Правовий режим природних та біосферних заповідників.

Природними заповідниками вважаються природоохор, на­уково-дослідні установи загальнодержавного значення, що ство­рюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для певної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, вироблення наукових засад охорони довкілля, ефективного використання природних ресурсів та еко­логічної безпеки.

На території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призна­ченню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти.

Для збереження і відтворення корінних природних комплексів, проведення науково-дослідних робіт та виконання інших завдань у природному заповіднику відповідно до проекту організації його території та охорони природних комплексів допускається:

— виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними корінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів заповідника внаслідок антропогенного впливу відновлення гідрологічного режиму, збереження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, видів рослин і тварин, які зникають, тощо;

— здійснення протипожежних і санітарних заходів, що не пору­шують режиму заповідника;

— спорудження у встановленому порядку будівель та інших об'єктів, необхідних для виконання поставлених перед заповідни­ком завдань;

— збір колекційних та інших матеріалів, виконання робіт, пе­редбачених планами довгострокових стаціонарних наукових досліджень, проведення екологічної освітньовиховної роботи.

Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослід­ними установами міжнародного значення, що створюються з ме­тою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніто­рингу, вивчення довкілля, його змін під дією антропогенних фак­торів. Ці об'єкти природно-заповідного фонду створюються на базі природних заповідників, національних природних парків із включенням до їх складу територій та об'єктів природно- заповідного фонду інших категорій та інших земель і належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних заповідників.

Для біосферних заповідників установлюється диференційова­ний режим охорони, відтворення та використання природних комплексів. Тут виділяють декілька функціональних зон:

— заповідна зона — включає території, призначені для збере­ження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

— буферна зона — включає території, виділені з метою запобі­гання негативному впливу на заповідну зону господарської діяль­ності на прилеглих територіях; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників;

— зона антропогенних ландшафтів — включає території тради­ційного землекористування, лісокористування, водокористуван­ня, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяль­ності.

У межах території біосферних заповідників можуть виділятися зони регульованого заповідного режиму, до складу яких включа­ються регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочи­ща з додержанням вимог щодо їх охорони, встановлених законо­давством.

 

ВАРІАНТ 28

1. 68. Води як об’єкт використання та правової охорони. Склад водного фонду України.

Води - це усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води. Обсяги вод на відповідній території станов­лять її водні ресурси. ВК України до поверхневих вод відносить води різних водних об'єктів, що містяться на земній поверхні, а до підземних — води, що перебувають нижче рівня земної поверхні у товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізич­них станах (ст. 1).

Об'єктом правовідносин із використання та охорони земель є не води загалом, а конкретний водний об'єкт як природний або штучно створений елемент довкілля.

До цього фонду належать:

1) поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водні об'єкти;

2) підземні води та джерела,

3) внутрішні морські води та територіальне море.

Усі водні об'єкти на території України поділяються на водні об'єкти загальнодержавного та місцевого значення.

водні об'єкти загальнодержавного значення належать:

— внутрішні морські води та територіальне море;

— підземні води, які є джерелом централізованого водопоста­чання;

— поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї об­ласті, а також їх притоки;

— водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фон­ду загальнодержавного значення, не віднесені до категорії ліку­вальних.

Водними об'єктами місцевого значення вважаються:

— поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержав­ного значення; - підземні води, які не можуть бути джерелом централізовано­го водопостачання.

2. 85. Правове регулювання інших видів використання та охорони тваринного світу

Використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях. Цей вид використання об'єктів тваринного світу регулюється ст. 28 Закону України «Про тваринний світ».

Використання об'єктів тваринного світу у зазначених цілях без вилучення тварин з природного середовища може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями та громадянами безоплатно і без спеціальних дозволів такими способами: шляхом спостереження, мічення, фотографування і т. ін. Таке використання допускається без заподіяння шкоди тваринам і середовищу їх перебування та без порушення прав інших користувачів тваринного світу.

Використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях може здійснюватися за плату без вилучення тварин із середовища їх перебування.

Добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у неволі чи у напіввільних умовах. Цей вид використання тваринного світу передбачений ст. 31 Закону України «Про тварин-ний світ». Суб'єктами його можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни. Об'єктами даного виду можуть бути тварини, крім занесених до Червоної книги України, вилучені з природного середовища за спеціальними дозволами та за визначену в установленому порядку плату.

Використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності. Використання диких тварин здійснюється з метою отримання продуктів їх життєдіяльності, наприклад: використання диких бджіл для отримання меду і воску, гірських баранів для отримання пуху під час линьки, оленів — для отримання їх рогів тощо.

Використання тварин у зазначених цілях може мати місце: без вилучення тварин із середовища перебування; без знищення тварин; без погіршення середовища їх перебування.

3. 93 Правовий режим регіональних ландшафтних парків

Регіональні ландшафтні парки — це природоохоронні рекре­аційні установи місцевого чи регіонального значення, що створю­ються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечен­ня умов для організованого відпочинку населення. Вони організо­вуються, як правило, без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їхніх власників або користувачів.

На регіональні ландшафтні парки покладається виконання та­ких завдань:

— збереження цінних природних та історико-культурних ком­плексів та об'єктів;

— створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів;

— сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.

 

 

ВАРІАНТ 31