Перевезення туристів водним транспортом. Особливості організації круїзів

Водний транспорт - морський і річковий - є видом масового транспорту, який здатний перевозити велику кількість пасажирів. Останнім часом даний вид транспорту користується великою популярністю серед туристів. Зокрема, Останні кілька десятиріч послуги пасажирського флоту значно розширилися. Поряд із звичайною доставкою пасажирів у міжпортовому сполученні, рейси поділяються за метою та видом організації, а саме:

- Прогулянкові – здійснюються при проведенні короткотермінових екскурсій та прогулянок туристів без заходу в порт або з мінімальною к-стю заходів

-Спеціальні – проводяться за замовленням різних установ шляхом надання судна у фрахт для одноразових перевезень певних груп (учасників фестивалів, наукових експедицій тощо)

-Підгінні – рейси з технічною метою, наприклад від базового порту до порту, де відбувається посадка пасажирів

-Лінійні – регулярні рейси за графіком і з визначеним маршрутом, з можливістю посадки і висадки пасажирів в кожному із портів зупинок

-Круїзні – рейси, що здійснюються за спеціальним маршрутом та розкладом

Найпопулярнішими круїзними територіями на сьогоднішній день є Карибська та Середземноморська.

Перевезення туристів водним транспортом регламентується багатьма міжнародними документами в сфері морських перевезень, а саме:

-«Конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу» (Афіни)

-«Конвенція про охорону людського життя на морі (Лондон)

-«Конвенція про уніфікацію деяких правил перевезення морем пасажирів та їх багажу» (Брюссель)

Важливим документом, що регламентує порядок морських перевезень пасажирів на лінійних лініях, здійснення фрахтування суден та організацію круїзів в Україні є Кодекс торговельного мореплавства України (1995 р.)

Вимоги цих документів враховуються при укладанні угод між судноплавними компаніями, їх клієнтами та контрагентами.

Одним з найпопулярніших видів організації перевезення туристів водним транспортом є круїз. Під круїзом слід розуміти подорож на водних видах транспорту, що включає берегові екскурсії, огляд визначних пам'яток портових міст, а також різноманітні розваги на борту морських і річкових лайнерів

Круїзне плавання передбачає організацію роботи кожного окремого судна на оренді у фрахтівника: або за програмою, узгодженою з туроператором на основі договору фрахтування, або на основі агентської угоди за визначеним круїзним маршрутом. У першому випадку судновласник отримує обумовлену угодою суму фрахту, а комерційні ризики від реалізації пасажирських місць несе туристична компанія. У другому випадку комерційний ризик несе судновласник, а турагент отримує агентську винагороду.

При організації круїзів на зафрахтованих туроператорами судах діють 2 види договорів:

-договір морського круїзу, що виступає у вигляді круїзної путівки і регламентує відносини між організатором туру і туристом

-договір оренди (тайм-чартер), що регламентує відносини між судновласником і туроператором.

Для здійснення фрахту пасажирських суден з метою організації круїзів українським туроператорам потрібна додаткова ліцензія Мінтрансу України.

Якщо туристична фірма бере на себе організацію круїзу разом із комерційним ризиком від реалізації турів, вона орендує на первний час судно у судновласника, тобто виступає фрахтувальником.. У цьому випадку укладається договір фрахтування судна на рейс або на визначений час (тайм-чартер). Договір передбачає, що судновласник зобов’язаний надати судно за винагороду (орендну палату) фрахтівнику на визначений термін з метою перевезення пасажирів.

Під час укладання угоди між пароплавством та туроператором детально обумовлюється розклад (графік руху) судна та уточнюється план-карта судна.

План-карта – розгорнута детальна схема з нанесеними пасажирськими приміщеннями по кожній палубі окремо з використанням спеціальних позначень, що є загальноприйнятими у міжнародній практиці.

Лише після укладання угоди туристична компанія отримує право на реалізацію путівок. Путівка є підставою для туриста зайняти на судні вказане місце та отримати комплекс послуг. На путівці вказують прізвище пассажира, назву судна, номер каюти і місце, порт відправлення та призначення, тариф, дату та час відправлення судна.

Пароплавством та турфірмою до початку туру розробляється загальний режим дня. Усі туристи та обслуговуючий персонал зобов'язані дотримуватись встановленого внутрішнього розпорядку на судні.

Реєстрація туристів здійснюється керівником туру перед початком посадки на судно у приміщенні морського вокзалу.

На початку рейсу капітан судна та директор круїзу проводять з туристами бесіду, у якій знайомлять з маршрутом, правилами поведінки на судні, на березі, під час купання тошо.

На борту теплохода туристам надаються різні види безкоштовних та додаткових послуг.

Харчування туристів здійснюється у суднових ресторанах згідно замовлення.. Замовлення з позначенням чисельності туристів подається за добу до відправки і уточнюється за 6 годин до першого прийому їжі. Турист здійснює харчування на підставі туристичної книжки з вказаною зміною та номер столу.

