Бухгалтерський облік як наука

Бухгалтерський облік як наука

Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних зв'язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку і контролю як складових частин еко­номічної інформації, необхідної для управління на всіх рівнях.

За показниками поточного обліку і звітності керівництво підприємства контролює раціональність використання на­явних ресурсів, рентабельність (тобто одержання прибутку, достатнього для залучення і утримання вкладеного капіта­лу), ліквідність (тобто достатність коштів для погашення заборгованості за зобов'язаннями), здійснює планування і прогнозування діяльності підприємства. Про значення бух­галтерського обліку в управлінні господарською діяльністю німецький вчений-економіст, проф. І.Ф.Шерр ще наприкінці XIX ст. писав, що «Бухгалтерський облік — непогрішний суддя минулого, необхідний керівник сучасного і надійний консультант майбутнього кожного підприємства» (Шерр І.Ф. «Бухгалтерія і баланс». — М., 1925, с. 16).

Теорія бухгалтерського обліку є наукою про завдання, пред­мет, метод, техніку, форми і організацію бухгалтерського об­ліку.

Основні завдання теорії бухгалтерського обліку полягають у розробленні загальних методологічних основ організації бухгалтерського обліку на підприємствах, в організа­ціях і установах; науковому узагальненні сучасної практики організації обліку і контролю; удосконаленні діючих і ство­ренні нових прогресивних способів облікової реєстрації і форм організації бухгалтерського обліку.

Разом з галузевими курсами, в яких висвітлюються особ­ливості організації обліку в окремих ланках народного гос­подарства (промисловість, сільське господарство, будівниц-тво, торгівля та ін.), теорія бухгалтерського обліку стано­вить науку про бухгалтерський облік.

Бухгалтерський облік є наукою про сутність і структуру фактів господарської діяльності. Її метою є розкриття змісту і зв'язку між економічними і юридичними категоріями, за допомогою яких ці факти пізнаються. Економічна сторона бухгалтерського обліку дозволяє розкрити ефективність гос­подарських процесів, юридична — законність і доцільність їх здійснення. Таким чином, бухгалтерський облік встанов­лює взаємозв'язок між економікою і правом у процесі гос­подарської діяльності.

Бухгалтерський облік (практичну діяльність) можна виз­начити як організований цілеспрямований процес одержання і передавання інформації про факти господарської діяльності. Мета цього процесу — надання інформації для прийняття управлінських рішень. Отже, бухгалтерський облік має як наукову (теоретичну), так і практичну (прикладну) сторону.

З погляду теорії облік має зміст і форму. Зміст охоплює те загальне, що є за будь-якої організації обліку, зокрема, вивчення предмета, методу, техніки, форм і організації бух­галтерського обліку (те, що становить зміст теорії бухгал­терського обліку). До форми належать особливості практич­ної реалізації методу бухгалтерського обліку в окремих га­лузях народного господарства виходячи із специфіки їхньої діяльності.

Наука про бухгалтерський облік, розробляючи властиву їй систему конкретних способів відображення фактів госпо­дарської діяльності підприємств і організацій, ґрунтується на діалектичному методі та економічній теорії. Використан­ня наукових принципів забезпечує економічно обґрунтовану методологію відображення обліковуваних об'єктів залежно від їхньої ролі у господарських процесах і вимог управління діяльністю підприємств.

Критерієм наукового рівня обліку є його дієвість, тобто здатність своєчасно надавати вичерпну інформацію, необхід­ну для управління, контролю і аналізу. При цьому показни­ки обліку повинні забезпечувати інформацію не тільки для внутрішнього управління, але й для зовнішніх споживачів (податкових і фінансових органів, банків, інвесторів, діло­вих партнерів та ін.).

За своїм змістом бухгалтерський облік тісно пов'язаний з плануванням, економічним аналізом, аудитом, ревізією, пра­вом. Так, за даними бухгалтерського обліку здійснюється контроль за виконанням планових завдань за звітний період і забезпечується інформація для планування і прогнозуван­ня розвитку господарства. Економічний аналіз грунтується на показниках плану і бухгалтерського обліку, вивчає при­чини відхилень від плану, виявляє резерви підвищення ефек­тивності господарської діяльності. Відображаючи господарські процеси, бухгалтерський облік контролює дотримання зако­нодавчих актів, юридичних норм, що регулюють господарські взаємовідносини. Для контролю за розвитком економіки країни показники обліку широко використовуються для ста­тистичних узагальнень.

