Тема 2. Облік послуг з надання позик, гарантій та поручительств

Питання:

Облік операцій надання позик.

Облік операцій надання послуг з поручительства.

Облік операцій з надання послуг гарантії.

 

Нормативно-правова база України:

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.

3. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №966-ХІV.

4. Закон України «Про заставу» від 02.10.92 р. №2654-ІІІ.

 

 

Облік операцій надання позик.

 

В умовах ринкової економіки великого значення набувають послуги, пов’язані з рухом позикового капіталу. Це послуги із надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту. За Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. №2664-ІІІ.

У результаті реалізації вартості кошти розподіляються й перерозподіляються між учасниками виробництва переважно не відповідно до реальної потреби в них. При цьому в одних учасників формуються тимчасово вільні кошти, в інших – вільні матеріальні ресурси, а в третіх – нагальна потреба в цих ресурсах при відсутності грошей для їх закупівлі. Щоб не гальмувався процес виробництва та споживання, виникли економічні відносини позики й кредиту. Кредит, виражаючи відносини між кредитором і позичальником, забезпечує при цьому трансформацію вільного грошового капіталу в позиковий.

Розглянемо сутність позики та кредиту.

Сутність позики полягає в тому, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) (стаття 1046 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. №435-IV.).

За кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Взагалі слово «кредит» походить від латинського «credete» – довіряти, або відповідно «credo» – вірю. Так, кредитор, віддаючи кошти у позику, вірить, що боржник поверне їх через деякий час. Отже, довіра – фундамент кредитних відносин, одна з найважливіших передумов їх виникнення.

Фінансовий кредит – це кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент (п. 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. №2664-ІІІ.)

Як бачимо, головна відмінність позики від кредиту полягає в тому, що надавати послуги за кредитним договором мають право тільки фінансові установи, у той час як послуги за договором позики – фінансові установи, а також юридичні особи, які за своїм статусом не є фінансовими установами.

Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги й державне регулювання ринків фінансових послуг» надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

Прикладом кредитних установ, які надають позики під заставу майна, є ломбарди. Методика бухгалтерського обліку послуг із надання позик ломбардами буде детально розглянута в темі 8, кредитними спілками – у темі 3. В цьому питанні розглянемо порядок ведення обліку операцій з надання, обслуговування й погашення позик фінансовими установами, для яких надання таких послуг не є основним видом діяльності, однак вони одержали в Нацкомфінпослуг свідоцтво про реєстрацію і мають додаток до свідоцтва із зазначенням в ньому права надання позик.

Правовідносини між позичальником та позикодавцем оформлюються договором позики (Додаток А). Юридично договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених в ньому.

Позикодавцеві необхідно вести облік таких об’єктів як:

Дебіторська заборгованість позичальника на суму позики.

Для цього використовуються два рахунки: для довгострокової позики необхідно використовувати рахунок 183 «Інша дебіторська заборгованість» (оскільки спеціального рахунку для обліку такої заборгованості в Плані рахунків №291 не передбачено), для короткострокової позики – рахунок 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Видача позички позичальникові буде відображатися записом:

Дт 183 «Інша дебіторська заборгованість» або 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»

Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» або 301 «Каса в національній валюті».

На дату балансу необхідно переводити частину довгострокової дебіторської заборгованості по позичці, що підлягає одержанню від позичальника протягом наступних 12 місяців, до складу поточної заборгованості. Це відображається записом:

Дт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»

Кт 183 «Інша дебіторська заборгованість».

Погашення позичальником заборгованості за позикою відображається в обліку позичальника записом:

Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» або 301 «Каса в національній валюті»

Кт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Іноді за кредитом може використовуватись рахунок 183, якщо позичальник сплатив основний борг за позикою достроково й позичальник ще не встиг зробити переведення довгострокової заборгованості до складу поточної.

Дебіторська заборгованість позичальника в сумі відсотків, які нараховуються за позикою.

