Правове регулювання повітряних перевезень

Міжнародне регулювання авіаперевезень здійснюється на основі міжнародних угод, підписаних між країнами за багато років. Основними з них є Варшавська та Чикагська конвенції.

Варшавська «Конвенція щодо уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень» 1929 р. була першою загальною угодою між авіакомпаніями про обов'язки перевізника перед пасажиром. Важливим пунктом даної конвенції є забезпечення відповідальності авіакомпанія за безпеку пасажирів у випадку їхньої смерті, завдання збитків здоров'ю, втрати або пошкодження багажу під час перевезення. В подальшому Варшавська конвенція знайшла розвиток в доповненнях і змінах, що були внесені відповідно до Гаагського протоколу 1955 р., Гватемальського протоколу 1971р. та Монреальського протоколу 1975 р. Зокрема, відповідно до останнього, було визначено, що максимальна відповідальність авіаперевізників буде періодично переглядатися в силу інфляційних процесів. Ця угода є основою для страхування пасажирів, пошти і багажу на міжнародних авіаперевезеннях і дотримання її умов є обов'язковим як при виконанні регулярних рейсів, так і чартерних.

Відповідно до Варшавської конвенції, відповідальність перевізника за смерть або пошкодження здоров'я пасажира на міжнародних рейсах в більшості випадків обмежується сумою до 20 000 доларів США.

Відповідальність за втрату, затримку та пошкодження багажу обмежена, за винятком того, коли більша цінність заявлена раніше і заплачено додаткові збори. Для більшості міжнародних польотів (включно з внутрішнім відрізком міжнародного перевезення) обмеження відповідальності становить 20 доларів США за кілограм зареєстрованого, багажу та 400 доларів США за незареєстрований багаж кожного пасажира.

4 листопада 2003 року вступила в дію Монреальська конвенція (укладена під егідою ІСАО в 1999 p.), яка відмінила ліміти встановлені Варшавською конвенцією щодо виплат постраждалим в авіакатастрофі та їх родичам. Зокрема, цим документом введена двохрівнева система відповідальності. На першому рівні, одразу після настання страхового випадку авіакомпанія повинна виплатити біля 135 000 доларів США кожному постраждалому - навіть якщо вина перевізника не доведена. Якщо ж авіакомпанія буде визнана винною, настане другий рівень відповідальності, при якому сума виплат збитків не обмежується. Збільшена і відповідальність перевізника за багаж пасажира. На момент вступу Конвенції в силу її підписала 31 держава (Барбадос, Бахрейн, Беліз, Ботсвана, Македонія, Греція, Йорданія, Камерун, Канада, Кенія, Кіпр, Колумбія, Кувейт, Мексика, Намібія, Нігерія, Нова Зеландія, Танзанія, ОАЕ, Панама, Парагвай, Перу, Португалія, Румунія, Сирія, Словаччина, Словенія, США, Чеська Республіка, Естонія, Японія).

Чикагська «Конвенція про міжнародну цивільну авіацію» 1944 p., більш відома як Угода про «П'ять свобод повітря», визначає принципи свободи польотів у світовому повітряному просторі, включаючи свободу прольоту над територією чи акваторією, що знаходиться під юрисдикцією піших країн. Стосується стандартизації міграційних процедур повітряного сервісу між країнами, чим забезпечує основу для укладання двосторонніх угод між країнами. В угоді було обговорено не регулювати чартерні перевезення, дозволяючи країнам застосовувати індивідуальне регулювання й умови, за якими вони приймають і обслуговують чартерні рейси.

Слід зазначити, що відповідно до міжнародних норм іноземне повітряне судно не є «літаючою територією держави. Відповідно до положень Римської Конвенції 1952 р., при польоті над відкритим морем (тобто поза територією дії норм національної юрисдикції) повітряне судно вважається територією держави за приналежністю. При польоті над територією і перебуванні на території іноземної держави, на повітряне судно поширюється дія всіх законів цієї держави.

Важливою є також «Конвенція і Статут про Свободу транзиту» прийнята під егідою Ліги Націй у м. Барселона (1921 p.). Учасники конвенції взяли на себе зобов'язання сприяти один одному в здійсненні транзитних перевезень залізничними і повітряними шляхами сполучення.

Транзитними визнаються пасажири і їхній багаж, вантажі, пасажирські і вантажні вагони і судна, інші транспортні засоби, якщо їхнє переміщення через територію, що знаходиться під суверенітетом чи владою одного з учасників конвенції (з перевантаженням, пересадженням, зі зміною виду транспорту чи без зміни), було лише частиною шляху проходження, що починається і закінчується за межами держави, територією якої здійснюється транзитне перевезення. Транзитні права й умови надаються без яких-небудь розходжень, заснованих на національності, прапорі суден, пунктах відправлення і призначення, виробництва, ввозу і вивозу, приналежності суден чи інших транспортних засобів. Транзитним пасажирам стикованих рейсів, що знаходяться на території аеропорту в очікуванні посадки, спеціальна транзитна віза не потрібно.

