Тема 1. Ознайомлення з організацією бухгалтерського обліку бюджетної установи

ВСТУП

Виконавчий комітет Броварської міської ради – це виконавчий та розпорядчий орган Броварської міської ради, який здійснює управління життєдіяльністю міста, координує та забезпечує збалансований соціально-економічний розвиток м. Бровари. Виконавчий комітет діє на основі Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Регламенту, затвердженого рішенням виконкому Броварської міської ради від 11.07.2006 та Положеннями про відділи.

Основною формою роботи виконкому є його засідання. Виконком здійснює як власні повноваження, так і делеговані, тобто ті виконувати які уповноважила держава. Власні та делеговані повноваження виконавчий комітет Броварської міської ради здійснює в сфері соціально-економічного і культурного розвитку планування та обліку, у галузі бюджету, фінансів і цін, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку, управління комунальною власністю, у галузі будівництва, у сфері освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту. Вагомими є повноваження виконавчого комітету Броварської міської ради у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища, соціального захисту населення, в галузі зовнішньоекономічної діяльності та оборонної роботи, щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою. Виконком забезпечує законність, правопорядок, охорону прав, свобод і законних інтересів громадян.

Міськвиконком разом з управліннями, відділами спрямовує свою діяльність на виконання положень Конституції та законів України, забезпечення реалізації заходів, визначених актами та дорученнями Президента України, Кабінету Міністрів України, розпоряджень голови обласної державної адміністрації, власних рішень та розпоряджень, заходів та завдань, визначених програмами соціально-економічного і культурного розвитку міста на відповідні роки, спрямованих на нарощування економічного потенціалу, розв’язання гострих соціальних проблем.

Найвищим пріоритетом у роботі міськвиконкому та його служб є створення сприятливих умов для проживання кожного жителя міста, його духовного розвитку та підвищення добробуту.

 

 

Тема 2. Облік доходів

 

Згідно з Бюджетним кодексом України доходи бюджету й бюджетних установ поділяються на доходи загального фонду та доходи спеціального фонду.

Загальний фонд бюджету охоплює всі до-ходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду. На рівні бюджетних установ до доходів загального фонду належать кошти, які надходять із загального фонду бюджету для виконання бюджетними установами своїх основних функцій.До доходів спеціального фонду бюджету належать власні надходження бюджетних установ.

Спеціальний фонд бюджетної установи — це кошти, які надходять із конкретною метою і використовуються на відповідні видатки за рахунок цих надходжень. Доходи спеціального фонду бюджетної установи складаються із власних надходжень бюджетних установ і доходів за іншими надходженнями спеціального фонду. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 № затверджено Перелік власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрямки використання.

Власні надходження бюджетних установ — це кошти, одержані бюджетними установами від надання послуг, виконання робіт, реалізації продукції чи здійснення іншої діяльності, з виконання окремих доручень, а також як гранти та дарунки (благодійні внески).

Власні надходження бюджетних установ поділяються на дві групи, кожна з яких формується за підгрупами:

1.Плата за послуги, що надаються бюджетними установами. Цю групу утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законами України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Вони мають постійний характер і обов’язково плануються в надходженнях бюджету.

Група містить такі підгрупи:

1.1. Плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з функціональними повноваженнями.

Сюди належать кошти бюджетних установ, що надійшли як плата за послуги, надання яких пов’язане з виконанням основних функ-цій і завдань бюджетної установи, наприклад плата за навчання у вищих навчальних закладах; плата за надання інформаційних, рекламних та поліграфічних послуг; вхідна плата до музеїв, виставок, картинних галерей, планетаріїв, заповідників; кошти, одержані уста-новами ветеринарної медицини від проведення терапевтичних, хірургічних, акушерсько-гінекологічних, протиепізоотичних, санітарно-гігієнічних заходів; плата за медичне обслуговування осіб у спеціалізованих прийомних відділеннях закладів охорони здоров’я тощо.

1.2. Кошти, що отримуються бюджетними установами від господарської чи виробничої діяльності.

