Розділ 1. Туризм і перевезення

Зміст

ВСТУП.. 2

 

РОЗДІЛ 1. ТУРИЗМ І ПЕРЕВЕЗЕННЯ.. 4

1.1. Транспортне обслуговування як складова турпродукту. 6

1.2. Класифікація видів транспортних засобів. 10

1.3. Оцінка ефективності перевезення. Мотивації щодо вибору транспортних засобів. 11

1.4. Система регламентації транспортних перевезень. 13

 

РОЗДІЛ 2. ПОВІТРЯНИЙ ТРАНСПОРТ В ТУРИСТСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕННЯХ 17

2.1. Правове регулювання повітряних перевезень. 20

2.2. Складові послуг повітряного перевезення. 25

2.3. Авіаквитки. 28

2.4. Види авіарейсів. 30

2.5. Взаємодія туристських фірм і авіакомпаній. 32

 

РОЗДІЛ 3. АВТОБУСНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ В ТУРИЗМІ 42

3.1. Правове регулювання автомобільних перевезень. 43

3.2. Подорожі на регулярних автобусних лініях. 46

3.3. Організація автобусних маршрутних турів. 51

 

РОЗДІЛ 4. ЗАЛІЗНИЧНІ ПОДОРОЖІ 57

4.1. Правове регулювання залізничних перевезень. 59

4.2. Перевезення туристів рейсовими потягами. 62

4.3. Спеціалізовані туристські потяги. 70

 

РОЗДІЛ 5. ВОДНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ. МОРСЬКІ КРУЇЗИ.. 78

5.1. Правове регулювання у сфері морських перевезень. 79

5.2. Типологія круїзів і круїзних маршрутів. 81

5.3. Формування ціни круїзу. Класи суден. 86

5.4. Основні морські круїзні регіони світу. 87

5.5. Сучасний стан круїзного ринку світу і України. 91

 

Рекомендована література. 99

 

ДОДАТКИ.. 102

ОРІЄНТОВНІ ПРАВИЛА ТУРИСТСЬКО-ЕКСКУРСІЙНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НА АВТОБУСНИХ МАРШРУТАХ І ТУРАХ.. 102

ОРІЄНТОВНЕ ПОЛОЖЕННЯ ПРО КЕРІВНИКА ГРУПИ АВТОБУСНОГО МАРШРУТУ.. 111

ПАМ’ЯТКА ПЕРЕВІЗНИКА! 112

КОДЕКС ТОРГОВЕЛЬНОГО МОРЕПЛАВСТВА УКРАЇНИ.. 114

ДОГОВІР МОРСЬКОГО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРА.. 116

ДОГОВІР МОРСЬКОГО КРУЇЗУ.. 121

ДОГОВІР ФРАХТУВАННЯ СУДЕН НА ПЕВНИЙ ЧАС.. 122

 

ВСТУП

В сучасному світі туризм виступає як складне соціально-економічне явище. Туристи розглядають його як діяльність під час відпочинку, економісти - як галузь господарства, туроператори - як міжгалузевий комплекс або ринок, де створюється туристський продукт. Але і туристи, плануючи подорож, і туроператори, створюючи тури, в якийсь момент приходять до необхідності використання певних транспортних засобів, різних видів перевезень.

Історія туризму свідчить, що розвиток подорожей і транспортних засобів нерозривно пов'язані. Часто збільшення попиту на подорожі сприяє розвиткові транспортної інфраструктури регіонів. Транспорт же, в свою чергу, дозволяє розширити географію подорожей і їх часові межі.