Впровадження сучасної обчислювальної техніки ставить нові проблеми перед теорією і практикою бухгалтерського обліку (використання математичного програмування, моде­лювання господарських процесів тощо).

Перехід України до ринкової економіки, розвиток міжна­родних економічних зв'язків зумовлюють необхідність удос­коналення системи (плану) рахунків відповідно до вимог міжнародних стандартів з метою забезпечення всіх рівнів управління і зовнішніх споживачів необхідною обліковою і аналітичною інформацією. Важливе значення в подальшо­му розвитку бухгалтерського обліку має прийняття пропо­зиції Координаційної ради з методології бухгалтерського обліку в країнах СНД «Про створення інформаційної ме­режі з питань законодавства і стандартів в галузі бухгал­терського обліку і аудиту в країнах СНД», Створення інфор­маційної бази для забезпечення переходу від діючої системи бухгалтерського обліку до системи, орієнтованої на ринкові умови господарювання, сприятиме підвищенню ефективності облікової інформації.

 

Види господарського обліку

Для відображення різнобічної діяльності підприємств і організацій з метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю, використовують три види господарського обліку: оперативний, бухгалтерський і статистич­ний. Кожен з них має свої завдання, об'єкти обліку, спосо­би одержання та опрацювання інформації і виконує свою роль у здійсненні функцій, покладених на господарський облік в суспільстві.

Оперативний (оперативно-технічний) облік використовуєть­ся для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської діяль­ності з метою керівництва ними в міру їх здійснення. Так, за допомогою оперативного обліку здійснюється контроль за виконанням договорів поставки товарно-матеріальних цінностей, використанням робочого часу, обладнання і тех­ніки, випуском та реалізацією продукції та ін.

Певної системи первинної документації оперативний облік не має. В ньому використовують в основному дані доку­ментів бухгалтерського обліку, і тільки в окремих випадках,: підприємства створюють свої форми документів.

Відмітною особливістю оперативного обліку є опера­тивність отримання інформації, оскільки управляти вико­нанням господарських операцій, активно впливати на них можна тільки володіючи своєчасною інформацією.

Залежно від характеру обліковуваних об'єктів у опера­тивному обліку використовують натуральні, трудові та грошовий вимірники. Проте, оскільки цей вид обліку відобра­жає в основному однорідні операції, в ньому використовуються переважно натуральні й трудові вимірники. Грошо­вий вимірник" використовують не як узагальнюючий, а лише у випадках, коли цього вимагає характер обліковуваних об'єктів (наприклад, для контролю за виконанням договорів поставки, обсягів реалізації продукції та ін.).

Оперативний облік має велике значення, оскільки без своєчасної конкретної інформації неможливо управляти діяль­ністю підприємства. Особливо зростає значення обліку в ринкових умовах господарювання, коли потрібне гнучке маневрування ресурсами, повсякденний контроль за їх ви­користанням, виробництво саме тієї продукції (послуг), яка користується попитом у споживачів (покупців).

Бухгалтерський облік відображає діяльність підприємств, організацій, установ. Він охоплює всі засоби господарства і джерела їх формування, всі господарські процеси і резуль­тати діяльності. Важлива особливість бухгалтерського об­ліку полягає в тому, що господарські операції, облічені в натуральних і трудових вимірниках, обов'язково узагальнюються в грошовому вимірнику. Завдяки цьому одержують такі узагальнюючі показники, як загальну вартість основних і оборотних засобів (майна) підприємства, їхній рух і вико­ристання в процесі господарської діяльності, собівартість продукції, обсяг реалізації, фінансові результати та інші ас­пекти діяльності підприємства, які не можуть дати ні опера­тивний облік, ні статистичний.