Сюди належать, наприклад, надходження від господарсько-ви-робничої діяльності допоміжних, навчально-допоміжних підприємств і господарств, що відповідають профілю роботи установи й передбачені положенням про цю установу; кошти, які одержуються згідно з договорами на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт та спеціальних робіт; кошти, що надійшли до установи від підприємств, організацій та фізичних осіб за виконану їхнім контингентом роботу (хворими, студентами та ін.) та від працевикористання спецконтингенту, а також за роботу в майстернях цих установ і залишаються в установах відповідно до законодавства; кошти установ соціального забезпечення, що надходять від діяльності допоміжних сільських господарств і лікуваль-но-виробничих майстерень при будинках-інтернатах для старих та інвалідів, квартирна плата та плата за гуртожиток тощо.

1.3. Плата за оренду майна бюджетних установ.
Бюджетні установи отримують у повному обсязі орендну плату від експлуатації будівель і приміщень, основних засобів, що безпосередньо їм належать.

1.4. Кошти, що отримуються бюджетними установами від реалізації майна.
Сюди входять кошти бюджетних установ, отримані від реалізації необоротних активів (крім будівель і споруд) та інших матеріальних цінностей (зокрема списаних), за здані у вигляді брухту й відходів чорні, кольорові метали, дорогоцінні метали (зокрема відходи від використання фотоматеріалів і кіноплівки), дорогоцінне каміння в розмірах, що згідно із законодавством залишають-ся в бюджетної установи.Надходження перших двох підгруп мають формуватися за видами, визначеними в переліках платних послуг, що затверджують-ся Кабінетом Міністрів України у відповідній галузі.

2.Інші джерела власних надходжень бюджетних установ. Цю групу утворюють надходження бюджетних установ на виконання окремих доручень, а також гранти, дарунки (благодійні внески). Вони не мають постійного характеру та плануються у випадках, що попередньо обумовлені (або за вже укладеними уго-дами, зокрема міжнародними планами проведення централізованих заходів тощо).

Ця группа містить такі підгрупи:

2.1. Гранти та дарунки.

До грантів належать фінансові ресурси, що надаються на безповоротній основі та спрямовуються на реалізацію цілей, визначених програмою надання гранту, проектом міжнародної технічної допомоги. Це дарунки, благодійні внески від спонсорів і меценатів, а також усілякі пожертви.

Порядок отримання гуманітарної допомоги та благодійних (добровільних) внесків і пожертвувань від юридичних і фізичних осіб регулюється Законом України «Про гуманітарну допомогу» від 22.10.99 № і Порядком отримання благодійних внесків і пожертв від юридичних і фізичних осіб бюджетними установами та закладами освіти, охорони здоров’я, культури, науки, спорту і фізичного виховання для потреб їх фінансування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 4.08.2000 №.

2.2. Кошти, що отримуються на виконання окремих доручень від підприємств, організацій чи фізичних осіб.Це, наприклад, кошти для проведення розрахунків з молодими фахівцями, на виплату стипендій студентам, матеріальної допомоги та доплат до державних стипендій за рахунок замовників, на придбання методичної літератури й навчальних посібників для студентів заочної форми навчання; кошти на придбання замовлених у централізованому порядку бланків документації з бухгалтерського обліку, звітності, статистики; добровільні компенсації хворих за надані їм медичні послуги лікувально- та санітарно-профілактичними закладами; кошти, одержані закладами охорони здоров’я за медичну допомогу громадянам, надану відповідно до договору добровільного медичного страхування; отримання страхових сум у разі настання страхового випадку; інші кошти, які установи отримують від підприємств, установ, організацій і приватних осіб для виконання окремих доручень.

Сюди також належать інвестиції, що згідно з чинним законодавством отримують бюджетні установи,зокрема на будівництво житла.

2.3. Кошти, що отримуються від інших бюджетних установ.

Це кошти, які відповідно до рішень Уряду або календарних планів проведення централізованих заходів (чи інших документів) перераховуються від однієї бюджетної установи до іншої бюджетної установи з певною метою із загального фонду до спеціального фонду бюджету (або в межах спеціального фонду).

Доходи за іншими надходженнями спеціального фонду охоплюють надходження, які надійшли за розподілами головних розпорядників коштів з урахуванням грошових коштів у дорозі, а також коштів, які надходять безпосередньо на спеціальні реєстраційні рахунки бюджетних установ за іншими надходженнями спеціального фонду бюджету.

