Природно – заповідний фонд України. Класифікація об’єктів пзф та особливості їх застосування в туризмі.

Природно-заповідний фонд України – це система ділянок суходолу і водного простору, природні комплекси та об’єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, ререаційну та іншу цінність, виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього прироодного середовища.

Законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання. У Законі України „Про природно-заповідний фонд України” подано класифікацію територій та об’єктів ПЗФ.

До ПЗФ України належать:

Природні території та об’єкти: природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, памятки природи, заповідні урочища;

Штучно створені об’єкти: ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки садово-паркового мистецтва.

Основними видами ПЗФ України є наступні:

Природні заповідники – це територія, яка виділяється для охорони в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усіма її компонентами. Статус природного заповідника передбачає повну заборону на його території господарської діяльності. ( Кримський, Канівський (Черкаси), Український степовий (Донецьк), Розточчя (Львів), Медобори (Тернопіль), Єланецький степ (Миколаїв), Горгани (Івано-Франківськ), Рівненський, тощо.

Біосферні заповідники - це територія міжнародного значення, що виділяється для збереження в природному стані ділянок біосфери, проведення фонового моніторингу і вивчення природного навколишнього середовища. Господарська діяльність у біосферних заповідниках не дозволяється.(Асканія нова (Херсонська обл..), Чорноморський (Херсонська обл..), Карпатський (Закарпатська обл..), Дунайський (Одеська).

Національні парки – природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.(Карпатський (Івано-Франківськ), Шацький (Волинь), Синевир (Закарпаття), Азово-Сиваський (Херсон), Подільські Товтри (Хмельницьк), Святі гори (Донецьк), Яворівський, Сколівські бескиди (Львів), Ужанський (Закарпаття), Гуцульщина, Галицький (Івано-Франківськ),

Регіональні ландшафтні парки – природоохоронні рекреаційні установи місцевого значення, створені з метою збереження природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. При організації таких парків господарська діяльність у межах їх кордонів не припиняється, їхнє завдання – зберегти ландшафт як комплекс екосистем.

Заказники – природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. У них дозволяється господарська діяльність, що не завдає шкоди об’єкту, який охороняється. Заказники служать для охорони й відновлення чисельності окремих видів рослин або тварин. Залежно від об’єкту охорони, заказники поділяють на ландшафтні, геологічні, гідрологічні, ботанічні, зоологічні, палеонтологічні.

Пам’ятки природи – окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення (з метою збереження їх у природному стані). Статус – загальнодержавний або місцевий. Оголошуються без вилучення земельних ділянок у користувачів.

Заповідні урочища – лісові, степові, болотні чи інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення (з метою збереження їх у природному стані).

Ботанічні сади – створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення ботанічних колекцій, ведення наукової та освітньої роботи.(Кременецький (Тернопільська обл..), Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка (м.Київ), Донецький, Криворізький, Нікітський (АР Крим, м.Ялта)

Зоологічні парки – створюються з метою організації еколого-освітньої і виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, розробки наукових основ розмноження диких тварин у неволі.

Дендрологічні парки – створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.(Національний дендропарк "Софіївка" (Чекраська обл..), Державний дендропарк "Тростянець" Чернігівська обл..), Олександрія (Київська обл..), Сирецький (м.Київ)

Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва – найбільш визначні і цінні зразки паркового будівництва (з метою їх охорониі використання в естетичних, наукових, виховних, природоохоронних та оздоровчих цілях). В Україні прикладами пам’ятників садово-паркового мистецтва є “Софіївка” в м. Умань та “Олександрія” в м. Біла Церква.

Загальна характеристика ПЗФ України

3а роки незалежності площа природно-заповідного фонду України зросла більш ніж удвічі. Сьогодні до його складу входять понад 7200 територій та об’єктів загальною площею 2,8 млн га, що становить 4,% території держави. Незважаючи на це, площа природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою і залишаться значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де середній відсоток заповідності становить 15%.

Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (Стаття 9), одним із видів природокористування на природоохоронних територіях є використання об’єктів природо-заповідного фонду використання в оздоровчих та інших рекреаційних цілях.

ПЗФ є основою для розвитку екотуризму та рекреації в Україні. До установ природно-заповідного фонду України, які організовують і здійснюють екотуристську діяльність, відносяться національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади, зоопарки, дендропарки.

Види екотуристичної діяльності яку можна здійснювати на території ПЗФ України:

- розроблені, обладнані та контрольовані екологічні стежки та маршрути;

- організований спортивний, пригодницький, зелений, сільський, лікувальний і реабілітаційний туризм;

- спеціальні екологічні й екокультурні тури;

- екскурсійні послуги, у тому числі еколого-природознавчі та історико-культурні екскурсії;

- спеціальні спортивні та культурні заходи та акції;

- контрольоване збирання та заготівля відпочиваючими і туристами грибів, ягід, рослин та інших «дарів природи», фотополювання.

Зокрема, Яворівський НПП володіє значним рекреаційним потенціалом для розвитку туризму, а на прилеглих територіях – кваліфікованого туризму (мисливство, рибальство). На території Яворівського національного природного парку функціонує чотири автобусно-пішохідних маршрути, 7 еколого-пізнавальних стежок (промарковані, частково облаштовані парковими скульптурами та вказівниками), 4 стаціонарні зони для відпочинку – “Верещиця”, “Лелехівка”, “Середній Горб”, “КозулькаПріоритетного значення також набуває такий вид агротуризму, як сільський зелений туризм, що здійснюється на територіях природно-заповідного фонду України в комплексі туристської діяльності сільських господарів та адміністрацій установ природоохоронних територій.

Наявні природно-кліматичні умови, різноманітність ландшафтних територій, цінні джерела мінеральних вод, пам'ятки природи, історії, культури сприяють розвитку рекреації. Основні можливі тут види рекреаційної діяльності: туризм і спорт; загальнооздоровчий відпочинок, любительські промисли; кліматичне і бальнеологічне лікування; пізнавально-культурний (екскурсії).