У бухгалтерському обліку господарські операції відобра­жаються систематично і послідовно, в міру їх здійснення, чим забезпечується суцільне і безперервне спостереження і контроль за господарською діяльністю. Цим бухгалтерський облік відрізняється від оперативного і статистичного, які застосовують метод часткового (вибіркового) спостережен­ня і контролю.

Обов'язковою умовою відображення господарських опе­рацій у бухгалтерському обліку є їхнє документальне обґрунтування, завдяки чому показники обліку набувають особливого доказового, юридичного значення. Економічна сторона бухгалтерського обліку дає змогу оцінити ефективність гос­подарських процесів, юридична — законність і доцільність рішень, що приймаються керівництвом.

Отже, бухгалтерський облік встановлює взаємозв'язок між економікою і правом у процесі господарської діяльності. Для забезпечення систематичного і взаємопов'язаного відоб­раження господарських засобів і процесів у бухгалтерсько­му обліку застосовують особливі, тільки йому властиві спо­соби опрацювання облікової інформації — рахунки, подвійний запис операцій на рахунках, балансові узагальнення та ін.

Отже, бухгалтерський облік є системою безперервного, су­цільного, документально обґрунтованого і взаємопов'язаного відображення господарських засобів, їхніх джерел, господарсь­ких процесів і результатів діяльності в грошовому вираженні для забезпечення інформації, необхідної для управління і кон­тролю.

Статистичний облік вивчає і контролює масові суспіль­но-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому їхні кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом (наприклад, динаміка виробницт­ва і собівартості продукції, продуктивності та оплати праці тощо) і виявляє закономірності їхнього розвитку. Об'єктом статистичного обліку можуть бути окреме підприємство, га­лузь, народне господарство в цілому. Предметом статистич­ного обліку є не тільки процеси матеріального виробницт­ва, а й інші соціально-економічні явища (чисельність і склад населення, рівень добробуту, охорони здоров'я тощо).

При дослідженні явищ і процесів статистика застосовує різні вимірники (натуральні, трудові, грошовий), а також властиві їй способи опрацювання інформації (масові та ви­біркові спостереження, відносні та середні величини, ди­намічні ряди тощо). Для одержання зведеної інформації ста­тистикою широко використовуються дані оперативного і бухгалтерського обліку. Дані статистичного обліку застосо­вують також для перспективного планування і прогнозу­вання галузевого і соціально-економічного розвитку країни в цілому. Тому оперативний і бухгалтерський облік підпо­рядковуються завданням державної статистики.

Всі три види обліку — оперативний, бухгалтерський, ста­тистичний — тісно взаємопов'язані, доповнюють один од­ного і утворюють єдину систему народногосподарського об­ліку. Так, бухгалтерський облік використовує дані опера­тивного табельного обліку для нарахування заробітної пла­ти працівникам з погодинною оплатою праці, а в окремих випадках з ним об'єднується (наприклад, оперативно-бух­галтерський облік матеріальних цінностей); статистика за даними бухгалтерського обліку про виробіток, нараховану заробітну плату, витрати на виробництво визначає показни­ки рівня і динаміки продуктивності та оплати праці, обсягу і рентабельності виробництва тощо. Узагальнюючи показ­ники бухгалтерського обліку, статистика вивчає розміщення і використання матеріальних і трудових ресурсів країни, за­безпечує інформацією для прогнозування їх розвитку.

Предметом господарського обліку є процес розширеного суспільного відтворення. Окремі види обліку відображають тільки різні сторони цього процесу. Мета всіх видів обліку — своєчасне забезпечення керівництва всебічною інформацією, необхідною для управління.

Усі три види обліку ґрунтуються на єдиній первинній документації для отримання потрібної інформації. Їхній взаємозв'язок забезпечується також централізованим дер­жавним керівництвом обліком, яке здійснюється Міністер­ством фінансів та Міністерством статистики України. До функцій Мінфіну України належить методологічне керів­ництво бухгалтерським обліком і звітністю в країні. Дер­жавне керівництво обліком забезпечує єдність документації, форм обліку і звітності; єдину методику визначення обліко­вих показників і оцінки господарських засобів, що забезпе­чує достовірність і повноту облікової інформації, одержаної за допомогою окремих видів обліку.

