Тема 5. Правове регулювання пенсійного забезпечення у солідарній системі

Система пенсійного забезпечення в Україні. Поняття, види і соціальне призначення пенсії. Основні стадії здійснення права на трудову пенсію. Суб’єкти пенсійного страхування у солідарній системі.

Пенсія за віком: поняття та підстави призначення. Пільгові умови забезпечення пенсіями за віком. Розміри пенсій за віком. Пенсії за віком при неповному стажі роботи. Мінімальний і максимальний розміри пенсії за віком.

Пенсії за вислугу років: загальна характеристика і підстави призначення, відмінність від пенсій за віком на загальних і пільгових умовах. Пенсійне забезпечення осіб, які проходили військову службу або службу в органах внутрішніх справ. Пенсії за вислугу років державним службовцям, суддям, працівникам прокуратури, митних органів, науковцям, журналістам, окремим категоріям фахівців інших галузей народного господарства.

Пенсії по інвалідності: поняття інвалідності та поняття пенсії по інвалідності. Групи і причини інвалідності. Процедура встановлення інвалідності. Права й обов'язки медико-соціальних експертних комісій. Вплив причини інвалідності (загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання) на умови надання пенсій. Визначення розмірів пенсії по інвалідності. Зміна розміру пенсії при перегляді групи інвалідності. Розрахунок пенсії по інвалідності при неповному трудовому (страховому) стажі.

Пенсії у зв’язку з втратою годувальника: поняття утриманства і поняття пенсії у зв’язку з втратою годувальника. Коло осіб, що мають право на пенсію. Юридичне значення причини смерті годувальника. Розміри пенсій у зв’язку з втратою годувальника. Зміна розміру пенсії при зміні складу сім’ї. Право члена сім’ї на виділення частки пенсії. Період, на який призначається пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

 

ТЕМА 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У НАКОПИЧУВАЛЬНІЙ СИСТЕМІ

Суб’єкти пенсійного страхування в накопичу вальній системі. Коло осіб, які мають право на пенсію в накопичувальній системі. Особливості формування та структура Накопичувального фонду. Порядок створення Ради Накопичувального фонду. Правовий статус компаній з управління активами.

Види довічних пенсій. Особливості здійснення виплат довічних пенсій. Істотні умови договору страхування довічної пенсії.

Система, принципи та суб’єкти недержавного пенсійного забезпечення. Недержавні пенсійні фонди, їх види та органи управління. Особливості створення і функціонування корпоративних і професійних пенсійних фондів. Правовий статус адміністратора.

Пенсійний контракт та пенсійна схема. Види пенсійних виплат в системі недержавного пенсійного забезпечення, умови та порядок їх виплати.

Державний нагляд та контроль у накопичу вальній пенсійній системі. Відповідальність юридичних осіб, які надають послуги в накопичувальній пенсійній системі.

ТЕМА 7. СТРАХОВІ СОЦІАЛЬНІ ДОПОМОГИ ЯК ВИД СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Допомога з безробіття. Умови і процедура реєстрації безробітних. Особи, що не можуть бути визнані безробітними. Поняття допомоги з безробіття. Умови, що визначають право на допомогу. Диференціація розмірів допомоги з безробіття. Максимальний і мінімальний розміри. Терміни виплати допомоги з безробіття. Підстави призупинення та зупинення виплати допомоги. Матеріальна й інша допомога безробітному і членам його родини.

Допомоги з тимчасової непрацездатності: Поняття і види (при захворюванні, карантині, санаторно-курортному лікуванні, протезуванні, по догляду за членом родини). Посвідчення тимчасової непрацездатності. Призначення і виплата допомоги.

Страхові виплати у зв’язку з нещасним випадком і професійним захворюванням.

Допомоги, зумовлені народженням дитини. Процедура і терміни звернення за призначенням допомог. Документи, необхідні для прийняття рішень про призначення кожного з зазначених допомог.

ТЕМА 8. ДЕРЖАВНІ (НЕСТРАХОВІ) СОЦІАЛЬНІ ДОПОМОГИ, КОМПЕНСАЦІЇ ТА ПІЛЬГИ ЯК ВИДИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Поняття соціальної допомоги як організаційно-правової форми соціального забезпечення. Прожитковий мінімум – головна умова, що визначає право на соціальну допомогу. Різноманіття видів соціальної допомоги. Порядок і умови призначення окремих видів державної соціальної допомоги.

