Економічна наука та економічна політика.

ЕКОНОМІКА

ЕКОНОМІЧНА НАУКА ТА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА.

Економічна наука становить собою систему знань об'єктивних економічних законів, категорій та понять, які (знання) виробляються і використовуються внаслідок спеціальної діяльності людей.

Як особлива сфера суспільної практики економічна наука становить собою складну систему, що включає в себе цілу низку наступних підсистем:

ü теорії, тобто набуті знання у формі економічних категорій, законів, наукових гіпотез, концепцій, які створені з врахуванням практики і які виступають в ролі дороговказу для неї;

ü методологію, тобто вчення про методи пізнання економічної дійсності, яка виступає своєрідним способом виробництва нових знань та їх застосування з метою перетворення виробничих відносин у зв'язку з продуктивними силами;

ü кадри вчених-економістів, котрі мають необхідні знання, уміння та навички наукової діяльності;

ü підсистему інформації, яка забезпечує нагромадження, збереження, передачу і тиражування економічних знань;

ü сукупність наукових інституцій — академій, вузів, науково-дослідних інститутів, лабораторій, експериментальних баз тощо, які виступають центрами виробництва наукових знань.

Завданням економічної теорії (політекономії) як науки є дослідження дії економічних законів і передача одержаних результатів членам суспільства, у першу чергу органам управління економікою для використання в економічній політиці, для прийняття оптимальних економічних рішень.

Завдання економічної теорії як навчальної дисципліни полягає в ознайомленні студентів із досягненнями економічної науки, з можливостями її практичного використання в господарській практиці та економічній політиці. Знання економічної теорії потрібні для правильної орієнтації діяльності підприємств, яка має ґрунтуватися на виваженій стратегії господарювання, для вміння об'єктивно оцінювати цінову і податкову політику уряду, його дії щодо стабілізації валюти і забезпечення умов для нормальної діяльності підприємств.

На економічній теорії повинна ґрунтуватися економічна політика. Це означає, що заходи економічної політики повинні випливати з об'єктивних економічних законів і всієї сукупності інтересів суспільства. Економічна політика — це діяльність держави, спрямована на досягнення певних цілей. Завдання економічної політики повинні бути теоретично обґрунтовані. Для вироблення правильної економічної політики важливе значення має реалістична оцінка економічної ситуації, досягнень, труднощів, недоліків, що виникли; з'ясування причин, що викликали труднощі; оцінка наявних можливостей, ресурсів, потрібних для вирішення певних проблем економічного розвитку. На цій основі здійснюється розробка цільових програм.

СУТЬ ГРОШЕЙ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ.

Гроші - це особливий товар, який служить загальним еквівалентом. У розвинутому товарному господарстві гроші виконують п’ять функцій:

· міри вартості;

· засобу обігу;

· засобу нагромадження;

· засобу платежу;

· світових грошей.

Міра вартості - це перша і основна функція грошей. Їх суть в тому, що за допомогою грошей вимірюються вартості всіх інших товарів, тобто визначається їх ціна.

Оскільки різні товари мають неоднакові вартості, то вони виражаються в різних кількостях грошей. Щоб встановити ціни товарів необхідно певну кількість грошового металу прийняти за одиницю виміру, яку прийнято називати масштабом цін.

Масштаб цін - це вагова кількість золота прийнята в даній країні за грошову одиницю. З тих пір, як золото втратило свої грошові функції, функцію міри вартості стали виконувати паперово-кредитні гроші.

Засіб обігу. У цій функції гроші служать засобом реалізації товарів, виступають посередником при обміні товару на товар. Цю функцію виконують як повноцінні, так і паперові гроші.

Спочатку функцію засобу обігу гроші виконували у формі металевих зливків (куски золота). Але така форма грошей породжувала певні труднощі при обміні. Тому з розширенням ринку виникла потреба у карбуванні монет. Вважають, що перші монети з’явились в Китаї та у країнах Близького Сходу у УІІІ-УП ст.до н.е.

З функцією засобу обігу пов’язано виникнення паперових грошей. В процесі обігу монети від довготривалого вживання стирались і втрачали частину своєї вартості. Проте, стерті монети продовжували виконувати функцію засобу обігу на рівні повноцінних монет. Така практика зумовила використання неповноцінних паперових грошей.

