Нормативно-правове забезпечення обліку фінансових послуг.

 

Ринок фінансових послуг має потребу в постійному контролі з боку спеціальних державних органів. У кожній країні існує система правових актів, які регламентують різні аспекти діяльності фінансових установ.

В Україні методика ведення бухгалтерського обліку для всіх суб’єктів господарювання, у т.ч. і для фінансових установ, визначається на законодавчому рівні.

Так, згідно Закону України «Про фінансові послуги й державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа зобов’язана вести облік своїх операцій і надавати звітність відповідно до вимог законів і нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ і ринків фінансових послуг.

Нормативно-правове забезпечення обліку фінансових послуг можна представити трьома умовними рівнями:

І рівень – нормативно-правові документи, що мають найвищу юридичну силу – Закони, прийняті Верховною Радою України: Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-ІV, Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №966-ХІV, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. №2664-ІІІ, Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. №3480-IV, для страхових компаній Закон України «Про страхування» від 07.03.96 р. №85/96-ВР, для інститутів спільного інвестування Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» №2299-III від 15.03.2001 р., для кредитних спілок Закон України «Про кредитні спілки» №2908-III від 20.12.2001 р. і т.д.

ІІ рівень – інструкції, накази міністерств та відомств:

2.1. Міністерства фінансів України. Воно розробляє Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО), що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать Міжнародним стандартам фінансової звітності. Станом на 01.01.2013 року Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України розроблені і мають юридичну чинність 34 стандарти, однак дія окремих з них на фінансову діяльність не поширюється (наприклад, П(С)БО 15 «Дохід» для страхових компаній).

Варто підкреслити, що небанківські фінансові установи ведуть облік за допомогою Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291. Спеціального плану рахунків, як у банків, для них не розроблено.

2.2. уповноваженого органа з регулювання ринку фінансових послуг – Національної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України (Нацкомфінпослуг). до 07.07.2011 року цей орган називався Державною комісією з регулювання ринку фінансових послуг України (Держфінпослуг). Організація, повноваження й порядок діяльності Національної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України визначені в розділі V Закону №2664-ІІІ. Вона розробляє та затверджує нормативні документи, що визначають методику ведення обліку окремими фінансовими установами з урахуванням особливостей їх діяльності, наприклад, Методичні рекомендації щодо ведення бухгалтерського обліку ломбардами, затверджені Розпорядженням від 07.05.2004 р. №531 (для ломбардів), Методичні рекомендації щодо ведення бухгалтерського обліку кредитною спілкою та об’єднаною кредитною спілкою, затверджені Розпорядженням від 18.12.03 р. №171 (для кредитних спілок та їх об’єднань), Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних операцій недержавних пенсійних фондів, затверджені Розпорядженням від 09.12.2004 р. №2968 (для недержавних пенсійних фондів), Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних операцій фінансових установ, що надають послуги факторингу, затверджені розпорядженням від 29.10.2009 р. №787 тощо.

2.3. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (до 23.11.2011 року цей орган називався Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку). Прикладами нормативних документів, виданих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку є Положення про особливості бухгалтерського обліку операцій інститутів спільного інвестування, затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 07.07.2005 р. №362, Положення про порядок визначення вартості чистих активів інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів), затверджені рішенням від 02.07.2002 р. №201, Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування, затверджені рішенням від 11.01.2002 р. №12.

2.4. Національного банку України (НБУ), який регулює грошовий обіг в країні. Прикладами документів НБУ є Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ №22 від 24.01.04 р., та Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене постановою Правління НБУ №637 від 15.12.04 р.

2.5. Української асоціації інвестиційного бізнесу, що визначає особливості бухгалтерського обліку діяльності інститутів спільного інвестування, що є її членами. Так, Радою Української асоціації інвестиційного бізнесу розроблені Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних операцій інститутів спільного інвестування, затверджені її Рішенням від 18.01.2008 р.

2.6. інших міністерств та відомств.

ІІІ рівень – внутрішні регламенти установи: накази «Про організацію бухгалтерського обліку», «Про облікову політику» тощо.

 

Фінансові установи, що надають фінансові послуги, зобов’язані подавати свою звітність уповноваженому органу з регулювання ринку фінансових послуг – Нацкомфінпослуг. Строки та склад надання звітності регламентовані Розпорядженням Держфінпослуг від 27.01.2004 р. №27 «Порядок надання звітності фінансовими компаніями, довірчими товариствами, а також юридичними особами – суб’єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначену законами та нормативно-правовими актами Держфінпослуг можливість надавати послуги з фінансового лізингу». Так, за п. 2 цього нормативного документа фінансові компанії – управителі зобов’язані надавати звітність за місяць, квартал, рік, фінансові компанії та довірчі товариства – тільки квартальну та річну, лізингодавці – квартальну.

Місячна звітність повинна надаватися до 15-го числа місяця включно, наступного за звітним; квартальна – до 25-го числа місяця включно, наступного за звітним кварталом; річна – протягом кварталу після закінчення року, але не пізніше 1 квітня року, наступного за звітним.

