Цивільно-правовий спосіб захисту прав

 

Суперечки, що пов'язані з порушенням прав інтеле­ктуальної власності, підвідомчі судам загальної юрисдикції і вищому господарському суду. Якщо хоча б однією зі сто­рін у суперечці є фізична особа, то зазначена суперечка підвідомча суду загальної юрисдикції.

У випадку порушення прав потерпілий подає позов - заяву, звернену до суду, про відправлення право­суддя з метою захисту особистих чи майнових прав У по­зовній заяві вказується форма захисту (заборона робити будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нане­сеного збитку, приводяться докази обґрунтованості вимог.

За загальним правилом цивільного судочинства конкретна цивільна справа, як правило, розглядається за місцем перебування відповідача. У будь-якому судовому розгляді про порушення прав інтелектуальної власності зважуються два основних питання. Перше пов'язане зі встановленням чи не встановленням факту використання ОІВ, що охороняється. Друге - з визначенням розміру зби­тків, що підлягають стягненню з відповідача на користь по­зивача.

Власник прав на ОІВ має право вимагати від пору­шника:

- визнання прав власника;

- відновлення положення, що існувало до пору­шення права,

- припинення дій, що порушують право чи ство­рюють погрозу його порушенню;

- відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду тощо.

Якщо в результаті незаконного використання ОІВ порушник одержав доход, потерпілий має право вимагати відшкодування втраченої вигоди в розмірі не меншому, ніж сума такого доходу.

Якщо одночасно з порушенням майнових прав по­рушені особисті немайнові права автора, то він може за­жадати майнову компенсацію за нанесення йому мораль­ного збитку, розмір якої визначається судом. Порушенням прав авторства є присвоєння результатів чужої творчої праці і спроба видати ці результати за власну розробку.

Суд, господарський суд має право прийняти рішен­ня чи визначення про заборону випуску твору, викорис­тання постанови, фонограми передачі в ефір чи по прово­дах, про припинення їхнього поширення, про вилучення, конфіскацію всіх примірників твору, якщо буде досить даних про порушення авторського права і суміжних прав.

Застосування цивільно-правових санкцій за порушення прав на ОІВ можливо в межах загального терміну позову, тобто протягом трьох років з дати, коли власник права довідався чи повинний був довідатися про порушення свого права.

У Великобританії, Німеччині та низці інших країн існують спеціалізовані патентні суди. Це дозволяє скон­центрувати досвід вирішення патентних суперечок, ство­рити умови для правильного й однакового застосування нормативних актів, скоротити число інстанцій, що розгля­дають суперечки.

В Україні поки що немає патентного суду, але існує практика створення судових колегій з інтелектуальної вла­сності, наприклад, при Вищому господарському суді Украї­ни. У таких колегіях працюють судді, які мають спеціальну фахову підготовку з інтелектуальної власності і тому мо­жуть компетентно вирішувати суперечки щодо інтелектуа­льної власності.

Кримінальна відповідальність за порушення прав

 

Поряд з нормами цивільно-правового захисту прав на ОІВ, чинним законодавством передбачена також кримі­нальна відповідальність. Кримінальна відповідальність на­ступає тільки тоді, коли матеріальна шкода у 200 і більше разів перевищила неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо матеріальна шкода у 1000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то матеріальна шкода вважається заподіяною в особливо великому розмірі. Так, незаконний випуск під своїм ім'ям чи присвоєння авторства на чужий твір науки, літератури чи мистецтва, а також незаконне відтворення чи поши­рення такого твору, присвоєння авторства на чужі об'єкти

промислової власності чи розголошення без згоди автора змісту винаходу, корисної моделі чи промислового зразка до офіційної публікації про них визнається карним злочи­ном.

Законодавство України передбачає також криміна­льно-правові санкції за незаконне зазіхання на комерційну таємницю. Карним злочином є незаконний збір з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (промислове шпигунство), якщо це наносить ве­ликий матеріальний збиток суб'єкту підприємницької дія­льності. Як покарання передбачається застосування до порушника штрафу у розмірі від 200 до 2000 неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян або позбавляння волі від 2-х до 5-ти років тощо.

Залучення до кримінальної відповідальності конк­ретних винуватців злочину не виключає вимог про відшко­дування заподіяного збитку.