Відповідно до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на отримання від позичальника винагороди у вигляді відсотків від суми позики. Розмір та порядок нарахування відсотків встановлюють кредитним договором. Якщо у договорі не встановлено розмір відсотків або порядок їх сплати, то сума відсотків визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, а порядок сплати – щомісяця до дня повернення кредиту позичальником.

Для ведення бухгалтерського обліку такої заборгованості в Плані рахунків №291 передбачено рахунок 373 «Розрахунки за нарахованими доходами».

Доходи за відсотками.

Для їх обліку використовується рахунок 732 «Відсотки одержані».

Нарахування відсотків відображається записом:

Дт 373 «Розрахунки за нарахованими доходами»

Кт 732 «Відсотки одержані».

Сума отриманих відсотків ПДВ не обкладається, але відповідно до Податкового кодексу України включається кредитною установою – позикодавцем в доходи для цілей оподаткування на прибуток.

Погашення заборгованості за позикою й відсотками може здійснюватись такими способами:

- ануїтетами;

- нарахування й виплата відсотків відбувається з певною періодичністю (наприклад, щорічно), а повернення основного боргу – одноразово в кінці визначеного строку кредитування;

- відсотки й основний борг сплачуються позичальником одноразово в кінці визначеного строку кредитування.

Ануїтети (від фр. annuité або від лат. annuus — річний, щорічний) – це серія регулярних рівновеликих платежів, які здійснюються (отримуються) через рівні проміжки часу протягом певного періоду. Ануїтет включає в себе частину основного боргу за фінансовим інструментом (позикою, кредитом тощо) й винагороду (відсотки).

Погашення заборгованості за позикою й відсотками рівними частинами через рівні проміжки часу може здійснюватись:

- в кінці періоду (року, кварталу, місяця). В цьому випадку для обчислення суми ануїтету використовується формула постнумерандо (postnumerando):

 

, (2.1)

- на початку періоду (року, кварталу, місяця). В цьому випадку для обчислення суми ануїтету використовується формула пренумерандо (prenumerando):

 

, (2.2)

де А – сума мінімального платежу за позикою, що сплачується регулярно (ануїтет);

PV – теперішня вартість позики;

n – кількість періодів, за які нараховуються відсотки за позикою;

i – ставка відсотка для вказаного періоду.

Наприклад, якщо кредитною установою була видана позика в сумі 250000 гривень на 3 роки під 24% річних і щорічним нарахуванням відсотків, то PV буде дорівнювати 250000 гривень, n = 3, і = 0,24.

Якщо ж за договором позики передбачається щоквартальне нарахування відсотків, то n = 12, і = 0,06.

Якщо ж за договором позики передбачається щомісячне нарахування відсотків, то n = 36, і = 0,02.

Предмети застави.

Часто позики надаються під заставу. Відносини між позичальником та заставодавцем регулюються Законом України «Про заставу» від 02.10.92 року №2654-ІІІ.

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема речі, цінні папери, майнові права), що може бути відчужено заставником і на яке може бути звернено стягнення.

За Законом №2654-ІІІ предметом застави не можуть бути:

- культурні цінності, що є об’єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;

- пам’ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації;

- вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законодавством України;

- об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

На заставу повинний бути складений договір (Додаток Б).

В договорі передбачається місцезнаходження заставленого майна. За Законом №2654-ІІІ застава може знаходитись у заставодавця, заставодержателя (тобто позикодавця) або у третьої особи.

Оцінка майна, що здається в заставу, провадиться за погодженням сторін.

В певних випадках необхідно здійснювати нотаріальне посвідчення договору застави та державну реєстрацію застави. Такими випадками є:

- якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню;

- застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом;

- застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (ст. 577 Цивільного кодексу України).

Оскільки позикодавець не має права власності на отримані предмети застави, то вони обліковуються на забалансовому рахунку 06 «Гарантії та забезпечення отримані»: за дебетом рахунку відображаються операції одержання застави від позичальника, за кредитом – операції її повернення. Оскільки рахунок є за балансовим, правило подвійного запису на нього не розповсюджується, тому кореспондуючого з ним рахунку в цих операціях немає. Сальдо рахунок може мати, але в балансі позикодавця воно не відображається.