Паперові гроші - це лише знаки повноцінних грошей, які наділені примусовим курсом. Вони не мають внутрішньої вартості. Проте, слід мати на увазі, що випуск паперових грошей зумовлений більш важливою причиною. Золота постійно не вистачало упродовж усієї історії торгівлі. Нестача золотих грошей утруднювала реалізацію товарів, знижувала ефективність виробництва.

Засіб нагромадження. Функція нагромадження грошей означає створення багатства. Нагромадження грошей зумовлено різним факторами об’єктивними і суб'єктивними. Нині цю функцію виконують паперово-кредитні гроші.

Засіб платежу. З розвитком товарного виробництва виникає особливий вид товарних угод - купівлі без попередньої оплати. Це означає, що товар продається в кредит. При цьому продавець стає кредитором, а покупець - боржником. В момент погашення боргу гроші виконують функцію засобу платежу. Цю функцію гроші виконують також при наданні позики, сплаті податків та інших платежів. З розвитком кредитних відносин виникають кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки).

У XX ст. настала ера банківських грошей, коли гроші існують у вигляді записів на рахунках в банках. У всіх розвинутих країнах готівка не перевищує 10% усіх грошей, решта становлять банківські гроші.

Світові гроші. За межами своєї країни гроші обслуговують міжнародну торгівлю, позики та інші зовнішньоекономічні зв’язки і в цій своїй ролі вони виконують функцію світових грошей.

Світові гроші функціонують як міжнародний платіжний засіб, купівельний засіб і як матеріалізація багатства. Протягом багатьох століть роль світових грошей виконували лише золоті і срібні гроші.

Нині роль світових грошей виконують національні валюти окремих високорозвинених країн (долар, євро, фунт стерлінгів та ін.). Таку валюту називають конвертованою, яка без обмежень обмінюється на інші іноземні валюти.

 

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ І СТРУКТУРА СОБІВАРТОСТІ ТУРПРОДУКТУ.

Собівартість – це сукупність витрат на формування та реалізацію турпродукту, що виражається в грошовій формі.

Витрати на операційну діяльність підприємств туристичного бізнесу групуються також за економічними елементами, які визначаються Положенням бухгалтерського обліку 16 "Витрати" як сукупність економічно однорідних витрат.

Наслідки інфляції

Інфляція має негативні наслідки, зокрема гіперінфляція:

Ø зменшує реальні доходи населення;

Ø скорочує інвестиції;

Ø гальмує науково-технічний прогрес;

Ø призводить до кризи державних фінансів внаслідок швидкого знецінення податків;

Ø значно активізує спекуляцію і тіньову економіку;

Ø негативно впливає на вартість заощаджень;

Ø знижує життєвий рівень населення;

Ø знижує обсяг виробництва і рівень зайнятості;

Ø послаблює зовнішньоекономічні позиції країни;

Ø зумовлює пониження валютного курсу.

Для стабілізації грошового обігу проводять також специфічні заходи із зміцнення грошових систем. Таким заходами є нуліфікація, ревалоризація, девальвація, дефляція.

Нуліфікація грошей означає, що знецінені грошові знаки анулюються, оголошуються недійсними, а їм на заміну випускаються нові гроші. Цей метод використовують при наявності гіперінфляції.

Ревалоризація означає повернення до попередньої купівельної спроможності грошових знаків. Такий метод застосовується при незначних темпах інфляції.

Девальвація означає зниження обмінного курсу грошової одиниці даної країни відносно інших твердих валют.

Дефляція означає вилучення із обігу надлишкової частини грошової маси. Вона може відбуватися шляхом підвищення податків, скорочення контролю за обсягами кредитування, продажу підприємствам державних цінних паперів тощо.