Транспортна інфраструктура є однією з основних складових функціонування туристичної сфери. І розвиток туризму, зокрема в Україні, гальмується як через недостатній розвиток конкурентоспроможного транспортного обслуговування, так і через незадовільний стан туристичної, сервісної Та інформаційної інфраструктури в зонах автомобільних доріг та міжнародних транспортних коридорів. В той же час, наявність розвинутої туристичної інфраструктури забезпечує ефективне функціонування цієї мережі, сприяє повноцінному використанню туристичного потенціалу.Транспортні послуги є одним з основних видів послуг в туризмі і, відповідно, невід’ємною частиною турпродукту. Для перевезення туристів під час подорожі можуть бути використані різні види транспорту: авіаційний, автомобільний, залізничний, водний. Кожен з них має певні особливості щодо умов використання в туристських перевезеннях, що відіб'ється на організаційних умовах туру і, насамкінець, на якості турпродукту.

Отже, призначення даного посібника, як і відповідного вузівського спецкурсу - сформувати цілісне уявлення про транспортне забезпечення турів та відповідні механізми його здійснення, дати студентам базові знання щодо технологічних основ організації туристських перевезень.

Таке завдання визначає структуру навчального посібника. У першому розділі насамперед визначається роль транспортного обслуговування як складової турпродукту та формується уявлення про основні мотивації щодо вибору транспортного забезпечення турів. Кожен з наступних чотирьох розділів присвячено окремим видам перевезення: повітряним, автобусним, залізничним, водним, де головна увага приділяється питанням правового регулювання пасажирських перевезень, структурі послуг, базовим видам використання того чи іншого виду транспорту в туристських подорожах та технологіям формування транспортного забезпечення відповідних турів.

 

Оцінка ефективності перевезення. Мотивації щодо вибору транспортних засобів.

Усі види і підвиди перевезень мають множинні варіанти їхнього використання і технічні засоби реалізації. Та й типи транспортних засобів Дуже різняться за своїми характеристиками. Чим же керуватися при виборі виду перевезення?

На практиці при оцінюванні ефективності і доцільності вибору виду і засобу перевезення варто керуватись двома основними принципами: необхідність і раціональність. Іншими словами - «дивлячись де, коли, навіщо і за скільки».

Тобто, враховуються особливості умов середовища, рельєфу місцевості, кліматичних умов (у деяких місцевостях немає альтернативи вибору виду транспортних засобів), цілі подорожі, призначення, швидкість і пасажиромісткість засобів переміщень і перевезень, рівень платоспроможності споживача.

Отже, головними мотиваціями при виборі виду перевезення є головна і супутня мета подорожі та географічне розташування місця призначення подорожі.

При наявності альтернативи вибору стають значимими наступні фактори: швидкість доставки в пункт призначення; пасажиромісткість транспортних засобів, їх комфортність та інформативність; сезонність; безпека; наявність багажу; рівень платоспроможності споживача;

Чималу значимість мають фактори фізичного стану мандрівника, його вік, здатність переносити специфічні навантаження.

В той же час турист, обговорюючи умови туру, пріоритети розставляє дещо інакше: безпека подорожі; вартість і наявність різних пільг; комфортабельність; швидкість доставки; інші фактори (наприклад, умови харчування, умови для сну і відпочинку, рівень шуму і вібрації, можливість широкого огляду під час поїздки, можливість зупинки в шляху проходження тощо).

Чим більше набір позитивних факторів, тим вище вартість транспортної подорожі, однак жоден з транспортних засобів не задовольняє всьому набору вимог. Так, високій пасажиромісткості і комфорту подорожі на морських і річкових судах протиставляються їхня невисока мобільність і швидкість. Висока швидкість доставки на літаках при досить високому рівні сервісу зв'язана з високим рівнем тарифів. Висока мобільність автомобільного транспорту протиставляється невисокій пасажиромісткості і низькому рівню безпеки й ін.

В цілому в світі в пасажирських перевезеннях на далекі відстані (понад 500 км) домінує повітряний транспорт. За останні 15 років частка туристів в міжнародних повітряних пасажирських перевезеннях зросла більш ніж удвічі (з 30 до 70 %). В перевезеннях на короткі відстані найбільшою популярністю користується автомобільний транспорт, що стимулюється як зростанням автомобілізації населення, так і технологічними змінами в автобудуванні в бік збільшення швидкості та комфортності, зменшення енергоємності. Так, обсяг автобусних пасажирських перевезень за останні 20 років збільшився майже вдвічі. В той же час є регіони з досить високим рівнем розвитку залізниць, зокрема швидкісних, що складають конкуренцію і авіаційним і автобусним перевезенням. Так в країнах Європи, зокрема Франції, Німеччині інших, залізниці забезпечують до 38 % пасажирських перевезень. Автобусні, авіаційні і залізничні подорожі складають близько 90 % загального обсягу транспортних подорожей. Серед водних перевезень найбільшою популярністю користуються морські круїзи, які є однією з найбільш динамічних і прибуткових галузей туризму.

 

Авіаквитки

Квиток є персоніфікованим документом стандартизованої форми, що по суті є договором перевезення між авіакомпанією та пасажиром. Квиток дає пасажиру право на переліт між вказаними пунктами за маршрутом, встановлює обов'язки даного перевізника (а також інших на стикованому рейсі) здійснити перевезення у вказаний час, з вказаного місця до пункту призначення; він є доказом оплати перевезення.

Квиток має яскраву фірмову обкладинку з емблемами та товарними знаками авіакомпанії і виписками із загальних правил перевезення пасажирів. Власне формуляр представляє собою 4 купони виготовлених на самокопіювальному папері. Два купони відривають при оформленні квитка (один залишається в турагентстві для звіту, другий передається до авіакомпанії) і в квитку залишається ще два купони - «туди» і, якщо передбачено, «назад». На стійці реєстрації пасажирів замість купона «туди» видається посадковий талон, окрім якого у пасажира залишається «корінець» квитка (частина обкладинки). Посадковий талон складається з двох частин - одна з них перед входом на посадку відривається представником авіакомпанії, а друга залишається у пасажира. На «корінці» посадкового талона вказано № рейсу, № місця, час об'явлення посадки, № коридори (виходи).

Формуляр квитка заповнюється англійською мовою і містить наступну інформацію:

- назва перевізника (у кодах. Наприклад, LH- Lufthansa, АF–AirFrance, ВА –BritishAirways, АY - Finnair, РS - Міжнародні Авіалінії України, VV - Аеросвіт);

- маршрут слідування (пункт виліту, пункт прибуття, пункт пересадки у випадку стикованого рейсу);

- номер рейсу;

- аеропорт прибуття;

- дата, час вильоту «туди» (завжди місцевий);

- дата, час (місцевий) вильоту у зворотньому напрямку (якщо передбачено);

- клас бронювання (визначається ціною і умовами бронювання. Наприклад, К - найбільш дешевий тариф, при відмові 100 % штраф, РІ - менш дешевий, при відмові утримується 50-100 у.о. залежно від авіакомпанії);.

- клас обслуговування;

- норма безкоштовного багажу;

- тариф и такса (збори аеропорту інш.).

Перед посадкою пасажир здає багаж і отримує багажну квитанцію, що наклеюється на квиток.

Авіаквиток дійсний один рік з дати початку перевезення. Наприклад, ви купуєте квиток «туди - назад». При цьому оплачується переліт в обидва напрямки, але дату зворотного вильоту можна визначити на протязі року з моменту вильоту.

У випадку стикованого рейсу, наприклад, Київ-Мадрид з пересадкою у Барселоні, якщо між авіакомпаніями існує відповідна угода, виписується один квиток на весь маршрут.. За окремими умовами між авіакомпаніями, багаж пасажира оформлюється одразу до Мадриду і автоматично перевантажується у Барселоні (договір «прорейд»). Деякі авіакомпанії навіть реєструють пасажира одразу до кінцевого пункту призначення.

Якщо такі домовленості між перевізниками відсутні, то при формуванні маршруту виписуються два квитка (Київ-Барселона та Барселона-Мадрид) і, відповідно, пасажир реєструється до проміжного пункту, після приземлення отримує багаж, реєструється на зістикований рейс, здає багаж і продовжує подорож до пункту призначення.