Поняття і розміри соціальних пенсій. Одноразові допомоги.

Компенсаційні виплати: працівникам, що знаходяться в змушених відпустках без збереження заробітної плати; особам, що здійснюють догляд за непрацездатними громадянами; на оплату житла і комунальних послуг і ін.

Поняття та види соціальних пільг.

ТЕМА 9. СОЦІАЛЬНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ

Поняття і принципи соціального обслуговування. Соціально-побутове обслуговування вдома. Коло осіб, що мають право на побутове обслуговування вдома. Види, порядок і умови надання соціальних послуг удома.

Стаціонарне соціальне обслуговування. Умови і порядок приміщення громадян у стаціонарні установи. Види послуг, що надаються в стаціонарних установах. Умови оплати соціальних послуг.

Дитячі притулки й інші стаціонарні установи для дітей.

Протезно-ортопедична допомога і забезпечення інвалідів засобами пересування. Види спеціальних транспортних засобів. Загальні і пільгові умови їхнього надання. Умови технічного обслуговування і ремонту спеціальних транспортних засобів.

ТЕМА 10. ЗАХИСТ ПРАВ ОСІБ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Поняття захисту, форм та способів захисту прав суб’єктів соціально-забезпечувальних правовідносин. Юрисдикційна та неюрисдикційна форми захисту. Визнання права, примушення до виконання обов’язків та ін. способи захисту.

Особливості та порядок здійснення судового захисту прав суб’єктів соціально-забезпечувальних правовідносин.

Особливості та порядок здійснення адміністративного захисту прав суб’єктів соціально-забезпечувальних правовідносин.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ (ПРАКТИЧНИХ) ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Семінарське (практичне) заняття – це форма навчального заняття, при якій викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни чи дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів), а також формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Основною метою практичного (семінарського) заняття є розширення, поглиблення та деталізація теоретичних знань, отриманих студентами на лекціях та в процесі самостійної роботи, спрямування їх на підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу, формування вмінь і навичок практичного застосування отриманих знань.

Проведення практичного заняття ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв’язування їх студентами на занятті. Практичне заняття включає проведення попереднього контролю знань, умінь і навичок студентів, постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення за участю студентів, розв’язування завдань з їх обговоренням, розв’язування контрольних завдань, їх перевірку, оцінювання.

На семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію тощо.

Загальний обсяг практичних (семінарських) занять з курсу “Право соціального забезпечення” визначається відповідно до навчального плану і складає 22 академічні години.

Мова проведення практичних (семінарських) занять визначається відповідно до Конституції України, Закону УРСР “Про мови в Українській РСР” та актів Національного банку України з питань організації діловодства в установах НБУ.

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять. Зміст самостійної роботи студента над конкретною темою визначається навчальною програмою дисципліни, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача. Для самостійної роботи студенту також рекомендується відповідна наукова та фахова монографічна і періодична література. Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної дисципліни може здійснюватися у бібліотеці вищого навчального закладу, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах, а також у домашніх чи інших умовах. У необхідних випадках ця робота проводиться відповідно до заздалегідь складеного графіка, що гарантує можливість індивідуального доступу студента до потрібних дидактичних чи технічних засобів. При організації самостійної роботи студентів з використанням складного обладнання чи устаткування, складних систем доступу до інформації (наприклад, комп’ютерних баз даних, систем автоматизованого проектування тощо) передбачається можливість отримання необхідної консультації або допомоги з боку фахівця. Навчальний матеріал навчальної дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом в процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні навчальних занять.

Загальний обсяг самостійної роботи студента з курсу “Право соціального забезпечення” визначається відповідно до навчального плану і складає 50 академічних годин.

Самостійна робота студента над курсом “Право соціального забезпечення” включає:

· опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу;

· вивчення окремих тем чи питань, передбачених до самостійного опрацювання;

· підготовка до виступу на практичному (семінарському) занятті;

· вирішення і письмове оформлення задач;

· підготовка конспектів навчальних чи наукових текстів;

· виконання індивідуальних завдань;

· систематизація вивченого матеріалу перед контрольними заходами тощо.

