Облік страхових виплат за договорами прямого страхування.

 

Основна діяльність страхової компанії передбачає не тільки одержання страхових премій, але й здійснення страхових виплат при настанні страхової події.

За ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата – це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхова виплата залежить, перш за все, від суми збитку, якого зазнав страхувальник від настання страхової події. Важливим є визначення суми збитку. Цю функцію виконують аварійні комісари.

Аварійні комісари – це особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

Також для визначення суми збитку можуть залучатися диспашери та сюрвейєри.

Диспашери – це експерти, які професійно займаються діяльністю зі встановлення наявності загальної аварії, обчислення розміру загальної аварії, визначення вартості майна, що включається в загальне морське підприємство, складання розрахунку розподілу загальної аварії між учасниками морського підприємства. Розрахунок розподілу загальної аварії, що складається диспашером, називається диспашею.

Сюрвейєри – це експерти, які здійснюють огляд суден, вантажів, майна підприємств та інших об’єктів і надання страховику або аварійному комісару (за його запитом) висновку:

- про склад зазначених об’єктів, про особливості об’єктів, про фактори, які можуть потягти настання страхової події, або про суб’єктивні ризики – на стадії проведення передстрахової експертизи, тобто перед укладанням договору страхування;

- про причину настання страхового випадку, характер і розмір пошкоджень – на стадії врегулювання збитків.

Сюрвейєр може бути запрошений як страховиком, так і страхувальником.

Страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхової події, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати.

Страхова виплата повинна здійснюватися в строки, визначені в договорі страхування. За порушення строків виплати нараховується пеня.

У складі страхових виплат чинне законодавство розрізняє:

- виплату страхової суми або її частини в особистому страхуванні за договорами страхування життя й за договорами страхування від нещасних випадків;

- регулярні послідовні виплати – ануїтети – за договорами страхування життя;

- виплату страхового відшкодування за договорами майнового страхування й страхування відповідальності.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Часто страхова компанія виплачує страхувальнику не повну суму страхового відшкодування, а за мінусом франшизи.

Франшиза – це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Вона може бути визначена у вигляді фіксованої суми коштів або як відсоток від страхової суми. Завдяки використанню франшизи досягається поєднання страхування із самострахуванням.

Розрізняють такі види франшиз:

- умовна франшиза – передбачає звільнення страховика від відшкодування збитку, що не перевищує встановлену договором величину, і його повне покриття, якщо розмір збитку перевищує франшизу;

- безумовна франшиза – передбачає звільнення страховика від відшкодування збитку в розмірі франшизи.

Сума страхової виплати при настанні страхової події за застрахованим об’єктом залежить від прийнятої системи страхування даного об’єкта.

У страховій справі використовують такі основні системи страхування:

1. Система дійсної вартості майна. За цією системою сума страхового відшкодування визначається як дійсна вартість майна на день укладання договору (якщо майно ненове, то враховується його зношування та знецінення).

2. Система пропорційної відповідальності – страхувальнику повертається не вся сума збитку, а лише той відсоток від неї, який страхова сума становить від страхової вартості:

, (5.2)

де СВ – сума страхового відшкодування;

З – сума збитку, який зазнав страхувальник в результаті настання страхової події;

СС – страхова сума;

СВа – страхова вартість об’єкта страхування.

У цьому випадку страхується частковий інтерес страхувальника.

3. Система «першого ризику» – відшкодування виплачується в розмірі збитку, але в межах страхової суми. Збиток у межах страхової суми вважається «першим ризиком» і компенсується страховиком, а збиток понад страхову суму – «другий ризик» – залишається на відповідальності страхувальника.

4. Система відновлювальної вартості – означає, що страхове відшкодування за об’єктом дорівнює ціні нового майна відповідного виду. Знос майна не враховується. Страхування за цією системою відповідає принципу повноти страхового відшкодування.

Розглянемо порядок визначення суми страхового відшкодування за переліченими системами на конкретних числових прикладах.

Приклад 1. Фактична вартість майна на день укладання договору страхування складала 100000 грн. Збиток, якого зазнав страхувальник в результаті настання страхової події, оцінений в 90000 грн. Визначити суму страхового відшкодування за системою дійсної вартості майна.

Розв’язання.