Останні два роки в Україні впроваджена система Віling&Settlement Plan (BSP) - електронного квитка (e-ticket), що є надзвичайно актуальним оскільки існує досить жорстка директива IATА: до початку 2008 року повністю перейти на e-ticketing. Перша BSP була створена ІATА в Японії 1971 року. Зараз ця система діє більш ніж в 150 країнах світу. Частка електронних квитків в США сягає 90 % загального обсягу продаж, в Європі - більш ніж 50 %. Переваги впровадження e-ticket є очевидними. По-перше, собівартість електронного квитка складає 1$, а традиційного паперового - 10$. Пo-друге, застосування даної системи значно спрощує процедуру придбання авіаквитків. Відпадає потреба у фірмових бланках авіакомпаній. Вся інформація щодо перевезення зберігається в комп'ютерній мережі, має стандартизований вигляд (Standart Traffic Document) і за необхідності може бути роздрукований для клієнта на звичайному листку формату А4. При реєстрації в аеропорту пасажирові достатньо пред’явити паспорт.

 

Види авіарейсів

Авіаперевезення пасажирів поділяють на дві основні групи: регулярні і чартерні.

Регулярні рейси відбуваються за встановленими напрямками за твердим розкладом (річним чи сезонним) з частотою, обумовленою постійним пасажиропотоком. Вони можуть бути щоденні і щотижневі. При збільшенні пасажиропотоку може бути введений додатковий рейс.

Чартерні перевезення здійснюються за спеціальними замовленими рейсами поза розкладом. Чартерні авіарейси зазвичай організують у випадках, коли регулярні рейси авіаліній не справляються з навантаженням (у сезон) чи коли в даний пункт немає прямих рейсів, а також для конференцій, з'їздів, візитів делегацій, доставки глядачів на популярні змагання, для туристських програм.

Під чартером розуміється фрахт повітряного судна з екіпажем для виконання одиничного рейсу чи визначеної програми польотів поза твердим розкладом.

Чартерні рейси організуються як авіакомпаніями, що виконують регулярні комерційні рейси, так і перевізниками, що спеціалізуються винятково на чартерах.

У відношенні часу доби розрізняють денні та нічні рейси.

За побудовою маршруту розрізняють прямі і погоджені (стиковані) рейси, що завжди вказується в транспортних умовах туру.

Прямий рейс - переліт між двома пунктами, можливо з однією чи декількома посадками але без зміни літака.

Однак наскільки великим не був би ареал перевезень окремої авіалінії, охопити усю розмаїтість маршрутів неможливо і на значній кількості далеких напрямків пасажирам доводиться робити пересадку на рейси іншої авіакомпанії. Отже, погоджений (приєднаний, стикований, суміжний) рейс складається по суті з двох рейсів, взаємопов'язаних за часом прибуття і відправлення.

Погоджений авіамаршрут - це елемент подорожі, що передбачає пересадку туристів з одного літака на інший, наприклад, іншої авіалінії, з місцевої на міжнародну.

Компанії зацікавлені в максимальному скороченні втрат часу пасажирів на пересадку, тому при організації стикованих рейсів уводяться спеціальні (фірмові) автобуси і навіть швидкісні потяги для трансферу на інший термінал або аеродром. Якщо часовий розрив досить великий (більш ніж добу), то авіакомпанії надають пасажиру на період очікування стикованого рейсу гарний туристський сервіс (трансфер, розміщення, харчування, екскурсії), що часто входить у вартість перельоту. Окремо плануються човникові рейси, які спеціально чекають міжнародний рейс для оперативної доставки пасажирів до місць призначення в країні подорожування. На трансконтинентальних і далекомагістральних рейсах використовується практика побудови погоджених маршрутів через вузлові аеропорти - «gateway» або «hubs». Саме з цих великих регіональних міжнародних аеропортів здійснюються основні далекомагістральні перевезення. Наприклад, Shannon (Ірландія), Dьsseldorf, Frankfurt (Німеччина), Heathrow, Gatwick (Великобританія), Schiphol (Нідерланди), Zurich (Швейцарія), New York - JFK (CШA). Dubai (OAE), Changi (Сінгапур). Використання аеропортів-збірників дозволяє раціонально збільшити комерційне завантаження трансконтинентальних рейсів і використовувати на них найбільші авіалайнери, зокрема Boeing-747, Airbus - А380, які мають високі вимоги до критичної довжини злетно-посадкової смуги.

