ТОП 10:

Страхування: поняття, основні учасники, галузі, види та форми.



 

Відносини в сфері страхування регулює Закон України «Про страхування» від 07.03.96 р. №85/96-ВР.

Відповідно до ст.1 Закону страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

 

 
 

 


Страхування – одна з найстаріших категорій суспільних відносин. Історики датують зародження окремих елементів страхування ще за тисячі років до нашої ери. Назва терміну «страхування» пішла від слова «страх». У власників майна, що вступали між собою у виробничі відносини, виникала боязнь (страх) за цілісність, можливість крадіжки або знищення майна у зв’язку із стихійними лихами, пожежами та іншими непередбачуваними обставинами життя.

Вважається, що найбільше розповсюдження в минулому мало взаємне страхування – домовленість між групою осіб про відшкодування у певному співвідношенні втрат друг другу. Так, у Вавилонії (1792 – 1750 рр. до н.е.) учасники торгівельних караванів укладали між собою договори, за якими вони сумісно несли збитки, що виникали на шляху внаслідок крадіжок та пограбувань. Аналогічні договори укладалися в Палестині й Сирії на випадок падежу, крадіжок або пропажі худоби, що належала учасникам каравану.

 

Страхування здійснюється для надання страхового захисту шляхом попередження, зменшення і подолання різноманітних ризиків й відшкодування збитків від настання страхового випадку.

Страховий ризик – це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

До страхових випадків відносять пожежу, вибух, падіння літальних апаратів, повінь, затоплення, бурю, землетрус, крадіжку, помилки під час монтажу, недбалість, необачність, злий намір, коротке замикання тощо. Міжнародною практикою страхування передбачені такі винятки із страхових випадків:

- пошкодження внаслідок військових дій, страйків, дії ядерної енергії;

- пошкодження, завдані з наміром чи в результаті грубої необережності страхувальника;

- збитки, що виникли через недоліки в конструкції, дефекти матеріалу чи помилки при виготовленні;

- несправність машин та пристроїв внаслідок експлуатації монтажного обладнання;

- претензії за неустойками та недоліками наданих послуг.

У страхових відносинах беруть участь два основних учасника: страховик та страхувальник.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з чинним законодавством України, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

Зазвичай страховиками виступають страхові компанії. За формою власності вони можуть бути державними й приватними.

До 2007 року в Україні державною була Національна акціонерна страхова компанія (НАСК) «Оранта». Однак, у 2007 році засновник НАСК «Оранта» - Фонд державного майна України продав інвесторові останній пакет акцій, що перебував у державній власності, й компанія стала приватною.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Сьогодні страхування являє собою досить розгалужену систему відносин. Воно структурується за галузями, формами і видами. Галузева класифікація страхування здійснюється за об’єктами страхування.

Об’єкти страхування – це матеріальні та нематеріальні цінності, здоров’я та працездатність людини, що підлягають страхуванню.

Виділення окремих видів характеризує деталізацію об’єктів страхування. Форми організації страхування вказують на їх правову основу: обов’язкове чи добровільне. Класифікація страхування може бути представлена у такому вигляді (рис. 5.1).

Об’єктом майнового страхування є рухоме та нерухоме майно юридичних і фізичних осіб. Нині в Україні найпоширеніші серед фізичних осіб страхування будівель, домашнього майна, транспортних засобів. Основна форма — добровільне страхування (до 1997 р. страхування приватних житлових будівель здійснювалось в обов’язковій формі). Поступово розширюється майнове страхування у сфері приватного бізнесу.

 

Рисунок 5.1 – Класифікація страхування за галузями, видами та формами

 

 
 

 


Поштовхом до виникнення майнового страхування в Англії вважають Велику Лондонську пожежу 1666 року. Місто майже повністю було зруйноване вогнем, оскільки значну частину будівель становили дерев’яні будинки. Тому у 1680 році в Англії відкривається перша в історії компанія із страхування від вогню.

 

Об’єкти особового страхування — це життя та здоров’я громадян. Особове страхування виконує дві функції: страхову та нагромаджувальну. Страхова функція передбачає відшкодування втрат у разі настання страхової події. Нагромаджувальна полягає в тому, що після закінчення строку дії страхового договору, застрахованому виплачується страхова сума.

У системі соціального страхування об’єктами страхування є працездатність і працевлаштування. Страхування працездатності здійснюється на випадок її постійної чи тимчасової втрати, а страхування працевлаштування — на випадок безробіття. Соціальне страхування має обов’язковий і добровільний характер. Обов’язкове страхування реалізується через загальнодержавні цільові фонди: пенсійний, соціального страхування, страхування на випадок безробіття. Функції страховика тут виконує держава в особі уповноважених органів, страхувальників — роботодавці й працюючі за наймом громадяни, застрахованими є громадяни. Страхові платежі здійснюються у формі внесків до пенсійного фонду, фонду соціального страхування і фонду сприяння зайнятості населення. Страхове відшкодування здійснюється у формі пенсій — при повній чи частковій втраті працездатності; допомог — при тимчасовій втраті працездатності та при безробітті. Добровільне страхування здійснюється через недержавні та відомчі пенсійні фонди і має додатковий характер.

У медичному страхуванні об’єктом страхування є здоров’я громадян. Воно здійснюється на випадок хвороби чи травми як в обов’язковій, так і додатково в добровільній формі через державні та недержавні структури. Страхувальниками можуть бути: держава (з бюджету), підприємства, організації й установи та громадяни (за рахунок власних доходів). Страхове відшкодування здійснюється у формі оплати лікування.

У разі страхування відповідальності об’єктом є зобов’язання застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам. Найпоширеніший вид його — страхування громадянської відповідальності водіїв автотранспортних засобів. Крім того, об’єктом страхування може бути професійна відповідальність для осіб окремих професій, які своїми діями чи неналежним виконанням своїх обов’язків можуть спричинити збитки своїм клієнтам.

Об’єкт страхування ризиків — це недоотриманий прибуток чи збитки при здійсненні певних господарських і фінансових операцій, які є ризикованими. Це ризики, пов’язані з кредитними і заставними операціями, з біржовими угодами, депозитними вкладами юридичних і фізичних осіб, втратами від коливання валютних курсів тощо. Ця галузь страхування особливо важлива в умовах ринкової економіки, пов’язаної з безліччю підприємницьких ризиків.

В Україні існують дві форми страхування: обов’язкове та добровільне.

Добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком (Додаток В).

Перелік видів добровільного страхування визначений в ст. 6 Закону України «Про страхування». Прикладами можуть слугувати:

- страхування життя;

- страхування від нещасних випадків;

- медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);

- страхування здоров’я на випадок хвороби;

- страхування інвестицій;

- страхування фінансових ризиків;

- страхування судових витрат;

- страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;

- страхування майна тощо.

Страховики мають право займатися тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії.

Для здійснення обов’язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок і правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування, розміри страхових сум і максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

В Україні сьогодні здійснюється 39 видів обов’язкового страхування, наприклад:

- страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

- страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб;

- страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам тощо.

Повний перелік видів обов’язкового страхування зафіксований в ст. 7 Закону України «Про страхування».

 

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.234.214.179 (0.007 с.)