Інфляція: види, наслідки, причини.

Інфляція – це знецінення грошей, що виявляється у зростанні цін. Однак не всяке зростання цін є інфляційним. Ціни можуть підвищуватись внаслідок поліпшення якості товару, збільшення затрат на його виробництво.Інфляція вимірюється динамікою цін.

За формою прояву інфляції поділяються на такі види:

а) цінова інфляція, що проявляється у формі зростання цін на товари й послуги;

б) інфляція заощаджень, коли знецінення грошей проявляється у зростанні вимушених заощаджень при зафіксованих державою цінах і доходах;

в) девальвація, за якою знецінення грошей проявляється у падінні їх курсу до іноземних валют.

В умовах ринкової економіки основним видом інфляції є цінова інфляція. За темпами знецінення грошей виділяють такі види цінової інфляції:

а) повзуча — характеризується прискореним зростанням маси грошей в обігу з незначним зростанням цін — до 5% на рік;

б) помірна або відкрита інфляція — проявляється у прискоренні знецінення грошей у формі зростання цін в межах 5 — 20% на рік;

в) галопуюча інфляція — зростання цін досягає 20 -50%, а інколи і 100% на рік;

г) гіперінфляція — характеризується надзвичайно високим зростанням цін — більше 100% на рік. На цій стадії інфляції гроші не виконують або виконують не належним чином своїх функцій, купюри низьких номіналів та розмінна монета зникають з обігу, падає роль грошей в економіці, поширюється бартер. (Стагфляція супроводжується одночасним підвищенням рівня цін і рівня безробіття.)

Розглядають інфляцію попиту та інфляцію пропозиції. Інфляція попиту має місце тоді, коли попит зростає набагато швидше ніж пропозиція товарів.

Інфляція, що виникає внаслідок зростання витрат називають інфляцією витрат. Її суть полягає в тому, що збільшення витрат виробництва на одиницю продукції зменшує прибуток та обсяг виробництва. Інфляцію також поділяють на класичну на сучасну.

Класична інфляція мала місце тоді – від початку виникнення грошей до середини 30 років 20 століття. Її характерна риса – тимчасовий характер. Її причинами були війни та стихійні лиха.

Сучасна інфляція – це інфляція 2 половини 20 століття. Її характерна риса – хронічний характер. Сучасна інфляція є явищем багатофакторним і вона залежить від таких факторів:

1) надмірне зростання бюджетного дефіциту та державного боргу;

2) кризові явища в економіці та валютно фінансової системи;

3) монополістичні тенденції в економіці;

4) подорожчання енергоносіїв;

5) зростання зарплати, якщо її ріст обганяє ріст продуктивності праці.

Як правило, сучасні економісти розглядають інфляцію як багатофакторний процес, тобто причини інфляції різноманітні.

До найважливіших причин інфляції можна віднести наступні:

1. Непродумана політика центрального банку: якщо центральний банк з певних причин (економічних чи політичних) швидко збільшує пропозицію грошей, то неминуче розвивається інфляція попиту.

2. Незбалансованість державних видатків і прибутку призводить до дефіциту державного бюджету, фінансування якого за допомогою додаткової емісії прямо розкручує інфляцію попиту.

3. Кредитна експансія - надмірне розширення кредиту веде до емісії грошей в безгрошовій формі.

4.Інфляційне небезпечні інвестиції (військові витрати, утримання збиткових підприємств) збільшують державний борг, для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші.

5. Переважання в ринкових структурах олігопольнихринків

6. Імпортована інфляція, роль якої зростає зі зростанням відкритості економіки й втягнення її в світогосподарські зв'язки тієї чи іншої країни.

7. Інфляційні очікування - виникнення в інфляції самопідтримуючого характеру.

8. Неекономічні чинники - революції, війни, політична нестабільність, втрата довіри до уряду тощо.

Наслідки інфляції

Інфляція має негативні наслідки, зокрема гіперінфляція:

Ø зменшує реальні доходи населення;

Ø скорочує інвестиції;

Ø гальмує науково-технічний прогрес;

Ø призводить до кризи державних фінансів внаслідок швидкого знецінення податків;

Ø значно активізує спекуляцію і тіньову економіку;

Ø негативно впливає на вартість заощаджень;

Ø знижує життєвий рівень населення;

Ø знижує обсяг виробництва і рівень зайнятості;

Ø послаблює зовнішньоекономічні позиції країни;

Ø зумовлює пониження валютного курсу.

Для стабілізації грошового обігу проводять також специфічні заходи із зміцнення грошових систем. Таким заходами є нуліфікація, ревалоризація, девальвація, дефляція.

Нуліфікація грошей означає, що знецінені грошові знаки анулюються, оголошуються недійсними, а їм на заміну випускаються нові гроші. Цей метод використовують при наявності гіперінфляції.

Ревалоризація означає повернення до попередньої купівельної спроможності грошових знаків. Такий метод застосовується при незначних темпах інфляції.

Девальвація означає зниження обмінного курсу грошової одиниці даної країни відносно інших твердих валют.

Дефляція означає вилучення із обігу надлишкової частини грошової маси. Вона може відбуватися шляхом підвищення податків, скорочення контролю за обсягами кредитування, продажу підприємствам державних цінних паперів тощо.

 

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Оборотні кошти – сукупність коштів п-ства, що авансується на створення оборотних фондів та фондів обігу і забезпечення їх безперервного кругообігу.

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції..

Фонди обігу – це кошти вкладені в запаси готової продукції (послуги), а також кошти на рахунках в банку чи касі підприємства.

Оборотні фонди поділяються на ряд груп:

1. Виробничі запаси (предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства.

2. Незавершене виробництво (продукт який ще недоопрацьований)

3. Витрати майбутніх періодів (витрати на підготовку та освоєння нової продукції, що будуть погашені в майбутньому).

Фонди обігу існують паралельно з оборотними фондами у сфері обігу і до них відносяться:

1. Готова продукція на складах підприємства.

2. Готова продукція, яка відвантажується або знаходиться в дорозі.

3. Грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках.

4. Грошові кошти у незавершених розрахунках.

5. Готівка в касі.

Оборотні кошти підприємства, на відміну від основних фондів можуть переходити з однієї форми в іншу. Оборот оборотних засобів, виміряний в часі, називається оборотністю. Оборотність визначає величину необхідних підприємству коштів для здійснення процесу виробництва і реалізації продукції.

Показниками оборотності оборотних засобів є:

Коефіцієнт оборотності; Коефіцієнт завантаження; Тривалість одного обороту та рентабельність.

Коефіцієнт оборотності показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік продукції до середньорічного залишку оборотних засобів.

Коефіцієнт завантаження - величина, обернена коефіцієнту оборотності, що показує скільки оборотних коштів підприємства припадає на одну гривню реалізованої продукції.

Ефективно для підприємства є коли коефіцієнт оборотності зростає, а завантаження зменшується.

Тривалість обороту показує тривалість одного обороту оборотних засобів в днях і визначається: Тоб. = 360/ Коб.

Оборотність оборотних засобів безпосередньо впливає на кінцеві результати роботи підприємства. Прискорення оборотності оборотних засобів приведе до збільшення прибутку та рентабельності.

Рентабельність оборотних коштів характеризує ефективність їх використання підприємством і показує, скільки прибутку припадає на 1 грн коштів, спрямованих на формування оборотних коштів.

Розраховується за формулою: R = Чистий прибуток / Оборотні активи.