ТОП 10:

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ



і^ Які поняття та сутність виробничо-господарської діяльності суб'єктів , підриємницької діяльності в АПК?

Виробничо-господарська діяльність — це діяльність суб'єктів господарювання (товаровиробників) незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на яких вони базуються, по виробництву сільськогосподар­ської продукції, її переробці і реалізації, а також здійс­нення ними інших видів підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Основним видом виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників є виробництво сільськогосподарської продукції. Саме цей вид діяльнос­ті і визначає головним чином їх виробничий профіль і особливості правового статусу.

Виробничо-господарська діяльність сільськогосподар-. ських товаровиробників-підприємців має певну специфі­ку, обумовлену особливостями сільськогосподарського ви­робництва, його залежністю від кліматичних факторів, уча­стю у виробничому процесі живих організмів, а також тим, що основним засобом виробництва є земля.

Сільськогосподарському виробництву притаманна широка внутрішньогосподарська та галузева спеціаліза­ція. Відповідно до чинного законодавства — Законів Укра­їни «Про підприємства в Україні», «Про господарські то­вариства», «Про селянське (фермерське) господарство», «Про сільськогосподарську кооперацію» і інших сільсь­когосподарські товаровиробники самі обирають напрям­ки і профіль, тобто спеціалізацію виробничої діяльності.

Спеціалізацію сільськогосподарського виробництва визначають з урахуванням питомої ваги основної (про-


відної) галузі, на яку випадає до 25 відсотків товарної про­дукції в порівнянні з показниками іншої продукції, ви­роблюваної сільськогосподарськими товаровиробниками.

В АПК розрізняють зернові, овочеві, овочево-молочні, тваринницькі, птахівницькі, заготівельні та інші спеціа­лізації.

Одним із проявів спеціалізації є створення спеціалізо­ваних господарств.

Відомі три типи спеціалізованих господарств:

а) глибокоспеціалізовані господарства з однією основ­ною галуззю, від якої одержують 60-70 відсотків денних надходжень, та з декількома (3-4) додатко­вими галузями. Наприклад, по відгодівлі великої рогатої худоби, виноградарські, птахівницькі та ін.;

б) сільськогосподарські товаровиробники з двома основ­ними галузями, кожна з яких забезпечує не менше ЗО відсотків денних надходжень, та з декількома (3—5) додатковими галузями. Наприклад, овочево-мо­лочні, тваринницько-овочеві тощо;

в) господарства комбінованої спеціалізації з трьома основними галузями, кожна з яких забезпечує не менш 20 відсотків денних надходжень, та з декіль­кома (3—4) додатковими галузями виробництва. Наприклад, тваринницько-зерново-буряківничі, ово-че-молочно-буряківничі тощо. (Мал. 10).

Мал.10.


i^ Яке правове регулювання виробничої господарської діяльності?

Виробничо-господарська діяльність в АПК не може функціонувати належним чином без належного її пра­вового регулювання.

Оскільки аграрне право є комплексною галуззю, то для

неї характерним є те, що в правовому регулюванні аграр­них відносин застосовуються норми цивільного, земельного, екологічного, адміністративного, трудового та інших основ­них галузей права. Норми основних галузей права, що регулюють аграрні відносини, в тому числі і виробничо-господарські, розглядаються як норми з «подвійною про­пискою» . За наявності таких правових норм, які відносять­ся одночасно і до основної, і до комплексної галузі права, і складається одна із особливостей правового регулюван­ня господарських відносин в сільському господарстві.

Правове регулювання господарської діяльності сільсь­когосподарських товаровиробників здійснюється за допо­могою правових норм як загальних, так і спеціальних

законів та під законних актів.

Так, відповідно до Законів України «Про пріоритетність соціального розвитку агропромислового комплексу в на­родному господарстві», «Про підприємства в У країні», «Про господарські товариства», «Про сільськогосподарську ко­операцію», «Про селянське (фермерське) господарство» та інші, сільськогосподарські підприємства самостійно визна­чають напрямки і структуру сільськогосподарської діяль­ності, займатись будь-якою підприємницькою діяльністю,

не забороненою законом.

Спеціальними нормативними актами, такими як За­кони України «Про охорону прав на сорти рослин» // ВВР. — 1993. — № 21. — Ст. 218; «Про карантин рос­лин» // ВВР. — 1993. — № 34. — Ст. 352; «Про племін­не тваринництво» // ВВР. — 1994. — № 2. — Ст. 7; «Про насіння» // ВВР. — 1994. — ;№ 2. — Ст. 7, та іншими нормативними актами визначені спеціальні суб'єкти сіль­ськогосподарської діяльності, їх правомочності та основ­ні вимоги до них.

Виробничо-господарська діяльність товаровиробників

АПК визначається також на рівні урядових та локальних нормативно-правових актів.


Окремими видами діяльності сільськогосподарські то­варовиробники (підприємці) мають право займатись лише при наявності особливого дозволу (ліцензії). Видача ліцен­зії регулюється спеціальним законодавством, наприклад, Законом України від 1 травня 2000 р. «Про ліцензуван­ня певних видів господарської діяльності».

В нормах права, розрахованих на регулювання вироб­ничо-господарської діяльності, знайшов закріплення прин­цип невтручання державних і інших органів в таку діяль­ність сільськогосподарських підприємств. (Мал. 11).

Мал.11.

<^ Як здійснюється планування







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-23; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.226.248.180 (0.006 с.)