Удосконалення системи управління народним господар­ством, впровадження сучасної обчислювальної техніки спри­яють зближенню (інтеграції) та підвищенню оперативності всіх видів обліку. Так, значна частина інформації бухгал­терського обліку за умови її більшої деталізації перетво­рюється на елемент оперативного управління виробницт­вом (наприклад, щоденний облік випуску та реалізації про­дукції, витрат матеріалів, втрат від браку, простоїв та інших невиробничих втрат). Підвищується оперативність статис­тичного обліку, більш глибока і аналітична інформація яко­го може замінити оперативний облік на окремих ділянках управління. Отже, інтегрована система господарського об­ліку дає можливість одержувати більший обсяг інформації на якісно новій організаційній основі автоматизованої сис­теми управління.

Вимоги до обліку

 

Для успішного використання показників обліку в уп­равлінні вони мають відповідати певним вимогам. Найваж­ливішими з них є: порівнянність показників обліку з по­казниками плану; своєчасність, точність і об'єктивність; по­внота, ясність і доступність; економічність і раціональність.

Порівнянність показників обліку з показниками плану по­трібна для здійснення контролю за виконанням планових завдань. Вона ґрунтується на єдності змісту і методів об­числення планової та облікової інформації. При невідповід­ності цих показників їх неможливо порівнювати і робити правильні висновки щодо виконання плану та причин відхи­лення від нього. Порівнянність облікових і планових по­казників є важливою передумовою вдосконалення плану­вання, оскільки, складаючи план на наступний період, вра­ховують результати роботи господарства за звітний період, досягнення і недоліки в його діяльності.

Система показників обліку будується відповідно до по­казників плану, але разом з тим облікова інформація має бути значно ширшою за планову. Це зумовлено тим, що завдання обліку полягає не тільки у виявленні досягнутого рівня виконання плану, айв одержанні додаткової інфор­мації про причини, які вплинули на результати його вико­нання.

У зв'язку з цим облік охоплює окремі господарські яви­ща, не передбачені планом (непродуктивні витрати і втрати від браку продукції, простоїв, нестачі та псування матері­альних цінностей при зберіганні, збитки від стихійного лиха та ін.), але потрібні для аналізу результатів його виконання, виявлення резервів подальшого поліпшення роботи.

Своєчасність обліку має особливе значення за сучасних ^ умов господарювання. Для прийняття правильних управлі­нських рішень в динамічних ринкових ситуаціях керівниц­тву необхідна своєчасна, оперативна і аналітична інформа­ція про видатки, доходи і результати діяльності підприємства. Тільки за умови своєчасності облікова інформація може бути використана для дійового контролю за виконанням планових завдань, своєчасного усунення недоліків, вияв­лення резервів і вжиття заходів щодо подальшого покра­щення господарської діяльності, підвищення рентабельності та ефективності виробництва.

Відставання в обліку часто призводить до безгосподар­ності, зловживань, порушення державної дисципліни. Своє­часність обліку забезпечується раціональною організацією облікового процесу, максимальним використанням сучасної обчислювальної техніки для опрацювання обліково-аналі­тичної інформації.

Неодмінна умова обліку — точність і об'єктивність його показників. За умов становлення і розвитку ринкової еко­номіки в Україні, її інтеграції в міжнародний економічний простір облік є важливим засобом управління як окремими підприємствами, так і народним господарством в цілому. Проте тільки достовірна інформація про різні сторони діяль­ності господарства забезпечує практичне значення обліку для оперативного, економічно обґрунтованого керівництва, а також для використання її інвесторами, банками, ділови­ми партнерами, податковими, фінансовими, статистичними та іншими заінтересованими органами. Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від З квітня 1993 р. № 250, встановлено, що за подання завідомо неправильних звітних показників, приховування доходів, що підлягають оподаткуванню, керівник (власник) і голов­ний бухгалтер, що підписали звітність, притягаються до відповідальності відповідно до чинного законодавства.

Вимога повноти означає, що облік має охоплювати всі сторони господарської діяльності, забезпечуючи необхідну інформацію для контролю і оперативного управління, але без надмірної деталізації показників. Надмірна деталізація облікової інформації, яка не має практичного значення для управління і контролю, призводить до зростання вартості та ускладнення обліку, порушення строків складання і подання звітності.