Під час підготовки до семінарських занять з тем змістового модуля 1 студенти мають підготувати короткі, аргументовані відповіді на питання, що додаються до плану кожного із семінарських занять.

Самостійна робота в процесі опанування тем змістового модулю 1 передбачає підготовку кожним студентом реферату на індивідуальну тему.

ТЕМА 1. ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА УКРАЇНИ

 

План заняття.

1. Поняття соціального забезпечення. Предмет і метод права соціального забезпечення.

2. Організаційно-правові форми і види соціального забезпечення.

3. Функції соціального забезпечення.

4. Поняття і види принципів права соціального забезпечення.

5. Система права соціального забезпечення.

 

Методичні вказівки

При вивченні даної теми студентам необхідно з’ясувати, що таке “соціальне забезпечення” і яке його значення в розвитку суспільства. Студент повинен вміти визначити поняття права соціального забезпечення, усвідомити його місце в системі права України, вміти проводити відмежування від інших суміжних галузей права. Предмет і метод правового регулювання є критеріями відмежування однієї галузі від інших галузей права. Право соціального забезпечення є самостійного галуззю права, має свій предмет і специфічний метод регулювання, але в той же час - це складова національного права, що тісно пов’язана з іншими галузями права.

Для того щоб з'ясувати предмет даної галузі права, необхідно встановити, що є об'єктом його регулювання, яке коло питань він охоплює. Необхідно звернути увагу на виділення в предметі різних груп соціально-забезпечувальних правовідносин (матеріальних, процедурних і процесуальних) і їхню характеристику (ознаки).

Специфіка методу відображається в правовому положенні суб'єктів, особливостях юридичних фактів, способах визначення змісту правовідносин і захисту суб'єктивних прав громадян. За допомогою закріплення у відповідних правових нормах правомочностей і юридичних обов'язків фіксуються три первинних способи впливу на поведінку людей: дозвіл, припис і заборона. Необхідно з’ясувати, які специфічні ознаки методу права соціального забезпечення, а також виявити співвідношення метода і предмета, тобто що обумовлює використання тих чи інших способів і прийомів впливу на конкретні правовідносини. Детально слід зупинитися на функціях права соціального забезпечення: економічній, політичній, соціально –реабілітаційній та ін.

Поняття принципів правового регулювання. Під принципами права соціального забезпечення розуміються основоположні керівні ідеї, що виражають суть норм права соціального забезпечення і головні напрями політики держави в сфері соціального забезпечення, та поділяються на загально-правові, міжгалузеві та галузеві. Необхідно з’ясувати зміст основних принципів. Загальність соціального забезпечення. Фінансування соціального забезпечення за рахунок обов'язкових страхових внесків і державного бюджету. Принцип багатоманітності форм соціального рівня, принцип забезпечення на рівні не нижче прожиткового мінімуму. Диференціація умов і рівня соціального забезпечення. Універсальність і комплексність при наданні соціального забезпечення.

Невід’ємною складовою, що притаманна кожній галузі права, є її система. Необхідно розмежовувати систему галузі права соціального забезпечення, систему законодавства і систему науки. Система галузі – це науково обґрунтована класифікація правових норм, що передбачає розподіл їх на дві частини: Загальну й Особливу. У Загальну частину входять норми, що поширюються на всі суспільні відносини права соціального забезпечення, норми, що визначають основні принципи і завдання правового регулювання, основні права та обов'язки суб’єктів. Особлива частина галузі права соціального забезпечення будується із інститутів як сукупності однорідних груп правових норм. Система соціально-забезпечувального законодавства являє собою сукупність нормативних актів в сфері соціального забезпечення. Система науки вивчає не тільки норми права соціального забезпечення, а й судову практику, міжнародно-правове регулювання соціального забезпечення, порівняльне право соціального забезпечення.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Визначте, що розуміється під термінами “соціальне забезпечення” і “право соціального забезпечення”.

2. З’ясуйте, чим відрізняється предмет від об’єкту права соціального забезпечення.

3. На прикладах покажіть співвідношення понять “соціальне забезпечення” і „соціальний захист”.

4. Наведіть приклади видів соціального забезпечення, що надаються за рахунок асигнувань з бюджету.