Рекомендована література

Основна

1. Биржаков М.Б., Никифоров В.И. Индустрия туризма. Перевозки. - M-СПб., 2001.

2. Гуляев В.Г. Туристские перевозки. - М., 1998.

3. Ильина Е.Н. Менеджмент транспортных услуг. - М., 1997.

4. Ильина Е.Н. Организация железнодорожных путешествий. - М., 2003.

5. Ильина Е.Н. Менеджмент транспортных услуг: индустрия авиаперевозок. - М., 2005.

6. Петров С.В., Шапакина К.Е. Планирование и организация транспортных маршрутов. - М., 1986.

7. Транспортные средства в международном туризме // Экономика и организация туризма. Международный туризм / Е.Л. Драчева, Ю.В. Забаев, Д.К. Исмаев и др. - М., 2005.

8. Транспортные услуги в туризме // Менеджмент туризма. Туризм как вид деятельности. - М., 2002.

9. Фастовецъ О.Б. Організація транспортних подорожей і перевезень туристів. - K., 2003.

 

Додаткова

10. Биржаков М.Б. и др. Железнодорожные туры // Туристские фирмы. Вып. 16. - СПб, 1998.

11. Биржаков A4.Б. и др. Речные круизы // Туристские фирмы. Вып. 16. - СПб., 1996.

12. Биржаков М.Б. и др. Автобусные туры // Туристские фирмы. Вып. 14. - СГІ6, 1997.

13. Дементьев С. Высокие «классы» океанских лайнеров// Турбизнес. ~ 2005. - № 5. - С. 63-64.

14. Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки // Відомості Верховної ради України. - 2002. - ЗО квітня.

15. Дмитру сен ко О.В., Гаврилишин І. II. Туризм і авіація // Туристичні ресурси України. - К., 1995.

16. Закон України «Про туризм» // Урядовий кур’єр. - 2003. - 25 грудня

17. Любіцева О.О. Методика розробки турів. - К., 2003.

18. Методические рекомендации по организации комплексного обслуживания туристов на водных маршрутах. - М., 1981.

19. Организация групових путешествий на самолетах и железнодорожных поездах. - М., 1984.

20. Наладим Л.М. Морские круизы (Морской туризм). - М., 1989.

21. Петров С.В., Шапкин К.Е. Планирование и организация транспортных путешествий. - М., 1986.

22. Положение о руководителе туристской группы (групповоде) на транспортном маршруте // Сборник официальных материалов по туристско - экскурсионной работе профсоюзов. - М., 1978.

23. Порядок і умови організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом. - К., 2005.

24. Порядок організації регулярних, нерегулярних і маятникових перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні. - К., 2004.

25. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту. - К., 2006.

26. Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом України. - К., 2007.

27. Програма розбудови туристичної інфраструктури за напрямками національної мережі міжнародних транспортних коридорів та основних транспортних магістралей у 2004-2010 роках ■// Відомості Верховної ради України,— 2004. - 13 травня.

28. Пути повышения качества обслуживания на водных маршрутах. - М., 1987. - 52 с.

29. Работа руководителя туристской группы на транспортных маршрутах. - М., 1990.

30. Семенов В.Н. Обеспечение безопасности на транспортных маршрутах. - М., 1991.

31. Типовые правила транспортного и туристско - экскурсионного обслуживания туристов и экскурсантов // Сборник официальных материалов по туристско - экскурсионной работе профсоюзов. - М., 1978.

32. Транспортне обслуговування в туризмі // Менеджмент туризму. Туроперейтинг: Понятійно-термінологічні основи. Сервісне забезпечення тур продукту / В.К. Бабариць- ка, О.Ю. Малиновська. - К., 2004.

