Тваринний світ як об’єкт правового регулювання використання, відтворення і охорони:загальна характеристика.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тваринний світ як об’єкт правового регулювання використання, відтворення і охорони:загальна характеристика.



Тваринний світ є національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей. Такі ознаки вказують на велике економічне значення тваринного світу як природного ресурсу для мисливства, рибальства та інших видів господарювання.

Тваринний світ є національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей. Такі ознаки вказують на велике економічне значення тваринного світу як природного ресурсу для мисливства, рибальства та інших видів господарювання. дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі; частини диких тварин (роги, шкіра тощо); продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо). Об'єкти твар. світу, а також нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є середовищем їх існування та шляхами міграції, підлягають охороні.

Не є об'єктами тваринного світу сільськогосподарські, свійські тварини, залишки викопних тварин. Вони є майном, яке належить на праві власності державним, кооперативним, громадським організаціям, громадянам, а тому їх використання та охорона не регулюються Законом України «Про тваринний світ».

Тваринний світ є об'єктом права власності. Окремі його елементи можуть перебувати у державній, комунальній, колективній та приватній власності.

Тваринний світ як об'єкт права державної власності виражається, зокрема, у таких дефініціях, як «тваринний світ є національним багатством України» та «об'єкти тваринного світу як природний ресурс загальнодержавного значення» (преамбула, ст. 4 Закону «Про тваринний світ»). Основними ознаками тваринного світу як природного ресурсу загальнодержавного значення є його відповідний стан - стан природної волі. Під станом природної волі слід розуміти не обмежений людиною безпосередній природний зв'язок живого з навколишнім середовищем. Цей зв'язок для різних видів диких тварин неоднаковий і зумовлений біологічними особливостями даного виду. Втрата дикою твариною стану природної волі або, навпаки, набуття твариною, яка знаходилась у неволі, цього стану суттєво змінює її режим.

Однак етап природної неволі, безсумнівно, не може бути основною ознакою належності диких тварин до державної форми власності. Не можна вважати у стані природної волі тварин, які знаходяться у заповідниках та інших територіях природно-заповідного фонду, адже життєвий їх простір обмежено, годування їх здійснюється здебільшого штучно, за цих умов тварини, що знаходяться у межах територій природно-заповідного фонду, мали б розглядатись як майно заповідників, національних парків тощо. Водночас законодавство відносить цих тварин до об'єктів загальнодержавного значення.

Ще однією ознакою тваринного світу як об'єкта права державної власності слід вважати вільне перебування живих організмів, інших об'єктів тваринного світу у просторових межах юрисдикції держави, тобто на території України, у межах її територіальних і внутрішніх морських вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, які постійно чи тимчасово населяють територію України. Міграції диких тварин, тобто переміщення їх через державні кордони, пов'язані з їх життєвими циклами або викликані змінами умов їх існування в місцях перебування, спричинюють автоматичні зміни у видовому і кількісному складі тваринного світу. Тому дикі тварини у межах держави автоматично стають об'єктами права її власності, а ті, що виходять за її межі, виключаються із числа об'єктів права державної власності. Крім цього, до об'єктів тваринного світу загальнодержавного значення доцільно відносити диких тварин, інші об'єкти тваринного світу, що знаходяться у водоймах, які розміщені на території більш ніж однієї області, на території державних мисливських угідь і у лісах державного значення. Відповідно до положень п. «ж» ст. 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до об'єктів загальнодержавного значення віднесено і такі, що в установленому законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність. Це дає змогу зробити припущення, що можуть бути об'єкти й місцевого значення, але це недостатньо чітко визначено у законодавстві.

Об'єкти тваринного світу в Україні перебувають під охороною держави незалежно від права власності на них.

