Структура та механізми державного регулювання туризму в Україні.

Державний механізм управління в туристській сфері розглядається як система прийомів, важелів та методів впливу державних органів влади на діяльність усіх суб'єктів туристського ринку, а також способів практичного застосування їх за тієї чи іншої ситуації, якою обумовлюються цілі й завдання розвитку галузі.

Держава ставить за мету, розвиток туристської індустрії, щоб забезпечити потреби громадян при здійсненні подорожей. Одночасне формування туристичної індустрії повинне бути орієнтоване на створення нових робочих місць, збільшення доходів держави і українських громадян, збереження об'єктів туристичного показу, раціональне використання природної, історичної, культурної спадщини, зміцнення міжнародних контактів.

Взаємини держави і ринку туристських послуг можна умовно розділити на відносини з приводу:

– стимулювання підприємництва у сфері туризму;

– охорони навколишнього середовища, в тому числі природних рекреаційних туристських ресурсів;

– охорони життя, здоров'я, захисту прав та інтересів споживачів туристичних послуг

Основним законом, що регулює діяльність у сфері туризму, вважається Закон “Про туризм”, прийнятий Верховною Радою України 15 вересня 1995 р., а також Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» від 18 листопада 2003 р., який закріпив нову редакцію закону.

Цей документ визначає основні правові, організаційні, виховні й соціально-економічні важелі реалізації державної політики України у сфері туризму.

Відповідно до закону «Про туризм» основними цілями державного регулювання в туризмі є:

- забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав;

- безпека туризму, захист прав та законних інтересів туристів, інших суб'єктів туристської діяльності та їх об'єднань, прав та законних інтересів власників або користувачів земельних ділянок, будівель та споруд;

- збереження цілісності туристських ресурсів України, їх раціональне використання, охорона культурної спадщини та довкілля, врахування державних і громадських інтересів при плануванні й забудові територій;

- створення сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, підтримка пріоритетних напрямів туристської діяльності.

Реалізація державної політики в галузі туризму здійснюється шляхом:

- визначення і реалізації основних напрямів державної політики в галузі туризму, пріоритетних напрямів розвитку туризму;

- визначення порядку класифікації та оцінки туристських ресурсів України, їх використання та охорони;

- спрямування бюджетних коштів на розробку і реалізацію програм розвитку туризму;

- визначення основ безпеки туризму;

- нормативного регулювання відносин у галузі туризму;

- ліцензування в галузі туризму, стандартизації і сертифікації туристських послуг;

- організації і здійснення державного контролю за дотриманням законодавства в галузі туризму;

Основні пріоритетні напрямки державної політики в галузі туризму є:

- Удосконалення правових засад регулювання відносин у галузі туризму

- Забезпечення становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України;

- Розвиток в’їзного та внутрішнього туризму, сільського, екологічного (зеленого) туризму

- Розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку

- Забезпечення доступності туризму та екскурсій для дітей, молоді, людей похилого віку, інвалідів і малозабезпечених громадян.

Окрім закону «Про туризм» туристична діяльність в Україні регулюється багатьма нормативно-правовими актами. За предметом регулювання вони можуть поділятися на загальні й спеціальні.

До норм загального законодавства належать:

1. Конституція України;

2. Цивільний кодекс України;

3. Господарський кодекс України;

4. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 р. №887-ХІІ;

5. Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. №1576-ХІІ;

Спеціальне законодавство в галузі туризму охоплює Закон України "Про туризм", постанови Верховної Ради України з питань туризму, Укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України щодо туризму, відомчі акти державних компетентних органів з питань туризму.

1. Закон України “Про внесення змін до “Закону України про туризм” від 18.11. 2002 р. № 1282-IV;

2. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Державну програму розвитку туризму на 2002–2010 роки” від 29.04.2002 р. № 583;

3. Положення про Міністерство культури у туризму України

4. Положення про Державну службу туризму і курортів

На сьогодні центральний орган виконавчої влади в галузі туризму - Державне агентство України з туризму і курортів, що знаходиться в структурі Міністерства інфраструктури України.

Основними завданнями Держтуризмкурортів є реалізація державної політики у сфері туризму та курортів, а також внесення пропозицій Віце-прем’єр-міністру України – Міністру інфраструктури України щодо її формування.

Законом України “Про туризм” визначено, що для забезпечення охорони туристських ресурсів України, їх збереження та відновлення, раціонального використання, забезпечення безпеки туризму, конституційних прав громадян на відпочинок та інших прав громадян, патріотичного виховання органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень затверджуються державні цільові, регіональні та інші програми розвитку туризму. Зокрема, на сьогоднішній день в Україні розроблена Державної цільової програми розвитку туризму та курортів на період до 2022 року

Регулювання в галузі туризму здійснюється Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Центральним органом виконавчої влади в галузі туризму, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також іншими органами в межах їх компетенцій.