33. Уокер Дж. Введение в гостеприимство. - М., 1999.

34. Чеховский Н. Океанскими трассами // Турбизнес. - 2006.- № 2. - С. 10-11.

 

ДОДАТКИ

ДОГОВІР МОРСЬКОГО КРУЇЗУ

Стаття 195. Поняття договору морського круїзу

За договором морського круїзу одна сторона - організатор круїзу зобов’язується здійснити колективну морську подорож (круїз) за певною програмою і надати учасникові круїзу всі пов'язані з цим послуги (морське перевезення, харчування, побутове та екскурсійне обслуговування тощо), а інша сторона - учасник круїзу зобов'язується сплатити за це встановлену плату.

Стаття 196. Докази укладення договору морського круїзу

Документом, що підтверджує наявність договору морського круїзу, є іменна путівка або інший прирівняний до неї документ, виданий організатором круїзу.

Стаття 197. Сфера застосування договору морського круїзу

Наступні правила цієї глави застосовуються у тих випадках, коли угодою сторін за договором круїзу не встановлено інше. Однак будь-яка угода сторін, що обмежує права учасника круїзу, передбачені в цій главі, недійсна.

Стаття 198. Морехідний стан судна

Організатор круїзу зобов'язаний до початку круїзу забезпечити приведення судна в належний стан відповідно до умов статті 192 цього Кодексу та утримувати судно в такому стані протягом усього часу круїзу.

Стаття 199. Відмова від договору учасника круїзу

Учасник круїзу має право у будь-який час до початку круїзу відмовитися від договору морського круїзу. Учасник круїзу, який заздалегідь повідомив організатора круїзу про відмову від договору, має право одержати назад плату за круїз у Порядку, розмірах і терміни, встановлені договором морського круїзу.

У випадку, коли організатор круїзу не може надати учасникові круїзу місце на судні, яке передбачено договором, або за згодою учасника круїзу таке ж місце на іншому судні, що за своїми характеристиками і комфортабельністю не нижче обумовленого, учасник круїзу вправі відмовитися від договору і повністю отримати назад плату за круїз.

Стаття 200. Відмова від договору організатора круїзу

Організатор круїзу має право відмовитися від договору морського круїзу у разі виникнення до початку круїзу обставин, зазначених у пунктах 1-4 статті 156 цього Кодексу.

Якщо ці обставини трапились після початку круїзу і привели до його припинення, договір анулюється. У цьому випадку організатор круїзу зобов’язаний повернути учаснику плату за невикористану частину круїзу і на вимогу останнього доставити його в порт відправлення.

Стаття 201. Витрати у разі збільшення продовження терміну круїзу

У випадку збільшення терміну круїзу через непередбачені обставини організатор круїзу несе всі додаткові витрати, пов’язані з наданням послуг учасникові круїзу.

Стаття 202. Відповідальність організатора круїзу

Організатор круїзу несе відповідальність за шкоду, заподіяну смертю або ушкодженням здоров'я учасника круїзу, а також втратою або пошкодженням його речей відповідно до правил статей 193, 194 цього Кодексу.

Зміст

ВСТУП.. 2

 

РОЗДІЛ 1. ТУРИЗМ І ПЕРЕВЕЗЕННЯ.. 4

1.1. Транспортне обслуговування як складова турпродукту. 6

1.2. Класифікація видів транспортних засобів. 10

1.3. Оцінка ефективності перевезення. Мотивації щодо вибору транспортних засобів. 11

1.4. Система регламентації транспортних перевезень. 13

 

РОЗДІЛ 2. ПОВІТРЯНИЙ ТРАНСПОРТ В ТУРИСТСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕННЯХ 17

2.1. Правове регулювання повітряних перевезень. 20

2.2. Складові послуг повітряного перевезення. 25

2.3. Авіаквитки. 28

2.4. Види авіарейсів. 30

2.5. Взаємодія туристських фірм і авіакомпаній. 32

 