 

ТУРИЗМ

Класифікація турагентів

З погляду спеціалізації турагенства можуть бути багатопрофільні і спеціалізовані (на певних видах обслуговування)

У сфері агентування розрізняють декілька видів агентування:

· продаж турів від особи і за дорученням підприємства

· продаж турів від своєї особи, але із зазначенням належності турпродукту до певного туроператора

· продаж турпродукту від власної особи

Серед під­приємств в галузі туризму туроператорів не більше 5%, турагентів - 95%. Отже, активно діючий турагент - це вирішальний елемент агентської мережі туроператора.

 

Переоформлення ліцензії

Підставами для переоформлення ліцензії на проведення туроператорської діяльності є:

– зміна найменування юридичної особи (якщо вона не пов'язана з реорганізацією) або прізвища, імені, по батькові фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності;

– зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності;

– зміни, пов'язані із виконанням ліцензіатом конкретного виду господарської діяльності.

За переоформлення ліцензії стягується плата у розмірі п'яти не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (85 грн.).

Видача дубліката ліцензії

Підставами для видачі дубліката ліцензії на виконання туроператорської і турагентської діяльності є:

– втрата ліцензії;

– пошкодження ліцензії.

За видачу дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої ліцензії стягується плата в розмірі п'яти не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (85 грн.)..

Анулювання ліцензії

Підставою для ухвалення рішення про ануллювання ліцензії є неможливість ліцензіата відповідно до поданих документів забезпечити виконання Ліцензійних умов провадження туроператорської і турагентської діяльності.

Умови ліцензування

Умови ліцензування діяльності турпідприємств у сфері туризму визначені ліцензійними умовами провадження туроператорської і турагентської діяльності затверджені наказами державного комітету україни з питань регуляторної політики та підприємництва і міністерства культури і туризму України 11.09.2007 № 111/55.

Цим документом визначено наступні вимоги до підприємств і підприємців, які надають туроператорські послуги:

– організаційні вимоги;

– загальні вимоги до службового приміщення (офісу);

– кваліфікаційні вимоги до кадрового складу працівників;

– вимоги до фінансового забезпечення відповідальності;

– загальні вимоги до укладання договорів при здійсненні туристської діяльності;

– вимоги до забезпечення страхового захисту туристів;

– вимоги до інформаційно-рекламної діяльності;

– вимоги до виконання туроператорської діяльності;

– права й обов’язки туроператорів.

Вимоги, визначені у даному документі, є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, які проводять туроператорську діяльність і отримали відповідну ліцензію

Контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які працюють у сфері туризму, Ліцензійних умов провадження туроператорської і тур агентської діяльності виконують шляхом проведення планових і позапланових перевірок наступні органи контролю: Державне агентство України з туризму і курортів; структурні підрозділи по туризму і курортам обласних та міських державних адміністрацій; Державний комітет України з питань регуляторної політики і підприємництва і його територіальні органи.

Підготовка тексту екскурсії

Після затвердження маршруту розпочинається складання контрольного тексту екскурсії. Для цього відбирається той матеріал, який може бути використаний для розкриття підтем. Він призначений забезпечити таку спрямованість розповіді екскурсовода, яка формує певну точку зору на факти, події, явища, об'єкти тощо.

Існує два види тексту екскурсії:

-контрольний (текст бюро)

-індивідуальний (текст екскурсовода)

За тривалістю перебування

-короткостроковий (відпочинок вихідного дня)- передбачає перебування людей у туристичній подорожі не більше трьох діб

-довгостроковий

За інтенсивністю туристичних потоків

-постійний

-сезонний (одно сезонний, двосезонний)

За віком туризм поділяється на:

-дитячий

-молодіжний

-дорослих

-третього віку

Організація дитячого й шкільного туризму при досить поміркованих цінах на тури і невисоких вимогах щодо якості розміщення, передбачає триразове харчування, організацію програми, де відпочинок і розваги чергуються із заходами пізнавального та виховного характеру.

Молодіжний туризм допускає використання послуг не дуже високого якісного стандарту, але покликаний створювати атмосферу активного спілкування й відпочинку.

Категорія туристів «третього віку» передбачає якісний сервіс та інформаційну насиченість подорожей.

За економічним принципом (залежно від принципу оплати й організації продажу турів):

-Елітарний і масовий туризм

-Комерційний і соціальний туризм

Комерційні тури — реалізуються фірмами на комерційних засадах, найчастіше це індивідуально-групові тури з досить широким спектром цін і передбачають оплату туру власне клієнтом.

