Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення і будова

 

Бухгалтерський баланс надає важливу інформацію про наявні ресурси підприємства. Проте для оперативного кері­вництва необхідна постійна інформація про зміни цих ре­сурсів та їх джерел, які відбуваються в процесі господарсь­кої діяльності. Для цього потрібно відображати кожну опе­рацію в певній послідовності. Відображення господарських операцій безпосередньо у бухгалтерському балансі практич­но недоцільне, оскільки після кожної з них довелось би складати новий баланс. Крім того, баланс не може забезпе­чити одержання узагальненої інформації про обсяг змін по кожній групі засобів або їх джерел. І, нарешті, баланс відоб­ражає стан засобів господарства тільки у грошовому вимір­нику, облік же матеріальних цінностей потребує ще і нату­ральних вимірників. Тому поточний облік змін засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності забезпечується за допомогою системи рахунків.

Рахунки бухгалтерського обліку є способом групування гос­подарських операцій за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю і змінами за­собів та їх джерел в процесі господарської діяльності.

Систематизація і групування господарських операцій на рахунках забезпечує безперервну інформацію про їх здійснен­ня і результати діяльності, необхідну для оперативного ке­рівництва, контролю і аналізу. Для цього для кожної еконо­мічно однорідної групи засобів, їх джерел, господарських процесів і результатів діяльності відкриваються окремі ра­хунки («Основні засоби», «Матеріали», «Виробництво», «Ре­алізація», «Прибутки і збитки» та ін.).

Залежно від характеру облічуваних об'єктів записи на ра­хунках можуть здійснюватися у різних вимірниках (натуральних, трудових), але з обов'язковим використанням грошового вимірника з метою узагальнення різнорідних засобів і процесів. Зміст, призначення і будова рахунків зумовлені об'єктами, що на них обліковуються, і завданнями обліку.

Господарські операції, незалежно від їхнього економіч­ного змісту, завжди спричиняють збільшення або зменшен­ня певних видів засобів або джерел їх формування. Так. наприклад, рух грошових коштів характеризується надход­женням їх у касу (збільшення) або виплатою їх із каси (змен­шення); рух матеріалів — це надходження на склади підприє­мства (збільшення) або витрачання для потреб виробництва (зменшення); заборгованість (наприклад, постачальникам) також характеризується її збільшенням або зменшенням (при погашенні боргу) тощо.

Збільшення і зменшення господарських засобів та їхніх джерел в результаті господарських операцій відображається на рахунках окремо. Тому рахунки бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву сторону якої позначають умовним терміном «дебет», а праву — «кредит»*. Назву рахунка пишуть посередині таблиці. Схе­матично будову рахунка можна показати так:

Для повного уявлення про облічуваний об'єкт на кожно­му рахунку перш за все записують початковий стан засобів або їх джерел, що називається початковим залишком або початковим сальдо. Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто зміни засобів та їх джерел. При цьому збільшення облічуваного об'єкта записують на одній стороні рахунка, а зменшення — на іншій. Маючи інформа­цію про початковий залишок облічуваного об'єкта та зміни протягом звітного періоду, визначають його залишок на кінець звітного періоду.

* Термін «дебет» походить від лат.debet, що означає «бути вин­ним», а «кредит» — від лат сгеdіt,що означає «вірити». З часом термі­ни «дебет» і «кредит» втратили буквальне розуміння цих слів, а зали­шилися тільки умовними технічними позначеннями сторін рахунка.

Рахунки активні і пасивні. Бухгалтерський баланс, як відо­мо, поділяється на дві частини: актив, у якому відобража­ють наявні господарські засоби, і пасив, — де показують джерела їх формування. Відповідно до цього і всі рахунки бухгалтерського обліку поділяють на активні і пасивні. Ак­тивні рахунки призначені для обліку наявності і змін засобів господарства, пасивні — для обліку наявності і змін джерел засобів. При відкритті рахунків в них записують початкові залишки (сальдо) на підставі даних статей балансу. Оскіль­ки господарські засоби розміщені в балансі у лівій частині — активі, то і залишки засобів на активних рахунках запису­ють також у лівій частині — на дебеті. Джерела господарсь­ких засобів відображаються у балансі в правій частині (па­сиві), отже, і залишки джерел засобів на пасивних рахунках також записують в правій частині рахунка — на кредиті. Активні рахунки завжди мають дебетове сальдо, пасивні — кредитове. У цьому полягає один із взаємозв'язків між ба­лансом і рахунками. Для кращого розуміння наведемо схему заємозв'язку між балансом і рахунками.