Для перевірки реальності даних річна звітність фінансових установ підлягає обов’язковому зовнішньому аудиту.

Аудиторські перевірки фінансових установ можуть проводитися аудиторськими фірмами або аудиторами, які:

- мають відповідний сертифікат аудитора;

- не мають взаємовідносин щодо права власності з фінансовою установою, діяльність якої перевіряється, не мають заборгованості перед цією установою або іншого конфлікту інтересів;

- внесені до відповідних реєстрів, що ведуться державними органами, які здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг. Порядок ведення реєстру визначається відповідним державним органом, який здійснює регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг.

Аудиторський висновок обов’язково подається в Нацкомфінпослуг разом із річною звітністю фінансової установи.

Практична частина

Питання для самоконтролю

1. В чому полягає сутність та значення ринку фінансових послуг?

2. Розкрийте сутність фінансових послуг та мету їх надання.

3. Перерахуйте види фінансових послуг.

4. Розкрийте сутність та призначення дорожніх чеків.

5. Розкрийте сутність клірингу та факторингу. Надайте порівняльну характеристику факторингу, кредиту та овердрафту.

6. Хто має право надавати фінансові послуги в Україні?

7. Перерахуйте державні органи та установи, що здійснюють регулювання методики ведення бухгалтерського обліку фінансовими установами небанківського сектору економіки. Назвіть основні нормативно-правові документи.

8. Який План рахунків використовують небанківські фінансові установи для ведення бухгалтерського обліку?

Завдання для аудиторного виконання

Завдання №1.1.1. Основні засади обліку фінансових послуг

Необхідно:

ознайомитись із Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. №2664-ІІІ, при цьому звернути увагу на:

- умови надання фінансових послуг;

- обов’язкові реквізити договору про надання фінансових послуг;

- порядок, умови створення та діяльності фінансових установ;

- мету державного регулювання ринків фінансових послуг;

- порядок ліцензування діяльності фінансових установ;

- порядок розкриття фінансовими установами інформації про свою діяльність;

- сутність та зміст звіту про корпоративне управління.

 

Завдання для самостійного виконання

Завдання №1.2.1. Основні засади обліку фінансових послуг

Необхідно:

підготувати реферати за темами:

1. Небанківські фінансово-кредитні установи як частина кредитної системи.

2. Сутність небанківських фінансово-кредитних установ.

3. Класифікація небанківських фінансово-кредитних установ. Спільні та відмінні риси у порівнянні з банками.

4. Державне регулювання діяльності небанківських фінансово-кредитних установ в Україні.

5. Облік операцій продажу дорожніх чеків.

Тести до теми

1. Що є місцем перерозподілу фінансових ресурсів?

а) фінансовий ринок;

б) державні фінанси;

в) державний бюджет.

2. Дайте вірне визначення ринку фінансових послуг. Ринок фінансових послуг – це:

а) сфера підприємницької діяльності;

б) сфера грошових відносин;

в) елемент інфраструктури товарного ринку.

3. До ринку фінансових послуг належать:

а) професійні послуги на ринку, які забезпечують обіг фінансових активів;

б) фінансові послуги з обслуговування видатків Державного бюджету України;

в) фінансові послуги Пенсійного фонду України.

4. Визначте функції ринку фінансових послуг:

а) мобілізація фінансових ресурсів;

б) перерозподіл фінансових ресурсів;

в) формування фінансових ресурсів.

5. Назвіть головну мету надання фінансових послуг:

а) одержання прибутку та збереження реальної вартості активів;

б) соціальні цілі;

в) захист інтересів споживачів.

6. Які з означених видів діяльності віднесені до фінансових послуг?

а) лізинг;

б) валютні операції;

в) депозитне залучення коштів;

г) надання гарантій;

д) страхування;

ж) казначейські операції;

з) кліринг.

7. Фінансова установа – це:

а) установа, що відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик;

б) юридична особа, що відповідно до закону надає одну або кілька фінансових послуг;

в) юридична особа, що відповідно до закону надає одну або кілька фінансових послуг і яку внесено до відповідного реєстру в порядку, встановленому законом.

8. Кредитна установа – це:

а) фінансова установа, що відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик;

б) юридична особа, що відповідно до закону надає одну або кілька фінансових послуг;

в) юридична особа, що відповідно до закону надає одну або кілька фінансових послуг і яку внесено до відповідного реєстру в порядку, встановленому законом.

9. Державне регулювання ринку фінансових послуг полягає в:

а) удосконалюванні комплексу заходів щодо впорядкування, контролю за ринком і недопущення порушень у цій сфері;

б) консультуванні учасників ринку та управлінні їх активами;

в) забезпеченні такої взаємодії покупців і продавців фінансових активів, у результаті якої встановлюються ціни на фінансові активи, що врівноважують попит та пропозицію на них.

10. Фінансово-кредитні установи ведуть бухгалтерський облік із застосуванням:

а) Плану рахунків бухгалтерського обліку банків, який затверджено постановою Правління НБУ;

б) Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року №291;

в) Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, який затверджено наказом Головного управління Державного казначейства України та Міністерства фінансів України.