Питаннями загальносвітової координації і регулювання повітряного транспорту в загальносвітовій транспортній системі займаються міжнародні авіаційні організації.

ICAO (International Civil Aviation Organization) - Міжнародна організація цивільної авіації - створена в 1944 році в м. Чикаго шляхом підписання 52 державами Конвенції по міжнародній цивільній авіації. ІCAO займається питаннями повітряної навігації, безпеки повітряного транспорту та координацією льотних служб. З цією метою вона співпрацює з такими організаціями, як World Meteorological Organisation, International Union of Electrical Communications, World Post Union, World Health Organisation, International Sea Organisation. З жовтня 1947 року IСАО є спеціалізованим агенством ООН в рамках Комітету з економіки і соціальних питань (ЕСOSOС). Це одна з найбільш авторитетних світових структур, що об'єднує в наш час 187 держав.

Серед найбільш актуальних питань, що розглядаються на Ассамблеях ІСАО - розробка глобальної стратегії підвищення безпеки польотів та авіаційної безпеки в міжнародній цивільній авіації, а також введення більш жорстких стандартів в області екологічної безпеки (наприклад, введений з 1 січня 2006 року, стандарт щодо зниження шуму повітряних суден які зараз конструюються).

IАТА (The International Air Transport Association) - Міжнародна асоціація повітряних перевізників - була створена в Гавані в квітні 1945 року з метою об'єднання і координації дій світових авіакомпаній, спрямованих на підвищення безпеки польотів, надійності авіаційної техніки, економічної ефективності повітряних перевезень у всіх регіонах світу. Являє собою професійну асоціацію авіаційних компаній, що здійснюють міжнародні рейси. В наш час ІАТА нараховує 230 членів з більш ніж 130 країн світу. Головна її функція - упорядкування міжнародного комерційного авіаційного повідомлення.

Серед багатьох питань ІАТА розробляє правила і процедури обслуговування пасажирів і багажу в аеропортах, проводить конференції з координації розкладів авіакомпаній і проблем завантаженості аеропортів. В області реалізації послуг асоціація є законодавчим органом з усіх питань щодо розробки тарифів на міжнародні пасажирські перевезення; встановлює правила реєстрації пасажирів, порядок бронювання місць, оформлення і видачі багажу; встановлює стандарти обслуговування пасажирів в польоті, включно з вимогами щодо організації роботи бортпровідників та їх підготовки, вимоги щодо забезпечення харчуванням в польоті, обладнання і організації медичної допомоги на борту. Крім того, ІАТА надає консультаційні послуги з питань повітряних перевезень, займається інформаційною діяльністю, видає понад 360 специфічних видань для галузі повітряних перевезень.

ІСАО та ІАТА разом з ООН і ВТО (ВTO - Всесвітньою туристською організацією) вирішують питання вдосконалення туристських перевезень авіаціним транспортом. Прогнозування розвитку повітряного транспорту в світі і макрорегіонах спирається насамперед на дані ІСАО, ІАТА, на статистичні дані ООН, ВТО та інших міжнародних організацій.

Туристські агентства беруть участь у діяльності ІАТА через її спеціальне відділення IATAN (International Airlines Travel Agents Network) - Міжнародну організацію агентів авіакомпаній. Вона об'єднує акредитовані в ІАТА турагенства. Акредитація надається після проходження керівництвом і службовцями туроператорів і турагенств спеціального 200 - годинного курсу навчання. Після акредитації кожне агенство отримує спеціальний обліковий номер, за яким агент здійснює розрахунки в рамках операцій, пов'язаних з продажем авіаквитків та інших послуг авіакомпаній. IATAN встановлює певні стандарти взаємодії, вимоги до учасників, забезпечує зв'язок між туроператорами та ІАТА.

З метою застосування міжнародних норм, що регулюють повітряні перевезення, виділяються категорії повітряних суден: цивільне повітряне судно й іноземне повітряне судно.

Цивільне повітряне судно вноситься до національного реєстру судів і несе належні розпізнавальні знаки на борту (т.з. національний авіаперевізник).

Іноземне повітряне судно - судно, занесене до реєстру повітряних судів іноземної держави.

Правила внутрішніх повітряних перевезень і відповідальність перевізника регулюються національним законодавством. Національне законодавство враховує норми Варшавської конвенцій та протоколів до неї.

В Україні застосовуються Правила міжнародних повітряних перевезень пасажирів, багажу і вантажів. Внутрішні повітряні перевезення регулюються Повітряним кодексом України (1993 р.) і Правилами повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу і пошти. Крім того, і на внутрішніх і на міжнародних перевезеннях є окремі Правила виконання чартерних рейсів (2001 р.). Відповідальність перевізника за безпеку пасажирів на рейсах в межах України встановлюється згідно чинного законодавства. Згідно з «Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» (1995 р.) пасажир з моменту оголошення посадки на повітряне судно вважається застрахованим і на нього поширюється дія згаданого положення.