Відповідальності працівників сільського господарства передбачені законодавством за шкоду, заподіяну ними підприємству, організації при виконанні трудових обов'язків. »

Матеріальна відповідальність працівників сільського господарства за шкоду, заподіяну підприємству, організа­ції при виконанні ними трудових обов'язків, є самостій­ним видом юридичної відповідальності, яка регулюється нормами трудового законодавства та локальними норма­тивним актами сільськогосподарських підприємств.

'КЗпПУ та статути кооперативних організацій перед­бачають, що матеріальна відповідальність за шкоду, запо­діяну працівником підприємству, застосовується при наяв­ності в цьому його вини і тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбаченому законодавством і за умови, коли така шкода заподіяна протиправними і винними діями працівника.

За зазначених умов і підстав матеріальна відповідаль­ність може бути покладена на працівника незалежно від притягнення його до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Матеріальна відповідальність, як правило, обмежуєть­ся середнім місячним заробітком працівника і не повинна перевищувати розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Працівник не відповідає за шкоду, яка відноситься до нормального виробничо-господарського ризику, або в умо­вах крайньої необхідності.

За чинним законодавством України про працю, локаль­ними нормативними актами конкретних аграрних під­приємців (статутами, правилами внутрішнього трудового розпорядку) працівники сільського господарства, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого серед­нього місячного заробітку (обмежена відповідальність).

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Повна відповідальність працівників сільськогосподар­ських кооперативних та державних підприємств настає у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємст­ву у випадках, коли шкоду заподіяно:

1) навмисно;

2) працівником, який був у нетверезому стані;

3) діями працівника, які мають ознаки діянь, переслі­дуваних у кримінальному порядку;

4) при виконанні трудових обов'язків шкода відшко­довується у повному розмірі також у випадках, коли відповідно до законодавства на працівника покла­дено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, а також при наявності пись­мового договору про таку відповідальність, коли майно чи інші цінності було передано працівникові під звіт за разовою довіренністю.

Мал.17.

При спільному виконанні працівниками окремих ви­дів робіт, пов'язаних із зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням або із застосуванням у процесі виробницт-

ва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежува­ти матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідаль-і ність, може запроваджуватись колективна (бригадна) від-

і повідальність.

| Письмовий договір про колективну матеріальну відпо­відальність укладається між сільськогосподарським під­приємством і всіма членами колективу. (Мал. 17).

^ В якому порядку відшкодовуються збитки, що сталися внаслідок загибелі або розкрадання худоби та птиці?

Працівники кооперативних, корпоративних та держав­них сільськогосподарських підприємств, винні в загибелі, нестачі або розкраданні худоби, інших тварин та птиці, несуть відповідальність згідно з нормами чинного зако­нодавства та нормами локального законодавства (Стату­тами та Положеннями підприємств).

У разі виявлення факту загибелі, нестачі чи кражі ху­доби, птиці або інших тварин спеціальною комісією, ство­реною правлінням сільськогосподарського підприємства, складається про це акт, який є підставою для притягнен­ня винних осіб до матеріальної відповідальності.

Відшкодування збитків, причиною яких є розкрадання, нестача або загибель худоби та птиці, регулюється Поста­новою Кабінету Міністрів України «Про порядок визначен­ня розмірів збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псу­вання) матеріальних цінностей» від 22 січня 1996 р. // ЗП. — 1996. — № 6. — Ст. 192.

Сума збитків в зв'язку з протиправними діями осіб, винних в розкраданні, нестачі чи загибелі тварин, визнача­ється за закупівельними цінами, що складалися на момент відшкодування збитків, із застосуванням коефіцієнта 1,5, відповідно до вказівок Міністерства економіки України «Про порядок оцінки шкоди від розкрадання, нестачі, зни­щення та псування матеріальних цінностей» від ЗО квіт­ня 1992 р.

Правління кооперативних утворень та адміністрація державних підприємств можуть дозволити особам, винним

у загибелі коней, кіз, свиней, овець, великої рогатої худо­би, відшкодувати збитки здачею підприємству рівноцін­них тварин.

З метою належного і правильного застосування зако­нодавства, яке регулює відносини по відшкодуванню зби­тків, пов'язаних з розкраданням, нестачею худоби, птиці та інших тварин, Верховний Суд України прийняв 29 гру­дня 1992 року Постанову «Про судову практику в спра­вах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками».

У відповідності з цим роз'ясненням суди повинні при розгляді справ цієї категорії з'ясовувати обставини, від яких залежить вирішення питань про розмір заподіяної шкоди, а також встановлювати осіб, які у цьому винні. Суди повинні також встановлювати умови та причини, які при­звели до вчинення неправомірних дій працівниками, з вини яких, заподіяна шкода підприємству, з'ясовувати, чи вхо­дили до функцій працівника обов'язки, неналежне вико­нання яких призвело до заподіяння шкоди, в чому поляга­ла його вина, чи було створено умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і роботу з ними, яким є матеріальний стан працівника та інші обставини.

Ця постанова є обов'язковою для судових органів при розгляді справ відносно підприємств, установ і організа­цій усіх організаційно-правовлх форм і власності і, в пер­шу чергу, щодо суб'єктів АПК.

Тема 7