ТОП 10:

Поняття про систему недержавного пенсійного забезпечення й недержавний пенсійний фонд. Облік пенсійних внесків.



 

Об’єктивною причиною виникнення недержавного пенсійного страхування у світі стало збільшення тривалості життя населення, його старіння. У 80- их роках ХХ століття кількість пенсіонерів у порівнянні з кількістю працюючих збільшилася, що призвело до суттєвого підвищення фінансового навантаження на працюючих. Вирішення проблеми виплати пенсій тільки за рахунок держави виявляється не під силу навіть високорозвиненим країнам світу. В умовах погіршення демографічної ситуації в Україні актуальності набуває недержавне пенсійне забезпечення.

Ефективність додаткового пенсійного забезпечення доведена досвідом розвинутих країн, де політика пенсійного забезпечення ведеться у двох напрямах: гарантоване забезпечення мінімальної трудової пенсії і підтримка малозабезпечених верств населення; розширення можливостей громадян у самозабезпеченні своєї старості через додаткове нагромаджувальне страхування.

Частка додаткової пенсії в пенсійному доході становить 15-16% в Італії, 35-40% — у Франції, 75% — у США. Число пенсіонерів, які отримують недержавні пенсії, становить 70% від всіх пенсіонерів Західної Європи.

Цей вид страхування в Україні регламентується Законом «Про недержавне пенсійне забезпечення» №1057-ІV від 09.07.2003 року.

Система недержавного пенсійного забезпечення – це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб (крім випадків, передбачених законами) у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Принципами недержавного пенсійного забезпечення в Україні за статтею 4 Закону №1057 є такі:

- законодавче визначення умов недержавного пенсійного забезпечення (страхування);

- зацікавленість фізичних осіб у недержавному пенсійному забезпеченні;

- добровільність створення пенсійних фондів юридичними та фізичними особами, об’єднаннями фізичних осіб та об’єднаннями юридичних осіб;

- добровільна участь фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення та вибір виду пенсійної виплати, крім випадків передбачених законом;

- добровільність прийняття роботодавцем рішення про здійснення внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;

- економічна зацікавленість роботодавця у здійсненні пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення (страхування);

- неможливість відмови роботодавця від здійснення пенсійних внесків до системи недержавного пенсійного забезпечення на користь своїх співробітників, якщо роботодавець почав вчинення таких внесків;

- рівність усіх учасників пенсійного фонду, які беруть участь в одній пенсійній схемі;

- розмежування активів пенсійного фонду від активів його засновників і суб’єктів, що надають послуги фонду, з метою зробити неможливим банкрутство пенсійного фонду;

- визначення розміру пенсійної виплати залежно від суми пенсійних активів, які обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду;

- гарантування фізичним особам реалізації прав, наданих їм законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення»;

- цільове та ефективне використання пенсійних коштів;

- державне регулювання розміру тарифів на послуги, які надаються в системі недержавного пенсійного забезпечення;

- відповідальність суб’єктів системи недержавного пенсійного забезпечення за порушення норм;

- державне регулювання діяльності з недержавного пенсійного забезпечення та нагляд за виконанням.

Послуги в сфері накопичувального пенсійного забезпечення відповідно до статті 4 Закону України «Про фінансові послуги й державне регулювання ринків фінансових послуг» вважаються фінансовими.

Суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення є:

1. Інститут недержавного пенсійного забезпечення – особи, що здійснюють діяльність з недержавного пенсійного забезпечення. В якості таких інститутів можуть виступати:

а) Недержавні пенсійні фонди.

Недержавний пенсійний фонд (НПФ) – це юридична особа, створена відповідно до закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам фонду.

НПФ є неприбутковою організацією, оскільки зароблений ним прибуток не розподіляється на користь засновників, а направляється на формування пенсійних активів.

б) Страхові компанії, які мають ліцензію на здійснення такого виду страхування.

в) Банки, які мають ліцензію на відкриття пенсійних банківських депозитів.

Станом на 24.01.2013 року за даними Української асоціації інвестиційного бізнесу в Україні зареєстровано 86 недержавних пенсійних фондів (сайт www.uaib.com.ua).