Отже, господарський облік в умовах ринкової економіки виконує три важливі функції: інформаційну (відображує фак­тичний стан господарської діяльності), контрольну (забезпе­чує контроль за виконанням планових завдань, збережен­ням і раціональним використанням господарських засобів) і управлінську (забезпечує економічною інформацією для прий­няття обґрунтованих управлінських рішень, активного впли­ву на підвищення ефективності господарської діяльності).

Вимога економічності і раціональності обліку означає, що при достатній повноті та своєчасності облік має здійснюва­тися при мінімальних витратах. Особливо важливого зна­чення економічність обліку набуває в умовах розвитку рин­кових відносин, коли для економічно обґрунтованого уп­равління потрібна своєчасна і різнобічна інформація про господарські процеси. Вирішення цієї проблеми досягаєть­ся раціональною організацією обліку, систематичним вико­ристанням сучасної високоефективної обчислювальної тех­ніки.

ЛЕКЦІЯ 3

ЛЕКЦІЯ 4

ЛЕКЦІЯ 5

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС

 

Структура балансу

 

Бухгалтерський баланс призначений не тільки для відоб­раження стану господарських засобів та джерел їх форму­вання на певну дату, але й для одержання інформації, необ­хідної для управління діяльністю підприємства, а також по­трібної зовнішнім користувачам інформації (фінансовим і податковим органам, банкам, інвесторам та ін.). Так, інфор­мація про фінансовий стан підприємства використовується банками при прийнятті рішення про надання кредитів, яких цікавить платоспроможність підприємства та ризик непо­вернення позичених коштів; постачальниками товарно-ма­теріальних цінностей при заключенні угод на поставку; ак­ціонерами і засновниками, яких цікавить рентабельність ак­ціонерного капіталу. Значний інтерес інформація про фінан­совий стан підприємства набуває для податкових органів, інвесторів, зарубіжних партнерів та ін.

Для отримання цієї та іншої інформації форма бухгал­терського балансу, а також інструкція щодо його складання розробляються і затверджуються Міністерством фінансів Ук­раїни за погодженням з Мінстатом України. Статті балансу згруповані в економічно однорідні групи так, щоб з най­більшою ясністю виступав взаємозв'язок між складом і роз­міщенням господарських засобів в активі та джерелами їх формування і цільовим їх призначенням — в пасиві балан­су. Це підвищує пізнавальні якості балансу, полегшує кон­троль за використанням засобів, забезпечує аналіз фінансо­вого стану підприємства.

У розділі І активу балансу «Основні засоби та інші поза­оборотні активи» об'єднані статті основних засобів та інших позаоборотних активів, яким протистоїть у пасиві розділ І, що об'єднує джерела власних засобів. До складу основних засобів входять не лише засоби праці, що функціонують у сфері виробництва, а й засоби, що обслуговують обіг, а також засоби невиробничої сфери. До позаоборотних ак­тивів належать затрати у незакінчені капітальні вкладення, довгострокові фінансові вкладення та ін.

Джерела власних засобів характеризуються такими стат­тями розділу І пасиву, як «Статутний фонд (капітал)», «Ре­зервний фонд», «Амортизаційний фонд», «Фінансування ка­пітальних вкладень», «Спеціальні фонди і цільове фінансу­вання», «Резерви наступних витрат і платежів», «Нерозпо­ділений прибуток минулих років», «Нерозподілений прибу­ток звітного року», «Використаний у звітному році».

Окремими статтями в пасиві балансу відображують збит­ки поточного і минулих років (якщо вони мали місце), які показують безповоротно втрачену частину господарських за­собів (через нераціональне господарювання, внаслідок сти­хійного лиха, пожежі, аварії тощо).

Зіставленням підсумків розділу І пасиву і розділу І акти­ву (з урахуванням збитків минулих і поточного року, наве­дених після підсумків розділу І пасиву) визначають наявність власних оборотних засобів. У наведеному балансі ця сума дорівнює: на початок року 3745 тис. грн. (9660-5915), на кінець звітного періоду — 2850 тис. грн. (11025-8175). По­рівнюючи знайдену суму із встановленим нормативом, виз­начають забезпеченість підприємства власними оборотними коштами (їх надлишки або нестачу).