5. Дослідіть підходи, які склалися в юридичній літературі стосовно класифікації принципів права соціального забезпечення.

6. Визначте, що означають принципи: загальність соціального забезпечення, універсальність і комплексність при наданні соціального забезпечення.

7. Визначте предмет науки права соціального забезпечення, його відмінність від предмета галузі.

8. Відмежуйте право соціального забезпечення від інших галузей права.

 

Теми рефератів:

Історія виникнення термінів «соціальний захист» та «соціальне забезпечення» та їх співвідношення.

Принципи права соціального забезпечення в міжнародно-правових актах.

Конституційні гарантії здійснення права людини на соціальне забезпечення в Україні.

 

Практичні завдання

1. Чоловік громадянки А. потонув під час відпустки. А. має сина 6 років і дочку півтора років. В даний час вона не працює у зв'язку з доглядом за дитиною до 3 років. Хто виступатиме суб'єктом права на пенсію в разі втрати годувальника? До якого органу слід звернутися?
2. Пенсіонер Д. (громадянин України) переїхав на постійне місце проживання до дочки до Москви. Чи має він право на отримання пенсії за віком на території Росії?
3. Полковник Н. (50 років) прослужив 30 років у військах протиповітряної оборони. 9 серпня 2012 р. він пішов у відставку. До якого органу слід звернутися за призначенням пенсії?
4. 3 вересня 2012 р. громадянка Б. народила дочку. До якого органу слід звернутися за допомогою на дитину? На які види допомоги має право Б.? За рахунок яких засобів фінансуватиметься виплата даної допомоги?
5. Громадянка З. проживає в Харківській обл. Під час відпустки вона приїхала в м. Чернігів до родичів і там отруїлася грибами. З. звернулася до міської поліклініки за медичною допомогою та з проханням видати лікарняний лист. Адміністрація поліклініки їй відмовила, посилаючись на відсутність страхового медичного поліса. Чи законно це? Куди можна оскаржити дії завідуючої поліклініки?

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Угода 13.03.92 „Про гарантії громадянам країн-учасниць СНД у сфері пенсійного забезпечення”.

2. Програма надання громадянам гарантованої державної безоплатної медичної допомоги: Затв. Постановою КМУ 11 липня 2002 № 955.

3. Інструкція про порядок переказу пенсій громадянам, які виїхали закордон (постанова ПФ).

4. Концепція соціального забезпечення населення України: Схвалена постановою Верховної Ради України від 21 грудня 1993 р. № 3758 — XII // Відомості Верховної Ради України, 1994.— № 6.— Ст. 32.

5. Про основні напрямки соціальної політики на період до 2004 року: Указ Президента України від 24 травня 2000 р. № 717/2000 // Офіційний вісник України, 2000.— № 21.— Ст. 858.

6. Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії: Закон України від 5 жовтня 2000 р. № 2017-111 // Відомості Верховної Ради України, 2000.— № 48.— Ст. 409.

7. Батыгин К. С. Право социального обеспечения. Общая часть: Учебн. пособие. - М., 1998.

8. Бурак В.Я., Синчук С.М. Право соціального забезпечення України. Курс лекцій. – Львів: ЛНУ, 2003. – 208 с.

9. Буянова М. О., Кондратьева 3. А., Кобзева С. И. Право социального обеспечения: Учебн. пособие. - М., 1997.

10. Захаров М. Л., Тучкова Э. Г. Право социального обеспечения России. – М.: Изд. БЕК, 2002. – 560 с.

11. Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986.

12. Мачулъская Е. Е. Право социального обеспечения: Учебн. пособие. - М.: Норма, 1998.

13. Право социального обеспечения: Учебн. пособие / Под ред. К. Н. Гусова. - М.: Проспект, 1999.- 344 с.

14. Синчук С.М., Бурак В.Я. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб. — К.: Знання, КОО, 2003. — 306 с.

15. Сирота И. М. Право социального обеспечения в Украине. – Х.: Одиссей, 2003. – 384 с.

16. Сулейманова Г. В. Социальное обеспечение и социальное страхование. - М., 1998.

17. Трудовое и социальное право зарубежных стран: основные институты / Под ред. Френкель Э.Б. – М.: Юристъ, 2002. – 687 с.