Особливий випадок - захист прав на ОІВ при пере­тинанні кордону. Митним кодексом України (ст. 74) товари й інші предмети, виготовлені з порушенням прав інтелек­туальної власності, не можуть як імпортуватися, так й екс­портуватися через митний кордон України.

У судовій процедурі вирішення спорів важливе міс­це займають докази. Розрізняють три форми доказів: "до­кументальний доказ" - доказ, наданий у письмовому ви­гляді чи у вигляді будь-якого документа; "речовий доказ" - доказ, що існує у вигляді предметів; " показання свідків" - усні показання експерта. Наявність охоронного документа - патенту чи свідоцтва, є важливим доказом.

Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди ТRІРS

 

Угода ТRІРS є однією з найважливіших угод Світо­вої організації торгівлі (СОТ). Необхідною умовою для вступу України до СОТ є обов'язкове виконання угоди ТRIPS. Ця угода визнана світовим співтовариством як правовий документ, що охоплює питання, пов'язані з охо­роною прав на ОІВ, які розглядаються як товар.

Відповідно до вимог частини III Угоди ТRІРS "За­хист прав інтелектуальної власності" країни-учасниці зо­бов'язуються забезпечити на своїй території дію таких процедур, які дозволяють здійснювати заходи, що запобі­гають порушенню законодавства у сфері охорони прав ін­телектуальної власності та їх недопущення.

Стаття 41 Угоди ТRІРS зазначає, що законодавство кожної країни повинно мати норми, що дозволяли б удати­ся до ефективних дій, спрямованих проти будь-якого по­рушення прав інтелектуальної власності, включаючи тер­мінові заходи для запобігання порушень і правові санкції на випадок подальших порушень.

Угода ТRІРS передбачає захист прав інтелектуаль­ної власності за допомогою адміністративних процедур, цивільно-правові способи захисту прав, а також карні процедури і штрафи, що можуть бути застосовані до порушників прав.

Подальше удосконалення національного законо­давства України здійснюється з урахуванням вимог цього важливого міжнародного нормативного акта.

Підсумовуючи все сказане, можна констатувати, що сьогодні в Україні вже сформована законодавча й органі­заційна системи державних органів, які прямо або опосе­редковано забезпечують захист прав у сфері інтелектуа­льної власності.

 

Питання для самоконтролю

 

1.У чому полягає різниця між правовою охороною і правовим захистом прав інтелектуальної власності?

2. У чому полягає призначення системи захисту права інтелектуальної власності?

3. Які дії визнаються порушенням права на об'єкти промислової власності?

4. Які дії визнаються порушенням авторського права і суміжних прав?

5. Назвіть, будь-ласка, які Ви знаєте категорії спорів щодо права інтелектуальної

власності?

6. Дайте, будь-ласка, характеристику юрисдикційної і неюрисдикційної форм захисту

права інтелектуаль­ної власності

7. У чому полягає неюрисдикційна форма захисту пра­ва інтелектуальної власності?

8. В яких органах здійснюється загальний порядок за­хисту права інтелектуальної

власності?

9. В яких органах здійснюється спеціальний порядок захисту права інтелектуальної

власності?

10. Спори між якими суб'єктами права інтелектуальної власності розглядаються в

господарських судах?

11. Спори між якими суб'єктами права інтелектуальної власності розглядаються в судах

загальної юрисдик­ції?

12. У чому полягає адміністративний порядок захисту права інтелектуальної власності?

13. Які існують типові види адміністративних стягнень за порушення права

інтелектуальної власності?

14. У чому полягає цивільно-правовий спосіб захисту права інтелектуальної власності?

15. Що може вимагати власник права на об'єкт інтелек­туальної власності від порушника

при розгляді спору у судовому порядку?

16. Який термін позову існує для застосування цивільно-правових санкцій за порушення

права інтелектуаль­ної власності?

17. Коли наступає кримінальна відповідальність за по­рушення права інтелектуальної

власності?

18. Який максимальний розмір штрафу за порушення права інтелектуальної власності

може бути визначе­ний у рамках кримінальної відповідальності і на чию користь

перераховуються ці кошти за визначенням суду?

19. Який максимальний термін позбавлення волі перед­бачений законодавством України

за порушення пра­ва інтелектуальної власності?

20. У чому полягає захист прав інтелектуальної власнос­ті відповідно до Угоди ТRІРS?