Круїзні кораблі мають найбільш невигідні витрати в індустрії туризму. Щоб покрити їх, круїзні кораблі повинні бути заповнені на 80-90% (для порівняння авіалінії – на 60-65%, готелі – на 55-60%).

Розміщення туристів здійснюється згідно попередньо придбаних кают. Традиційно каюти на судні поділяють на класи. В основі поділу – рівень комворту.

Класифікація форм та видів туризму за різними ознаками

Згідно ЗУ «Про туризм», туризм - тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає.

На сьогоднішній день існує велика кілкість форм та видів туризму.

Зокрема, за територіальною ознакою туризм поділяється на:

Внутрушній:

-близький (у межах рідного краю)

-дальній (поза межами рідного краю)

Міжнародний:

-внутріконтинентальний

-міжконтинентальний

-навколосвітній

-прикордонний

За характером організації туризм поділяється на організований ( здійснення туристичних подорожей за певними маршрутами й графіками) та неорганізований(подорожі, що розробляються й організуються самими туристами, об'єднаними у туристські гуртки та клуби.)

У залежності від числа туристів, які одночасно і разом здійснюють подорож по одному маршруту, туризм підрозділяється на індивідуальний (від одного до п'яти осіб) і груповий (шість-сім осіб і більше). Групові подорожі, як правило, організовуються на основі спільності інтересів їхніх учасників. Це можуть бути тури археологічної, мистецтвознавчої чи історичної тематики і т.д. Деякі автори виділяють подорож окремої сім'ї як сімейний туризм.

За тривалістю перебування

-короткостроковий (відпочинок вихідного дня)- передбачає перебування людей у туристичній подорожі не більше трьох діб

-довгостроковий

За інтенсивністю туристичних потоків

-постійний

-сезонний (одно сезонний, двосезонний)

За віком туризм поділяється на:

-дитячий

-молодіжний

-дорослих

-третього віку

Організація дитячого й шкільного туризму при досить поміркованих цінах на тури і невисоких вимогах щодо якості розміщення, передбачає триразове харчування, організацію програми, де відпочинок і розваги чергуються із заходами пізнавального та виховного характеру.

Молодіжний туризм допускає використання послуг не дуже високого якісного стандарту, але покликаний створювати атмосферу активного спілкування й відпочинку.

Категорія туристів «третього віку» передбачає якісний сервіс та інформаційну насиченість подорожей.

За економічним принципом (залежно від принципу оплати й організації продажу турів):

-Елітарний і масовий туризм

-Комерційний і соціальний туризм

Комерційні тури — реалізуються фірмами на комерційних засадах, найчастіше це індивідуально-групові тури з досить широким спектром цін і передбачають оплату туру власне клієнтом.

Соціальний туризм - повністю або частково оплачується державою, підприємством чи здійснюється на кошти громадських соціальних фондів. Це організація туристичних подорожей для осіб, які мають невисокий рівень статків або належать до найменш захищених верств населення (діти, юнацтво, пенсіонери, інваліди тощо) з метою реалізації їх права на відпочинок.

Сьогодні все популярнішим є різновид соціального туризму, що отримав назву інсентив-туризм (заохочувальний). Такі тури організуються підприємствами та фірмами для своїх співробітників як засіб заохочення та як винагорода за сумлінну працю.

Масовий і елітарний туризм. Особливість сучасного етапу розвитку туризму розкривається через поняття «масовий туризм». Воно показує процес демократизації і розширення туристського руху. Поняття «масовий туризм» було введено і використовується як альтернатива аристократичному туризму XIX ст., окремим дорогим видам туризму, орієнтованим на обрану публіку, і туризму в країнах, що розвиваються, де доступ до туристських благ місцевого населення обмежений через низький рівень життя.

На відміну від масового елітарний туризм (VIP-туризм) розрахований заможних клієнтів. Для даної категорії споживачів рівень цін на ринку не має особливого значення.

За способом пересування виділяють дві великі групи туризму:

1. Транспортний туризм ( автомобільний, автобусний, авіаційний, водний (морський тарічковий), залізничний)

2. Подорожі з активними засобами пересування( пішохідний, велосипедний, мотоциклетний, кінний, водний (гребний, сплавний, вітрильний), лижний та гірськолижний, комбінований, інші)

Безумовно найважливішим критерієм поділу туризму на види є мета подорожі. Як правило, їх може бути декілька, але одна з них завжди буде головною, домінуючою й саме вона визначатиме вибір місця подорожі та характер послуг, придбаних туристом.

За метою подорожі виділяють: рекреаційний, лікувально-оздоровчий, пізнавальний (екскурсійний), релігійний, діловий, науковий, етнічний, спортивний, пригодницький, промисловий, екологічний, сільський, інші.

характеризуйте основні типи