ТОП 10:

Виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств?



Законами України «Про сільськогосподарську коопера­цію», «Про селянське (фермерське) господарство» визнача­ється, що селянські (фермерські) господарства і коопера-


тиви самостійно визначають основні напрямки господар­ської діяльності, здійснюють їх планування і реалізацію.

А відповідно до Закону України «Про господарські то­вариства», товариства можуть займатись будь-якою під­приємницькою діяльністю, яка не суперечить законодав­ству України.

Отже сільськогосподарські підприємці в основному самостійно планують свою діяльність.

Перехід від командно-адміністративної системи, при якій сільськогосподарським товаровиробникам детально планувались державою кількість, види та інші показни­ки виробництва сільськогосподарської продукції та сиро­вини, до ринкової означає відмову від директивного пла­нування, від плану-закону, яким він був раніше, і застосу­вання індикативного планування.

Індикативне, планування — це система необов'язкових для сільськогосподарських товаровиробників-підприємців рекомендацій, а також скоординованих і взаємопов'яза­них засобів побічного (непрямого) впливу на них через розробку комплексних цільових та інших програм.

Індикативне планування було введене відповідно до концепції переходу України до ринкової економіки, схва­леної, в основному, Верховною Радою України 1 листопа­да 1990 року.

Проте, це не значить, що планування сільськогосподар­ської діяльності державними органами зовсім втратило своє значення.

Своєму впливу на виробничо-господарську діяльність сільськогосподарських підприємств держава надає силу правового акту. Застосовуються планові акти, цільові про­грами, квоти, ліцензії і т. ін.

Планові та інші акти приймаються з метою забезпечен­ня державних потреб і державної безпеки в сільськогоспо­дарській продукції, сировині та продовольстві. Наприклад, Указ Президента України № 62/96 від 18.01.1996 р. «Про задоволення державних і регіональних потреб у сільсько­господарській продукції». Потреби держави у сільського­сподарській продукції забезпечуються за допомогою та­ких правових важелів як замовлення і контракт, які та­кож є засобами планування сільськогосподарського виро­бництва

Державне замовлення'— це передбачений у відповід­ному нормативному акті обсяг сільськогосподарської про-



нормами цивільного, господарського, адміністративного і фінансового права.

Для цих відносин характерним е те, що вони регулю­ються як загальним законодавством, так і спеціальним.

Закони України «Про господарські товариства», «Про підприємства в Україні», «Про селянське (фермерське) господарство», «Про сільськогосподарську кооперацію» регулюють відносини з кредитування, формування джерел фінансових ресурсів тощо.

Спеціальним законодавством: Законом України «Про банки і банківську діяльність», Указом Президента Укра­їни «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.1995 p. // Урядовий кур'єр від 18.03.1995 p.. Інструкцією «Про без­готівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженою Постановою НБУ № 204 від 2.08.1996 p., Законом України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 p. // ВВР. — 1999. — №29. — Ст.238 та ін. Досить детально розроблені і врегульовані питання ве­дення касових операцій, відкриття розрахунків, порядок кредитування сільськогосподарських товаровиробників тощо. (Мал. 12).

(^ Які форми розрахунків застосовуються сільськогосподарськими товаровиробниками за їх зобов'язаннями?

Чинним законодавством визначені порядок і форми розрахунків сільськогосподарських товаровиробників за своїми зобов'язаннями. Розрахунки між юридичними особами, а також за участю громадян не зв'язані з підпри­ємницькою діяльністю, здійснюються, в основному, в без­готівкових формах.

Загальні принципи та форми безготівкових розрахун­ків, а також стандарти документів і документообороту визначені Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою постановою Правління Національного банку від 29.03.2001 р.

Вона передбачає здійснення безготівкових розрахунків за такими формами розрахункових документів: меморіаль-


ними ордерами, платіжними дорученнями, платіжними вимогами — дорученнями, платіжними вимогами, чеками, акредитивами.