РОЗДІЛ 3. АВТОБУСНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ В ТУРИЗМІ 42

3.1. Правове регулювання автомобільних перевезень. 43

3.2. Подорожі на регулярних автобусних лініях. 46

3.3. Організація автобусних маршрутних турів. 51

 

РОЗДІЛ 4. ЗАЛІЗНИЧНІ ПОДОРОЖІ 57

4.1. Правове регулювання залізничних перевезень. 59

4.2. Перевезення туристів рейсовими потягами. 62

4.3. Спеціалізовані туристські потяги. 70

 

РОЗДІЛ 5. ВОДНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ. МОРСЬКІ КРУЇЗИ.. 78

5.1. Правове регулювання у сфері морських перевезень. 79

5.2. Типологія круїзів і круїзних маршрутів. 81

5.3. Формування ціни круїзу. Класи суден. 86

5.4. Основні морські круїзні регіони світу. 87

5.5. Сучасний стан круїзного ринку світу і України. 91

 

Рекомендована література. 99

 

ДОДАТКИ.. 102

ОРІЄНТОВНІ ПРАВИЛА ТУРИСТСЬКО-ЕКСКУРСІЙНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НА АВТОБУСНИХ МАРШРУТАХ І ТУРАХ.. 102

ОРІЄНТОВНЕ ПОЛОЖЕННЯ ПРО КЕРІВНИКА ГРУПИ АВТОБУСНОГО МАРШРУТУ.. 111

ПАМ’ЯТКА ПЕРЕВІЗНИКА! 112

КОДЕКС ТОРГОВЕЛЬНОГО МОРЕПЛАВСТВА УКРАЇНИ.. 114

ДОГОВІР МОРСЬКОГО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРА.. 116

ДОГОВІР МОРСЬКОГО КРУЇЗУ.. 121

ДОГОВІР ФРАХТУВАННЯ СУДЕН НА ПЕВНИЙ ЧАС.. 122

 

ВСТУП

В сучасному світі туризм виступає як складне соціально-економічне явище. Туристи розглядають його як діяльність під час відпочинку, економісти - як галузь господарства, туроператори - як міжгалузевий комплекс або ринок, де створюється туристський продукт. Але і туристи, плануючи подорож, і туроператори, створюючи тури, в якийсь момент приходять до необхідності використання певних транспортних засобів, різних видів перевезень.

Історія туризму свідчить, що розвиток подорожей і транспортних засобів нерозривно пов'язані. Часто збільшення попиту на подорожі сприяє розвиткові транспортної інфраструктури регіонів. Транспорт же, в свою чергу, дозволяє розширити географію подорожей і їх часові межі.

Транспортна інфраструктура є однією з основних складових функціонування туристичної сфери. І розвиток туризму, зокрема в Україні, гальмується як через недостатній розвиток конкурентоспроможного транспортного обслуговування, так і через незадовільний стан туристичної, сервісної Та інформаційної інфраструктури в зонах автомобільних доріг та міжнародних транспортних коридорів. В той же час, наявність розвинутої туристичної інфраструктури забезпечує ефективне функціонування цієї мережі, сприяє повноцінному використанню туристичного потенціалу.Транспортні послуги є одним з основних видів послуг в туризмі і, відповідно, невід’ємною частиною турпродукту. Для перевезення туристів під час подорожі можуть бути використані різні види транспорту: авіаційний, автомобільний, залізничний, водний. Кожен з них має певні особливості щодо умов використання в туристських перевезеннях, що відіб'ється на організаційних умовах туру і, насамкінець, на якості турпродукту.

Отже, призначення даного посібника, як і відповідного вузівського спецкурсу - сформувати цілісне уявлення про транспортне забезпечення турів та відповідні механізми його здійснення, дати студентам базові знання щодо технологічних основ організації туристських перевезень.

