Визначення і розрахунок рівня професійного ризику

 

Згідно з чинним законодавством усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і профзахворювань. Це визначило необхідність формування механізму визначення диференційованих страхових тарифів, а це неможливо без оцінки рівня професійного ризику.

 

Оцінка професійного ризику

Оцінка професійного ризику (надалі – ризику) служить інструментом формування правового інституту соціального захисту працюючих. Тому їх вивчення входить до кола інтересів, як охорони праці, так і медицини, і соціального страхування, включаючи страхування від нещасних випадків.

 

Кожна з зазначених дисциплін, при тому самому предметі дослідження – “професійний ризик”, має свої особливості, методи і мету вивчення, а саме:

 

Величина ризику

З позиції охорони праці – величина ризику визначається для факторів ризику (техніки, технології, організації праці і стану техніки безпеки), що впливають на величини показників виробничого травматизму (К_Ч, К_В, …) і обґрунтування розробки системи технічних і організаційних заходів для його зниження.

 

З позиції медицини праці – величина ризику визначається для встановлення кількісних закономірностей формування виробничо обумовленої і професійної захворюваності працівників і розробки механізмів її попередження. В основі лежить порівняння розповсюдження визначених видів захворюваності в заданих професійних групах з конкретними умовами праці (експозицією факторів виробничого середовища).

 

З позиції соціального страхування – величина ризику служить для встановлення кількісних закономірностей взаємозв'язку величин матеріальних витрат, пов'язаних із компенсацією втрати заробітку через зниження або втрату працездатності на виробництві, а також витрат на лікування, реабілітацію потерпілих, і рівнем виробничого травматизму та професійної захворюваності.

 

У даному випадку об'єктом страхування є майнові інтереси застрахованих працівників, що пов'язані:

 

− з втратою (повного або частини) заробітку;

− з оплатою лікування і реабілітації в цілому.

 

Таке розуміння страхування підтверджене Конвенцією МОП
№ 121 “Про допомогу у випадку виробничого травматизму” (1964 р.).

 

Природно, що відносини страхувальника (роботодавця) і страховика (страхової організації) повинні будуватися на основі дотримання балансу страхових внесків страхувальника і страхових виплат страховика.

	Предмет соціального страхування

Предметом соціального страхування є класифікація та оцінка професійного ризику. При цьому страхується не ризик отримання травм (профзахворювань), а ризик втрати заробітку, появи витрат на лікування і реабілітацію потерпілого.

 

Визначення величини ризику в розвинутих капіталістичних країнах, де такі системи існують багато десятиліть, проводиться за допомогою соціальних і економічних показників, а як методи оцінки ризику використовуються вартісні форми. При цьому основними показниками є:

 

- причини і фактори, що визначають ризик;

- імовірність настання ризику;

- рівень ризику в конкретній галузі економіки;

- величина страхових витрат.

Виходячи з того, що нещасний випадок – величина імовірнісна, стан безпеки праці на будівельному майданчику В _Т, формується: під впливом комплексу несприятливих факторів виробничого середовища, психофізіологічних і соціальних навантажень, великої кількості суб'єктивних факторів, і може бути визначена залежністю:

 

В _T = f (h, m, q, t, n, m, k),

 

де h– частота виникнення небезпечних ситуацій;

m– повторюваність небезпечних ситуацій;

q – вага небезпечних ситуацій;

t – тривалість існування небезпечних ситуацій;

n – кількість людей, потрапивших під вплив небезпечних факторів;

m – кількість небезпечних факторів;

k – надійність захисних засобів.

 

З іншого боку, імовірність безпечної роботи виробничих систем P(t) визначається співвідношенням:

 

P(t) = f (p₁, p₂,..., p₆),

 

де p ₁ – імовірність появи небезпечних і/або шкідливих факторів;

p ₂ – імовірність виникнення небезпечної зони;

p ₃ – імовірність появи людини в небезпечній зоні;

p ₄ – імовірність появи в небезпечній зоні певної кількості людей;

p ₅ – імовірність використання і надійність захисних засобів;

p ₆ – імовірність виникнення небезпечної зони і збігу за часом появи в ній певної кількості людей.

 

Як критерій оцінок безпеки виробництва того або іншого виду робіт може служити величина середнього часу роботи без травм і аварій Т:

 

Т =1/l,

 

де l– інтенсивність виникнення травм (кількість нещасних випадків за певний відрізок часу, наприклад, рік, на конкретному виду устаткування, певному типу виробництва тощо).

Рівень прийнятного ризику

Людина, будучи елементом системи “л-м-с”, постійно знаходиться під дією різних небезпечних факторів, тобто завжди існує деякий залишковий ризик. Сама наявність людини в системі “л-м-с” підкреслює необхідність турботи про його безпеку, як деякий рівень прийнятного ризику, обумовлений такими поняттями, як рівень розвитку техніки, технології, організації і управління виробництвом, а також станом його економіки.

За своєю природою небезпека потенційна (тобто схована), тотальна (тобто загальна, всеосяжна), перманентна (тобто постійна, безперервна). Отже, людям, що живуть на Землі, постійно загрожує якась небезпека. Однак більшість людей навіть не підозрюють про це, хоча небезпека існує і постійно реалізується в нещасні випадки. Їхня свідомість працює в режимі відчуженості від реальності [1]. І це природно, тому що в іншому б випадку, будучи позбавленою такого психологічного захисту, людина могла б просто втратити розум. Відомо, що в промисловій сфері щомиті чотири робітника одержують травми, а кожні три хвилини гине одна людина [2]. Рівень травматизму в розвинених у промисловому розумінні країнах коливається в широких межах (табл. 1).

 

Таблиця 1

 

Виробничий травматизм в окремих країнах

 

Країни	Рік	Загальна кількість постраждалих на виробництві	Кількість загиблих
Всього, осіб	На 1 тис. працюючих
СНД		660 600	13 774	0,120
Данія		50 482		0,030
США		3 073 090	3 600	0,054
Канада		647 000	-	0,075
Англія		357 000	-	0,016
Японія		217 964	2 419	0,020
Норвегія		11 471		0,016
Франція		237 477	1 177	0,084
Фінляндія		106 117		0,084
Нідерланди		67 241		0,016
Швеція		92 242		0,032

 

Повсякденні небезпеки і їхня реалізація в нещасні випадки схематично зображені на рис. 3, де показана залежність частоти нещасних випадків з летальним кінцем, тобто середнє число загиблих у результаті нещасних випадків протягом 10 год від різних видів діяльності (увага – найвищий середній рівень ризику належить будівництву).

 

 

 

Рис.3. Щоденні небезпеки:

а – сон; б – домашній туалет і прийняття їжі; в – поїздка на роботу і з роботи за кермом автомобіля; г – денна робота;
д – обідня перерва; е – їзда на мотоциклі;
ж – розваги

 

Причини і місця нещасних випадків різні, однак по імовірності передчасного летального кінця (на основі статистичних даних) їх можна ранжирувати у такий спосіб (табл. 2).

 

Таблиця 2

 

Імовірність передчасного летального кінця

 

Автотранспорт	3×10^-4	Вогнепальна зброя	1×10^-5
Падіння	9×10^-5	Верстатне устаткування	1×10^-5
Пожежа, опік	4×10^-5	Повітряний транспорт	9×10^-6
Утоплення	3×10^-5	Водний транспорт	9×10^-6
Падаючі предмети	6×10^-6	Залізничний транспорт	4×10^-6
Електричний струм	6×10^-6	Торнадо, ураган	4×10^-7
Блискавка	5×10^-7	Всі інші	4×10^-5

 

У даному випадку на основі статистичних даних розглянута імовірність нещасних випадків, яка у певній мірі визначає поняття ²ризик².

	Нещасний випадок

Нещасний випадок – величина випадкова, імовірнісна, тому кількісна оцінка травматизму повинна описуватися деякою імовірнісною математичною моделлю.

 

Залежно від завдань, що стоять перед дослідниками, формується визначення поняття “ризик”, однак, абсолютна більшість цих формулювань заснована на використанні імовірнісних категорій.

	Величина ризику

У більшості випадків величина ризику визначається імовірністю настання небажаної події. При розгляді цього поняття з точки зору профілактики травматизму ризик може бути витлумачений як імовірність людських, матеріальних втрат або ушкоджень.

 

У той же час мають право на існування й інші визначення, наприклад, дія, спрямована на бажану мету, досягнення якої пов'язане з елементами небезпеки, погрозою втрати, невдачі, тобто дія в умовах невизначеності.

 

Економісти і статистики під терміном “ризик” розуміють “міру можливих наслідків, що проявляться в певний момент у майбутньому” [3], тому “ризик” – це очікувана частота небажаних подій, або – очікувана величина збитку, або – деяка комбінація цих величин.

 

В умовах сучасного виробництва – складної імовірнісної системи, де присутня неліквідована небезпека, яка міститься у самому факті присутності людини на виробництві з її емоційною, фізіологічною і психологічною слабістю як ланки контролю, зворотного зв'язку і управління, завжди існує імовірність нещасного випадку.

 

Прояв неліквідованої небезпеки – ризик дії або бездіяльності.

 

Небезпека

Поняття “небезпека” визначається, як обставини необхідного характеру, що можуть виникнути при прояві небезпечного виробничого фактора. При цьому ризик – статистична імовірність виникнення таких обставин (міра ризику – імовірність прояву небажаної події, наприклад, виробничої небезпеки). Розрізняють виробничу небезпеку пряму і непряму (неправильна поведінка в умовах нормального виробничого середовища). Академік В.А. Легасов пропонував розглядати добровільно прийняту небезпеку (шофер-аматор) і примусово нав'язану (розміщення поблизу міста АЕС, хімкомбінату тощо).

 

Крім того, варто враховувати, що існує два види джерел небезпеки:

· зовнішні – стан виробничого середовища, помилкові дії персоналу тощо;

· внутрішні – особистісні особливості працюючих (суб'єктивний аспект небезпеки).

 

Тому ризик для людини визначається, з одного боку, системним ризиком, а з іншого боку – його особистісними характеристиками, тобто індивідуальним ризиком.

 

Частота подій

Таким чином, “ризик” – це кількісна оцінка небезпеки, обумовлена як частотою або імовірністю виникнення однієї події при настанні іншої події. Але частота подій – це кількість подій за певний період часу, поділена на тривалість цього періоду (табл.3), тобто кількість подій за одиницю часу (табл. 3).

 

Таблиця 3

 

Частота подій (статистика за 100 років)

 

Гірські обвали	Кількість подій (А)	Частота подій
1. Великі		0,23
2. Середні		2,01
3. Малі		9,30

Імовірність настання події

Імовірністю (настання події) називають відношення потужності елементарних наслідків, які утворюють певну подію, до потужності всієї множини; її величина – дійсне число, що знаходиться в інтервалі від 0 до 1,0 (табл.4).

 

Таблиця 4

 

Імовірність ризику людини в США

 

Причина або місце нещасного випадку	Загальна кількість жертв, за рік	Приблизний рівень ризику. Імовірність передчасного фатального кінця в рік
Автомобільний транспорт	5 5791	3×10^-4
Падіння	1 7827	9×10^-5
Пожежа або опік	7 451	4×10^-5
Утоплення	6 181	3×10^-5
Отруєння	4 516	2×10^-5
Вогнепальна зброя	2 309	1×10^-5
Верстатне устаткування	2 054	1×10^-5
Водний транспорт	1 743	9×10^-6
Повітряний транспорт	1 778	9×10^-6
Падаючі предмети	1 271	6×10^-6
Електричний струм	1 148	6×10^-6
Залізниця (залізничний транспорт)		4×10^-6
Блискавка		5×10^-7
Торнадо	118^2)	4×10^-7
Ураган	90^3)	4×10^-7
Всі інші	8 695	4×10^-5
Загальна кількість жертв	115 000	6×10^-4
Катастрофи, пов'язані з ядерною енергією (100 реакторів)	-	2×10^-10

 

При значенні ризику нижче рівня 10^-6 у суспільстві не виникає заклопотаності безпекою, тому рідко застосовують спеціальні заходи для зниження рівня ризику (наприклад, ми не проводимо своє життя під страхом загинути від удару блискавки, імовірність ризику якого дорівнює
5×10^-7), тому величину ризику, що дорівнює 10^-6 прийнято вважати рівнем, до якого слід прямувати.

 

Величину ризику прийнято виражати числовими значеннями в розрахунку за одиницю часу (наприклад, рік). Так, якщо величина смертельного ризику при експлуатації баштового крана в середньому складає 10^-4, то це значить, що протягом року при контакті з БК гине кожна десятитисячна людина.

 

Розглянемо цей показник у рамках деякої математичної моделі:

 

Якщо Z – число виникнення подій за час Т, то математичне очікування випадкової величини Z ® М _z – очікуване число виникнення події Z за рік, тобто частота виникнення подій.

 

Визначення величини ризику

Отже, термін “ризик” описує міру частоти виникнення імовірнісної події і може обчислюватися як добуток частоти подій на імовірність їх настання (імовірність виникнення події "В" при настанні події "А", тобто частота реалізації небезпек). Розрахунок імовірних величин наведено у табл.5.

 

Таблиця 5

 

Розрахунок імовірнісних величин

 

Гірські обвали	Число подій за 100 років (А)	Число подій (А) з нещасними випадками (В)	Частота подій (А/число років)	Імовірність нещасних випадків (В/А)	Частота реалізації небезпек R (частота ´ імовірність)
	1. Великі			0,23	0,650	0,15
	2. Середні			2,01	0,100	0,20
	3. Малі			9,30	0,002	0,02

 

Якщо говорять про кількісну оцінку тієї або іншої події, то мають на увазі відношення кількості несприятливих наслідків до їх можливого числа за певний період часу (табл. 6).

Таблиця 6

 

Травматизм, ризик, імовірність числа катастроф на виробництві

в деяких країнах СНД

 

Країни СНД	Кіль-кість працю-ючих млн. чол.	Кількість нещасних випадків на виробництві	В тому числі зі смертельним кінцем	Ризик загинути протягом року на вироб- ництві	Імовір-ність кіль-кості катастроф на вироб-ництві за рік
всьо-го, тис. чол.	на 10 тис. чол.	всього, чол.	на 10 тис. чол.
Росія	70,8	425,0		8 234	1,28	1,16×10^-4	1,9×10^-2
Україна	22,3	138,3		2 583	1,16	1,16×10^-4	1,9×10^-2
Білорусь	4,8	21,6			0,93	0,9×10^-4	2,1×10^-2
Узбекистан	6,3	8,1			0,78	0,76×10^-4	5,9×10^-2
Казахстан	6,5	38,3		1 004	1,55	1,5×10^-4	2,62×10^-2
Азербайджан		1,4			0,72	0,79×10^-4	1,1×10^-1
Молдова	1,65	7,1			1,22	1,2×10^-4	2,8×10^-2
Латвія	1,18	7,0			0,9	0,91×10^-4	1,53×10^-2
Киргизстан	1,35	3,5			1,02	1,02×10^-4	3,97×10^-2
Таджикистан	1,42	2,7			1,04	1,04×10^-4	5,48×10^-2
Вірменія	1,19	1,4			0,77	0,77×10^-4	6,57×10^-2
Туркменістан	1,2	1,7			1,01	0,98×10^-4	6,94×10^-2
Естонія	0,9	3,5	…		…	0,8×10^-4	2,1×10^-2
Разом		660,6		13 774 ~1,4´10^4

 

Розглянемо декілька прикладів.

 

1. В СРСР на виробництві працювало приблизно 1,40×10⁸ чоловік, з яких 1,40×10⁴ щорічно гинуло на виробництві, отже:

= = 1,0×10^-4.

 

2. За статистикою на транспорті дорожньо-транспортні пригоди з летальним кінцем складають 6×10⁴ чоловік. Населення країни (СРСР) складало приблизно 300×10⁶ чоловік, отже:

 

= = 2×10^-4.

 

На практиці розрізняють два різновиди виробничого ризику.

 

1.

Індивідуальний ризик

І н д и в і д у а л ь н и й – ризик, що характеризує небезпеку певного виду, для окремого індивіда у певному місці. Як правило, на виробництві працює одночасно кілька осіб, тому необхідно розглядати так званий ²загальний індивідуальний ризик², що є сумою індивідуальних ризиків, обумовлених усіма можливими причинами

 

,

 

де n – число потерпілих людей;

N – число працюючих;

Т _р – число тижнів перебування в зоні ризику;

Т _с – сума років спостережень;

Т _рік – сума тижнів у році.

Соціальний ризик

2. Соціальний (груповий) ризик – ризик для групи людей, що характеризується відношенням частоти подій до кількості потерпілих при цьому людей:

= ,

 

де f – частота подій;

n – кількість потерпілих людей.

 

Таким чином, соціальний ризик характеризує масштаб можливих катастроф (масштаб катастрофічних подій).

 

Слід зазначити, що хронологічно аналіз ризику – перший етап у профілактиці травматизму, що містить у собі й інші види аналізу:

 

· планування виробництва робіт;

· режимів і регламентів експлуатації машин, механізмів, устаткування;

· порушень правил і норм охорони праці при виконанні аналогічних видів робіт;

· виявлених небезпечних ситуацій;

· випадків травматизму і профзахворювань.

 

В умовах виробничих систем кожному рівневі ризику варто протиставити матеріальний (технічний, фізичний, хімічний тощо) або нематеріальний (навчання, регламентація, документація, підвищення кваліфікації персоналу тощо) бар'єр, перешкоду і дати оцінку їхньої ефективності.

 

Професійний ризик

Отже, професійний ризик варто розглядати як імовірність помилки або успіху прийнятого рішення (діяльності) щодо досягнення заданої мети при наявності невизначеності (декількох альтернатив).

 

При описі величини ризику доводиться брати до уваги:

 

· людський фактор, як джерело ризику в системі “л–м–с”;

· сукупний вплив факторів зовнішнього виробничого середовища;

· технічний аспект надійності системи “л–м–с”;

· економічні і законодавчі обмеження величини ризику.

 

Якісно новий рівень безпеки систем “л–м–с”, як показав досвід, може бути забезпечений тільки на базі застосування якісно нових технічних засобів і технологій (наприклад, технологій із внутрішньо властивою безпекою).

 

Таким чином, при наявному або заданому рівні розвитку виробництва кожен крок підвищення безпеки оплачується шляхом ускладнення машин, механізмів, конструкцій, зростання їхньої вартості. Завдання, що стоять перед дослідниками і практиками, – знайти оптимальне співвідношення між ступенем небезпеки (ризиком) і реально існуючими технічними й економічними можливостями забезпечення безпеки праці.

 

З 01.04.2001 року Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку і професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності" введений у дію.

 

Ключовим у даному Законі є поняття страховий тариф і порядок його визначення.