2. Засновники інституту недержавного пенсійного забезпечення – це юридична особа або фізичні особи (для професійного пенсійного фонду), які створили фонд чи приєдналися до нього після створення та набули прав і обов’язків, визначених законодавством України для засновників фонду. НПФ може бути створений одним засновником або декількома засновниками. Юридична особа може бути одночасно засновником не більш як одного НПФ.

3. Вкладники – це юридичні та фізичні особи, які сплачують пенсійні внески на користь фізичних осіб – учасників шляхом перерахування грошових коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту та законодавства України.

4. Учасники – це фізичні особи, на користь яких сплачуються (сплачувалися) пенсійні внески до пенсійного фонду та які мають право на отримання пенсійних виплат або отримують такі виплати з пенсійного фонду. Учасник фонду може бути одночасно й його вкладником.

5.Юридичні особи, винятковим видом діяльності яких є надання фінансових послуг інститутам недержавного пенсійного забезпечення:

а) Компанія з управління фондом (адміністратор) – веде облік вкладників і учасників, відкриває і веде персональні рахунки учасників, здійснює персоніфікацію внесків, веде бухгалтерський облік НПФ й облік для цілей оподаткування, складає звітність НПФ.

б) Зберігач – це банк, який провадить депозитарну діяльність зберігача цінних паперів НПФ. Він відкриває й обслуговує рахунки НПФ, зберігає його активи.

в) Компанія з управління активами (КУА) – це юридична особа, яка здійснює професійну діяльність з управління активами на підставі відповідної ліцензії на провадження такої діяльності. КУА інвестує пенсійні кошти з метою збереження їх від інфляції й одержання інвестиційного доходу на користь учасників.

Вкладником може бути:

- роботодавець учасника фонду;

- професійна спілка, об’єднання професійних спілок щодо своїх членів;

- подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід і баба учасника фонду, діти подружжя учасника фонду, у т.ч. усиновлені ним (нею) діти, батьки подружжя учасника фонду.

Зберігачем НПФ може бути банк, який відповідає таким вимогам:

- має ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів – депозитарної діяльності зберігача цінних паперів;

- не є пов’язаною особою НПФ;

- не здійснює управління активами створеного ним корпоративного пенсійного фонду;

- не є кредитором адміністратора або осіб, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, з яким зберігачем укладено договір про обслуговування пенсійного фонду.

Єдиним органом управління НПФ є рада пенсійного фонду.

Структура НПФ надана на рис. 6.1.

НПФ діє на підставі статуту, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Статут пенсійного фонду затверджується засновниками фонду.

Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої Законом №1057, забороняється.

НПФ не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство.

Рада НПФ обов’язково укладає із адміністратором, банком-зберігачем та КУА договори, які закріплюють права і обов’язки сторін щодо обслуговування пенсійного фонду, визначають порядок та розміри оплати їх послуг.

 

 

Рисунок 6.1 – Структура недержавного пенсійного фонду

 

За видами розрізняють відкриті, корпоративні та професійні НПФ (табл. 6.1).

 

Таблиця 6.1 – Види НПФ та їх стисла характеристика

Відкритий НПФ Корпоративний НПФ Професійний НПФ
Засновниками можуть виступати: будь-які юридичні особи, крім бюджетних установ. Засновниками можуть виступати: юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців (бюджетні організації в особливому порядку). Засновниками можуть виступати: об’єднання юридичних осіб-роботодавців та об’єднання фізичних осіб (включаючи профспілки, а також фізичні особи пов’язані з їх родом діяльності).
Учасниками можуть бути громадяни України, особи без громадянства, іноземці незалежно від місця та характеру роботи. Учасниками можуть бути виключно громадяни України, що перебувають у трудових відносинах з роботодавцями-вкладниками фонду. Учасниками можуть виступати: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, пов’язані родом діяльності, яка визначена в статуті фонду.

 

Перелік ресурсів, у вигляді яких можуть перебувати активи НПФ, жорстко регламентується чинним законодавством (рис. 6.2).

 

Рисунок 6.2 – Склад пенсійних активів НПФ

 

До складу активів НПФ відповідно до Закону №1057-ІV належать: активи в грошових коштах; активи в цінних паперах; інші активи згідно із законодавством.

