Поняття, особливості та загальна характеристика джерел екологічного права.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття, особливості та загальна характеристика джерел екологічного права.



З урахуванням цього під джерелами екол. праварозуміють НПА, якими регулюються відносини у сфері взаємодії НПС і суспільства. НПА, правовий звичай, судовий прецедент та нормативний договір. Найбільш поширені НПА ОДВ. Вони містять правові норми, що розраховані на багаторазове застосування та забезпечують регулювання відповідних сусп.. відносин. Правовий звичай та судовий прецедент вітчизняним правом довкілля майже не використовуються як джерело права. А ось нормативно-правовий договір останнім часом стає дедалі більш популярним регулятором екол. відносин стає НП договір.Метою правового регулювання джерелами є здійснення на території У-ни екол. політики, спрямованої на збереження безпечного для існування живої та неживої природи НС, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу.Ще одна ознака джерел права довкілля сфера дії - сусп. відносини, що виражають взаємодію людини та природи Важливою ознакою є взаємодія юридичних норм та норм технічного характеру. Характерною ознакою джерел права довкілля є їхній комплексний характер. Це зумовлено специфікою самої галузі як комплексної .Крім галузевого законодавства, норми про охорону довкілля широко представлені в актах адмін, цив, конст, крим та інших галузях. Вважається також, що ознакою, яка найбільше характеризує джерела сучасного права довкілля, єпритаманність цій галузі права норм міжнародного права довкілля..

Право вільного доступу до інформації про стан довкілля.

Право на екол. Інф. в У-ні закріплене в КУ, ЗУ «ПРО ОНПС», Особливу роль у створенні механізмів реалізації цього пра­ва відіграла Орхуська Конвенція про доступ до інформації і участь громадськості у прийнятті рішень та доступ до правосуд­дя з питань, що стосуються ОНПС. Відповідно до ЗУ»ПРО ОНПС»: «Інформація про стан навколишнього природного середовища— це будь-яка інф. в письмовій, аудіовізу­альній, електронній чи іншій матеріальній формі про:-стан НПС чи його об'єк­тів -біологічне різноманіття і його компоненти, -джерела, -загрозу виникнення і причини надзвичайних екол. ситуацій, -екол. прогнози, плани і програми, заходи;-витрати, Основними джерелами такої інф. є дані моніторингу довкілля, кадастрів природних ресурсів, реєстри, автоматизо­вані бази даних, архіви, а також довідки, Порядок доступу до екол. Інф. ви­значений загальними законодавчими актами, такими як ЗУ «Про інформацію»1, ЗУ «Про звернення громадян».Доступ до інф. означає можливість самому збирати її шля­хом спостережень, аналізу; ознайомлення з офіційно поширюваною інформацією державними органами; через звернення громадян до відповідних органів з вимогою про надання інформації. Порядок подан­ня і розгляду запиту про надання екол. Інф. регу­люється ЗУ «Про екологічну ін­формацію».

 

 

ВАРІАНТ 2

Поняття та предмет екологічного права.

Свою найбільш вживану назву «ЕП»отримало починаючи з 80-х XX. Вважається, що назва «ЕП» Не є достатньо коректною. Адже «екологія», у перекладі озна­чає «вчення про середовище».Така назва не може вважатися прийнятною і задовольняти вимоги юрд практики. Найбільш доцільною назвою є Право довкілля. Предметом правового регулювання ЕК є екол. відносини, тобто відносини, які складаються у сфері взаємодії людини і природи з приводу використання, охорони природних ресурсів.

Вважається , що предмет ЕК сформульовано в ст1 ЗУ»Про ОНПС».Можна поділити на такі 4групи :а) відносини щодо ОНПС; б) відносини щодо використання природних ресурсів; в) відносини щодо забезпечення екол. безпеки; г) відносини щодо формування,збереження та раціонального використання екомережі.

КУ як джерело екологічного права

КУ, встановлює право власності на природні об'єкти і ресурси. Проголосивши у КУ, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території У-ни, природні ресурси континентального шельфу, виключної (морської) екон. зони є об'єктами права власності Українського народу, д-ва закріпила за своїми громадянами право користування цими природними об'єктами відповідно до закону. Д-ва бере на себе зобов'язання «забезпечення екол. безпеки і підтримання екол. рівноваги на території У-ни». У ст. 50 КУ йдеться про право кожної людини на «безпечне для життя і здоров'я довкілля». При цьому в разі, якщо це право буде порушене, то шкода, завдана таким порушенням, повинна бути відшкодована повністю. Гарантується у КУ право на вільний доступ до інф. про стан довкілля, про якість харчових продуктів та предметів побуту, а також право на поширення цієї інф. Важливо, що в КУ закріплено заборону засекречувати будь-яку інф. про стан довкілля. В (ст. 66) також обов'язок кожної людини гідно ставитися до природи й не заподіювати шкоду довкіллю, культурній спадщині та відшкодувати завдані протиправними діями збитки..

20 Способи захисту екологічних прав громадян.