Загальний фонд кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організації містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету, за рахунок якого утримується дана установа чи організація.

Для обліку доходів за загальним фондом та внутрішніх розрахунків, які виникають в процесі виконання кошторисів між вищими розпорядниками коштів і підвідомчими їм установами, призначений пасивний рахунок 70 "Доходи загального фонду" і субрахунок 681 "Внутрішні розрахунки за загальним фондом" рахунка 68 "Внутрішні розрахунки"(додаток 2.2). Рахунок 70 має два субрахунки:701 "Асигнування з державного бюджету на видатки установи та інші заходи";702 "Асигнування з місцевого бюджету на видатки установи та інші заходи(додаток 2.1,2.3,2.4).

Кредитовий залишок цих субрахунків протягом року показує суму асигнувань з бюджету наростаючим підсумком з початку року (за мінусом нестач матеріалів і безнадійних до одержання боргів). Субрахунок 681, залежно від того, У розпорядника коштів якого ступеня він застосовується, може бути активним, пасивним і активно-пасивним. У головних розпорядників коштів рахунок 68 завжди є активним і призначений для обліку розрахунків з підвідомчими установами за сумами проведеного перерахування їм із загального фонду. у дебет рахунку записуються:

- суми грошових коштів, переказаних на поточні рахунки підвідомчих установ за порядком їх фінансування;

- видатки, здійснені для підвідомчих установ за рахунок загального фонду за кошторисом на централізовані заходи.

За кредитом відображається зменшення (відкликання) асигнувань підвідомчих установ та суми видатків,проведені підвідомчими установами за рік.

Операції за субрахунком 681 ми детально розглядали в п. 2.7.7.10. "Облік внутрішніх розрахунків"(додаток 2.5).

Синтетичний облік доходів загального фонду ведеться в книзі "Журнал-головна" форми №308.

Аналітичний облік здійснюється на картках аналітичного обліку отриманих асигнувань. Картка ведеться в розрізі кодів економічної класифікації видатків окремо за кожним кодом функціональної класифікації видатків. Картки ведуться окремо за загальним і спеціальним фондами бюджету.

Для обліку доходів спеціального фонду в Плані рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ передбачено пасивний рахунок 71 "До ходи спеціального фонду", характеристику субрахунків якого відображено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Характеристика доходів в спеціальних фондах бюджетних установ

Групи	Підгрупи	Характеристика	Напрямки використання
надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством	плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю	кошти, які надійшли бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ, а також за послуги із створення умов для початку реалізації інфраструктурних проектів	покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю
надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності	кошти, які отримують бюджетні установи від господарсько-виробничої діяльності допоміжних, навчально-допоміжних підприємств, господарств, майстерень, тощо; квартирна плата та плата за гуртожиток; від праце використання засуджених; відрахування від заробітку або іншого доходу спецконтингенту за харчування, речове майно, комунально-побутові та інші надані йому послуги тощо	організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ; господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв
плата за оренду майна бюджетних установ	кошти, які надійшли у повному обсязі за оренду майна, що їм належить, якщо інше не передбачено законом	утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ
надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна)	кошти, які надійшли від реалізації необоротних активів (крім нерухомого майна) та інших матеріальних цінностей, у т. ч. списаних, за здані як брухт і відходи чорні, кольорові, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння у розмірах, що згідно із законодавством залишаються у розпорядженні установи, а також кошти, отримані Національною академією наук та бюджетними установами, що належать до її відання, від реалізації нерухомого майна	ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти; господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв
Інші джерела власних надходжень бюджетних установ	благодійні внески, гранти та дарунки кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право	надходження від всіх видів добровільної безповоротної та безоплатної допомоги як передача будь-яких видів майна, благодійні внески, гранти та дарунки, у т. внески від спонсорів та меценатів надходження інвестицій, які згідно із законодавством надходять до бюджетних установ, у тому числі на спорудження житлових будинків надходження депозитних сум, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право	організацію основної діяльності бюджетних установ виконання відповідних цільових заходів організацію основної діяльності бюджетних установ

 

Для зберігання коштів спеціального фонду і проведення операцій з ними установи відкривають спеціальні реєстраційні рахунки у відповідному органі ДКУ, в яких уже відкриті реєстраційні рахунки.

Для обліку операцій на спеціальних реєстраційних рахунках за коштами спеціального фонду Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ призначено такі активні субрахунки:

323 "Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги";

324 "Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень";

326 "Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших надходжень спеціального фонду".

Суми, що надійшли на спеціальні реєстраційні рахунки, записують за дебетом субрахунків, використання коштів - за кредитом.

Первинними документами щодо нарахування доходів спеціального фонду є угоди, договори, акти виконаних послуг.

Первинними документами щодо отримання доходів спеціального фонду є виписки з спеціальних реєстраційних рахунків з органів ДКУ.

Синтетичний облік нарахування доходів спеціального фонду відображається у меморіальному ордері 14 "Накопичувальна відомість нарахування доходів спеціального фонду бюджетних установ" - (форма 409 (бюджет). На кожен вид доходів спеціального фонду відкриваються окремі меморіальні ордери, які нумеруються відповідно 14 - 1, 14 - 2, 14 – 3(додаток 2.6).

У централізованих бухгалтеріях для обліку розрахунків з батьками на підставі відомостей за розрахунками складається меморіальний ордер 15 "Зведення відомостей за розрахунками з батьками на утримання дітей" - форма 406 (бюджет).

Для синтетичного обліку руху грошових коштів спеціального фонду призначено меморіальний ордер 3 "Накопичувальна відомість руху грошових коштів спеціального фонду в органах Державного казначейства України (установах банків)" - форма 382 (бюджет)(додаток2.7). Ордер використовується для відображення в обліку операцій з надходження на рахунок установи доходів та здійснення касових видатків спеціального фонду.

 

.

 

Тема 3. Облік видатків

Видатки- це державні платежі, які не підлягають поверненню. Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними (односторонніми). Категорія видатків не включає платежі в рахунок погашення державного боргу, які класифікуються як фінансування.

Видатки мають доволі складну структуру і тому їх подають у вигляді класифікації відображену на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Класифікація видатків бюджетних установ

Залежно від джерел покриття видатки класифікуються на видатки загального фонду та видатки спеціального фонду.

Видатками загального фондуназиваються видатки, здійснювані за рахунок загального фонду бюджету.

Видатками спеціального фонду називаються видатки, здійснювані за рахунок спеціального фонду бюджету.

Залежно від етапу руху бюджетних коштів видатки класифікуються на касові видатки і фактичні видатки.

Касові видатки- це усі суми, проведені органом ДКУ або установою банку з реєстраційного, спеціального реєстраційного, поточного рахунку як готівкою, так і шляхом безготівкової оплати рахунків.

Основним завданням обліку касових видатків є забезпечення контролю за цільовим витрачанням бюджетних коштів відповідно до затвердженого кошторису бюджетних установ.

Однак за цими видатками неможливо визначити фактичне використання коштів, тому що окремі суми можуть бути нараховані, але не виплачені.

Касові видатки показують суму асигнувань, які одержали і витратили бюджетні установи в розрізі кодів економічної класифікації видатків, що дає змогу мати дані про касове виконання кошторису та про залишки невикористаних асигнувань на певну дату.

Повернення грошових коштів на рахунки приводить до відновлення, тобто зменшення касових видатків.

Фактичні видатки- це дійсні, кінцеві видатки, оформлені відповідними первинними документами і здійснені за рахунок коштів загального та спеціального фондів бюджету, а також нараховані або проведені, але не сплачені. До них належать видатки за неоплаченими рахунками кредиторів, за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою і стипендіями.

Облік фактичних видатків дає змогу контролювати хід виконання кошторису бюджетними установами загалом та дотримання встановлених норм видатків в розрізі кодів економічної класифікації видатків, тобто ці видатки відображають фактичне виконання норм, затверджених кошторисом, вони є показником кінцевого виконання кошторису бюджетних установ, тому в разі виконання планового обсягу робіт вони повинні відповідати сумам асигнувань за кошторисом.

Прямі видатки- це збіг касових і фактичних видатків.

Залежність касових та фактичних видатків за КЕКВ можна записами у вигляді формули рис.3.2.

Рис.3.2. Формула касових та фактичних видатків за КЕКВ

Згідно з бюджетною класифікацією видатки класифікуються за:

1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету)(додаток 3.1);

2) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);

3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);

4) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків бюджету).

Функціональна класифікація видатків (КФКВ) має такі рівні деталізації:

1) розділи, в яких систематизуються видатки, пов'язані з виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки на виконання функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

Відомча класифікація видатків (КВКВ) містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів.

На основі відомчої класифікації видатків ДКУ складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків (КПКВ) використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі.

До застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі на рівні місцевих бюджетів використовується тимчасова класифікація видатків, яка затверджується Міністерством фінансів України.

Перші три класифікаційні групи виконують адресну функцію щодо видатків відповідних розпорядників коштів загалом і мають досить обмежене використання у процесі бухгалтерського обліку, а саме коди класифікацій виступають одним із основних реквізитів облікових регістрів та форм фінансової звітності.

Економічна класифікація видатків (КЕКВ) на відміну від попередніх, має забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету. Тобто економічна класифікація видатків призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування, усі види господарської діяльності, виплати населенню, що іменуються як трансферти населенню, та інші категорії).

Економічна класифікація видатків бюджетних установ багаторівнева. На першому рівні видатки бюджетних установ поділяються на 3 групи:

• поточні видатки(1000) у практиці бюджетного процесу їх ще виокремлюють як видатки споживання - це частина видатків бюджетів, які забезпечують поточне функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування, бюджетних установ, поточні між бюджетні трансферти та видатки на фінансове забезпечення заходів соціального захисту населення та соціально-культурної сфери, а також інші видатки, не віднесені до видатків розвитку та нерозподілених видатків.

• капітальні видатки(2000) або видатки розвитку - це видатки бюджетів на фінансове забезпечення наукової, інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансове забезпечення капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансове забезпечення структурної перебудови економіки; інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням;

• нерозподілені видатки(3000) - це видатки з резервних фондів державного і місцевих бюджетів та фондів непередбачених видатків Ради міністрів, обласних та місцевих адміністрацій, виконкомів місцевих рад(додаток3.2).

На другому рівні видатки бюджетних установ поділяються на підгрупи, на третьому рівні видатки бюджетних установ поділяються на статті, на четвертому рівні видатки бюджетних установ поділяються на під статті.

Детальна характеристика видатків економічної класифікації наведена в наказі ДКУ від 25.11.2008 р. № 495 "Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету"

 

 

Тема 7. Облік запасів

 

У процесі здійснення своєї діяльності бюджетні організації та установи, як і всі інші підприємства, організації та установи, систематично придбавають та використовують різні матеріальні цінності.

Запаси – це оборотні активи у матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (або перебувають у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується, протягом одного року.

Строк очікуваної експлуатації запасів установи встановлюється центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю або (якщо такі нормативні документи відсутні) установою самостійно в момент придбання запасу.

У складі запасів обліковуються:
· сировина та матеріали;
· будівельні матеріали;
· обладнання, конструкції і деталі до установки;
· спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими договорами;
· молодняк тварин на вирощуванні, тварини на відгодівлі, птиця, звірі, кролі, сім’ї бджіл;
·доросла худоба, вибракувана з основного стада, худоба, прийнята для реалізації;
· малоцінні та швидкозношувані предмети;
·матеріали для учбових, наукових та інших цілей;
· запасні частини до машин і обладнання (що не можуть належати до основних засобів);
·продукти харчування;
· медикаменти та перев’язувальні засоби;
· господарські матеріали і канцелярське приладдя;
· тара;
· матеріали в дорозі;
· готова продукція;
· інші матеріальні ресурси установи, що передбачається використовувати протягом одного року.

Запаси установ розподілені на групи:
· виробничі запаси;
· тварини на вирощуванні та відгодівлі;
·малоцінні та швидкозношувані предмети;
·матеріали та продукти харчування;
· готова продукція;
· продукція сільськогосподарського виробництва.

Крім класифікації за функціональною ознакою, з метою відображення усіх видів запасів використовується більш деталізоване їх групування в розрізі підгруп, субпідгруп, найменувань, сортів і т.п. Кожному найменуванню, сорту, розміру матеріалів привласнюють відповідний номенклатурний номер – постійно діюче скорочене умовне позначення.

Номенклатурний номер – це умовний числовий код обліку, який присвоюється групі предметів одного найменування, якості та ціни.Номенклатурний номер має сім знаків: перші три знаки означають субрахунок, четвертий – підгрупу, три останні – порядковий номер предмета у підгрупі.

Номенклатурний номер фіксується у спеціальному реєстрі – номенклатурі-ціннику, тобто систематизованому переліку матеріалів установи, що застосовується як довідник всіх служб і підрозділів установи. Крім номенклатурного номера, в ціннику відображаються:
·облікова ціна;
·одиниця виміру;
·сорт;
·розмір;
·найменування матеріалу.

Важливим моментом обліку запасів є їх оцінка.

Розрізняють методи оцінки для:
·оприбуткування надходження запасів;
·відпуску матеріалів у використання.

Це особливо актуально в сучасних умовах господарювання, тобто в ринкових умовах, коли на один і той же вид запасів можуть бути різні ціни у різних постачальників та різні ціни в різні періоди придбання від одного і того постачальника.

Оцінка запасів для оприбуткування. У бухгалтерському обліку установ запаси, у т.ч. одержані та передані безоплатно у встановленому чинним законодавстом порядку, оцінюються забалансовою вартістю, яка поділяється на:

·первісну вартість;
·справедливу вартість;
·відновлювальну вартість.

Балансова вартість – це вартість запасів, за якою вони відображаються в балансі.Первісна вартість – це вартість придбання, одержання, виготовлення запасів.
Справедлива вартість – це первісна вартість запасів, одержаних установою безоплатно.
Відновлювальна вартість – це змінена первісна вартість запасів після проведення їх переоцінки.

Зміна первісної вартості запасів не є додатковим доходом установи і не належить до доходів.

Оцінка запасів для відпуску. Відпуск запасів у використання, продаж або інше вибуття здійснюється за:

· балансовою вартістю (тобто первісною, справедливою або відновлювальною);

· середньозваженою собівартістю, яка застосовується у разі наявності в установі значної кількості однотипних запасів, придбаних за різними цінами.

Середньозважена собівартість визначається за кожним видом подібних запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку запасів на початок звітного періоду та вартості одержаних у звітному періоді запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного періоду та одержаних у звітному періоді запасів.

Метод середньозваженої собівартості обчислюється на періодичній основі або при кожнійотриманій партії запасів.

При оцінці запасів слід пам’ятати, що:

· транспортні витрати з перевезення запасів не збільшують вартість запасів, а відносяться на видатки установи за відповідними кодами економічної класифікації видатків, що передбачені в кошторисі;

· суми ПДВ, що сплачені на придбання запасів, не збільшують вартість запасів, а відносяться на фактичні видатки установи за відповідними кодами економічної класифікації видатків за кошторисом (відображаються як податковий кредит, якщо установа зареєстрована як платник ПДВ);

· суми, одержані від реалізації непридатних запасів, залишаються у розпорядженні установи (якщо інше не передбачене чинним законодавством України).
Переоцінка запасів. Переоцінка запасів може проводитись у таких випадках:

· за рішенням уряду згідно з відповідними нормативно-правовими актами;

· за рішенням керівника установи, якщо: запаси морально застаріли; тривалий час перебували на збереженні в бюджетній установі; їх первісна вартість значно відрізняється від вартості запасів, придбаних пізніше.

Для проведення переоцінки та встановлення відновлювальної вартості запасів за наказом керівника підприємства створюється комісія у складі:

·заступника керівника установи (як правило, голова комісії);
·головного бухгалтера та його заступника;
·працівників бухгалтерії, які ведуть облік матеріальних цінностей;
·матеріально відповідальних осіб;
·інших посадових осіб (на розсуд керівника).