18. Тучкова Э. Г. Право социального обеспечения: Учебно-метод. посо­бие. – М., 1995.

 

ТЕМА 2. ДЖЕРЕЛА ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

План заняття.

1. Поняття та особливості джерел права соціального забезпечення.

2. Класифікація джерел права соціального забезпечення.

3. Загальна характеристика окремих джерел права соціального забезпечення.

 

Методичні вказівки

При вивченні даної теми студентам необхідно з’ясувати поняття джерел права соціального забезпечення, звернути увагу на їх особливості. Студент повинен врахувати, що в Україні немає єдиного кодифікованого акта, який би комплексно врегулював усю систему соціально-забезпечувальних правовідносин. Слід розглянути класифікацію джерел за формою акта джерела, за сферою дії, за ступенем узагальнення, за характером нормативних положень, за видами соціального забезпечення, за органами правотворчості, за юридичною силою, за дією у часі, у просторі і за колом осіб та інші. Обов’язково звернути увагу на розмежування компетенції органів влади в сфері прийняття нормативних актів з питань соціального забезпечення.

Студентам необхідно надати загальна характеристику окремих джерел права соціального забезпечення, в тому числі Конституції України, законам України та міжнародним правовим актам. Особливе місце займають акти виконавчих органів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які видаються у межах їх повноважень, встановлених законами. Акти Верховного і Конституційного Судів України, в яких на підставі узагальнення судової практики даються вказівки судам про практику застосування норм права соціального забезпечення до конкретних правовідносин, є не джерелом права, а лише актом тлумачення.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. З’ясуйте, чи тотожні поняття «законодавство про соціальний захист» та «законодавство про соціальне забезпечення».

2. Дослідіть підходи, які склалися в юридичній літературі стосовно класифікації джерел права соціального забезпечення.

3. Охарактеризуйте значення актів Верховного та Конституційного Судів України.

4. Розмежуйте компетенцію органів влади щодо прийняття нормативних актів з питань соціального забезпечення.

5. Дайте характеристику Конституції України, законам України та міжнародним правовим актам як джерелам права соціального забезпечення.

6. Проаналізуйте, які акти мають найбільш системний характер, а які потребують уніфікації та систематизації.

 

Теми рефератів:

Особливості джерел права соціального забезпечення.

Загальна характеристика та значення джерел, що приймаються відповідними соціальними фондами.

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

19. Угода 13.03.92 „Про гарантії громадянам країн-учасниць СНД у сфері пенсійного забезпечення”.

20. Програма надання громадянам гарантованої державної безоплатної медичної допомоги: Затв. Постановою КМУ 11 липня 2002 № 955.

21. Інструкція про порядок переказу пенсій громадянам, які виїхали закордон (постанова ПФ).

22. Концепція соціального забезпечення населення України: Схвалена постановою Верховної Ради України від 21 грудня 1993 р. № 3758 — XII // Відомості Верховної Ради України, 1994.— № 6.— Ст. 32.

23. Про основні напрямки соціальної політики на період до 2004 року: Указ Президента України від 24 травня 2000 р. № 717/2000 // Офіційний вісник України, 2000.— № 21.— Ст. 858.

24. Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії: Закон України від 5 жовтня 2000 р. № 2017-111 // Відомості Верховної Ради України, 2000.— № 48.— Ст. 409.

25. Батыгин К. С. Право социального обеспечения. Общая часть: Учебн. пособие. - М., 1998.

26. Бурак В.Я., Синчук С.М. Право соціального забезпечення України. Курс лекцій. – Львів: ЛНУ, 2003. – 208 с.

27. Буянова М. О., Кондратьева 3. А., Кобзева С. И. Право социального обеспечения: Учебн. пособие. - М., 1997.

28. Захаров М. Л., Тучкова Э. Г. Право социального обеспечения России. – М.: Изд. БЕК, 2002. – 560 с.

29. Мачулъская Е. Е. Право социального обеспечения: Учебн. пособие. - М.: Норма, 1998.

30. Право социального обеспечения: Учебн. пособие / Под ред. К. Н. Гусова. - М.: Проспект, 1999.- 344 с.

31. Сулейманова Г. В. Социальное обеспечение и социальное страхование. - М., 1998.

