержавам" вивезено 1,7 млн. пудівхліба). Одночаснопосилилоськримінальнепереслідуван-ня "розкрадачівхліба", якікваліфікувалисьяк "ворогинароду", державніпозикизернаіззапасівбулимінімальними. Такимчином, повторювавсясценарій 1933 року. Відголодув 1946–1947 рокахпомерлопонад 800 тис. людей.Радянськийваріантпіслявоєнноївідбудовигосподарствамавтакіособливості:1. Опоранавнутрішніджерела, ресурсиісили.2. Першочерговевідновленняроботивеликоїпромисловості–основивоєнно-промисловогокомплексу.3. Накопиченнякоштівзарахуноксільськогогосподарстватасоціальноїсфери.4. Процесвідбудовиздійснювавсяцентралізовано, наосновієдиногозагальносоюзногоплану, відбуваласявідбудоваекономікиУкраїнинеякокремоїтериторії, аякчастинизагальносоюзногокомплексу.ГолодоморвУкраїні 1946–1947 — масовийголод (третійголодомор), якийвлаштуваланародамСРСРросійсько-комуністичнадиктатура1946–1947, бувспричиненийнетакповоєннимневрожаєм, якспланованоюакцієюсталінськогоПолітбюрозметоюзабративселянзалишкизернаіпродатичиподаруватийогобратнімрежимамусоціалістичномутаборі. Так 1946 зСРСРвивезено 350 тисячтоннзернадоРумунії, у 1947 — 600 тисячтоннзерна —доЧехословаччини, затихдварокиПольщаотрималазРадянськогоСоюзу 900 тисячтоннхліба. АвМолдові, БессарабіїйпівденнихобластяхУкраїнистрімкопоширювавсяголоділишезапершепівріччя 1947 офіційнозареєстровано 130 випадківлюдоїдства].Людивідкопувалимерзлукартоплю, буряки, щолишилисянаполіпіслязбирання. Навеснірятувалисящавлем, кропивою, лободою, конюшиною. УбагатьохобластяхУкраїниїлитакождрібнихгризунів, собак, кішок. Булинавітьвипадкилюдоїдства. Внаслідокнедоїданнясередсільськогонаселенняпошириласядистрофія. Вцейчасуміськихісільськихлікарняхперебувало 125 тисячтакиххворих. Близько 100 тисячзнаходилисяутяжкомустані, аленемоглибутигоспіталізованими, боневистачалолікарнянихліжок. БагатовипадківзахворюваннянадистрофіюбулозафіксованоінатериторіїЩорськогорайону. Станомна 2 липня 1947 р. вУкраїнінараховувалосьпонад 1 млн. 154 тис. виснаженихголодомлюдей —дистрофіків. Уголодоморномувирігинуливосновномуселяни-хлібороби, робітники. Поширювавсяйтиф. 30 липня 1947 рокуУМВСЧернівецькоїобластінаправилоМіністерствувнутрішніхсправУРСРдонесенняпрореєстраціювобласті 39594 хворихнадистрофію, знихдітейдо 14 років — 10397, госпіталізованих — 4221, померлихвіддистрофії — 2829 осіб[9].СтраждалиіпомиралиуселахімістахУкраїнилюдирізнихнаціональностей —українці, росіяни, євреї, болгари, гагаузи, ін. ВідштучногорукотворногоголодузанеповнимиданимизагинуловУкраїніпонад 1 млнлюдей. Тоталітарноювладоюголодзамовчувався.