Порушені права громадян у галузіОНПС можуть бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому поряд­ку відповідно до законодавства У-ни. Тобто закон визначає порядок та засоби (способи) захисту порушених прав. засо­би захисту — це дії уповноваженої особи, за допомогою яких ос­тання може вимагати здійснення захисту своїх екол. прав від посягань інших суб'єктів (позов, скарги, за­яви). Способи захисту — це дії держ. органів в межах їх ком­петенції, які безпосередньо спрямовані на захист екол. прав громадян КУ гарантує кожному судовий за­хист будь-яких його прав і свобод (ст. 55), в тому числі еко­логічних, а також право звернення за захистом своїх прав до Уповно­важеного ВРУ. Відповідна роль у механізмі захисту екологічних прав громадян належить КСУ, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів про екол. права КУ і надає їх тлумачення.У випадках, коли використані всі нац. засоби правового захисту, кожен має право звертатися за захистом своїх порушених прав і свобод до відповідних органів міжн. суд. установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є У-на. Адміністративний порядок захисту таких прав базується на кон­ституційному положенні про можливість звернення до ОДВВ та ОМС із заявою (клопотанням) про усунення шкідливих дій (бездіяльності), що порушують будь-які, в тому числі й екол. права. ЗУ «Про звернення громадян» визначив за­г. адміністративний порядок оскарження колегіальних і індивідуальних дій (рішень) державних ОМС установ, підприємств, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інф., посадових осіб, у ре­зультаті яких: порушено права і законні інтереси чи свободи гро­мадян. У випадках, коли встановлено факт порушення з-ва про ОНПС, органи дер­жави можуть винести рішення про заборону діяльності окремих п.у.о. чи об'єктів.

 

 

ВАРІАНТ 3

1. 4. Об`єкти екологічного права.

Об'єкти ЕП — природні блага, умови, елементи, що підлягають регулюванню за допомогою норм ЕП.Основним загальним об'єктом екол. права виступає:1)довкілля.Згідно з ст. 5 ЗУ «Про ОНПС» до об'єктів правової охорони належать:- природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і такі, що не використовуються в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ);— ландшафти та інші природні комплекси.2) Природні ресурси включають надра 3) Води. Обєктом будуть води у безпосередньому взаємозв’язку з НПС.3)Ліси 4) усі ліси належать до складу ширшого за своїм значенням природ.обєкта – рослинного світу5) тваринний світ7)Національна еко.мережа- екомережа - єдина територіальна с-ма, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території У-ни, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань У-ни підлягають особливій охороні.8)Атмосферне повітря.9)Контенинтальний шельф10)Виключна морська економічна зона

11)Останнім часом виділяють ще КЛІМАТ.

2. 14 . Поняття та види екологічних прав громадян. Конституційні екологічні права громадян.

Екол. права як вид суб'єктивних прав являють собою сукупну міру можливої поведінки в галузі приналежності екол. об'єктів, їх використання, відтворення й охорони довкілля, забезпечення екол. безпеки. За юрд. сутністю екол. права можна поділити на: а) конституційні; б) встановлені в спец. З; в) передбачені підзаконними нормативними актами та договорами. До І групи права, передбачені КУ: право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, вільного доступу до інф. про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. До ІІ – встан. ЗУ»ПРО ОНПС» права на: участь в обговорені проектів законодавчих актів та внесення пропозицій до держ. і господарських органів, установ та організацій з цих питань; участь у розробці та здійсненні природоохоронних заходів; участь у проведенні громадської екол. експертизи. До ІІІ належать екол. права, закріплені в підзаконних НПА і договорах. Перелік їх різноманітний. Вони також підлягають еколого-правовій охороні і захисту. Екол. права за формою реалізації поділяються на індивідуальні і колективні. Диференціються також на абсолютні і відносні. Екол. права також можна поділити залежно від захисту екологічних інтересів на екологічні майнові і особисті немайнові права. Особисті немайнові права, як правило, належать до категорії абсолютних.

3. 22 Поняття, зміст та види управління в сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів.

Під ним розуміють певний вид діяльності органів держави, що має виконавчий і розпорядчий х-р, полягає в організуючому впливі на сусп. відносини шляхом застосування державно-владних повноважень. Метою держ. управління у даній галузі відповідно до ЗУ «Про ОНПС» є реалізація екол. з-ва, контроль за додержанням вимог екол. безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо ОНПС. Залежно від статусу суб'єктів, що здійснюють управління у сфері довкілля, виділяють державне та громадське управління. Державне управління м.б. також загальним (має територіальний характер і здійснюється органами загальної компетенції) і спеціальним (здійснюється спеціально уповноваженими органами виконавчої влади, для яких відповідні функції є основними). Громадське управління у цій сфері здійснюється громадськими об'єднаннями і організаціями, якщо така діяльність передбачена їхніми статутами. Переважно управлінська діяльність громадських формувань полягає в участі їх у підготовці та ухваленні екологічно значущих рішень через проведення громадської екологічної експертизи тощо.Крім визначених законом державного та громадського управління у сфері охорони довкілля, подекуди намагаються виділяти також виробниче (внутрішньогосподарське - підприємства) та відомче (галузеве) управління(міністерства, держ.комітети. Правовими формами державного управління, які є правотворча; правозастосувальна та правоохоронна

 

ВАРІАНТ 4



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.120.150 (0.007 с.)