55. Розкрийте основні принципи та загальні підходи до класифікації підприємств готельного господарства в різних країнах світу.

Класифікація підприємств готельного господарства – це об'єднання в один клас, групу або комплекс засобів розміщення на основі їхніх подібних характеристик, що мають вирішальне значення для визначення рівня комфортності та культури обслуговування туристів.

За рекомендацією ВТО, можна виділити наступну класифікацію підприємтва готельного господарства:

Готелі й аналогічні підприємства: готелі, мотелі, пансіонати, пляжні готелі, клуби з номерами, гостеві будинки ін.

Комерційні й соціальні засоби розміщення: туристичні бази, молодіжні, туристичні готелі, туристичне село (група будинків), бунгало, підприємства соціального туризму та ін.

Спеціалізовані засоби розміщення: лікувальні готелі, табори праці й відпочинку, транспортні засоби розміщення, родитель, ботель, флотель, бастай, притулки, хатини, альпготелі.

Приватні засоби розміщення: приватне житло, орендовані кімнати, приміщення в приватних, розміщення в родичів і знайомих та ін.

Крім того за рекомендаціями ВТО всі засоби розміщення можна представити двома категоріями:

- колективні засоби розміщення

- індивідуальні засоби розміщення

Проте, окрім запропонованої класифікації ВТО, сьогодні у світі існує велика кількість інших запропонованих класифікацій.Усі існуючі національні системи класифікації підприємств готельного господарства можна умовно поділити на такі основні групи за рівнем комфорту:

Європейська, в основу якої покладена французька національна система і яка застосовується у більшості розвинених країн світу

Азіатська (бальна), основа якої – індійська національна система і яка притаманна більшості країн, що розвиваються.

Отже, найпоширенішими класифікаціями є:

- система зірок, яка застосовується у Франції, Австрії, Угорщині, Єгипті, Китаї, Росії, України та ряді інших країн;

- система літер, яка використовується у Греції;

- система «корон», яка є характерною для Великобританії;

- система розрядів та ін.

Французька система класифікації готелів грунтується на вимогах до:

- обладнання номерів,

- окремих елементів комфорту;

- площі номерів та інших приміщень;

- набору послуг, що надаються;

- кваліфікації персоналу.

Розмір готелю практично не впливає на його категорію, так як споживачу надається окремий номер, і тільки його обладнання та набір послуг є критерієм оцінки його категорії.

Отже, однією з найцікавіших для мене є система класифікації готелів Німеччини.У Німеччині при класифікації до підприємств готельного господарства відносять засоби розміщення місткістю не менше 9 місць для розміщення

Класифіковані підприємства готельного господарства Німеччини мають такі назви:

1* - туристичний (Tourist)

2* - стандартний (Standart)

3* - комфортний (Komfort)

4* - першого класу (First Class)

5* - люкс (Luxus)

Туристичний клас – найнижчий клас німецьких готелів. Щоб готель міг отримати туристичний клас він повинен відповідати мінімальним вимогам комфорту.

Готелі «Стандарт». Мінімальний розмір стандартного номеру – 12 м2 та 16 м2 в двомісному номері. Крім того, номер має бути обладнаний телевізором з дистанційним керуванням. Ще одна важлива умова – стандартний готель в Німеччині повинен приймати до оплати за свої послуги кредитні картки.

Готелі «Комфорт» - Ці готелі від готелів нижчого рівня насамперед відрізняє площа. Мінімальна площа в готелях комфортного класу на 2 м2 більше, ніж в готелях класу «стандарт». Номерний фонд готелю класу «комфорт» повинен передбачати як мінімум 10% кімнат, розрахованих на мешканців, які не палять. Обов’язкова умова послуги носіїв багажу.

Готелі першого класу - для того, щоб готель міг набрати достатню кількість балів і отримати категорію першого класу, йому необхідно відповідати таким основним вимогам: мінімальний розмір одномісного номера 16 метрів2, у ванній кімнаті повинні бути халати, рушники, фен, шампунь та кімнатне взуття. Крім того, в номері має бути телефон, з можливістю прямого набору і багатомовною інструкцією для зв'язку із службами готелю. Готелю Першого класу необхідно мати в своїй структурі бар і ресторан а-la-carte. Харчування за бажанням мешканців: тільки сніданок або повний пансіон.

Готелі класу люкс - готелі люкс в Німеччині – уособлення німецького поняття про розкіш і бездоганний сервіс. Одномісні номери від 18 м2, 5% номерного фонду готелю повинно бути представлено «сьютами» – номерами підвищеної комфортності. Дворівневі номери, плазмові телевізійні панелі, додаткові умивальники в номері, сейф. За правилами DEHOGA в номері також повинен знаходиться комп'ютер з підключенням до Internet. Басейн в готелі - обов'язкова вимога.