У розділі II активу балансу «Запаси і витрати» показують виробничі запаси, затрати у незавершене виробництво, вит­рати майбутніх періодів, а також залишки готової, але нере­алізованої продукції.

Розділ II пасиву балансу «Довгострокові пасиви» включає статті: «Кредити банків», «Позикові кошти», «Інші довгост­рокові пасиви», на яких відображають довгострокові креди­ти І позикові кошти, за рахунок яких здійснювалися капі­тальні вкладення в основні засоби і нематеріальні активи (включаючи незакінчені капітальні вкладення) та довгост­рокові фінансові вкладення, що відображені у розділі І ак­тиву балансу.

В активі розділу III балансу «Грошові кошти, розрахунки та інші активи» показують на звітну дату залишки грошових коштів у касі, на розрахунковому, валютному та інших ра­хунках у банках, а також заборгованість покупців, замов­ників та інших дебіторів за відвантажені товари, виконані роботи і надані послуги.

В пасиві балансу цим статтям протистоїть розділ III «Розрахунки та інші короткострокові пасиви», у якому по­казують заборгованість банкам по короткострокових кре­дитах; постачальникам за одержані товарно-матеріальні цінності і надані послуги; перед бюджетом по податках та інших платежах; заборгованість по страхуванню; по оплаті праці та іншим кредиторам. Отже, статті розділу III пасиву балансу показують розрахунково-кредитні відносини підприємства, зумовлені його основною діяльністю. По­рівнюючи підсумки активу і пасиву розділу III балансу, визначають платоспроможність підприємства (тобто здатність негайно погасити заборгованість по зобов'язан­нях). У даному балансі заборгованість по розрахунках з кредиторами перевищує наявні кошти підприємства та кош­ти у розрахунках (дебіторська заборгованість): на початок року — на 1650 тис. грн. (6275-4625), на кінець звітного періоду — на 1735 тис. грн. (7955-6220), що свідчить про скрутне фінансове становище підприємства.

Отже, групування статей активу і пасиву балансу дає змогу порівнювати розміщення господарських засобів з відповід­ними джерелами їх покриття, визначати наявність власних оборотних засобів, платоспроможність господарства та от­римувати іншу ділову інформацію, необхідну для управлін­ня і контролю.

Майно (господарські засоби) підприємства, його склад і розміщення та джерела його формування і цільове призна­чення у балансі показується на дві дати: на початок року і на кінець звітного періоду (місяця, кварталу, року). По­рівнюючи ці показники між собою, виявляють зміни, що відбулися у складі господарських засобів та їх джерелах за звітний період.

Господарські засоби, що не належать підприємству, а тим­часово перебувають у його користуванні або на зберіганні (орендовані основні засоби; товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання; матеріали, прийняті для переробки, та ін.), відображають в окремих довідках за. підсумком балансу. Такі засоби обліковуються на балансі того господарства, якому вони належать. Це дає змогу уник­нути повторного обліку тих самих об'єктів при складанні зведених балансів по галузях або народному господарству в цілому.

Отже, бухгалтерський баланс за своїм економічним змістом і будовою є звітом про стан засобів та їх джерел на звітну дату, а тому має велике значення для аналізу фінансового становища господарства і управління його діяльністю.

ЛЕКЦІЯ 6

Бухгалтерський облік як наука

Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних зв'язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку і контролю як складових частин еко­номічної інформації, необхідної для управління на всіх рівнях.

За показниками поточного обліку і звітності керівництво підприємства контролює раціональність використання на­явних ресурсів, рентабельність (тобто одержання прибутку, достатнього для залучення і утримання вкладеного капіта­лу), ліквідність (тобто достатність коштів для погашення заборгованості за зобов'язаннями), здійснює планування і прогнозування діяльності підприємства. Про значення бух­галтерського обліку в управлінні господарською діяльністю німецький вчений-економіст, проф. І.Ф.Шерр ще наприкінці XIX ст. писав, що «Бухгалтерський облік — непогрішний суддя минулого, необхідний керівник сучасного і надійний консультант майбутнього кожного підприємства» (Шерр І.Ф. «Бухгалтерія і баланс». — М., 1925, с. 16).