Сума страхового відшкодування за системою дійсної вартості майна передбачає покриття збитку в сумі дійсної вартості ушкодженого майна, тобто в сумі 90000 грн.

Приклад 2. Фактична вартість майна на день укладання договору страхування складала 100000 грн., майно застраховане на 80000 грн. Збиток, якого зазнав страхувальник в результаті настання страхової події, оцінений в 90000 грн. Визначити суму страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності.

Розв’язання.

грн.

Приклад 3. Фактична вартість майна на день укладання договору страхування складала 100000 грн., майно застраховане на 80000 грн. Збиток, якого зазнав страхувальник в результаті настання страхової події, оцінений в 90000 грн. Визначити суму страхового відшкодування за системою «першого ризику».

Розв’язання.

За системою «першого ризику» страховик відшкодовує страхувальнику збиток тільки в межах страхової суми, тобто 80000 грн.

Документальною підставою для здійснення страховиком страхової виплати є:

- заява страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, що визначені договором страхування);

- страховий акт (аварійний сертифікат), що складається страховиком або уповноваженою ним особою (наприклад, аварійним комісаром);

- інші документи, перелік яких залежить від характеру страхової події й заздалегідь визначається Правилами страхування.

Страхова виплата здійснюється готівкою (переважно фізичним особам) або безготівковим шляхом. Факт виплати підтверджується видатковим касовим ордером (у випадку, якщо виплата здійснюється через касу страхової компанії) або випискою з поточного рахунка страховика в банку.

При нарахуванні суми, що підлягає виплаті страхувальнику в результаті настання страхової події, необхідно вести облік таких об’єктів:

- витрати страховика – для цього в Плані рахунків №291 передбачений спеціальний субрахунок 904 «Страхові виплати» до рахунку 90 «Собівартість реалізації». Рахунок 904 активний: за дебетом відображається сума страхової виплати, що підлягає видачі страхувальникові (або вже виплачена), за кредитом – закриття рахунку на рахунок фінансового результату 791 «Результат операційної діяльності». Як і всі рахунки обліку витрат, рахунок 904 сальдо на кінець звітного періоду не має й у балансі страховика не відображається;

- кредиторська заборгованість страховика перед страхувальником на суму страхової виплати. Її облік доцільно вести на рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Тоді нарахування суми страхової виплати на користь страхувальника буде відображатися в обліку страховика записом:

Дт 904 «Страхові виплати»

Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Страхові виплати страхувальникам – фізичним особам можуть здійснюватись безпосередньо з каси страхової компанії. В цьому разі в обліку страховика здійснюється запис:

Дт 904 «Страхові виплати»

Кт 301 «Каса в національній валюті».

 

 

Облік страхових резервів.

 

Відповідно до Закону України «Про страхування» страховики зобов’язані дотримуватись певних умов забезпечення платоспроможності. Одне з них – створення страхових резервів, достатніх для здійснення можливих майбутніх страхових виплат. Перелік активів, у вигляді яких страховикам дозволяється розміщувати страхові резерви, визначений ст. 31 Закону України «Про страхування», наприклад, це грошові кошти на поточному рахунку страховика, банківські депозити, нерухоме майно, цінні папери, що емітують ся державою, банківські метали.

За Законом «Про страхування» страхові резерви поділяються на:

- резерви із страхування життя – резерви, створювані так званими «лайфовими» страховими компаніями;

- технічні резерви – резерви, створювані страховими компаніями, що не займаються страхуванням життя.

У свою чергу, резерви із страхування життя включають:

- резерви довгострокових зобов’язань (математичні резерви);

- резерви належних виплат страхових сум.

Величина резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів) розраховується фахівцями – актуаріями на підставі методики, закріпленої уповноваженим органом – Нацкомфінпослуг.

Актуарії (від лат. actuarіus – скорописець) – це фахівці зі страхування, які займаються розробкою науково обґрунтованих методів обчислення тарифних ставок за довгостроковим страхуванням життя: розрахунків щодо формування резервів страхових внесків, викупних сум. Актуарії мають справу із законом імовірності й законом великих чисел, а також зі статистичним матеріалом прояву тих або інших небезпек. Актуарії покликані розраховувати вартість страхування для окремих його видів і вартість страхових продуктів.

