Показники надійності страхових компаній.

Показник	Методика розрахунку	Нормативне значення
Коефіцієнт поточної платоспроможності (Кпп)	Страхові платежі/(Страхові виплати + Операційні витрати)	Кпп > 1
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами (Кзвк)	Власні кошти страховика/Страхові резерви	Кзвк > 0,28
Коефіцієнт покриття інвестиційними активами страхових резервів (Кпіа)	(Інвестиційні активи + Грошові кошти)/Страхові резерви	Кпіа > 1
Коефіцієнт участі перестраховиків у страховій премії (Куп)	Страхова премія, передана перестраховикам/Страхові платежі	0,5 > Куп > 0,05

Показники платоспроможності страхових компаній.

Платоспроможність означає можливість, здатність страховика відповідати за своїми зобов'язаннями. Згідно чинного законодавства страховики повинні відповідно до обсягів страхової діяльності підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто – активів).
Фактичний запас платоспроможності (ФЗП) страховика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів – ∑А) страховика суми нематеріальних активів (∑НА і загальної суми зобов'язань ∑З) ∑А, у тому числі й страхових:
ФЗП = ∑А - ∑НА - ∑З.
Для забезпечення відповідного рівня платоспроможності фактичний запас платоспроможності повинен перевищувати нормативний його запас на будь-яку дату.
(ФЗП) > (НЗП).
Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює ризикові види страхування (інші, ніж страхування життя), повинен дорівнювати більшій із розрахованих величин:
– І –множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18, при цьому сума страхових премій зменшується на 50% страхових премій, належних перестраховикам;
– II –множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,, при цьому сума страхових виплат зменшується на 50% виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.
Нормативний запас платоспроможності дорівнює величині, яка визначається шляхом множення величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.
У визначенні надійності страхової компанії та її можливості ефективного функціонування розраховують показник ліквідності. Ліквідність означає можливість страховика здійснювати поточні виплати з поточних надходжень, тобто здатність платити негайно за своїми терміновими зобов'язаннями.

 

. 61.Система страхових резервів.

Система страхових резервів згідно із Законом України «Про страхування»

Резерви зі страхування життя мають у своєму складі резерви дов­гострокових зобов'язань (математичні резерви); резерви належних ви­плат страхових сум. Величина резервів довгострокових зобов'язань обчислюється актуарно, окремо за кожним договором за методикою фор­мування резервів зі страхування життя. (Докладніше про визначення та методи розрахунку резервів зі страхування життя див. підрозд. 18.2.) Законодавством України предбачено: резерв позароблених премій, що включає в себе частки від сум надходжень страхових платежів, які відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату, а ре­зерв збитків — зарезервовані несплачені суми страхового відшкоду­вання за відомими вимогами страхувальників. Технічні резерви фор­муються окремо за кожним видом страхування. Згідно із Законом України «Про страхування» українські страховики використовують єдиний спрощений метод розрахунку резерву незароблених премій — метод «плаваючих кварталів» (див. підрозд. 18.3), застосований також при визначенні прибутку страховика. Призначення кожного виду технічних резервів різне. Спільним є те, що протягом певного часу в період дії договору страхування вони являють собою кошти страхувальників, а не страховиків і призначені для виплати страхових відшкодувань за договорами страхування, які не минули на звітну дату. Страховики країн ЄС, які здійснюють ризикові види страхування, формують резерви премій та резерви збитків. При цьому майже 2/3 об­сягу річної премії припадає на резерв збитків і 1/3 — на резерв премій.

 

Технічні резерви.

Технічні резерви — це показник, який виражає грошову оцінку обов’язків страховика за страховими зобов’язаннями, і одночасно — сума коштів, що є гарантією виконання зобов’язань перед страхувальниками з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування.

Технічні резерви дають змогу страховику бачити загальний обсяг відповідальності за діючими договорами їх страхування. Обсяг технічних резервів має бути достатній для покриття відшкодування всіх збитків за діючими договорами страхування, навіть у випадках припинення надходження премій договорами.

 

Резерв премій

Згідно загальноприйнятим умовам перестрахувальних договорів, передавальна компанія має право на утримання частини перестрахувальної премії для створення резерву на оплату збитків і виплати повернень премії. При створенні резерву мається на увазі, що страхова компаніявинуждена платити збитки і повертати премії до того, як вона отримає відповідні частки в цих платежах з перестрахувальників. При виникненні ускладнень політичного, економічного і особливо валютного характеру, не маючи резервів, передавальна компанія могла б виявитися в скрутному фінансовому становищі. На суму резерву передавальні компанії виплачують інтерес, який декілька нижче поточних банківських відсотків. Резерви, як правило, звільняються через 12 місяців. Основну роль відіграє резерв премії за довгостроковими видами страхування, наприклад, по страхуванню на випадок смерті, однаковий протягом всього періоду страхування, ймовірність ж смерті застрахованої у міру збільшення його віку підвищується. Тому постійна нетто-преміяв перші роки страхування надлишкова, а в останні недостатня. Щоб виконати свої фінансові зобов'язання, страховик повинен оберігати надлишки нетто-премії, отримані в перші роки страхування, і заповнити ними недолік надходжень нетто-премії в останні роки страхування. Фонд, створюваний з надлишків премії, що надходить в перші роки, називається резервом премії.

 

Резерв незароблених премій

Резерв незароблених премії в строгому сенсі є не резервом, а статтею, розмежовує облік надходжень страхових внесків між суміжними звітними періодами. Резерв незароблених премії являє собою базову страхову премію, який надійшов за договорами страхування, що діяли в звітному періоді, і відноситься до періоду дії договору страхування, який виходить за межі звітного періоду.
Переносяться ті частки страхових внесків, сплачених страхувальниками у будь-якому звітному періоді, які відносяться до покриття ризику протягом періоду, наступного за датою, на яку було складено баланс. В даний час розмір переносимих часткою внесків здебільшого розраховується за принципом «пропорційно терміну». В першу чергу він застосовується при незначному обсязі страхових операцій. Поряд з цим використовуються методи паушального визначення цього резерву.
Для розрахунку резерву незароблених премії види страхової діяльності підрозділяються на три облікові групи.
За 1-й облікової групі можливі два варіанти розрахунку резерву незароблених премії.
Якщо представити структуру тарифної ставки у вигляді суми:
тариф = збитки + комісія агентам + витрати по аквізиції + витрати по ліквідації збитків, то резерв = час, що залишився на момент складання балансу до закінчення терміну страхування / строк дії договору х (збитки + витрати по ліквідації збитків).
Для правильного розрахунку резерву таким методом необхідно належне ведення бухгалтерського і статистичного обліку. Хоча метод «пропорційно терміну» найбільш точний, при великих обсягах операцій користуватися ним досить складно через його трудомісткості. Причому, якщо операції здійснюються за однорідними групами ризиків і надходження внесків рівномірно розподілено протягом року, то цей метод і зовсім не потрібний. У цих випадках доцільно застосовувати так звані паушальні методи розрахунку страхових резервів: «метод 1/8», «метод 1/24», «метод 36%».
За 2-й облікової групи незароблена премія визначається за кожним договором страхування в розмірі базової страхової премії до повного закінчення строку дії договору страхування.
По 3-й облікової групи незароблена премія визначається за кожним договором страхування в розмірі 40% від базової страхової премії на звітну дату.