Теорія бухгалтерського обліку є наукою про завдання, пред­мет, метод, техніку, форми і організацію бухгалтерського об­ліку.

Основні завдання теорії бухгалтерського обліку полягають у розробленні загальних методологічних основ організації бухгалтерського обліку на підприємствах, в організа­ціях і установах; науковому узагальненні сучасної практики організації обліку і контролю; удосконаленні діючих і ство­ренні нових прогресивних способів облікової реєстрації і форм організації бухгалтерського обліку.

Разом з галузевими курсами, в яких висвітлюються особ­ливості організації обліку в окремих ланках народного гос­подарства (промисловість, сільське господарство, будівниц-тво, торгівля та ін.), теорія бухгалтерського обліку стано­вить науку про бухгалтерський облік.

Бухгалтерський облік є наукою про сутність і структуру фактів господарської діяльності. Її метою є розкриття змісту і зв'язку між економічними і юридичними категоріями, за допомогою яких ці факти пізнаються. Економічна сторона бухгалтерського обліку дозволяє розкрити ефективність гос­подарських процесів, юридична — законність і доцільність їх здійснення. Таким чином, бухгалтерський облік встанов­лює взаємозв'язок між економікою і правом у процесі гос­подарської діяльності.

Бухгалтерський облік (практичну діяльність) можна виз­начити як організований цілеспрямований процес одержання і передавання інформації про факти господарської діяльності. Мета цього процесу — надання інформації для прийняття управлінських рішень. Отже, бухгалтерський облік має як наукову (теоретичну), так і практичну (прикладну) сторону.

З погляду теорії облік має зміст і форму. Зміст охоплює те загальне, що є за будь-якої організації обліку, зокрема, вивчення предмета, методу, техніки, форм і організації бух­галтерського обліку (те, що становить зміст теорії бухгал­терського обліку). До форми належать особливості практич­ної реалізації методу бухгалтерського обліку в окремих га­лузях народного господарства виходячи із специфіки їхньої діяльності.

Наука про бухгалтерський облік, розробляючи властиву їй систему конкретних способів відображення фактів госпо­дарської діяльності підприємств і організацій, ґрунтується на діалектичному методі та економічній теорії. Використан­ня наукових принципів забезпечує економічно обґрунтовану методологію відображення обліковуваних об'єктів залежно від їхньої ролі у господарських процесах і вимог управління діяльністю підприємств.

Критерієм наукового рівня обліку є його дієвість, тобто здатність своєчасно надавати вичерпну інформацію, необхід­ну для управління, контролю і аналізу. При цьому показни­ки обліку повинні забезпечувати інформацію не тільки для внутрішнього управління, але й для зовнішніх споживачів (податкових і фінансових органів, банків, інвесторів, діло­вих партнерів та ін.).

За своїм змістом бухгалтерський облік тісно пов'язаний з плануванням, економічним аналізом, аудитом, ревізією, пра­вом. Так, за даними бухгалтерського обліку здійснюється контроль за виконанням планових завдань за звітний період і забезпечується інформація для планування і прогнозуван­ня розвитку господарства. Економічний аналіз грунтується на показниках плану і бухгалтерського обліку, вивчає при­чини відхилень від плану, виявляє резерви підвищення ефек­тивності господарської діяльності. Відображаючи господарські процеси, бухгалтерський облік контролює дотримання зако­нодавчих актів, юридичних норм, що регулюють господарські взаємовідносини. Для контролю за розвитком економіки країни показники обліку широко використовуються для ста­тистичних узагальнень.

Впровадження сучасної обчислювальної техніки ставить нові проблеми перед теорією і практикою бухгалтерського обліку (використання математичного програмування, моде­лювання господарських процесів тощо).