Відповідальність за організацію роботи комісії покладено на керівника установи, а за

об’єктивність визначення реальної вартості запасів – на керівника установи і голову комісії.

Переоцінка та встановлення нової ціни здійснюється за кожною окремою одиницею запасів, а на однотипні предмети встановлюються однакові ціни в межах однієї установи.Документи, підтверджують нову ціну, не потрібні.

За результатами переоцінки комісія складає акт довільної форми про зміну вартості запасів.Вакті необхідно вказати:
·найменування переоцінених запасів;
·їх кількість;
·вартість за даними обліку;
·нову ціну за одиницю після дооцінки;
·суму різниці,яка має бути відображена в бухгалтерському обліку.

Облік запасів сприяє виконанню ряду завдань господарської діяльності бюджетних

установ.Головними завданнями обліку запасів є:
· правильне і своєчасне документальне оформлення операцій по надходженню, руху тавибуттю запасів;
·контроль за зберіганням та рухом запасів на складі;
· контроль за раціональним використанням запасів та додержанням норм їх використання.

Документальне оформлення надходження та вибуття запасів

В процесі господарської діяльності бюджетних установ відбувається рух запасів, який включає послідовні операції: надходження, передача в межах установи та витрачання (або реалізація). Зазначені операції відображаються в обліку за допомогою первинних документів, оформлених належним чином.

Запаси надходять до бюджетних установ шляхом:
·безпосереднього одержання від постачальників, від підрозділів установи;
·в порядку гуманітарної допомоги;
·в порядку централізованого постачання;(додаток 7.1)

·через підзвітних осіб.

Основними документами щодо надходження запасів виступають:
·рахунки-фактури;
·прибуткові накладні;
·акти приймання матеріалів тощо.

В цих документах фіксуються наступні відомості:
·від кого надійшли матеріали або продукти харчування;
·найменування;
·сорт;
·кількість(вага);
·ціна;
·сума;
·дата надходження;
·підпис матеріально відповідальної особи,що одержала запаси.

Для отримання матеріальних цінностей зі складу постачальника уповноваженій особі видається довіреність на отримання цінностей.Матеріальні цінності, що надходять на склад бюджетної установи, перевіряються на відповідність їх асортименту, кількості, зазначених у супровідних документах.Приймання матеріалів здійснюється комісією з обов’язковою участю матеріально відповідальної особи, представника постачальника або незацікавленої організації.

Обов’язковою умовою при оприбуткуванні запасів є відмітка матеріально відповідальної особи про прийняття матеріалів на відповідальне зберігання (ставиться підпис).
При централізованій поставці, якшо запаси придбані за рахунок коштів спеціального фонду кошторису доходів і видатків, у документах на оприбуткування цінностей ставиться печатка установи.

Якщо матеріали отримують безпосередньо на складі постачальника, то виписується товарно-транспортна накладна на відпущені матеріали. Документи надходять до відділу постачання, де вони реєструються в журналі обліку вантажів, що надійшли, і передаються в бухгалтерію. Бухгалтерія здійснює перевірку документів постачальника і передає їх на склад для контролю при прийнятті вантажу. Але роль бухгалтерії не обмежується перевіркою документів – вона зобов’язана встановити: доцільність тієї чи іншої поставки матеріалів, чи задовольняє поставка потреби установи і чи не призведе вона до утворення понаднормованих запасів.

Якщо при прийнятті матеріалів на склад не виявлено розбіжностей між їх фактичною наявністю і документальною кількістю, матеріали можуть бути оприбутковані без виписки додаткових документів.

Якщо при оприбуткуванні виявлено пошкодження чи втрати матеріалів внаслідок транспортування, бюджетні установи складають комерційний акт, який передається транспортній організації, що виконувала доставку матеріалів.

Якщо розбіжності виявлено при оприбуткуванні матеріалів на складі, складається акт приймання, в якому фіксуються найменування матеріалів, одиниця виміру, шифр субрахунку, номенклатурний номер, фактична кількість і сума. Акт у двох примірниках складається приймальною комісією з обов’язковою участю завідувача складом та представника від постачальника або сторонньої організації. Один примірник акта використовується для обліку прийнятих матеріальних цінностей, другий – для направлення претензійного листа постачальнику.