Правові форми права власності на природні об’єкти та природні ресурси.

Як юридична категорія власність на природні ресурси є продуктом переходу суспільства до державно-правового рівня організації суспільного життя. Вона становить результат закріплення правовими нормами економічних суспільних відносин щодо привласнення зе­мельних, лісових, водних та інших ресурсів природи, тобто відносин володіння, користування та розпорядження цими ресурсами особа­ми, які юридично визнані власниками відповідних багатств природи.Таке закріплення має вираження у праві власності на природні ресурси. Отже, право власностіна природні ресурси — це інститут екологічного права, нормами якого регулюються суспільні відносини належності природних об'єктів визначеним законом видам суб'єктів цього права.

Саме такий підхід до структури форм земельної власності передбачено Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 року. У статті 14 Конституції зазначено, що право власності на землюнабувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою, а в статті 142 встановлено, що земля може знаходитись і у власності територіальних громад сіл, селищ, міст і районів у містах. Отже в Україні конституційно встановлені дві форми земельної власності: публічна (суспільна) власність, яка охоплює державну і комунальну власність, та приватна власність, яка охоплює власність фізичних осіб і власність недержавних юридичних осіб.

У приватній власності за чинним законодавством можуть знаходитися:

- об'єкти тваринного світу, вилучені із стану при­родної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом (стаття 7 Закону України "Про тваринний світ");

- замкнені природні водойми загальною площею до З гектарів (частина 2 статті 59 Земельного кодексу України);

- замкнені земельні ділянки лісового фонду загаль­ною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств, а також земельні ділянки деградованих і малопродуктивних земель, на­бутих для залісення (частини 2, 3 статті 56 Земельного кодексу України);

- окремі території та об'єкти природно-заповідного фонду, землі рекреаційного призначення (стаття 4 За­кону України "Про природно-заповідний фонд", стаття 52 Земельного кодексу України);

- об'єкти Червоної книги України, надані відповід­но до закону з дозволу спеціально уповноваженого ор­гану у приватну власність, розведені (отримані) у шту­чних умовах від законно набутих у приватну власність об'єктів Червоної книги України, а також ввезені в Україну з-за кордону або набуті в Україні в осіб, які мають право приватної власності на ці об'єкти (стат­тя 7 Закону України "Про Червону книгу України" (2002));

- земельні ділянки сільськогосподарського призна­чення; земельні ділянки, призначені для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських буді­вель і гаражного будівництва; земельні ділянки житло­во-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних коо­перативів, багатоквартирних жилих будинків, землі історико-культурного призначення, землі промислово­сті й транспорту, землі зв'язку й енергетичної системи (статті 22, 40-42, 54, 66, 67, 75, 76 Земельного кодексу України).

Законодавство забороняє приватизувати ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки, створе­ні до прийняття Закону України "Про природно-заповідний фонд" (16.06.1992 р.).

Також у приватну власність, відповідно до частини З статті 83 Земельного кодексу України, не можуть пере­даватися наступні землі комунальної власності: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження й утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, ав­томобільними дорогами, об'єктами повітряного і тру­бопровідного транспорту; в) землі під об'єктами при­родно-заповідного фонду, історико-культурного й оздоровчого призначення, що мають особливу еколо­гічну, оздоровчу, наукову, естетичну й історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено зако­ном; г) землі лісового фонду, крім випадків, визначе­них Земельним кодексом України; ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених Земельним коде­ксом України; д) земельні ділянки, які використову­ються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.

Земельний кодекс України (частина 4 статті 84) забороняє передавати у приватну власність землі й пе­вні категорії земель державної власності, а саме: а) зе­млі атомної енергетики та космічної системи; б) землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі оборони; г) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного й оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну й історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; ґ) землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Ко­дексом; д) землі водного фонду, крім випадків, визна­чених цим Кодексом; є) земельні ділянки, які вико­ристовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Мініст­рів України, інших органів державної влади, Націо­нальної академії наук України, державних галузевих академій наук; є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ж) земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними за­кладами.

У державній і комунальній власності перебувають природні об'єкти, що не знаходять у приватній влас­ності. Віднесення природних об'єктів до комунальної чи державної власності відбувається відповідно до за­кону.

Так, підземні сховища нафти, газу та продуктів їх переробки, створені в природних ємностях, є об'єктами права державної власності (стаття 40 За­кону України "Про нафту і газ" від 12.07.2001 р.).

Об'єкти Червоної книги України (рідкісні й такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тва­ринного і рослинного світу, які постійно або тимчасо­во перебувають (зростають) у природних умовах у ме­жах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони), які утриму­ються (зберігаються) підприємствами, установами й організаціями державної або комунальної форми вла­сності, є об'єктами права відповідно державної або комунальної власності (стаття 6 Закону України "Про Червону книгу України). Також інші об'єкти тваринно­го світу, які утримуються (зберігаються) підприєм­ствами, установами й організаціями державної або комунальної форми власності, є об'єктом права дер­жавної або комунальної власності (стаття 6 Закону України "Про тваринний світ").

Детально здійснено розмежування права держав­ної та комунальної власності у Земельному кодексі України та Законі України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05.02.2004. Так, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також: земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (частина 2 статті 83 Земельного кодексу). У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (час­тина 1 статті 84 Земельного кодексу України). До земель державної власності, які не можуть пере­даватись у комунальну власність, належать: землі атомної енергетики та космічної системи; землі оборо­ни, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення; землі під об'єктами природно-заповідного фонду й історико-культурними об'єктами, що мають націо­нальне та загальнодержавне значення; землі під вод­ними об'єктами загальнодержавного значення відпові­дно до законодавства України, а також землі під бере­говими смугами водних шляхів, водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони об'єктів водного фонду загальнодержавного значення за межами населених пунктів; земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верхо­вної Ради України, Президента України, Кабінету Мі­ністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузе­вих академій наук; земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; землі лісового фонду за межами населе­них пунктів; землі під казенними підприємствами (стаття 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності).