Зміст правової охорони земель.

Охорона земель — система прав, організаційних, еко­ном, технологічних та ін. заходів, спрямованих на раціо­нальне використання земель, запобігання необгрунтованому ви­лученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, ре­креаційного та історика-культурного призначення.

Завданням є забезпечення збереження та відтворення земель них ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Змістом охорони земель є система різного роду заходів, що здійснюються для забезпечення виконання поставлених завдань. Охорона земель включає:

а) обґрунтування і забезпечення досягнення ра­ціонального землекористування;

б) захист с.г угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для ін. потреб;

в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічни­ми та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;

г) збереження природних вод­но-болотних угідь;

ґ) попередження погіршення естетичного ста­ну та екологічної ролі антропогенних ландшафтів;

д) консерва­цію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

ЗУ «Про охорону зе­мель» встановлює іншу систему заходів охорони земель, яка характеризується ще вищим рівнем узагальнення.

3. 60 Геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення — це один із найбільш поширених видів користування надрами. Дуже часто воно є передумовою для здійснення усіх інших видів надрокористування.

Необхідно відзначити, що геологічне вивчення надр не завжди пов'язане з їх безпосереднім використанням. Зазвичай воно поля-гає у дослідженні надр, завданням якого є вивчення їх геологічної будови, пошуки і оцінка родовищ корисних копалин тощо. Стаття 37 КпН зазначає, що геологічне вивчення надр здійснюється з метою одержання даних про геологічну будову надр, процеси, які відбуваються в них, виявлення і оцінки корисних копалин, ви-вчення закономірностей їх формування і розміщення, з'ясування гірничо-технічних та інших умов розробки родовищ корисних ко-палин і використання надр для цілей, не пов'язаних із видобуван-ням корисних копалин. Проведення робіт з геологічного вивчення надр організовується та координується спеціально уповноваже-ним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр на основі державних комплексних або цільових програм, міжгалузевих і галузевих планів, проектів, відповідних норм і правил.

Роботи із геологічного вивчення надр підлягають обов'язковій державній реєстрації та обліку, які проводяться Державним інформаційним геологічним фондом України.

 

 

ВАРІАНТ 22

1. 89 Поняття та склад екологічної мережі України.

ЗУ «Про екологічну мережу України»

екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підви­щення природно-ресурсного потенціалу території України, збере­ження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення і зрос­тання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природ­ного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобо­в'язань України підлягають особливій охороні.

Формування національної екологічної мережі України забезпе­чить збереження і відтворення ландшафтного різноманіття, а та­кож сприятиме: дотриманню екологічної рівноваги на території України; створенню природних умов для життя і розвитку людини в екологічно збалансованому природному середовищі, макси­мально наближеному до природних ландшафтів; запобіганню без­поворотній втраті частини екофонду країни; забезпеченню збалансованого та невиснажливого природокорис­тування на значній частині території України; розвитку ресурсної бази для заняття туризмом, відпочинку та оздоровлення населен­ня; зростанню природно-ресурсного потенціалу на суміжних із національною екологічною мережею землях сільськогосподар­ського призначення; удосконаленню природоохоронної нормативно-правової бази та її гармонізації з міжнародною тощо.

Складові екомережі

а) території та об'єкти природно-заповідного фонду;

б) землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони;

в) землі лісового фонду;

г) полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не віднесені до земель лісового фонду;

ґ) землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами;

д) землі рекреаційного призначення, які використовуються для організації масового відпочинку населення і туризму та проведення спортивних заходів;

е) інші природні території та об'єкти (ділянки степової
рослинності, пасовища, сіножаті, кам'яні розсипи, піски,
солончаки, земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу природну цінність);

є) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України;

ж) території, які є місцями перебування чи зростання видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України;

з) частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання - пасовища, луки, сіножаті тощо;

и) радіоактивно забруднені землі, що не використ та
підлягають окремій охороні як природні регіони з окремим статусом.