79. З*ясуйтесутьіпроявихрущовськоївідлигивУкраїні 1953 -1964 рр

Хрущовська "відлига" — неофіційнапубліцистичнаназваперіодувісторії СРСРпіслясмертіЙ. Сталіна (з 1953 по 1964-йрр.). Вислів "відлига" походитьвідназвиповістіІлліЕренбурга. Поняття "Хрущовська "відлига" пов’язанезперебуваннямнапоступершогосекретаря ЦККПРСМикитиХрущова (1953–1964 рр.) Цейперіодхарактеризувавсязменшеннямполітичнихрепресій, вибірковоюреабілітацієюзасудженихтарепресованихусталінськічаси, частковоюлібералізацієюполітичногожиття, незначнимпослабленнямтоталітарноївлади.ПіслясмертіЙ. Сталіна 5 березня 1953 р. М. Хрущов, якийочоливкомуністичнупартію, взявкурснареформуваннясталінськогорежиму. ЗізміцненнямвладиМ. Хрущова "відлига" почалаасоціюватисьіззасудженнямкультуособиЙ. Сталіна. На XX з’їзді КПРСв 1956 р. М. ХрущоввиголосивдоповідьзкритикоюкультуособиЙ. Сталінаісталінськихрепресій. УзовнішнійполітиціСРСРбулопроголошенокурсна "мирнеспівіснування" зкраїнамиЗаходу. Новийкурспідтрималапартійнаверхівкатаслужбованоменклатура. Уцірокивсистемі ГУЛАГ успалахуютьповстанняв’язнівпідантисталінськимилозунгами (Норильське, Воркутинське, Кенгірськеповстання). Припиниласьпідготовкановихполітичнихпроцесів, почаласяліквідаціяГУЛАГу. Чималополітв’язніввСРСР, вт. ч. зУкраїнизвільнилизмісцьув’язненнятареабілітували. Вцейчаснезначнопослабиласьцензура, першзавсеумистецтвіталітературі. Водночасу 1954–1956 рр. відбуласьнизкапроцесівнадколишнімичленами ОУН, щозакінчилисясмертнимивироками (КирилоОсьмак, ВасильОхримовичтаін.).У 1954 р. доскладу УРСРувійшовКрим, господарствоякогопіслямасовоїдепортаціїкримсько-татарськогонародуперебуваловзанепаді.Період "відлиги" тривавнедовго. Післямасовихантикомуністичнихвиступів 1953 р. уНДР, вПольщіу 1956 р. тапісляпридушенняУгорськогоповстання 1956 р. партійнекерівництвоСРСР, наляканеможливоюлібералізацієюполітичногорежиму, почалоактивнийспротивпроцесамдесталінізації. ПрезидіяЦККПРС 19 грудня 1956 р. затвердилалистЦККПРС "Пропосиленняполітичноїроботипартійнихорганізаційвмасахіприпиненнявилазокантирадянських, ворожихелементів". Якнаслідок–зрослакількістьзасудженихза "контрреволюційнізлочини". У 1958 р. почаладіятипостановапро "добровільний" вибірбатькамимовинавчанняусферіосвіти.У 1961 р. Хрущовпочавновухвилюдесталінізації, кульмінацієюякоїсталовинесеннятрунидиктаторазкремлівськогомавзолею. Вцейперіодз’явивсярух "шестидесятників", якийставіндикаторомпочаткукризовихявищтоталітарноїсистемивСРСР. Протевсещебудь-якеінакомисленняжорстококаралося. Зокрема, утравні 1961 р. ЛьвівськийобласнийсудзасудивукраїнськогописьменникаЛевкаЛук'яненкадорозстрілузаст. 56 ч. 1. іст. 64 ККУРСР. ЗвинуваченняпобудувалинапідставіпершогопроектупрограмиУкраїнськоїробітничо-селянськоїспілки. Письменниказвинуватиливтому, щовін "з 1957 р. виношувавідеювідривуУРСРвідСРСР, підривававторитетКПРС, зводивнаклепинатеоріюмарксизму-ленінізму". ОкрімЛ. Лук’яненкасудвинісвирокиіншимпредставникамнаціональносвідомоїінтелігенції–І. Кандибі (до 15 р.), С. Віруну (до 11 р.), В. Луцькову, О. Любовичу, І. КіпішутаЙ. Боровницькому (до 10 р. ув'язненнядлякожного). Через 72 добиВерховнийСудзаміниврозстрілЛ. Лук’яненкана 15 роківпозбавленняволі. Іншіотрималитермінивід 7 до 15 роківпозбавленняволі.ЗагаломполітикаХрущовабуланепродуманоюісуперечливою. Внаслідокекспериментівусільськомугосподарствіпочаласяпродовольчакриза. Освоєнняблизько 16 млн ганезайманихземельКазахстануйСибіру, здійснюваневосновномувУРСР, спричиниловичерпанняресурсівзУкраїни. Компартійнаверхівканажовтневому пленуміЦККПРСу 1964 р. усунулаМ. Хрущовавідвлади.Попричастковудесталінізаціюкомандно-адміністративнасистемазберегласвоюсутність. Посилилосяпереслідуваласявіруючих, масовознищувалисяцеркви, відновилисьрепресіїпредставниківінтелігенції, зазнавалицькуваньколишніполітв’язні. УчасиХрущоваУкраїназїївеликимиресурсамитапотужноюпаливно-енергетичноюбазоюсталасировиннимпридаткомрадянськоїполітичноїтаекономічноїсистеми.