Таке завдання визначає структуру навчального посібника. У першому розділі насамперед визначається роль транспортного обслуговування як складової турпродукту та формується уявлення про основні мотивації щодо вибору транспортного забезпечення турів. Кожен з наступних чотирьох розділів присвячено окремим видам перевезення: повітряним, автобусним, залізничним, водним, де головна увага приділяється питанням правового регулювання пасажирських перевезень, структурі послуг, базовим видам використання того чи іншого виду транспорту в туристських подорожах та технологіям формування транспортного забезпечення відповідних турів.

 

РОЗДІЛ 1. ТУРИЗМ І ПЕРЕВЕЗЕННЯ

 

Перевезення є невід'ємним етапом подорожей і туристичних поїздок і, відповідно, займають одне з центральних місць у складі практично будь-якого туристичного продукту. Правильність вибору виду перевезення багато в чому визначає ефективність подорожі і досягнення мети. Відповідно перевезення розглядається як елемент туристської індустрії, визначальний в генерації туристської діяльності і туризму як галузі економіки.

Перевезення нерозривно пов'язано з поняттям «подорож» і незаперечно з туризмом, як окремим випадком подорожі.

Подорож - пересування людей в часі і просторі. Людина, що здійснює подорож, незалежно від мети, напрямків і засобів пересування, називається мандрівником (подорожуючим).

Туризм - тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування.

Турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування мстою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

Таким чином, фактор тимчасового переміщення з постійного місця проживання в іншу місцевість чи країну (і повернення назад через установлений проміжок часу) є центральним чи обов'язковим - при відсутності переміщення подорожі чи туризм не виникають.

Туризм, як масове явище, нерозривно пов’язаний із процесом організації перевезення і використанням технічних засобів. Розглядаючи етапи розвитку туризму на протязі життя людства більшість авторів схиляється до думки, що розвиток масового туризму прямо пов'язаний з революційними змінами на транспорті. Це, зокрема, винайдення пароплаву та паровозу, розширення мережі доріг в Європі (початок XIX - початок XX ст.), поява наприкінці XIX ст. автомобіля як засобу перебування і на початку XX ст. - перших літаків.

Так, Дж. Уокер виділяє п'ять епох туризму, перша з яких - передіндутріальна (закінчується 1840 р.) - це момент масового використання в туризмі переважно залізниць, морських та річкових суден. Він вважає, що історія туризму в цілому поділяється на дві частини: перша - до появи і використання масових видів транспорту; друга - після їх появи, яка, в свою чергу, досить точно поділяється відповідно до появи і використання в туризмі кожного з видів транспорту. А саме: час залізниць, час автомобілів, час реактивних авіалайнерів і час круїзів на морських лайнерах.

Отже, можна стверджувати, що поступово із категорії подорожей виділилось явище транспортного туризму, як самостійної галузі яка особливо бурхливого розвитку набула в XX ст. У силу визначення тривалості мінімального і максимального термінів перебування в місці призначення та критерію віддаленості місця постійного проживання (за визначенням ВТО не менш 100 миль, тобто 140 км), виникає необхідність інтенсифікації процесу переміщення і використання найбільш ефективних для кожного конкретного випадку засобів перевезень.

В екстремальному і найбільш давньому варіанті подорожі відбуваються пішки. Пішохідні маршрути і сьогодні складають чималу частину екскурсійних і туристських програм, однак лише окремі мандрівники подорожують на великі відстані пішки. В наш час, турист переважно намагається у найкоротший термін прибути до місця/країни подорожування, де й. здійснити заплановану подорож. При цьому, власне основний етап переміщення повинен бути мінімізований за часом його здійснення. Виключення складають маршрутно-транспортні тури (автобусні, залізничні), круїзи на морських чи річкових лайнерах, де власне переміщення є складовою туру, а в окремих випадках турист проживає і харчується на транспортному засобі.

Власне з етапу перевезення починає формуватися враження від туристичної подорожі. А всі знають, що перше враження - найбільш важливе. І від того наскільки комфортною буде поїздка залежатиме те, чи отримає турист задоволення від бажаного відпочинку.