Сукупність законів та інших нормативно-правових актів, якими регулюються відносини з охорони, використання і відтворення тваринного світу, становить галузь фауністичного права. Крім вже згадуваних складовими цієї галузі є закони України «Про мисливське господарство та полювання» (2000), «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» (2003), «Про бджільництво» (2000), «Про захист тварин від жорстокого поводження» (2006), «Про виключну (морську) економічну зону України» (1995), відповідні укази Президента України (наприклад, Указ «Про невідкладні заходи у сфері збереження, відтворення та раціонального використання мисливських тварин» від 23 травня 2005 р. № 837), постанови Кабінету Міністрів України тощо.

Чимало норм щодо охорони і використання тваринного світу містяться у Земельному, Водному, Лісовому кодексах, Кодексі України про надра, Законі України «Про рослинний світ» та інших. Питання юридичної відповідальності у цій сфері регулюються КпАП України, КК України, ЦК України, Кодексом законів про працю.

41. Право використання тваринного світу, його форми та види.
Серцевиною першого є поняття «право використання тваринного світу». Під ним розуміють правовий інститут фауністичного права, щостановить сукупність правових норм, якими регулюються суспільні відносини в галузі використання та відтворення об'єктів тваринного світу- право використання тваринного світу в об'єктивному значенні.У суб'єктивному значенніправо використання тваринного світу - це сукупність прав і обов'язків суб'єктів фауністичних правовідносин у галузі охорони, використання та відтворення тваринного світу.

Використання об'єктів тваринного світу за чинним законодавством здійснюється у двох правових формах: на праві власності та на праві користування.

Право використання тваринного світу класифікується на види за різними критеріями. Зокрема, за цільовим використанням тваринногосвітувиділяють сукупність норм, якими регулюються:

· -мисливство;

· -рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин і морських ссавців; використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях;

· -використання корисних властивостей життєдіяльності тварин - природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо;

· -використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності; добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення в напіввільних умовах чи неволі та інші.

Законодавством можуть бути передбачені й інші види використання об'єктів тваринного світу (ст. 20 Закону України «Про тваринний світ»), наприклад, регулювання чисельності хижих та шкідливих тварин, яке передбачене ст. 32 Закону.

За підставами виникненняправо використання тваринного світу може бути загальним та спеціальним. У першому випадку об'єкти тваринного світу використовуються громадянами на безоплатній основі, без вилучення об'єктів тваринного світу з природного середовища, за винятком любительського і спортивного рибальства у водоймах загального користування, в межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову, без відповідних дозволів та для задоволення життєво необхідних наукових, культурно-освітніх, виховних, естетичних, оздоровчих, рекреаційних та інших потреб. При здійсненні загального використання забороняється знищення тварин, руйнування їхніх жител та інших споруд (нір, хаток, лігв, гнізд, мурашників, бобрових загат тощо), порушення середовища існування тварин і порушення умов їх розмноження (ст. 16 Закону України «Про тваринний світ»).

У порядку спеціального використання тваринного світу здійснюються всі види користування тваринним світом: 1) з вилученням тварин (добуванням, збиранням тощо) з природного середовища; 2) лише за спеціальними дозволами (ліцензіями, відстрілочними картками), які видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України на підставі затверджених лімітів (квот) використання об'єктів тваринного світу; 3) на платній основі. Ця вимога поширюється і на власників та користувачів земельних ділянок, на яких перебувають (знаходяться) об'єкти тваринного світу.

За строками користування тваринним світом може бути строковим (на один сезон, на час гніздування, у межах оголошеного терміну полювання) та безстроковим. Строки користування тваринним світом визначаються відповідними державними органами та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до Закону України «Про тваринний світ» користувачі мають право в установленому порядку здійснювати лише ті види користування тваринним світом, які їм дозволені. Вони мають право власності на добуті (придбані) в законному порядку об'єкти тваринного світу і доходи від їх реалізації; оскаржувати рішення державних органів і посадових осіб, які порушують їх законні права та інтереси. Підприємства, установи, організації та громадяни мають й інші права, передбачені законодавством України щодо використання об'єктів тваринного світу.

Права підприємств, установ, організацій та громадян щодо використання тваринного світу можуть бути обмежені в державних інтересах, а також в інтересах інших користувачів (ст. 34 Закону України «Про тваринний світ»).