Соціальний туризм - повністю або частково оплачується державою, підприємством чи здійснюється на кошти громадських соціальних фондів. Це організація туристичних подорожей для осіб, які мають невисокий рівень статків або належать до найменш захищених верств населення (діти, юнацтво, пенсіонери, інваліди тощо) з метою реалізації їх права на відпочинок.

Сьогодні все популярнішим є різновид соціального туризму, що отримав назву інсентив-туризм (заохочувальний). Такі тури організуються підприємствами та фірмами для своїх співробітників як засіб заохочення та як винагорода за сумлінну працю.

Масовий і елітарний туризм. Особливість сучасного етапу розвитку туризму розкривається через поняття «масовий туризм». Воно показує процес демократизації і розширення туристського руху. Поняття «масовий туризм» було введено і використовується як альтернатива аристократичному туризму XIX ст., окремим дорогим видам туризму, орієнтованим на обрану публіку, і туризму в країнах, що розвиваються, де доступ до туристських благ місцевого населення обмежений через низький рівень життя.

На відміну від масового елітарний туризм (VIP-туризм) розрахований заможних клієнтів. Для даної категорії споживачів рівень цін на ринку не має особливого значення.

За способом пересування виділяють дві великі групи туризму:

1. Транспортний туризм ( автомобільний, автобусний, авіаційний, водний (морський тарічковий), залізничний)

2. Подорожі з активними засобами пересування( пішохідний, велосипедний, мотоциклетний, кінний, водний (гребний, сплавний, вітрильний), лижний та гірськолижний, комбінований, інші)

Безумовно найважливішим критерієм поділу туризму на види є мета подорожі. Як правило, їх може бути декілька, але одна з них завжди буде головною, домінуючою й саме вона визначатиме вибір місця подорожі та характер послуг, придбаних туристом.

За метою подорожі виділяють: рекреаційний, лікувально-оздоровчий, пізнавальний (екскурсійний), релігійний, діловий, науковий, етнічний, спортивний, пригодницький, промисловий, екологічний, сільський, інші.

характеризуйте основні типи

 

Характерні ознаки екскурсій

1. Тривалість у часі проведення (від академічної години (45 хв) до доби);

2. Наявність екскурсантів, їх активна діяльність (спостереження, вивчення, дослідження об'єктів);

3. Кваліфікований керівник-спеціаліст (екскурсовод);

4. Наочність, зорове сприйняття об'єктів;

5. Переміщення за заздалегідь визначеним маршрутом;

6. Цілеспрямованість огляду (тема).

7. Специфічні ознаки: автобусні екскурсії ― вихід з автобусу для огляду пам’яток; музейні екскурсії ― ознайомлення з музейними предметами; виробничі екскурсії ― дозволяють продемонструвати об’єкти в дії та ін.

Основними функціями екскурсії є:

Функція наукової пропаганди. Екскурсії сприяють поширенню політичних, філософських, наукових, художніх та інших поглядів, ідей і теорій.

Функція інформації. Екскурсія у відповідності зі своєю темою містить конкретну інформацію стосовно певної галузі знань: про досягнення медицини, біології та інших наук; про відкриття археоло­гів; винаходи і здобутки в господарському будівництві і культурному житті тощо.

Функція організації культурного дозвілля. Екскурсії, які є важливою складовою відпочинкової, рекреаційної діяльності, не тільки задовольняють, але й формують духовні потреби людини. Адже екскурсія — це не просто прогулянка містом, а відпочинок, який вимагає розумової праці. Системність знань, що повідомляються під час екскурсії, її привабливість в зв'язку з наявністю елемента «подорожування» і в просторі, і в часі, можливість вибору відповідно до власних інтересів — все це зумовлює культурний розвиток особистості. Саме тому, екскурсію відносять до групи занять, яка визначається терміном «навчання і самоосвіта».

Таким чином, у контексті суспільного розвитку екскурсії виконують рекреаційну, комунікативну, освітню і виховну функції.