Структурними елементами екомережі вважаються відповідні території, Це ключові, спо­лучні, буферні та відновлювані території. Ключові території забез­печують збереження найбільш цінних і типових для певного регіону компонентів ландшафтного та біорізноманіття. Сполучні території (екокоридори) поєднують між собою ключові території, забезпечують міграцію тварин та обмін генетичного матеріалу Буферні території захищають ключові та сполучні території від зовнішніх впливів. А відновлювані території забезпечують форму­вання просторової цілісності екомережі, для яких мають бути виконані першочергові заходи щодо відтворення первинного при­родного стану.

2. 61 видобування корисних копалин;

Провідне місце серед інших видів користування надрами займає видобування корисних копалин. Вони поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення та сконцентровані в родовищах природного або техногенного походження.

Суб'єктами права користування надрами для видобування корисних копалин є переважно спеціалізовані гірничодобувні підприємства, що мають спеціальні дозволи (ліцензії) для цього виду діяльності, а об'єктами — ділянки надр, що надані їм у межах гірничого відводу.

З метою запобігання негативним наслідкам інтенсивного видобутку корисних копалин установлюються квоти на видобування її окремих видів. Найбільш важливими вимогами, дотримання яких є обов'язковим при розробці родовищ корисних копалин, вважаються:

— застосування раціональних, екологічно безпечних технологій видобування корисних копалин і вилучення наявних у них компонентів, що мають промислове значення, недопущення наднормативних втрат і погіршення якості корисних копалин;

— облік стану і руху запасів, втрат і погіршення якості корисних копалин, а також подання до статистичних та інших державних органів встановленої законодавством звітності;

— недопущення псування розроблюваних і сусідніх з ними родовищ корисних копалин в результаті проведення гірничих робіт, а також збереження запасів корисних копалин родовищ, що консервуються;

— безпечне для людей і навколишнього природного середовища ведення робіт тощо.

Після вироблення запасів корисних копалин, а також у разі, коли за техніко-економічними розрахунками та іншими обґрунтуваннями подальша розробка родовищ чи їх частин є недоцільною або неможливою, гірничодобувні об'єкти або ділянки цих об'єктів підлягають консервації чи ліквідації.

Порядок користування надрами для цілей, що не пов'язані з видобуванням корисних копалин, теж закріплений відповідних статтях КпН. Таке використання надр здійснюється для будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин, зокрема, споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин та відходів виробництва, скидання стічних вод.

У статті 49 КпН йдеться також про те, що місця розташування підземних споруд, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин, до початку проектних робіт погоджуються з органами державного гірничого нагляду, охорони навколишнього природного середовища, державного санітарного нагляду, з територіальними геологічними підприємствами, відповідними радами та іншими заінтересованими органами.

3. 47 Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення.

Екологічні правопорушення тягнуть за собою юридичну відповідальність винних суб'єктів. Правовою підставою юридичної відповідальності є правові норми, які закріплюють у галузі екології санкції за недотримання або порушення цих обов'язків.

В основу класифікації юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства покладено характер конкретної санкції, яка застосовується за вчинення правопорушення. Згідно з цим критерієм вона поділяється на: кримінальну, адміністративну, цивільно-правову і дисциплінарну.

Адміністративна відповідальність, як правило, буває пов'язана із застосуванням уповноваженими органами і посадовими особами адміністративних стягнень до суб'єктів, винних у вчиненні адміністративного проступку в галузі екологічної безпеки, природокористування і охорони навколишнього природного середовища. Ця відповідальність є оперативним засобом впливу на правопорушників, бо застосовується в адміністративному, інколи — в судовому порядку і для її застосування не потрібні підрахунки збитків. Вона покладається на винних осіб лише за ті проступки, які не є суспільно небезпечними і передбачені чинним адміністративним законодавством. Адміністративні заходи впливу на правопорушників стимулюють дотримання ними природоохоронних вимог і правил.

Відповідно до адміністративного законодавства за вчинення екологічного правопорушення застосовується одне з таких стягнень: штраф, попередження, конфіскація предметів, які були знаряддям правопорушення або безпосередніми об'єктами правопорушення, позбавлення права вести діяльність, пов'язану з деякими видами експлуатації природних ресурсів і охорони природи.

 

ВАРІАНТ 23