Охорона прав на об'єкти авторського права і суміжних прав

 

Охорона авторських прав за кордоном здійснюється відповідно до Бернської конвенції про охорону літератур­них і художніх творів (1886 р.), до якої приєдналася Украї­на. В основу Бернської конвенції покладено три принципи.

Принцип національного режиму полягає в тому, що твори, створені в одній країні-учасниці, повинні отримувати в інших країнах-учасницях таку ж охорону, яка надається в цих країнах творам своїх громадян.

Принцип автоматичної охорони означає, що охоро­на за національним режимом надається автоматично без будь-яких формальних умов реєстрації тощо.

Принцип незалежності охорони полягає в тому, що охорона надається в країнах-учасницях незалежно від на­явності охорони в країнах походження твору.

Міжнародно-правова охорона суміжних прав здійс­нюється на підставі Римської конвенції 1961 року. За цією Конвенцією охороняються права виконавців (протидія фіксації та прямій передачі в ефір чи доведенню до загально­го відома їх виконань без згоди виконавця), права вироб­ників фонограм (дозволяти чи забороняти відтворення фонограм, а також ввезення та розповсюдження примірни­ків без їхнього дозволу), права організацій мовлення (до­зволяти чи забороняти ретрансляцію, фіксацію і відтво­рення їхніх програм).

Основним принципом Римської конвенції є принцип національного режиму. Так, виконання охороняється за національним режимом країни-члена, якщо воно мало міс­це в іншій країні, що домовляється. Охорона фонограми надається за національним режимом країни-члена за умо­ви, якщо виробник фонограм є громадянином іншої країни, що домовляється; перший запис звуку зроблено в іншій країні, що домовляється; фонограма вперше опублікована в країні, що домовляється. Кожна країна, що домовляєть­ся, надає організації мовлення національний режим за умови, якщо штаб-квартира організації мовлення знахо­диться в іншій країні-члені або якщо передачу в ефір здій­снено за допомогою передавача, що знаходиться в іншій країні-члені Римської конвенції

Якщо міжнародним договором, учасником якого є Україна, встановлено інші правила охорони, ніж ті, котрі містяться в Законі України "Про авторське право і суміжні права", то застосовуються норми міжнародного договору.

Питання для самоконтролю

 

1. Яка мета правової охорони?

2. У чому полягає сутність правової охорони ОІВ?

3. Які переваги дає правова охорона ОІВ правовласнику?

4. У чому різниця між правовою охороною і правовим захистом ОІВ?

5 Які принципи правової охорони ОІВ?

6. У чому полягає принцип охороноспроможності ОІВ?

7. У чому полягає принцип виключності прав на ОІВ?

8. У чому полягає принцип балансу інтересів правовласника на ОІВ і суспільства?

9. Що таке патент?

10. У чому полягає процедура надбання прав на винахід?

11. Що є об'єктом винаходу?

12. Що є об'єктом корисної моделі?

13 Що є об'єктом промислового зразка?

14. Які критерії охороноздатності для винаходів?

15. Які критерії охороноздатності для корисних моделей і промислових зразків?

16. У чому полягає критерій новизни для винаходу?

17. У чому полягає процедура правової охорони об'єктів промислової власності?

18. Який термін правової охорони об'єктів промислової власності?

19 На основі яких підстав дія охоронного документа на об'єкт промислової власності може

достроково припи­нятися цілком чи частково?

20 На які об'єкти промислової власності передбачено продовження дії охоронного

документа після вичер­пання первісно встановленого терміну?

21. Якими засобами здійснюється охорона прав на коме­рційну таємницю?

22. Який урядовий орган здійснює правову охорону сортів рослин?

23. У чому полягає правова охорона раціоналізаторської пропозиції?

24. Які об'єкти інтелектуальної власності охороняються авторським правом, а які –

суміжними правами?

25. Чи є обов'язковою процедура оформлення прав на об'єкти авторського права?

26. Який термін охорони немайнових прав на об'єкти ав­торського права?

27 Який термін охорони майнових прав на об'єкти автор­ського права?

28 Який взаємозв'язок між правами автора, виконавця, виробника фонограм, організації

мовлення?

29. Який термін правової охорони об'єктів суміжних прав?

30. Чи має силу патент України на території інших дер­жав?

31 У чому полягає процедура набуття прав громадянами України на об'єкти промислової

власності за кордо­ном?

32 Відповідно до яких конвенцій здійснюється охорона авторських і суміжних прав у світі?

ЕКОНОМІКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСТНОСТІ

 

Права на об’єкти інтелектуальної власності як товар

Особливості права інтелектуальної власності як товару

 

"Товар - це продукт праці, що виготовлений для продажу. Цей продукт стає товаром, якщо на нього визна­чена ціна. Відповідно до Закону України "Про оцінку май­на, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" можуть оцінюватися " нематеріальні активи, у тому числі об'єкти права інтелектуальної власності ". Та­ким чином, майнові права на об'єкти інтелектуальної вла­сності мають ознаки товару, тому що вони є продуктом праці і можуть мати ціну.

До основних властивостей будь-якого ринкового товару відносяться:

а) корисність;

б) рідкість - властивість, протилежна загальнодоступності;

в) універсальність - придатність до обміну на гроші або на будь-які інші ринкові товари.

Корисність розуміється як здатність задовольняти будь-яку потребу. Тобто якщо об'єкт інтелектуальної влас­ності нікому не потрібний, то він не може стати товаром.

Найважливішою є властивість рідкості, що перетво­рює корисність продукту в комерційну цінність, а сам про­дукт - у товар.

Рідкість для об'єктів інтелектуальної власності реа­лізується ідеально тому, що за визначенням об'єкт інтелектуальної власності повинен бути новим, оригінальним, неповторним. Наявність перших двох властивостей для матеріальних об'єктів звичайно майже автоматично забезпечує третю. Але для права інтелектуальної власно­сті ця властивість має суттєві відмінності.

З третьою властивістю товару - універсальністю - тісно пов'язана його оборотоспроможність, що припускає відчуження прав інтелектуальної власності як від індивіду­ума, так і від підприємства. Тільки у цьому випадку права на об'єкти інтелектуальної власності можуть обертатися як товар у його звичайному розумінні.

За принципом "відокремлюваності" права інтелек­туальної власності можна поділити на три групи:

а) права, що відокремлюються як від індивідуума, так і від підприємства;

б) права, що не відокремлюються від індивідуума;

в) права, що не відокремлюються від підприємства.

До першої групи відносяться права на об'єкти права інтелектуальної власності, такі як: винаходи, торговельні марки, твори літератури і мистецтва, аудіо- та відеограми тощо.

До невідокремлюваної від індивідуума інтелектуа­льної власності відносяться: знання, уміння, творчі здібно­сті людей тощо, які зайняті розробленням об'єктів інтелек­туальної власності. У сукупності - це так званий людський капітал, що не може бути відокремлений від його носія - людини, тобто не може бути товаром у звичайному розумінні.

Від підприємства не можна відокремити: системи і методи функціонування, що розроблені як складові частини діючого підприємства; наявність підготовленого персо­налу; досягнення в галузі маркетингу власної продукції, ділову репутацію підприємства тощо.

З цієї причини невідокремлювані від індивідуума чи від підприємства результати творчої діяльності не можуть виступати як товар. Але вони можуть продаватися (пере­даватися) разом з підприємством чи індивідуумом. Напри­клад, не можна передати видатні організаторські здібності директора одного підприємства директору іншого підпри­ємства. Можна тільки запросити талановитого директора на інше підприємство, запропонувавши йому більш вигідні умови праці, тобто "купити" його разом з його якостями.