Перехід України до ринкової економіки, розвиток міжна­родних економічних зв'язків зумовлюють необхідність удос­коналення системи (плану) рахунків відповідно до вимог міжнародних стандартів з метою забезпечення всіх рівнів управління і зовнішніх споживачів необхідною обліковою і аналітичною інформацією. Важливе значення в подальшо­му розвитку бухгалтерського обліку має прийняття пропо­зиції Координаційної ради з методології бухгалтерського обліку в країнах СНД «Про створення інформаційної ме­режі з питань законодавства і стандартів в галузі бухгал­терського обліку і аудиту в країнах СНД», Створення інфор­маційної бази для забезпечення переходу від діючої системи бухгалтерського обліку до системи, орієнтованої на ринкові умови господарювання, сприятиме підвищенню ефективності облікової інформації.

 

Види господарського обліку

Для відображення різнобічної діяльності підприємств і організацій з метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю, використовують три види господарського обліку: оперативний, бухгалтерський і статистич­ний. Кожен з них має свої завдання, об'єкти обліку, спосо­би одержання та опрацювання інформації і виконує свою роль у здійсненні функцій, покладених на господарський облік в суспільстві.

Оперативний (оперативно-технічний) облік використовуєть­ся для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської діяль­ності з метою керівництва ними в міру їх здійснення. Так, за допомогою оперативного обліку здійснюється контроль за виконанням договорів поставки товарно-матеріальних цінностей, використанням робочого часу, обладнання і тех­ніки, випуском та реалізацією продукції та ін.

Певної системи первинної документації оперативний облік не має. В ньому використовують в основному дані доку­ментів бухгалтерського обліку, і тільки в окремих випадках,: підприємства створюють свої форми документів.

Відмітною особливістю оперативного обліку є опера­тивність отримання інформації, оскільки управляти вико­нанням господарських операцій, активно впливати на них можна тільки володіючи своєчасною інформацією.

Залежно від характеру обліковуваних об'єктів у опера­тивному обліку використовують натуральні, трудові та грошовий вимірники. Проте, оскільки цей вид обліку відобра­жає в основному однорідні операції, в ньому використовуються переважно натуральні й трудові вимірники. Грошо­вий вимірник" використовують не як узагальнюючий, а лише у випадках, коли цього вимагає характер обліковуваних об'єктів (наприклад, для контролю за виконанням договорів поставки, обсягів реалізації продукції та ін.).

Оперативний облік має велике значення, оскільки без своєчасної конкретної інформації неможливо управляти діяль­ністю підприємства. Особливо зростає значення обліку в ринкових умовах господарювання, коли потрібне гнучке маневрування ресурсами, повсякденний контроль за їх ви­користанням, виробництво саме тієї продукції (послуг), яка користується попитом у споживачів (покупців).

Бухгалтерський облік відображає діяльність підприємств, організацій, установ. Він охоплює всі засоби господарства і джерела їх формування, всі господарські процеси і резуль­тати діяльності. Важлива особливість бухгалтерського об­ліку полягає в тому, що господарські операції, облічені в натуральних і трудових вимірниках, обов'язково узагальнюються в грошовому вимірнику. Завдяки цьому одержують такі узагальнюючі показники, як загальну вартість основних і оборотних засобів (майна) підприємства, їхній рух і вико­ристання в процесі господарської діяльності, собівартість продукції, обсяг реалізації, фінансові результати та інші ас­пекти діяльності підприємства, які не можуть дати ні опера­тивний облік, ні статистичний.

У бухгалтерському обліку господарські операції відобра­жаються систематично і послідовно, в міру їх здійснення, чим забезпечується суцільне і безперервне спостереження і контроль за господарською діяльністю. Цим бухгалтерський облік відрізняється від оперативного і статистичного, які застосовують метод часткового (вибіркового) спостережен­ня і контролю.

Обов'язковою умовою відображення господарських опе­рацій у бухгалтерському обліку є їхнє документальне обґрунтування, завдяки чому показники обліку набувають особливого доказового, юридичного значення. Економічна сторона бухгалтерського обліку дає змогу оцінити ефективність гос­подарських процесів, юридична — законність і доцільність рішень, що приймаються керівництвом.

Отже, бухгалтерський облік встановлює взаємозв'язок між економікою і правом у процесі господарської діяльно