Тема 10 суб'єкти аграрного права

(^ Як класифікуються аграрні товаровиробники за правовим статусом?

Сукупність суб'єктивних прав та обов'язків, якими володіють товаровиробники сільського господарства всіх видів і типів, що отримали закріплення в Конституції України, в законах та підзаконних актах, а також локаль­них актах, є їх правовим статусом.

Класифікацію аграрних товаровиробників можна про­водити за різними критеріями: за формою власності, суб'єктним складом, організаційно-правовою формою.

Якщо взяти за основу класифікації форму власності, то всі аграрні товаровиробники поділяються на: приват­ні, колективні, державні та змішані.

Мал. 26.

За організаційно-правовими формами аграрних това­ровиробників можна поділити на: господарські товарис­тва, сільськогосподарські кооперативи, селянські (фер­мерські) господарства. (Мал. 26).

^ Який правовий статус державного сільськогосподарського підприємства?

Державні сільськогосподарські підприємства (виробни­ки сільськогосподарської продукції) характеризуються тим, що вони всі засновуються на державній власності, створюються згідно з рішенням власника майна чи упов­новаженого ним органу.

Державне підприємство може створюватись за згодою власника на базі відокремлення одного або декількох струк­турних підрозділів підприємства.

Правовий статус державного підприємства визначається відповідно до Законів України «Про власність», «Про під­приємства в Україні», «Про підприємництво», а також статутом (положенням), який приймає трудовий колектив і затверджує власник майна. В статуті міститься наймену­вання підприємства, його місце знаходження, предмет і цілі діяльності, органи управління і порядок їх формування, структура підприємства і ін.

Майно передається власником підприємству для вико­ристання останнім на праві повного господарського відан­ня. Відчуження майна може здійснюватись на конкурент­них засадах. Порядок відчуження визначається Фондом державного майна України.

(^ Який порядок реорганізації та ліквідації сільськогосподарських підприємств кооперативного, корпоративного типів та державних підприємств?

Відповідно до чинного законодавства товаровиробни­ки — юридичні особи ліквідуються, в основному, в такому ж порядку як і утворюються. Законодавством визначені способи і порядок припинення діяльності всіх підпри-

ємств. Цей порядок розповсюджується і відносно аграр­них товаровиробників. Діяльність сільськогосподарських підприємств (юридичних осіб) припиняється в результаті реорганізації чи ліквідації. Реорганізація передбачає ви­никнення на основі діючої юридичної особи однієї або більше нових юридичних осіб. У разі реорганізації юри­дичної особи всі її права та обов'язки переходять до пра­вонаступника (правонаступників), тобто здійснюється уні­версальне правонаступництво.

Законодавець передбачив декілька правових засобів реорганізації: злиття, поділ, приєднання, виділ та перетво­рення. При злитті двох або більше юридичних осіб вони припиняють свою діяльність, а замість них створюється нова юридична особа, до якої переходять всі їхні права та обо­в'язки.

При поділі на базі однієї юридичної особи, яка припи­няє свою діяльність, утворюється дві або більше юридичні особи.

. При приєднанні однієї чи декількох юридичних осіб до іншої нова юридична особа не створюється, оскільки всі права та обов'язки юридичних осіб, які приєднуються, переходять до існуючої юридичної особи.

При виділенні юридична особа продовжує своє існуван­ня, але як нова юридична особа, оскільки з неї виділяєть­ся один або більше структурних підрозділів, які створю­ються як нові юридичні особи.

При перетворенні відбувається зміна організаційно-правової форми юридичної особи, яка існувала раніше. Цей спосіб масово застосовується в процесах корпорати-зації і приватизації майна в АПК (Закон України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому ком­плексі» від 10.07.1996 р. // ВВР. — 1996. — № 41. — Ст. 188. При реорганізації на відміну від ліквідації скла­дається роздільний баланс.

Ліквідація — це така форма припинення діяльності юридичної особи, яка не передбачає перехід прав і обов'я­зків у порядку правонаступництва.

Розрізняють добровільний і примусовий порядок лікві­дації юридичної особи (сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, спілки селян, колективного сільськогосподарського підприємства, державного сільськогосподарського підприємства і ін.).

Мал. 27.

Добровільний порядок ліквідації — це такий порядок, коли юридична особа припиняє свою діяльність з ініціа­тиви власника, засновника (засновників), органу, уповно­важеного на створення такої юридичної особи.

Мотиви ініціативи власника можуть бути різноманіт­ними, і закон їх не регулює.

Наприклад, при створенні юридичної особи на певний строк, підставою ліквідації є закінчення цього строку;

якщо вона створювалась для досягнення певної мети, то підставою для ліквідації є досягнення мети; добровільна відмова від земельної ділянки і ін. Підстави припинення діяльності сільськогосподарських юридичних осіб конк­ретизуються в їх статутах, положеннях.

Примусова ліквідація юридичної особи провадиться на підставі рішень судів загальної юрисдикції чи господар­ського суду.

Це такі підстави як: визнання підприємства банкру­том; використання землі не за її цільовим призначенням або способами, що призводять до зниження родючості грун­тів, їх хімічного та радіоактивного забруднення, погіршен­ня екологічної ситуації; несплати податків (земельного податку), а також орендної плати у встановлені строки.

Для ліквідації сільськогосподарської юридичної осо­би створюється ліквідаційна комісія, встановлюються по­рядок та строки ліквідації. Ліквідаційна комісія створю­ється органом, який прийняв рішення про ліквідацію. Якщо ліквідація здійснюється за рішенням суду, то лік­відаційна комісія створюється судом.

Ліквідаційна комісія повідомляє про ліквідацію юри­дичної особи в пресі за місцем знаходження юридичної особи, порядок і строки ліквідації, вживає необхідних за­ходів для стягнення дебіторської заборгованості юридич­ної особи, виявлення її кредиторів та претензій останніх, провадить інвентаризацію і оцінку майна, його реалізацію, розрахунки з кредиторами і членами трудового колекти­ву, складання ліквідаційного балансу і подання його ор­гану, який призначив ліквідаційну комісію, або власнику. (Мал. 27).

Тема 11