Визначення страхових тарифів

Страховий тариф

До основних принципів страхування від нещасних випадків віднесені:

 

· своєчасне і повне відшкодування шкоди страховиком;

· обов'язковість оплати страхувальником страхових внесків;

· формування і використання страхових засобів на солідарній основі;

· диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму і професійної захворюваності на кожному підприємстві.

 

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються у відсотках:

 

1) для підприємств – від річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг), за винятком суми податку на додану вартість і акцизного збору;

2) для бюджетних установ і організацій – від річної суми фактичних витрат на оплату праці й інших виплат найманим робітникам, що підлягають оподаткуванню.

 

При цьому розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесене підприємство, а також від рівня травматизму, професійного захворювання і стану охорони праці.

 

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків (надалі – «Фондом») відповідно до «Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ і організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання» (надалі – «Порядок»), що затверджується Кабінетом Міністрів України.

 

З метою визначення страхових тарифів для підприємств на страхування від нещасних випадків галузі економіки і види робіт (надалі – галузі економіки) диференціюються на класи професійного ризику виробництва відповідно до табл.7.

 

Таблиця 7

 

Класифікація галузей економіки і видів робіт

з професійного ризику виробництва

 

Галузі економіки і види робіт	Код до Загальних класифікаторів галузей народного господарства України
6 клас Господарське управління будівництвом
8 клас Виробничі види побутового обслуговування населення	86000-86290
13 клас Деревообробна промисловість	15200-15290
14 клас Промисловість будівельних матеріалів	18110-16112, 16130-16240, 16260-16273
16 клас Будівництво (без обліку будівництва шахт)	61000-61130, 61132-65000
18 клас Виробництво будівельних металовиробів

 

Галузі економіки подано відповідно до загального класифікатора галузей народного господарства України.

 

Клас професійного ризику

Клас професійного ризику виробництва окремої галузі економіки характеризується інтегральним показником професійного ризику виробництва – чим вищий інтегральний показник, тим вищий (починаючи з першого) клас професійного ризику виробництва. Зазначені інтегральні показники виробництв, що віднесені до одного класу конкретної галузі економіки, за величиною повинні бути між собою ближче, ніж виробництва, віднесені до інших (різних) класів.

 

Інтегральний показник галузі економіки

Інтегральний показник професійного ризику виробництва для кожної галузі економіки визначається як відношення витрат на відшкодування збитку потерпілим на виробництві до фактичних витрат на оплату праці в минулому календарному році по даній галузі економіки:

 

І_ГЕ = (ВШ_ГЕ / ВОП_ГЕ)´100,

 

де І_ге – інтегральний показник професійного ризику виробництва в галузі економіки, відсотків;

ВШ_ге – сума відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, яка була нарахована в минулому календарному році в галузі економіки;

ВОП_ге – фактичні витрати на охорону праці в минулому календарному році в галузі економіки.

Інтегральний показник класу

Інтегральний показник професійного ризику виробництва для галузей економіки кожного класу професійного ризику виробництва може бути визначений за формулою:

І_КЛ = (ВШ_КЛ/ВОП_КЛ) ´100,

де І_кл – інтегральний показник професійного ризику виробництва для галузей

економіки відповідного класу професійного ризику виробництва;

ВШ_кл – сума відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, яка витрачена в минулому календарному році в галузях економіки, що віднесені до одного класу професійного ризику виробництва;

ВОП_КЛ – сума фактичних витрат на оплату праці в минулому календарному році в галузях економіки, що віднесені до одного класу професійного ризику виробництва.

 

Для визначення величин страхових внесків використовуються такі показники.

Приведені фактичні затрати

Сума приведених фактичних витрат на оплату праці в минулому календарному році – ПЗП_КЛ визначається для галузей економіки кожного класу професійного ризику виробництва:

 

ПЗП_КЛ = ВОП_КЛ ´ СПР_КЛ,

Ступінь професійного ризику

де СПР_КЛ – ступінь професійного ризику виробництва галузей економіки відповідного класу, який визначається співвідношенням інтегрального показника професійного ризику виробництва для галузей економіки цього класу до інтегрального показника професійного ризику виробництва галузей економіки першого класу професійного ризику виробництва:

 

СПР_КЛ = .

 

Модуль страхових внесків

Модуль страхових внесків для галузей економіки всіх класів професійного ризику виробництва – МВ визначається зі співвідношення:

МВ = ВФ / ПЗП,

 

де ВФ – розрахункові витрати Фонду в наступному календарному році;

ПВП –сума приведених фактичних витрат на оплату праці в минулому календарному році в галузях економіки всіх класів професійного ризику виробництва.

 

Сума страхових внесків підприємств одного класу професійного ризику виробництва в наступному календарному році СВ_КЛ визначається за формулою:

 

СВ_КЛ = ПЗП_КЛ ´ МВ.

Страховий тариф на наступний календарний рік – СТ_КЛ для підприємств одного класу професійного ризику виробництва визначається за формулою:

 

СТ_КЛ = ,

де І_ОП – прогнозований індекс зростання фактичних витрат на оплату праці в наступному календарному році.

 

Місячна сума страхового внеску для підприємств визначається за формулою:

 

СВ_СТР = 0,01 (ВОП_СТР ´ СТ_КЛ),

де СВ_СТР – місячна сума страхових внесків, гривень;

ВОП_стр – сума фактичних витрат на оплату праці у місяці, за який сплачується страховий внесок, гривень.

 

За результатами роботи підприємства за минулий календарний рік Фонд може встановити збільшення (надбавки) або зниження розміру страхового внеску:

 

П_ПІД = ВШ_ПІД / СВ_ПІД;

П_КЛ = ВШ_КЛ / СВ_КЛ,

 

де П_ПІД – питома вага витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим на підприємстві в минулому календарному році;

ВШ_ПІД – сума витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим на підприємстві в минулому календарному році;

 

СВ_ПІД – сума страхових внесків підприємства;

 

П_КЛ – питома вага витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим на виробництві в минулому календарному році на підприємствах відповідного класу професійного ризику виробництва;

 

ВШ_кл – сума витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим у минулому календарному році на цих підприємствах;

 

СВ_КЛ– сума страхових внесків цих підприємств.

 

Зниження або надбавки до страхових внесків встановлюються залежно від співвідношення П_ПР / П_КЛ за табл. 8 і 9 відповідно.

 

Таблиця 8

 

Зниження страхового внеску

 

Показник ППІД нижче показника ПКЛ, %	Знижка страхового внеску, %
20 – 39,9
40 – 59,9
60 – 79,9
80 і більш
Не допущено жодного нещасного випадку та професійного захворювання

 

Таблиця 9

 

Надбавка до страхового внеску

 

Показник ППІД перевищує показник ПКЛ, %	Надбавка до страхового внеску, %
20 – 39,9
40 – 59,9
60 – 79,9
80 – 100
Більш 100

 

Однак розміри знижки або надбавки до страхових внесків не можуть перевищувати 50 % страхового тарифу, встановленого для відповідної галузі економіки (виду робіт).

 

Слід зазначити, якщо на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства про охорону праці, він втрачає право на знижку страхового тарифу.

 

ОРГАНІЗАЦІЯ СЛУЖБИ ОХОРОНИ

ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

Служба охорони праці

 

Створюючи нове підприємство, організовуючи його роботу, власник зобов'язаний, згідно зі ст. 17 Закону, створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством з охорони праці.

 

Для реалізації на практиці цих цілей власник створює відповідні служби, призначає посадових осіб, що забезпечують рішення конкретних питань охорони праці; затверджує інструкції про їхні обов'язки, права і відповідальних за виконання покладених на них функцій; розробляє при участі профспілок і реалізує комплексні заходи щодо охорони праці; забезпечує усунення причин, які викликали нещасні випадки і професійні захворювання; розробляє і затверджує положення, інструкції й інші нормативні акти по охороні праці; здійснює постійний контроль за дотриманням працівниками при виконанні ними своїх професійних обов'язків норм і правил охорони праці.

 

Основна частина перерахованих робіт покладається на службу охорони праці різних рівнів управління будівництвом, що створюється відповідно до ст. 23 Закону. Діяльність служби визначена ДНАОП 0.00-4.21-93 "Типовим положенням про службу охорони праці". Служба охорони праці створюється на підприємствах незалежно від форм власності і видів їхньої діяльності для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у процесі праці.

 

Відповідно до цілей служба охорони праці вирішує завдання:

 

а) забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будинків і споруджень;

б) забезпечення працюючих засобами індивідуального і колективного захисту;

в) професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів роботи;

г) вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

д) професійного добору виконавців для визначених видів робіт.

Служба охорони праці входить у структуру підприємства як одна з основних виробничо-технічних служб.

 

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у випадку ліквідації підприємства.

 

Служба охорони праці залежно від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у як група фахівців, або одного фахівця, у тому числі за сумісництвом.

 

Служба охорони праці комплектується фахівцями, які мають вищу освіту і стаж роботи за профілем виробництва не менше трьох років. Фахівці із середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках. Обмеження не стосуються:

 

· щодо виробничого стажу – осіб, що мають фахову освіту з охорони праці;

· за рівнем освіти – осіб, які прийняті на посаду до завершення Типового положення.

 

Перевірка знань з охорони праці працівників служби охорони праці відбувається у встановленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов'язків і періодично, один раз у три роки.

 

На підставі даного Типового положення з урахуванням специфіки виробництва розробляються і затверджуються власником Положення про службу охорони праці підприємств, установ і організацій.

 

Положення про службу охорони праці міністерства, державного комітету, концерну, корпорації та інших об'єднань підприємств, утворених за галузевим принципом, узгоджується з Державним комітетом з нагляду за охороною праці.

 

Працівники служби охорони праці у своїй діяльності керуються законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами про охорону праці і Положенням про службу охорони праці.

 

Вони мають право видавати керівникам підприємств, установ організацій та їх структурних підрозділів обов'язкові для виконання розпорядження щодо усунення виявлених недоліків.

 

Розпорядження фахівця з охорони праці, у тому числі про зупинку робіт, може скасувати в письмовій формі тільки посадова особа, якій підлегла служба охорони праці.

 

Працівники служби охорони праці не можуть залучатися до виконання функцій, не передбачених Законом "Про охорону праці" і Типовим положенням.