32. Сирота И. М. Право социального обеспечения в Украине. – Х.: Одиссей, 2003. – 384 с.

33. Трудовое и социальное право зарубежных стран: основные институты / Под ред. Френкель Э.Б. – М.: Юристъ, 2002. – 687 с.

34. Тучкова Э. Г. Право социального обеспечения: Учебно-метод. посо­бие. – М., 1995.

 

ТЕМА 3. ПРАВОВІДНОСИНИ З СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НАСЕЛЕННЯ. СОЦІАЛЬНІ РИЗИКИ

 

План заняття.

1. Поняття і загальна характеристика правовідносин з соціального

забезпечення.

2. Види правовідносин з соціального забезпечення.

· Матеріальні правовідносини (пенсійні правовідносини; правовідносини по забезпеченню допомогами, соціальними компенсаціями і пільгами; правовідносини по наданню соціальних послуг у натуральному виді).

· Процедурні правовідносини.

· Процесуальні правовідносини.

3. Елементи правовідносин по соціальному забезпеченню: суб'єкти, об’єкти та зміст.

4. Підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин з соціального забезпечення.

5. Поняття, ознаки і види соціальних ризиків.

Методичні вказівки

При вивченні даної теми студентам необхідно враховувати, що в юридичній літературі існують різні точки зору щодо поняття соціально-забезпечувального правовідношення та видів правовідносин. Соціально-забезпечувальне правовідношення має свої особливості, з урахуванням яких студенти повинні вказати на відмінності цього правовідношення від цивільного, адміністративного та трудового правовідношення.

Необхідно детально зупинитись на характеристиці і видах правовідносин з соціального забезпечення: матеріальних, процедурних і процесуальних.

Студенти повинні дати загальну характеристику елементів соціально-забезпечувальних правовідносин Суб'єктами є фізична особа та відповідний державний орган. Необхідно проаналізувати визначення цих понять. Правовим статусом суб'єкта соціально-забезпечувальних правовідносин називається його основне правове положення, закріплене законодавством. У зміст правового статусу входять наступні його елементи: а) правосуб'єктність; б) основні права та обов'язки; в) юридичні гарантії (загальні та спеціальні) прав і обов'язків; г) передбачена законодавством відповідальність за порушення обов'язків. Студентам необхідно детально зупинитися на характеристиці кожного елемента правового статусу суб’єктів правовідносин.

Необхідно дати характеристику кожного з об’єктів соціально-забезпечувальних правовідносин. Об'єкти правовідносин: пенсії, допомоги, послуги. Змістом правовідношення є конкретні права та обов’язки, які набувають його суб’єкти з моменту виникнення цього правовідношення. Студенти повинні визначити права і обов’язки суб’єктів стосовно кожного виду соціально-забезпечувальних правовідносин та вказати на їх нормативне закріплення.

Обставини, з якими пов’язується виникнення, зміна та припинення соціально-забезпечувальних правовідносин, називаються юридичними фактами. Слід визначити особливості юридичних фактів і складів, що породжують, змінюють і припиняють правовідносини з соціального забезпечення.

Проаналізувати поняття, ознаки і види соціальних ризиків.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Хто являється суб’єктами правовідносин по соціальному забезпеченню? Дайте характеристику правового статусу суб'єктів правовідносин. Правоздатність і дієздатність фізичних осіб.

2. Назвіть засоби забезпечення виконання обов'язків сторін.

3. Визначте, у яких соціально-забезпечувальних правовідносинах об’єктом є матеріальне благо?

4. Складіть таблицю щодо порівняльної характеристики підстав виникнення, зміни і припинення різних видів соціально-забезпечувальних правовідносин.

5. З’ясуйте особливості юридичних фактів і складів, що породжують, змінюють і припиняють правовідносини по соціальному забезпеченню.

6. Складіть таблицю, чим відрізняються об'єкти правовідносин: пенсії, допомоги, послуги.

 

Теми рефератів:

Характеристика елементів соціально-забезпечувальних правовідносин.

Правовий статус іноземних громадян як суб’єктів права соціального забезпечення.

Малозабезпеченість як соціальний ризик.