Екскурсії класифікують за різними ознаками: за змістом; за складом й кількістю учасників; за місцем проведення; за способом пересування; за тривалістю; за формою проведення.

За змістом екскурсії поділяють на оглядові (багатопланові) і тематичні.

Оглядові екскурсії, як правило, багатотемні. У них використовується історичний і сучасний матеріал. Оглядові екскурсії дають загальне уявлення про місто, край, область, державу в цілому.

Тематична екскурсія присвячена розкриттю однієї теми. Вони поділяються на ряд груп: історичні, релігієзнавчі, мистецтвознавчі, літературні, архітектурні, природознавчі (екологічні, виробничі тощо.

За складом учасників розрізняють:

-екскурсії для дорослої аудиторії і для дітей;

-для місцевого населення та для туристів;

-для міського та сільського населення;

-для організованих груп та для поодиноких відвідувачів.

В залежності від категорії екскурсантів до змісту заходів, методики та техніки проведення, тривалості екскурсій, прийомів екскурсійного обслуговування вносяться певні зміни.

За місцем проведення розрізняють екскурсії міські, позаміські, виробничі, музейні, комплексні.

Міські екскурсії передбачають показ усього міста або його частини. Вони бувають оглядовими та тематичними. Позаміська екскурсія організовується за межі міста, при цьому рекомендується, щоб відстань до кінцевого пункту слідування не перевищувала 100 км. Такі екскурсії також поділяються на оглядові та тематичні.

Місцем проведення виробничих екскурсій є підприємство.

Особливо складними з точки зору змісту екскурсійного обслуговування є комплексні екскурсії, які поєднують міські та музейні екскурсії. Вони складаються з двох частин - оглядової та тематичної екскурсії під час відвідання музею, виставки. Обидві частини пов'язані однією загальною темою.

За засобом пересування екскурсії бувають пішохідними та транспортними.

Транспортні — в основному автобусні екскурсії, але бувають і тролейбусні, теплохідні, залізничні тощо. Транспортні екскурсії мають свої особливості — аналіз екскурсійних об'єктів здійснюється на зупинках з виходом із транспортного засобу, а також під час його руху.

Пішохідні екскурсії більш насичені, оскільки надають можливість глибше вивчити об'єкти, але вони охоплюють меншу територію. Протяжність таких екскурсій не перевищує 5-6 км в місті, 10-12 км за містом.

За циклічністю проведення екскурсії бувають одиничні (по одній темі) та цикли, які об'єднують кілька екскурсій однієї тематики - історії, літератури, архітектури тощо.

За тривалістю екскурсії бувають від однієї академічної години (45 хв.) до доби.

За формою проведення розрізняють: звичайні (традиційні), навчальні, екскурсії-масовки, екскурсії-прогулянки, екскурсії-бесіди, екскурсії-концерти, екскурсії-уроки, дегустації тощо.

60. Дайте характеристику засобам розміщення для водного туризму

Для засобів розміщення для водного туризму характерне поєднання функцій, що забезпечують умови для ночівлі, відпочинку туристів, а також для стоянки, технічного обслуговування та зберігання плавзасобів.

Відповідно до ДСТУ 4527:2006 «Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення» можна виділити наступні засоби розміщення для водного туризму в Україні:

Круїзне судно – транспортний засіб, на якому надають послуги тимчасового розміщення у каютах, а також послуги харчування і розваги під час круїзу.

Акватель – готель, облаштований на кораблі, вилученому з експлуатації як транспортний засіб, і який перебуває на стаціонарній стоянці.

Ботель – готель цілорічного функціонування, розміщений на невеликому за розміром плавзасобі, який має умови для швартування і технічного обслуговування засобів водного транспорту.

Флотель - спеціально обладнане комфортабельне судно, яке використовують як плавучий готель, в якому забезпечують надавання послуг активного відпочинку і розважання; може мати умови для проведення конгрес-заходів.

Саме ці засоби розміщення мають дві основні ознаки:

- вони можуть пересуватися по воді (тобто є водним транспортним засобом);

- створють комфортні умови для проживання, харчування та організації дозвілля туристів під час подорожі (тобто є засобом розміщення).

