Публічно-правове регулювання страхових відносин

Ліцензування того чи іншого виду господарської діяльності відноситься до методів впливу держави на економічний розвиток країни, є засобом втручання держави в суспільно-єкономічні відносини. Тому ліцензування має відкритий характер адміністративного втручання та є особливим режимом дозволу

В Україні під страховою діяльністю, котра ліцензується, розуміють діяльність страхових організацій, що пов'язана з формуванням спеціалізованих грошових фондів (страхових резервів),які необхідні для майбутніх страхових виплат.

Уповноважений орган видає страховикам ліцензію на проведення конкретних видів страхування.

Страховики,які отримали ліцензію на страхування життя,не мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку дії. Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за видачу ліцензії

Керівниками страховика (голова виконавчого органу та головний бухгалтер страховика) мають бути дієздатні фізичні особи. Голова виконавчого комітету страховика або його перший заступник повинен мати вищу економічну або юридичну освіту, а головний бухгалтер страховика повинен мати вищу економічну освіту.

Для одержання ліцензії страховик подає до Уповноваженого органу заяву,до якої додаються:

§ заяву встановленого зразка, де має міститися необхідна інформація про суб'єкта господарювання заявника(найменування,місце знаходження, банківськи реквізити тощо;

§ копія статуту

§ копія установчого договору;

§ копія протоколу установчих зборів або рішення про створення страховика;

§ свідотство про державну реєстрацію страховика як суб'єкта підприємницької діяльності;

§ свідотство про реєстрацію страховика в органі статистики;

§ довідка банку про сплачений статутний капітал;

§ баланс підприємства на останню звітню дату;

§ правила страхування,актуарні розрахунки для довгострокових видів страхування,умови перестрахувального захисту;

§ довідка про фінансовий стан засновників страховика;

§ економічне обґрунтування запланованої страхової діяльності (перестрахувальної діяльності);

§ інформація про учасників страховика, голови виконавчого органу та його заступників;

§ ь копії дипломів про вищу освіту керівника або його першого заступника (економічну чи юридичну) й головного бухгалтера (економічну) страхової організації;

 

§ копії відповідних сертифікатів про професійну підготовку працівників компанії у випадках, визначених органом ліцензування у відповідності до ст.38 Закону України «Про страхування

Уповноважений орган зобов'язаний прийняти заяву страховика про видачу йому ліцензії у строк, що не перевищує 30 календарних днів з часу одержання всіх передбачених цією статтею документів. Про внесення змін у ці документи страховик зобов'язаний повідомити Уповноважений орган в десятиденний строк з часу реєстрації цих змін у встановленому документі Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на здійснення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що додаються до заяви,вимогами чинного законодавстваУкраїни. Спори про відмову у видачі або відкликанні ліцензії розглядаються у судовому порядку.

3.2. Завдання та функції органів державного нагляду за страховою діяльністю

Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування,ефективного розвитку страхових послуг,запобігання неплатоспроможності страховикув та захисту інтересів страхувальників.

Державний нагляд за страховою діяльність на території України здійснюється Уповноваженим органом (Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України) та його органами на місцях.

Основними функціями Уповноваженого органу є:

§ ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

видача ліцензій на здійснення страхової діяльності;

§ контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;

§ установлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів;

§ проведення перевірок страховиків та страхових посередників щодо дотримання ними законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності.

§ розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена цим Законом до компетенції органу нагляду за страховою діяльністю;

§ узагальнення практики страхової діяльності, розробка та подання в установленому порядку пропозицій щодо розвитку й удосконалення законодавства України про страхову діяльність;

§ участь у здійсненні заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності;

§ участь у міжнародному співробітництві і сфері страхування та перестрахування.