Практичні завдання

1. Громадянин М. (1925 р. р.), інвалід Великої Вітчизняної війни II групи, звернувся за заміною протеза у зв'язку із закінченням терміну придатності старого. Його направили в стаціонар протезно-ортопедичної установи. У яких правовідносинах по соціальному забезпеченню він знаходиться?

2. У січні 2012 р. 5-річний син громадянки Р. одержав травму, а в серпні 2012 р. йому була встановлена категорія "дитина-інвалід". Р. звільнилася з роботи для догляду за сином і звернулася до органів соціального забезпечення за отриманням пенсії по інвалідності і соціальної допомоги на дитину до 18 років. У які правовідносини по соціальному забезпеченню вона вступила? У разі призначення пенсії і соціальної допомоги чи буде син Р. суб'єктом правовідносин по соціальному забезпеченню?

3. У червні 2012 р. пенсіонеру Ф. (63 роки) було встановлено II групу інвалідності без трудової рекомендації. 4 серпня він звернувся за призначенням пенсії по інвалідності з усіма необхідними документами, проте рішення про призначення пенсії у встановлений термін прийнято не було. До якого органу слід звернутися зі скаргою на дії Пенсійного фонду України? У яке правовідношення з цим органом вступить Ф.? Визначте об'єкт і зміст даного правовідношення.

4. 11-річного Л. зняли з поїзда, що слідував по маршруту Харків — Житомир. З дитячого приймача-розподільника його направили в дитячий притулок. У яких правовідносинах по соціальному забезпеченню він знаходиться? Визначте їх об'єкт і зміст.

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії: Закон України від 5 жовтня 2000 р. № 2017-111 // Відомості Верховної Ради України, 2000.— № 48.— Ст. 409.

2. Про основні напрямки реформування пенсійного забезпечення в Україні: Указ Президента України від 13 квітня 1998 р. № 291/98 // Офіційний вісник України, 1998.— № 16.— Ст. 569.

3. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування: від 14 січня 1998 р. № 16/98 // Відомості Верховної Ради України, 1998.— № 23.— Ст. 121.

4. Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 9 липня 2003 року N 1058-IV // Відомості Верховної Ради, 2003, NN 49-50, 51, ст.376;

5. Про пенсійне забезпечення: Закон України від 5 листопаду 1991 р. № 1788-ХП (з наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України, 1992.— № 3.— Ст.ст. 10, 11

6. Про пенсії за особливі заслуги перед Україною: Закон України від 1 червня 2000 р. № 1767-Ш // Відомості Верховної Ради України, 2000.— № 35.— Ст. 289; 2002.— № 41.— Ст. 293.

7. Про зайнятість населення: Закон України від 1 березня 1991 р. № 803-ХП (з наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України, 1991.— № 14.— Ст. 170.

8. Про професійні союзи, їхніх правах і гарантіях діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 р. № 1045-Х1У // Відомості Верховної Ради України, 1999.— № 45.— Ст. 397; 2002.— № 11.— Ст. 79.

9. Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці й інших громадян похилого віку в Україні: Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3721-XII (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України, 1994.— № 4.— Ст. 18.

10. Положення про Міністерство праці та соціальної політики України: Затверджено Указом Президента України в1д 30 серпня 2000 р. № 1035/2000 // Офіційний вісник України, 2000.— № 35.— Ст. 1482.

11. Положення про пенсійний фонд України: Затверджено Указом Президента України від 1 березня 2001 р. № 121/2001 // Офіційний вісник України, 2001.— № д.— Ст. 350; № 39.— Ст. 1755; 2002.— № 26.— Ст. 1230.

12. Типове положення про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації і управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2000 р. № 1498 // Офіційний вісник України, 2000.— № 40.— Ст. 1698.

13. Типове положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2000 р. № 1498 // Офіційний вісник України, 2000.— № 40.— Ст. 1698.

14. Батыгин К. С. Право социального обеспечения. Общая часть: Учебн. пособие. - М., 1998.

15. Бурак В.Я., Синчук С.М. Право соціального забезпечення України. Курс лекцій. – Львів: ЛНУ, 2003. – 208 с.

16. Буянова М. О., Кондратьева 3. А., Кобзева С. И. Право социального обеспечения: Учебн. пособие. - М., 1997.