Користувачі об'єктів тваринного світу зобов'язані додержуватися встановлених правил, норм, лімітів, квот, термінів користування тваринним світом. Вони мають застосовувати способи, які не зумовлюють порушення цілісності природних угруповань і забезпечують збереження тварин, яких не дозволено використовувати.

Щодо інших видів використання зазначаємо, що використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях регулюється ст. 28 Закону «Про тваринний світ». Закон виділяє використання без вилучення тварин з природного середовища та з вилученням їх з природного середовища.

Використання об'єктів тваринного світу у зазначених цілях без вилучення тварин з природного середовища може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями та громадянами безоплатно і без спеціальних дозволів: шляхом спостереження, мічення, фотографування тощо. Таке використання допускається без заподіяння шкоди тваринам і середовищу їх перебування та без порушення прав інших користувачів тваринного світу.

В окремих випадках таке використання об'єктів тваринного світу може бути заборонене або обмежене, особливо щодо рідкісних тварин або таких, що зникають. Зокрема, забороняється фотографування з близької відстані, бо це може призвести до зміни середовища їх перебування, а отже, до їх загибелі.

Використання об'єктів тваринного світу у наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях з вилученням з природного середовища може здійснюватися методами мисливства та рибальства тільки за спеціальними дозволами, які видаються згідно з правилами, що встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Використання об'єктів тваринного світу у наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях може здійснюватися за плату без вилучення тварин із середовища їх перебування.

На підприємства, установи, організації та на громадян, які здійснюють таке використання тваринного світу, покладається обов'язок забезпечення комплексного використання і збереження для подальших наукових досліджень добутого зоологічного матеріалу.

Добування (придбання) диких тварин з метою утримання і розведення у неволі чи напіввільних умовах врегульовано ст. 31 Закону України «Про тваринний світ». Суб'єктами його можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни. Об'єктами цього виду можуть бути тварини, крім занесених до Червоної книги України, вилучені з природного середовища за спеціальними дозволами та за визначену в установленому порядку плату. Оскільки метою утримання і розведення у неволі чи напіввільних умовах тварин є отримання продуктів їх життєдіяльності у комерційних та інших цілях, спеціальні дозволи видаються після погодження питань можливості утримання і розведення диких тварин у неволі чи напіввільних умовах з органами санітарно-епідеміологічного, ветеринарного контролю, з місцевими радами та іншими органами. Такі дозволи видають місцеві органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Вважаються незаконно добутими дикі тварини, що утримуються в неволі чи напіввільних умовах без дозволу на їх вилучення з природного середовища та без інших документів, що засвідчують законність їх придбання.

Правила добування диких тварин, а також їх утримання і розведення в напіввільних умовах чи в неволі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням із спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання і рибного господарства.

Порядок використання корисних властивостей життєдіяльності тварин визначено ст. 29 Закону України «Про тваринний світ», яка передбачає, що об'єктами цього виду використання є природні санітари середовища, запилювачі рослин, інші тварини - жуки, метелики, бджоли тощо. Цей вид використання здійснюється у природних умовах без вилучення тварин та їх знищення, без погіршення середовища їх перебування та без заподіяння іншої шкоди тваринам.

Користувачами цього виду є здебільшого лісогосподарські і сільськогосподарські підприємства, інші підприємства і організації, а також громадяни, які ведуть фермерське, селянське господарство тощо. В окремих випадках можливе вилучення тварин у зазначених цілях (наприклад, переселення жуків або інших комах з одного місця в інше).

Правові основи використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності, як то використання диких бджіл для отримання меду і воску, гірських баранів для отримання пуху під час їх линьки, оленів - для отримання їх рогів тощо, передбачені ст. 30 Закону України «Про тваринний світ».

Використання тварин у зазначених цілях може мати місце: без вилучення тварин із середовища перебування; без знищення тварин; без погіршення середовища їх перебування.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-08-15; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.117.38 (0.011 с.)