У рамках цих основних функцій орган нагляду за страховою діяльністю має такі конкретні завдання:

§ видача ліцензій страховикам на право здійснювати страхову діяльність та перевірка щодо додержання ними видів страхування і перестрахування, передбачених ліцензіями;

§ планові, тематичні та комплексні перевірки щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність та достовірності їх звітності;

§ методичне забезпечення (згідно зі своєю компетенцією) роботи страховиків;

§ розробка проектів актів законодавства з питань страхової діяльності та рекомендацій для захисту фінансових інтересів страховиків і страхувальників;

§ прийом нормативних актів з питань страхової діяльності;

§ аналіз додержання об'єднаннями страховиків чинного законодавства;

§ контроль за платоспроможністю страховиків згідно зі взятими страховими зобов'язаннями;

§ забезпечення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової діяльності та підвищення ефективності державного страхового нагляду;

§ установлення правил формування й розміщення страхових резервів, а також (за погодженням з Мінстатом) правил їх обліку та показників звітності;

§ розробка та контроль за дотриманням єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку і звітності, а також форм статистичної звітності для страховиків;

§ аналіз стану та тенденцій розвитку страхової діяльності в Україні, узагальнення практичного досвіду страховиків;

§ організація заходів щодо професійної підготовки та перепідготовки фахівців зі страхової діяльності, а також роботи круглих столів, нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності;

§ налагодження міжнародного співробітництва в галузі страхової діяльності, вивчення, узагальнення й поширення світового досвіду в цій справі, виконання міжнародних договорів України з питань страхування;

§ інформаційно-роз'яснювальна робота через пресу, телебачення та інші засоби

§ масової інформації з питань страхової діяльності;

§ розгляд пропозицій та запитів громадян з питань, що належать до його компетенції;

§ управління майном, яке перебуває в загальнодержавній власності і належить підприємствам, установам й організаціям, які входять до сфери його управління;

§ інші функції з управління майном, передбачені чинним законодавством.

Законом України "Про страхування" визначено основні права органу страхового нагляду:

§ у межах своєї компетенції одержувати від страховиків установлену звітність про страхову діяльність, інформацію про їхній фінансовий стан, а також інформацію від підприємств, установ і організацій, у тому числі банків і громадян, необхідну для виконання власних функцій;

§ перевіряти правильність застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність, достовірність їхньої звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування; не частіш як один раз на рік призначати (з визначенням аудитора) додаткову обов'язкову аудиторську перевірку;

§ у разі виявлення порушень страховиками чинного законодавства України про страхову діяльність видавати їм приписи про усунення цих порушень, а в разі невиконання приписів зупиняти або обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень чи приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Уповноважений орган має право:

1) одержувати в установленому порядку від страховиків звітність про страхову діяльність, інформацію про їх фінансове становище та необхідні пояснення щодо звітних даних;

2) одержувати від страхових брокерів установлену звітність про їхню діяльність та інформацію про укладені договори, а також необхідні пояснення щодо цих даних;

3) одержувати в установленому порядку від аварійних комісарів інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань, у тому числі інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та заподіяну шкоду;

4) здійснювати контроль за достовірністю та повнотою інформації, що надається учасниками страхового ринку. Уповноважений орган у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами Міністерства, місцевими фінансовими органами (у межах, визначених відповідним положенням та іншими актами Міністерства) із центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.

Уповноважений орган очолює начальник, якого призначає на посаду та звільняє з посади міністр фінансів України в установленому законодавством порядку.До складу входять такі установи:

§ кредитних і небанківських фінансових установ;

§ страхової діяльності;контролю фінансових ринків,

§ ліцензування та нагляду.

Отже, безпосередньо страховим ринком у складі Уповноваженого органу відають два управління. На одне з них покладено опрацювання методологічного та законодавчого забезпечення, а інше здійснює контроль за дотриманням страховиками законодавства України у сфері страхування.Орган нагляду при виконанні покладених на нього функцій взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, а також з відповідними органами інших держав.Орган нагляду в межах своїх повноважень видає на основі та на виконання чинного законодавства накази, організує й контролює їх виконання. У разі потреби орган нагляду видає разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади спільні акти.Рішення органу нагляду з питань страхової діяльності, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами.