Внутрішнього трудового розпорядку в сільськогосподарських підприємствах?

Організація праці в сільському господарстві і інших обслуговуючих його галузях — це комплексний інститут аграрного законодавства. Він включає в себе сукупність основних понять, принципів, правил і норм, які регламен­тують узгоджену і сумісну, роботу окремих осіб і трудо­вих колективів, зайнятих аграрно-господарською і підпри­ємницькою діяльністю.

Основні трудові обов'язки сільськогосподарських тру­дівників закріплені в Кодексі законів України про пра­цю і конкретизовані у Правилах внутрішнього трудового розпорядку конкретних підприємств. В них викладені певні норми, які регулюють внутрішньогбсподарські від­носини, закріплюють правила належної поведінки праців­ників підприємства, їхній правовий статус, регламентують відносини працівників між собою, а також з підприємст­вом в процесі праці. Регламентація організаційно-управ­лінських, майнових, трудових, соціально-побутових та ін­ших відносин визначається внутрішнім трудовим розпо­рядком аграрного підприємства.

Правила внутрішнього трудового розпорядку забезпечу­ють ритм праці (робочі періоди), який повинен відповіда­ти технології сільськогосподарського виробництва, вимо­гам охорони здоров'я працівників, гарантувати їх право на відпочинок. Додержання працівниками сільськогосподар­ських підприємств цих правил — неодмінна умова плано­мірної, узгодженої за часом і цілями роботи усього трудо­вого колективу сільськогосподарського підприємства.

В державних сільськогосподарських підприємствах Правила внутрішнього трудового розпорядку затверджу­ються за поданням власника або уповноваженого ним органа трудовим колективом і профспілковою організа­цією. За основу при їх розробці беруть Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і служ­бовців підприємств, установ і організацій від 30.07.1984 p., а також Галузеві правила внутрішнього трудового розпо­рядку для цих же суб'єктів від 10.01.1985 р.

Правила внутрішнього трудового розпорядку в коопе­ративних та корпоративних сільськогосподарських під­приємствах приймаються загальними зборами членів, ак­ціонерів.

(^ Який правовий статус підрядно-орендних утворень як форми організації праці в сільськогосподарських підприємствах?

В умовах формування ринкових відносин в АПК важ­ливого значення набувають підрядно-орендні формування.

Підряд може мати різноманітні організаційні форми:

ланкову, бригадно-ланкову, бригадну, сімейну, особисту і ін.

При орендному підряді орендодавець передає орендно­му колективу чи окремому орендарю в оренду землю, ви­робничі приміщення, техніку і ін. для виконання ними договірних зобов'язань, а орендар бере на себе зобов'язан­ня виробити і реалізувати орендодавцеві продукцію згідно з умовами договору. В договорі сторони обумовлюють вза­ємні права та обов'язки, предмет договору, ціну продукції та інші умови. У разі неналежного виконання договору орендного підряду сторони можуть розірвати договір.

В сучасних умовах господарювання набуло поширен­ня створення в сільськогосподарських підприємствах вну­трішньогосподарських орендних підрозділів. Ними мо­жуть бути окремі працівники господарства, їх групи або трудові колективи, підрозділів. При цьому вони можуть залишатись у складі господарства, зберігаючи з ним тру­дові відносини. Внутрішньогосподарські колективи само­стійно розробляють і затверджують виробничу програму, чисельність працівників, форми оплати, розпорядок робо­чого дня тощо.

Для впровадження цієї форми трудових відносин і належного контролю за ними на сільськогосподарському підприємстві може створюватись комісія. Трудові відно­сини орендарів з орендодавцем — сільськогосподарським підприємством і в цьому випадку будуються на договір­них засадах.

Рішення про перехід структурного підрозділу сільсь­когосподарського підприємства на внутрішньогосподарсь­кий орендний підряд приймають загальні збори трудово­го колективу, і за їх дорученням керівник укладає відпо­відний договір з адміністрацією підприємства.

Правовою основою діяльності суб'єктів внутрішньогос­подарського орендного підряду є Закон України «Про орен­ду державного майна». Дія цього Закону поширюється на орендні правовідносини їх суб'єктів незалежно від орга­нізаційно-правової форми, якщо інше не передбачено за­конодавством та договором оренди.

й^ Як забезпечується охорона праці працівників сільського господарства?

Право кожного робітника підприємства, незалежно від його організаційно-правової форми та форми власності, на основі якої воно створене, на працю в умовах, які відпові­дають вимогам безпеки і гігієни, є одним із конкретних принципів правового регулювання трудових відносин.

Організація охорони праці в АПК включає комплекс правових, економічних та соціальних заходів щодо дер­жавного регулювання охорони здоров'я працівників АПК. Забезпечення безпечних умов праці покладається на ад­міністрацію підприємств, установ та організацій. Згідно з чинним законодавством. Законами України «Про під-

приємства в Україні», «Про селянське (фермерське) гос­подарство», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про підприємництво» та іншими, підприємство зобов'язане за­безпечити для всіх працівників безпечні умови праці і несе відповідальність за їх порушення, а також за шкоду, запо­діяну здоров'ю працівника.

Законом України «Про охорону праці» від 14.10.1992 p. // ВВР.— 1992.— № 49.— Ст. 688 встанов­лено, що роботодавець зобов'язаний в кожному структур­ному підрозділі підприємства створити безпечні і здорові умови праці згідно з вимогами трудового законодавства. Він повинен створювати і забезпечувати функціонування системи охорони праці, для чого:

—— створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення питань охорони праці;

— впроваджує сучасні і найбільш ефективні техноло­гії та засоби охорони праці по попередженню вироб­ничого травматизму, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови праці;

— забезпечує усунення причин, що призводять до не­щасних випадків та професійних захворювань;

— розробляє і затверджує інструкції, положення, інші локальні нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємств, тощо.

(р В чому полягає відповідальність та які її види застосовуються в аграрному праві?

Під відповідальністю в аграрному праві слід розуміти негативні наслідки для особи, яка вчинила правопорушен­ня. Заходи примусу залежать від характеру правопору­шення, ступеня його суспільної небезпечності, характери­стики суб'єкта цього правопорушення, кола його прав і обов'язків.

В аграрному праві розрізняють два види відповідаль­ності: дисциплінарну і матеріальну.

За порушення трудової дисципліни заходи дисциплі­нарної відповідальності передбачені в КЗпПУ, статутах та Правилах внутрішнього трудового розпорядку підпри­ємств АПК незалежно від їх організаційно-правової фор­ми та форми власності, на основі якої вони створені. Може

бути застосований тільки один з таких заходів дисциплі­нарної відповідальності: •

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами, положеннями, правилами про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників сільського господарства й інші дисциплінарні стягнення.

За шкоду, заподіяну аграрному підприємству, установі, організації внаслідок порушення сільськогосподарськими працівниками покладених на них трудових обов'язків, останні несуть матеріальну відповідальність. (Мал. 16).

Мал. 16;

(^ Який порядок застосування та зняття стягнень з працівників сільськогосподарських підприємств?

Дисциплінарна відповідальність застосовується у випад­ках вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Відповідно до ст. 147¹ КЗпПУ дисциплінарні стягнен­ня застосовуються органом, якому надано право прийнят­тя на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду). Працівники, які обіймають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

При притягненні сільськогосподарських працівників до дисциплінарної відповідальності повинні враховуватись небезпечність проступку, обставини при яких він скоєний, особа порушника, його трудова діяльність і відношення до праці.

До застосування дисциплінарного стягнення від пору­шника повинні бути одержані письмові пояснення.

Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу відсутності працівника на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або пе­ребуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше 6 місяців з дня вчинен­ня проступку.

За кожне порушення трудової дисципліни до сільсь-. негосподарського працівника може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, яке оголошується в нака­зі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до статуту і Правил внутрішнього трудово­го розпорядку члени кооперативних сільськогосподарсь­ких підприємств можуть притягатись до дисциплінарної відповідальності правлінням або загальними зборами (збо­рами уповноважених).

При виявленні правопорушення, скоєного працівником сільськогосподарського підприємства (кооперативу, іншого колективного підприємства), збори бригади (ферми) або рада виробничого підрозділу розглядають та обговорюють усі випадки порушення окремими членами трудової дис­ципліни і вносять до правління підприємств свої пропо­зиції про притягнення порушника до відповідальності.

Застосування до членів кооперативних, корпоративних та державних сільськогосподарських підприємств заходів дисциплінарного стягнення не звільняє їх від матеріаль­ної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству.

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінар­ного стягнення працівника сільськогосподарського підпри-

ємства не буде піддано новому дисциплінарному стягнен­ню, він вважається таким, що не мав дисциплінарного стя­гнення.

Якщо працівник не допустив нового порушення тру­дової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути знято до закінчення одного року.

На голову правління, голову ревізійної комісії, членів правління і членів ревізійної комісії дисциплінарні стяг­нення накладаються загальними зборами (зборами упов­новажених), а на головних (старших) спеціалістів — за­гальними зборами, зборами уповноважених або правлін­ням сільськогосподарського підприємства.

(^^> Які види матеріальної