Розрізняють два основні тини економічного розвитку - екстенсивний та інтенсивний.

За екстенсивного типу економічне зростання досягається внаслідок кількісного збільшення факторів виробництва при незмінному рівні технічної бази. Основними факторами цього типу економічного зростання є:

Ø збільшення обсягу інвестицій;

Ø збільшення кількості працівників; сировини, матеріалів.

Так, для збільшення випуску продукції в/двічі у дію вводять вдвічі більше машин, верстатів, устаткування такої самої якості, застосовують удвічі більше робочої сили такої ж кваліфікації та рівня освіти. У цьому разі продуктивність праці й ефективність є незмінні.

За інтенсивного типу економічне зростання досягається внаслідок якісного вдосконалення речових і особистих факторів виробництва.

Основними факторами цього типу економічного зростання є:

Ø впровадження нової техніки і технології;

Ø підвищення загальноосвітнього і професійного рівнів працівників;

Ø покращення використання основних і оборотних фондів.

Інтенсифікація виробництва виявляється у зростанні продуктивності праці, якості продукції, ефективності виробництва.

Оскільки виробничі ресурси (земля, корисні копалини, трудові ресурси обмежені), то треба переходити до переважно інтенсивного типу економічного зростання. Він означає рішучий поворот до технологій, які економлять працю, засоби праці, ресурси, наприклад, обробка деталей механічним способом призводить до великих втрат металу (майже 25% металу іде в стружку, тоді коли при застосуванні методу лиття, відходів практично немає).

25. РІЗНОВИДИ ЦІН, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В СФЕРІ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Ціна - це грошовий вираз вартості продукту (послуги).

В системі господарювання в сфері туризму, як і в інших виробничих сферах, застосовується багато видів цін, які різняться певними класифікаційними ознаками.

Одним з різновидів є оптова та роздрібна ціна.

Оптова ціна підприємства (відпускна ціна) являє собою ціну виробника продукції, за якою підприємство реалізує вироблену продукцію (турпродукт) посередницьким фірмам (турагентам). Оптова ціна виробника складається із повної собівартості реалізованої продукції і прибутку.

Роздрібна ціна – ціна, за яку турпродукт реалізується у роздрібній торговельній мережі населенню. Роздрібні ціни - це ціни, за якими товари реалізовуються безпосередньо індивідуальним споживачам (покупцям). Вони містять оптову відпускну ціну виробника і торговельну надбавку (витрати, прибуток і податок на додану вартість торговельної організації).

Крім того у туризмі існують специфічні види цін, такі як:

1) Сезонні ціни – ціни на туристичні послуги в головний сезон, - ціни в міжсезонний період і - ціни в несезонний період. Може застосовуватись і більш детальна диференціація цін за фактором сезонності туристичного попиту, в тому числі - у святкові й вихідні дні.

2) Рекламні ціни – за якими для продажу пропонуються нові невідомі тури впродовж спеціальних рекламних акцій.

3) Довідкові ціни – ціни, які публікуються в розрекламованих тарифних довідниках, каталогах та інших інф.виданнях.

4) Базисні або конфіденційні ціни – ціни пропоновані приймаючим тур фірмам при заключенні угод з фірмами на продаж тур продукту.

5) Контрактні ціни – ціни зафіксовані в контрактній угоді.

Структура ціни на тур продукт включає: собівартість, прибуток, знижки, надбавки.

Собівартість - основна складова ціни туристичного продукту. З урахуванням осіб супроводу туристичних груп визначається собівартість усього пакета туристичних послуг на групу туристів і на одного туриста. Ця собівартість включає вартість проживання, харчування, витрати на транспортування (авіа-, залізничний, автобусний квиток), трансфер, страховку, поїздку керівника групи, витрати на екскурсії, комісійну винагороду турагентів, митний збір тощо.

Надбавка - це агентська винагорода.

Окрім того, визначають ціну нетто та брутто.

Ціна – «нетто» відбиває суму цін, розцінок та тарифів на всі види послуг, що надаються туристам, включаючи податок на додану вартість, готельний збір, митні збори, страхові платежі. Трансфер входить до вартості пакету послуг, бо він від самого початку забезпечує чітке обслуговування туристів. Для визначення повної собівартості туру до ціни «нетто» додаються витрати туристичних фірм, пов’язані з організацію їхньої діяльності.

Ціна – «брутто» включає повну собівартість туру, прибуток туроператора, всі види його податкових платежів, комісійну винагороду турагентам та іншим посередникам, сезонні та інші комерційні знижки для окремих туристів і туристичних груп, суму ПДВ

 

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ПОДАТКІВ ТА ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ.

Основним джерелом формування доходної частини бюджетів усіх рівнів є податки. Податки - це примусовий платіж, який держава стягує з фізичних та юридичних осіб на підставі чинного законодавства і спрямовує на задоволення соціально- економічних потреб.

Економічна сутність податків проявляється в грошових відносинах, які складаються в державі з юридичними й фізичними особами з приводу примусового вилучення частини створеної вартості й формування фонду фінансових ресурсів держави.

Конструкція податку включає певні елементи, якими є суб’єкт, об’єкт, джерело податку, податкова ставка, податкові пільги.

Суб’єкт податку — це фізична чи юридична особа на яку покладено обов’язок сплачувати податок.

Об’єкт податку - це предмет, що підлягає оподаткуванню, товари і послуги, а також різні форми нагромадження майна. Об’єктами оподаткування є: доход, майно, передача майна при даруванні, купівлі-продажу.

Джерело податку - це той матеріальний фонд з якого сплачується податок. Ним може бути доход у формі заробітної плати, прибуток, процент, рента, дивідент.

Величина податку називається податковою ставкою.

Розрізняють пропорційні, прогресивні та регресивні ставки.

ІІрогресивні ставки збільшуються в міру зростання доходу.

При репресивній ставці із збільшенням доходу податкова ставка зменшується. Такий податок доцільно застосовувати тоді, коли є потреба стимулювати збільшення обсягів виробництва понад певну суму.

Пільгові податки. Вони є повним або частковим звільненням від податку (наприклад, неоподаткований мінімум заробітної плати).

Податки виконують такі основні функції:

Фіскальну, вона зводиться до наповнення бюджету фінансовими ресурсами;

Соціальну, вона полягає у вирівнюванні доходів різних груп населення (збирає у багатих і дає бідним);

Регулюючу, її суть полягає в тому, що через рівень податків держава впливає на економічну активність підприємств; здійснює розподіл економічних ресурсів між галузями і регіонами країни.

Всі податки підрозділяються на кілька видів:

Прямі і непрямі:

• прямі податки встановлюють безпосередньо на доход або майно. До них відносять податок на прибуток, прибутковий податок та ін.

• непрямі податки - податки на товари та послуги, що входять в ціну або тариф і повністю сплачуються покупцями продукції, а їх, розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.. До них відносять ПДВ, акцизний збір, мито та ін.

Загальнодержавними та місцевими:

• загальнодержавні податки - це податки, що встановлюються на території всієї країни та є обов’язковими для виконання усіма суб’єктами економіки. Вони стягуються центральним урядом на підставі державного законодавства країни та надходять у державний бюджет (повністю або частково). До них належать прибутковий податок, податок на прибуток, мито та ін.;

• місцеві податки - це податки, що встановлюються на території певного регіону та є обов’язковими для виконання суб’єктами економіки цієї території. Такі податки надходять повністю у місцеві бюджети.

За використанням - загальні та спеціальні:

• загальні - надходять в єдину загальну касу держави;

• спеціальні (цільові) - мають певне призначення, та надходять для певних цілей.