Пенсійні активи у цінних паперах складаються з:

- цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства;

- акцій та облігацій українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, обсяги торгів на яких становлять не менше 25% від загальних обсягів торгів на організаційно оформлених ринках цінних паперів України (крім цінних паперів, на які здійснюється підписка згідно із законодавством);

- цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, при цьому встановлення вимог до рейтингу зовнішнього боргу та визначення рейтингових компаній здійснюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

- облігацій іноземних емітентів;

- акцій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на організованих фондових ринках та пройшли лістинг на одній з таких фондових бірж як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська біржі або у торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ).

Разом з тим пенсійні активи НПФ в цінних паперах не можуть включати:

- цінні папери, емітентами яких є зберігач, особи, що здійснюють управління пенсійними активами, адміністратор, аудитор (аудиторська фірма) та особи, що надають НПФ консультаційні, агентські або рекламні послуги, з якими НПФ укладено відповідні договори, та їх пов’язані особи, засновники пенсійного фонду;

- цінні папери, які не пройшли лістинг фондової біржі або торговельно-інформаційної системи (крім цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано відповідно до законодавства державою, органами місцевого самоврядування або третіми особами);

- цінні папери, емітентами яких є інститути спільного інвестування, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

- векселі;

- похідні цінні папери.

Пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов’язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов’язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення (рис. 6.3).

 

 

Рисунок 6.3 – Напрями використання пенсійних активів

 

Пенсійні внески до пенсійного фонду сплачуються у розмірах та у порядку, встановленому пенсійним контрактом, відповідно до умов обраних пенсійних схем. Зазначені в пенсійному контракті розміри сплачуваних до пенсійного фонду внесків можуть змінюватися відповідно до умов обраних пенсійних схем.

Рада пенсійного фонду має право встановлювати мінімальний розмір пенсійних внесків – 10% мінімальної заробітної плати у розрахунку на один місяць. Максимальний розмір пенсійних внесків за пенсійними схемами недержавного пенсійного забезпечення чинним законодавством України не обмежується.

Пенсійні внески сплачуються лише в національній валюті України, а у випадках, передбачених законодавством України, в іноземній валюті за офіційним обмінним курсом Національного банку України, що діяв на момент сплати, шляхом готівкових та (або) безготівкових розрахунків. Юридичні особи сплачують пенсійні внески лише у безготівковій формі.

Пенсійні внески сплачуються шляхом зарахування відповідних грошових сум на поточні рахунки пенсійного фонду у зберігача.

 

Облік пенсійних внесків

Облік пенсійних внесків здійснюється адміністратором фонду відповідно до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних операцій недержавних пенсійних фондів, що затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.12.2004 р. №2968.

Підставою для обліку пенсійних внесків, які надійшли протягом операційного дня, є щоденна виписка з поточного рахунку пенсійного фонду. Вона є документальним підтвердженням факту надходження на поточний рахунок пенсійного фонду внесків відповідно до укладених пенсійних договорів.

Відповідно до Методичних рекомендацій №2968 синтетичний облік пенсійних внесків повинний вестися за кредитом рахунку 41 «Пайовий капітал» та дебетом рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Аналітичний облік за рахунком 41 «Пайовий капітал» ведеться в розрізі індивідуальних пенсійних рахунків учасників пенсійного фонду та відповідно до встановленої Нацкомфінпослуг структури індивідуального пенсійного рахунку.

Внески, які надійшли до пенсійного фонду помилково або щодо яких не з’ясовано особу учасника пенсійного фонду, на користь якого здійснені такі внески та/або не з’ясовано підстави платежу чи особу вкладника, обліковуються за кредитом субрахунків до рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» як кредиторська заборгованість пенсійного фонду перед особою, яка перерахувала ці кошти (або нез’ясована кредиторська заборгованість) до моменту з’ясування наявності чи відсутності підстав для такого перерахування.

Повернення коштів, що надійшли помилково на рахунок НПФ, здійснюється відповідно до порядку, встановленого актами законодавства, або, протягом строку позовної давнини (3 роки), за письмовою вимогою платника у випадку, коли адміністратор не в змозі самостійно встановити особу платника. При цьому на суму повернених коштів дебетується рахунок 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» та кредитується рахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Внески до пенсійного фонду, щодо яких не з’ясовано особу платника та підстави перерахування, якщо такі кошти не були своєчасно витребувані платником (минув строк позовної давнини), зараховуються в дохід пенсійного фонду за кредитом рахунку 752 «Інші надзвичайні доходи».

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.207.240.35 (0.015 с.)