На сьогоднішній день найбільшу вагу для забезпечення круїзного туризму у світі мають круїзні судна. Основними пасажирськими суднами для круїзного туризму є наступні:

Океанський лайнер - традиційний тип пасажирського судна. Вони створені для доставки пасажирів за заздалегідь визначеним маршрутом з однієї частини світу в іншу. Даний тип суден був популярний на початку ХХ століття для перетину Атлантичного океану, проте з розвитком авіації даний вид морського транспорту став непопулярний. У 80-ті роки ХХ століття океанські лайнери еволюціонували в круїзні судна.

Круїзний лайнер- Це судно, яке здійснює міжнародний рейс і перевозить пасажирів, що беруть участь в груповій туристичній програмі і розміщених на судні, з метою короткочасних туристичних відвідувань згідно розкладу одного або декількох портів, відкритих для заходу іноземних суден. На сьогоднішній день багато суден об'єднують в собі характеристики 2-х типів: швидкість океанського лайнера і розкіш круїзного судна. Круїзні судна організовані за типом готелю.

Річкові круїзні лайнери - Здійснюють круїзні подорожі по внтурішні водними шляхами із зупинками в портах. Річкові круїзні судна менші за розмірами ніж океанські, зазвичай вони дозволяють розмістити від 90 до 240 пасажирів на борту (хоча деякі з них можуть вміщати більше 1000 пасажирів). Під час річкових круїзів суша як правило знаходиться в полі зору, що особливо подобається тим, хто некомфортно почувається далеко від берегу. Деякі річкові круїзні судна являють собою добре обладнані плавучі готелі з майданчиками для засмаги, ресторанами, вітальнями, спортзалами, басейнами, казино та іншими атрибутами для приємного відпочинку.

Круїзний пором - Це тип судна, яке комбінує в собі особливості круїзного судна і порома. Багато людей використовують круїзні пороми для здійснення круїзів із заходом в різні порти для зупинки на кілька годин, при цьому не залишаючи судно, в той час як інші пасажири використовують круїзний пором для транспортування невеликої кількості вантажу і транспортних засобів.

Найбільшим круїзним судном на сьогодні єOasis of the Seas (2009) компанії Royal Caribbean International.

 

ЕКОНОМІКА

ЕКОНОМІЧНА НАУКА ТА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА.

Економічна наука становить собою систему знань об'єктивних економічних законів, категорій та понять, які (знання) виробляються і використовуються внаслідок спеціальної діяльності людей.

Як особлива сфера суспільної практики економічна наука становить собою складну систему, що включає в себе цілу низку наступних підсистем:

ü теорії, тобто набуті знання у формі економічних категорій, законів, наукових гіпотез, концепцій, які створені з врахуванням практики і які виступають в ролі дороговказу для неї;

ü методологію, тобто вчення про методи пізнання економічної дійсності, яка виступає своєрідним способом виробництва нових знань та їх застосування з метою перетворення виробничих відносин у зв'язку з продуктивними силами;

ü кадри вчених-економістів, котрі мають необхідні знання, уміння та навички наукової діяльності;

ü підсистему інформації, яка забезпечує нагромадження, збереження, передачу і тиражування економічних знань;

ü сукупність наукових інституцій — академій, вузів, науково-дослідних інститутів, лабораторій, експериментальних баз тощо, які виступають центрами виробництва наукових знань.

Завданням економічної теорії (політекономії) як науки є дослідження дії економічних законів і передача одержаних результатів членам суспільства, у першу чергу органам управління економікою для використання в економічній політиці, для прийняття оптимальних економічних рішень.

Завдання економічної теорії як навчальної дисципліни полягає в ознайомленні студентів із досягненнями економічної науки, з можливостями її практичного використання в господарській практиці та економічній політиці. Знання економічної теорії потрібні для правильної орієнтації діяльності підприємств, яка має ґрунтуватися на виваженій стратегії господарювання, для вміння об'єктивно оцінювати цінову і податкову політику уряду, його дії щодо стабілізації валюти і забезпечення умов для нормальної діяльності підприємств.

На економічній теорії повинна ґрунтуватися економічна політика. Це означає, що заходи економічної політики повинні випливати з об'єктивних економічних законів і всієї сукупності інтересів суспільства. Економічна політика — це діяльність держави, спрямована на досягнення певних цілей. Завдання економічної політики повинні бути теоретично обґрунтовані. Для вироблення правильної економічної політики важливе значення має реалістична оцінка економічної ситуації, досягнень, труднощів, недоліків, що виникли; з'ясування причин, що викликали труднощі; оцінка наявних можливостей, ресурсів, потрібних для вирішення певних проблем економічного розвитку. На цій основі здійснюється розробка цільових програм.

СУТЬ ГРОШЕЙ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ.

Гроші - це особливий товар, який служить загальним еквівалентом. У розвинутому товарному господарстві гроші виконують п’ять функцій:

· міри вартості;

· засобу обігу;

· засобу нагромадження;

· засобу платежу;

· світових грошей.

Міра вартості - це перша і основна функція грошей. Їх суть в тому, що за допомогою грошей вимірюються вартості всіх інших товарів, тобто визначається їх ціна.

Оскільки різні товари мають неоднакові вартості, то вони виражаються в різних кількостях грошей. Щоб встановити ціни товарів необхідно певну кількість грошового металу прийняти за одиницю виміру, яку прийнято називати масштабом цін.

Масштаб цін - це вагова кількість золота прийнята в даній країні за грошову одиницю. З тих пір, як золото втратило свої грошові функції, функцію міри вартості стали виконувати паперово-кредитні гроші.

Засіб обігу. У цій функції гроші служать засобом реалізації товарів, виступають посередником при обміні товару на товар. Цю функцію виконують як повноцінні, так і паперові гроші.

Спочатку функцію засобу обігу гроші виконували у формі металевих зливків (куски золота). Але така форма грошей породжувала певні труднощі при обміні. Тому з розширенням ринку виникла потреба у карбуванні монет. Вважають, що перші монети з’явились в Китаї та у країнах Близького Сходу у УІІІ-УП ст.до н.е.

З функцією засобу обігу пов’язано виникнення паперових грошей. В процесі обігу монети від довготривалого вживання стирались і втрачали частину своєї вартості. Проте, стерті монети продовжували виконувати функцію засобу обігу на рівні повноцінних монет. Така практика зумовила використання неповноцінних паперових грошей.

Паперові гроші - це лише знаки повноцінних грошей, які наділені примусовим курсом. Вони не мають внутрішньої вартості. Проте, слід мати на увазі, що випуск паперових грошей зумовлений більш важливою причиною. Золота постійно не вистачало упродовж усієї історії торгівлі. Нестача золотих грошей утруднювала реалізацію товарів, знижувала ефективність виробництва.

Засіб нагромадження. Функція нагромадження грошей означає створення багатства. Нагромадження грошей зумовлено різним факторами об’єктивними і суб'єктивними. Нині цю функцію виконують паперово-кредитні гроші.

Засіб платежу. З розвитком товарного виробництва виникає особливий вид товарних угод - купівлі без попередньої оплати. Це означає, що товар продається в кредит. При цьому продавець стає кредитором, а покупець - боржником. В момент погашення боргу гроші виконують функцію засобу платежу. Цю функцію гроші виконують також при наданні позики, сплаті податків та інших платежів. З розвитком кредитних відносин виникають кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки).

У XX ст. настала ера банківських грошей, коли гроші існують у вигляді записів на рахунках в банках. У всіх розвинутих країнах готівка не перевищує 10% усіх грошей, решта становлять банківські гроші.

Світові гроші. За межами своєї країни гроші обслуговують міжнародну торгівлю, позики та інші зовнішньоекономічні зв’язки і в цій своїй ролі вони виконують функцію світових грошей.

Світові гроші функціонують як міжнародний платіжний засіб, купівельний засіб і як матеріалізація багатства. Протягом багатьох століть роль світових грошей виконували лише золоті і срібні гроші.

Нині роль світових грошей виконують національні валюти окремих високорозвинених країн (долар, євро, фунт стерлінгів та ін.). Таку валюту називають конвертованою, яка без обмежень обмінюється на інші іноземні валюти.