Щодо резервів належних виплат страхових сум слід зазначити, що методики їх розрахунку не існує. Вони створюються в міру необхідності для здійснення страхових виплат при настанні страхових подій за укладеними договорами страхування життя. Тобто такий резерв на звітну дату являє собою зарезервовані несплачені страхові суми, за якими страховик повинен прийняти рішення щодо виплати за заявою страхувальника (застрахованого) або його спадкоємців у межах страхової суми за договором.

Технічні резерви включають:

- резерв незароблених премій;

- резерв заявлених, але не виплачених збитків;

- резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

- резерв катастроф;

- резерв коливань збитковості.

Порядок формування технічних резервів визначається таким нормативним документом як Правила формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, що затверджені Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.12.2004 р. №3104.

Для обліку страхових резервів Планом рахунків №291 передбачений окремий рахунок 49 «Страхові резерви». Рахунок має 6 субрахунків:

- субрахунки 491 «Технічні резерви», 493 «Частка перестраховиків у технічних резервах», 495 «Результат зміни технічних резервів» використовуються для узагальнення інформації про стан і рух коштів резерву незароблених премій і інших технічних резервів;

- субрахунки 492 «Резерви із страхування життя», 494 «Частка перестраховиків у резервах із страхування життя», 496 «Результат зміни резервів із страхування життя» використовуються для узагальнення інформації про стан і рух коштів резервів із страхування життя.

Рахунки обліку резервів 491 та 492 є пасивними.

Розглянемо детально порядок формування й методику бухгалтерського обліку резерву незароблених премій.

Логіка формування резерву незароблених премій випливає того факту, що відносини між страховиком і страхувальником мають договірний характер і розтягнуті в часі протягом терміну дії договору страхування. Виходячи із цього отримана страховиком на початку дії договору страхова премія повинна забезпечити страховий захист протягом усього строку відносин між сторонами страхової угоди. Тому вона не відразу стає повною власністю страховика, а зароблюється ним поступово, із часом дії договору страхування. Розподіл страхової премії на зароблену і незароблену здійснюється постійно. Змінюється лише співвідношення між цими частинами єдиного цілого, причому пропорційно строку, який залишився до кінця терміну дії договору страхування: оскільки вважається, що переважна більшість страхових ризиків рівномірно розподілені в часі, то й страхова премія зароблюється страховиком у тій самій пропорції, у якій зменшується термін дії договору страхування.

Порядок формування резерву незароблених премій визначається Правилами формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя №3104 від 17.12.2004 р. так, резерв незароблених премій обчислюється за формулою:

, (5.3)

де РНП – сума резерву незароблених премій;

СП – сума отриманих страховиком за звітний період страхових премій;

КНП – коефіцієнт незароблених премій.

Коефіцієнт незароблених премій складає:

- у перші 3 місяці дії договору страхування 0,75 (оскільки вважається, що 25% отриманої страхової премії вже зароблено страховиком, а 75% – ще ні);

- у наступні 4-6 місяці 0,5 (оскільки вважається, що 50% отриманої страхової премії вже зароблено страховиком, а 50% – ще ні);

- у наступні 7-9 місяці 0,25 (оскільки вважається, що 75% отриманої страхової премії вже зароблено страховиком, а 25% – ще ні);

- у наступні 10-12 місяці прирівнюється до 0 (оскільки вважається, що всі 100% отриманої страхової премії вже повністю зароблені страховиком).

Формування резерву незароблених премій відображається в обліку записом:

Дт 495 «Результат зміни технічних резервів»

Кт 491 «Технічні резерви».

Наприкінці кожного місяця сума резерву незароблених премій переглядається й в обліку відображаються записи:

- списується резерв, нарахований у попередньому місяці:

Дт 491 «Технічні резерви»

Кт 495 «Результат зміни технічних резервів»;

- нараховується необхідна сума резерву:

Дт 495 «Результат зміни технічних резервів»

Кт 491 «Технічні резерви».

Наприкінці місяця рахунок 495 «Результат зміни технічних резервів» підлягає закриттю на рахунок 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» для визначення нетто-доходу від надання страхових послуг. Рахунок 495 може закриватися одним із двох записів:

- якщо зароблені страхові премії збільшилися:

Дт 495 «Результат зміни технічних резервів»

Кт 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг»

- якщо зароблені страхові премії зменшилися:

Дт 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг»

Кт 495 «Результат зміни технічних резервів».