17. Захаров М. Л., Тучкова Э. Г. Право социального обеспечения России. – М.: Изд. БЕК, 2002. – 560 с.

18. Мачулъская Е. Е. Право социального обеспечения: Учебн. пособие. - М.: Норма, 1998.

19. Мачулъская Е. Е. Практикум по праву социального обеспечения. - М.: Норма, 1998.- 252 с.

20. Право социального обеспечения: Учебн. пособие / Под ред. К. Н. Гусова. - М.: Проспект, 1999.- 344 с.

21. Сулейманова Г. В. Социальное обеспечение и социальное страхование. - М., 1998.

22. Сирота И. М. Право социального обеспечения в Украине. – Х.: Одиссей, 2003. – 384 с.

23. Трудовое и социальное право зарубежных стран: основные институты / Под ред. Френкель Э.Б. – М.: Юристъ, 2002. – 687 с.

24. Тучкова Э. Г. Право социального обеспечения: Учебно-метод. посо­бие. М., 1995.

 

ТЕМА 4. ТРУДОВИЙ (СТРАХОВИЙ) СТАЖ І ВИСЛУГА РОКІВ

План заняття

1. Поняття трудового стажу, його види і значення в сфері соціального забезпечення.

2. Загальний трудовий стаж та безперервний трудовий стаж.Страховий стаж.

3. Спеціальний трудовий стаж. Вислуга років як особливий вид спеціального трудового стажу роботи.

4. Порядок обчислення трудового стажу. Докази загального і спеціального стажу роботи.

 

Методичні вказівки

Право на соціальне забезпечення, як правило, залежить від участі особи в трудовій чи іншій суспільно-корисній діяльності, тобто від трудового стажу. Студентам необхідно знати, які періоди включаються в трудовий стаж. Необхідно з’ясувати кількісну та якісну характеристику трудового стажу та значення трудового стажу в праві соціального забезпечення.

Необхідно розмежовувати види трудового стажу: загальний, спеціальний, безперервний та визначити їх поняття. З’ясувати періоди, що включаються в загальний трудовий стаж та порядок обчислення загального та спеціального трудового стажу. Необхідно з’ясувати поняття страхового стажу, дати його характеристику, вказати, за якими формулами він вираховується.

Студент повинен знати поняття і юридичне значення безперервного трудового стажу. Якщо перерва в трудовій діяльності при переході з однієї роботи на іншу не перевищила установлених законом термінів і звільнення не пов’язане з винним діянням працівника, то БТС не переривається. У соціальному забезпеченні юридичне значення надається БТС тільки при призначенні допомог з тимчасової непрацездатності.

Необхідно звернути увагу на правила вирахування спеціального виробничого стажу. Особливим видом СТС є вислуга років. Але на відміну від СТС, вислуга років установленої тривалості служить юридичним фактом, що дає право на пенсію незалежно від віку за умови звільнення з роботи, у зв'язку з якої призначається пенсія. Коло суб'єктів, що мають право на пенсію за вислугу років, досить широкий.

Слід враховувати, що як правило, пенсія за вислугу років призначається тільки після припинення професійної діяльності, у зв'язку з якою вона призначена. Необхідно визначити, для яких категорій працівників зроблено виключення — їм надано право на одержання пенсії за вислугу років незалежно від залишення роботи, у зв’язку з якою вона визначена.

Необхідно звернути увагу на правила обчислення безперервного трудового стажу та докази трудового стажу. Відповідно до законодавства тривалість трудового стажу встановлюється по документах про роботу, службу, навчання й іншу суспільно-корисну діяльність, а при їхній відсутності – показаннями свідків. Документи повинні бути оформлені належним чином, мати підпис керівників, печатки й ін. Основним документом для підтвердження трудового стажу є трудова книжка. При її відсутності або неточних записах для доведення трудового стажу можуть прийматися інші документи: довідки, виписки з наказів, відомості на виплату заробітної плати, службові посвідчення, характеристики, профспілкові квитки, послужні і формулярні списки й ін.

Студент повинен знати, які правила застосовуються при відсутності документів про стаж роботи і встановленні його тривалості за показаннями свідків.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. З’ясуйте, чи включається в загальний трудовий стаж виконання роботи за цивільно-правовим договором, підприємницька діяльність?