 

80»радянізація»західноукраїнських земель 1946-1953

Процес об’єднання українських земель та формування території України вступив у вирішальну фазу вже наприкінці війни. Остаточні контури повоєнних кордонів УРСР сформувалися у процесі українсько-польського, українсько-чехословацького та українсько-румунського територіальних розмежувань. Їх суть полягала у міжнародному юридичному визнанні факту включення протягом 1939 – 1945 рр. Західних областей України до складу СРСР.Особливо важливим було врегулювання територіального питання з Польщею.16 серпня 1945р. – між СРСР і Польською Республікою було укладено договір щодо радянсько-польського держкордону. Він закріплював рішення Кримської та Потсдамської конференцій, відповідно до яких, кордон мав проходити в основному по “лінії Керзона”, з відхиленням на схід (тобто на користь Польщі) 5 – 8 км., а в деяких місцях на 17 км.(Немерів – Ялунка) і 30 км.(район Солонія і м. Крилов).Остаточно радянсько-польський кордон було розмежовано в 1951р., коли на прохання Польщі відбувся обмін прикордонними ділянками, майже однаковими за площею. До Львівської обл. увійшли землі в районі м. Кристонополя (Червонограда), а до Польщі відійшла територія довкола Нижніх Устриків Дрогобицької області.29 червня 1945 р. договір між Чехословаччиною та СРСР було юридично закріплено рішення І з’їзду делегатів Народних комітетів Закарпатської України про з’єднання Закарпатської України з УРСР (від 26.11.1944 р.).
Радянсько-румунський договір від 10.02.1947 р., юридично закріплював право УРСР на Північну Буковину, Хотинщину, Ізмаїльщину в рамках радянсько – румунської угоди від 28.06.1940р.В результаті всіх цих змін кордонів, відбулось розширення території УРСР до 603,7 тис. км2., а населення збільшилося на 7 млн. чол. Намітились умови для консолідації і розвитку українського народу, піднесення його національної свідомості.Таким чином, український народ на середину ХХ століття, з деякими територіальними втратами, зміг об’єднатися в своїх етнічних кордонах під владою однієї територіальної держави (останнім актом цього процесу стало включення у 1954 р. Кримської області до складу УРСР).
Зовнішньополітична діяльність УРСР.27 січня 1944 р. пленум ЦК ВКП(б) розглянув і ухвалив пропозицію РНК СРСР щодо розширення прав союзних республік у сфері міжнародних відносин.
28 січня – 1 лютого 1944 р. Х сесія Верховної Ради СРСР прийняла закон про перетворення Наркомату закордонних справ із загальносоюзного на союзно-республіканський.
4 березня 1944 р. Верховна Рада УРСР прийняла закон про утворення Народного Комісаріату закордонних справ республіки. Його очолює Д. Мануїльський. Україна невдовзі стає одним із засновників і перших членів ООН.
Боротьба за голоси, а значить і вплив в ООН – одна з головних причин відновлення прав зовнішнього представництва України. Крім того, це робилося з метою заспокоєння міжнародної громадської думки, мобілізації українського народу на завершення війни і відбудови; нейтралізації національного руху який боровся за відродження незалежності України.
6 травня 1945 р. українська делегація прибула до Сан – Франциско на установчу конференцію ООН.
На першій сесії Генеральної Асамблеї ООН Україну обрано до складу Економічної і соціальної ради, в 1948 – 1949 рр. вона була постійним членом головного органа ООН – Ради безпеки.Українська дипломатія у 50 – х рр. працювала у 16 міжнародних організаціях, підписала 60 мирних угод і конвенцій.
На міжнародній арені Україна ніколи не відхилилася від позицій, які займав СРСР. Та все ж вихід на міжнародну арену, вступ до ООН мав велике значення для подальшої розбудови української державності.Першочерговим завданням після війни була відбудова зруйнованої у 1941 – 1944 рр. України. Погіршилась демографічна ситуація. Протягом січня 1941 р. – липня 1946 р. населення України зменшилось більш як на 9 млн. чоловік. Тяжким наслідком війни стало різке скорочення чисельності трудових ресурсів, особливо кваліфікованих кадрів. Матеріальні втрати України дорівнювали 1,2 трильйона карбованців, а за даними УІНРРА 100 мільярдам доларів. Було знищено 714 міст і містечок, 28 тисяч сіл, зруйновано 2 мільйона будинків, внаслідок чого понад 10 млн. людей залишилося бездомними. Київ знищено на 85%, Харків – на 70%, великих знищень зазнали Дніпропетровське, Запоріжжя, Сталіне, Кременчук, Полтава. Втрати в економіці: знищено більше як 16 тис. промислових підприємств і 28 тис. колгоспів та 870 радгоспів. Для виведення республіки з цього катастрофічного стану четвертий п’ятирічний план 1946 – 1950 рр. виділив для України 20,7% загальносоюзних капіталовкладень. Пріоритетним завданням була відбудова важкої промисловості. В 1945 – 1950 рр. на її розвиток було спрямовано 88% капіталовкладень. Значну їх частину було спрямовано у вугільну промисловість.До кінця 40 – х рр. було відновлено довоєнний рівень промислового виробництва у вартісних показниках. За фізичним обсягом рівня виробництва 1940 р. вдалося досягти лише в середині 50 –х рр.Капіталовкладення в сільське господарство складали лише 7% загального обсягу асигнувань. Незабаром пущені в дію 2000 промислових підприємств електроенергетику.Великі труднощі залишилися в с/г, через посуху в 1946 р.; взимку 1946 – 1947 рр. прийшов на Україну голод.За офіційними радянськими даними, в 1950 р. Україна вже виробила 47,8% всесоюзної продукції чавуну, 30,6 – сталі, 33,2 – прокату, 53 – залізної руди, 30 – вугілля, 38,4 – металургійного устаткування, 71,6 – цукру. Продукція с/г України в 1950 р. – дорівнювала тільки 91% проти стану 1940 р., відповідно легка промисловість лише 79% рівна 1940 р. Промислове виробництво на Україні в 1950 р. перевищило рівень 1940 р. на 15%. Однак це не привело до суттєвого підвищення життєвого рівня народу, оскільки тоталітарний режим традиційно нехтував випуском товарів широкого вжитку.У серпні 50 – х рр. УРСР відігравала одну з головних ролей у єдиному господарчому механізмі країни. Вона перетворилася на потужну металургійну і паливну базу СРСР, стало одним з найрозвинутіших районів машинобудування.
У 1957 р. за кількість виробництва чавуну на душу населення України випередила всі капіталістичні держави світу. За видобутком вугілля вона вийшла на 2 місце у світі, а за виробництвом сталітретє. Однак паралельно зростанню індустріальної могутності в Україні поглиблювалися і дедалі більше виявлялися негативні тенденції, які набували рис хронічності.По – 1-е, це помітне відставання від провідних капіталістичних країн у якісних показниках – затратах матеріальних і трудових ресурсів тощо.
По – 2-е, диспропорційне, безсистемне моделювання економіки України, перенасиченими її промисловими підприємствами.
По – 3-е, зниження темпів зростання продуктивності праці в промисловості тощо. Першочерговим завданням в таких умовах було прискорення науково – технічного прогресу, здійснення значних структур зрушень у технології, організації та управлінні виробництвом. Крім цього, потрібно було вирішити ще два завдання: нагодувати, одягти людей і зміцнити оборону країни.Відбудова народного господарства України суттєво відрізняється від відбудовчих процесів країн Заходу. Збитки України від війни, були значно більшими ніж в західних кранах. Поглибив ситуацію голод 1946 – 1947 рр. Відбудова в Україні здійснювалася власними силами без зовнішньої допомоги, а в західні країни активно використовували асигнування, що надходило від США відповідно до “плану Маршала ”. Характерними рисами відбудовчих процесів в Україні були пріоритетний розвиток важкої промисловості, активна роль командної системи, значна заангажованість в економічній сфері ідеологічного фактору.Після визволення України від нацистів на Західній Україні продовжилася радянізація, перервана війною. Як зазначав історик О. Субтельний продовжився процес приведення західних українців у відповідність з радянською системою та їхніми співвітчизниками. З цією метою у Західній Україні швидкими темпами мали бути здійснені індустріалізація, колективізація, культурна революція, утвердження влади органів диктатури пролетаріату.Всі ці процеси і мали створити умови для остаточної інкорпорації (включення до складу) західноукраїнського регіону до СРСР. Був проголошений курс на реконструкцію й розвиток як традиційних для регіону галузей промисловості (нафтовидобувна, газова та інші) так і нових (машинобудівна, приладобудівна, металообробна).Пройшла докорінна модернізація економічного потенціалу регіону. За роки четвертої п’ятирічки у західних областях України були відбудовані та споруджені понад 2,5 тис. великих і середніх промислових підприємств. Обсяг валової продукції промисловості протягом 1946 – 1950 рр. зріс у 3,2 рази.
Процес індустріалізації тут мав свої особливості.
По – 1-е, значно вищі, ніж у східних регіонах УРСР темпи промислового розвитку. Якщо 1940 р. підприємства західних областей становили 4,7% – загальної кількості підприємств України, то 1949р. вже 12,6% (у важкій промисловості – відповідно 8,1 і 16,8%).
По – 2 – е, суттєві якісні зміни у традиційних галузях західноукраїнських земель. продукція лісової промисловості стала базою для розвитку місцевих галузей – деревообробної, паперової, хімічної.
По –3 – е, поява нових галузей промисловості: машинобудівної та приладобудівної – на Львівщині; взуттєвої та трикотажної – у Прикарпатті; рибопереробної – в Ізмаїльській обл. та ін.
По – 4 – е, відкриття у західноукраїнському регіоні значних родовищ корисних копалин: 1946 – 1949 рр. у Дрогобицькій області розвідані газові родовища, які мали союзне значення. У 1948 р. завершено будівництво найпотужнішого у ті часи в Європі магістрального газопроводу Дашава – Київ, а 1951 р. газ з Західної України почала отримувати Москва.Економічна модернізація вимагала значної кількості освічених, кваліфікованих робітників. Тому велика увага приділялась питанням освіти.
У 1950 – 1951 навчальному році у школах західних областей вже працювало понад 60 тис. вчителів (в 6 раз більше ніж у довоєнний період). Початковою освітою було охоплення всіх дітей шкільного віку. Наприкінці 1950 р. тут функціонувало 25 вузів – 1,5 рази більше, ніж у 1940 р. кількість студентів збільшилася у 10 разів.З 1953 р. навчання у всіх вузах західноукраїнських областей велося переважно російською мовою, що призводило до русифікації населення.
Особливістю політичного життя у Західній Україні було формальне представництво у владних структурах місцевого населення, яке, як правило, висувалося на другорядні посади і могло певною мірою активно впливати на розвиток подій лише на рівні села або району. 1950 р. із 23 тис. членів львівської обласної організації КП(б)У місцеве населення становило лише 10%.В свою чергу у номенклатурі обкомів партій Західної України, місцеві працівники становили тільки 12,1%. Причина: недовіра КП(б)У.
Радикальні зміни відбулися і у сільському господарстві західноукраїнських земель. Ще 1944 р. було відновлено процес примусової форсованої колективізації. На початку 1946 р. у Західній Україні налічувалося 158 колгоспів, 1950 р. – 7190 (колгоспи за одними джерелами об’єднували 93%, а за іншими 98% селянських господарств).На початку 50 – х рр. суцільна колективізація у західноукраїнському регіоні була в основному завершена.
Діяльність українських і польських політичних партій, громадянських організацій, наукових, торговельних, промислових товариств і установ було заборонено.
Переважними методами здійснення соціалістичних перетворень стали тиск, терор, масові репресії, депортація населення. З метою остаточного знищення опору нововведенням з боку західноукраїнського населення, сталінський тоталітарний режим повів активну боротьбу проти УГКЦ, яка була одним із важливих чинників суспільно – політичного життя цього регіону.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.173.209 (0.029 с.)