Меморіальний ордер — міжбанківський розрахунковий документ, який у випадках, передбачених зазначеною Ін­струкцією, складається банком під час здійснення розра­хунків для документального оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника, операцій з виконан­ня письмового доручення платника або розпорядження стягувача щодо списання коштів з рахунку платника.

Платіжне доручення є письмово оформленим доручен­ням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.

Платіжна вимого-доручення — це комбінований роз­рахунковий документ, який складається з двох частин:

верхньої — вимоги постачальника (одержувача коштів) до покупця (платника) сплатити вартість переданої за договором сільськогосподарської продукції (сировини) і нижньої — доручення платника своєму банку перераху­вати з його рахунку суму, яка проставлена в рядку «сума до сплати».

Вимога — доручення заповнюється одержувачем ко­штів і надсилається безпосередньо платнику. При згоді платник заповнює нижню частину цього документа і здає його в банк, що його обслуговує.

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що мі­стить письмову вимогу одержувача коштів про перераху­вання певної суми коштів з рахунку платника на раху­нок одержувача.

Розрахунковий чек — це документ, що містить пись­мове розпорядження власника рахунку (чекодавця) уста­нові банку (банку-емітенту), який веде його рахунок, спла­тити отримувачу коштів (чекодержателю) зазначену в чекі суму.

Розрахункові чеки брошуруються в чековій книжці по 10, 20 та 25 аркушів.

Строк дії чекової книжки — один рік, розрахункового чека, який видається фізичній особі, — три місяці.

Реквізити чека: номер рахунку чекодавця, ідентифіка­ційний номер, назва банку-емітента, його номер, назва че­кодержателя, номер його рахунку та ідентифікаційний код, назва банку чекодержателя та його номер, сума чека, но­мер чека, загальна сума реєстру.


Акредитиви — це кошти платника, депоновані банком на окремому рахунку або гарантовані ним за рахунок банківського кредиту, призначені для платежу за переда­ну продукцію, виконані роботи чи послуги.

При такій формі поставка, передача продукції передує оплаті.

Можуть бути такі види акредитивів: покритий — при якому для здійснення платежів зазделегідь бронюються кошти платника, непокритий — оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, га­рантується .банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Відзивний акредитив — який може бути змінений або анульований без згоди бенефіціара, безвідзивний — який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара.

Примусове стягнення та безакцепне списання коштів здійснюються тільки за виконавчими документами, рішен­нями державних податкових органів, якщо відповіддю на претензію визнана претензійна сума. (Мал. 13).

Мал.13.

^ Які вимоги ставляться до якості сільськогосподарської продукції та яка її правова регламентація?

Якість сільськогосподарської продукції — це сукуп­ність споживчих властивостей продукції, сировини, що задовольняють певні потреби населення та народного го­сподарства відповідно до їх призначення.


Здійснюючи свою виробничу діяльність сільськогоспо­дарські підприємства повинні постійно піклуватись про забезпечення належної якості своєї продукції, що регла­ментується спеціальним законодавством.

Закон України від 7 травня 2001 року «Про стандар­тизацію», а також Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», прийнятий ВВР України 23.12.1997 р. // ВВР. — 1998.— № 19.— Ст. 98 встановлюють правові засади забезпечення якості і безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини для здоров'я населення, регулюють відносини між органами виконавчої влади і виробниками, продавцями (постачаль­никами) і споживачами під час виробництва, закупівлі, збе­рігання, транспортування, споживання і утилізації харчо­вих продуктів і сировини.

На рівні законодавчих актів та нормативно-технічних документів встановлено конкретні і жорсткі правила щодо недопустимості забруднення сільськогосподарської про­дукції радіонуклідами та іншими хімікатами.

Відповідно до Закону України «Про пестициди і агро-хімікати» від 2.03.1995 р. // ВВР. — 1995. — № 14. — Ст. 91 сільськогосподарська сировина і харчові продукти рослинного^ і тваринного походження при виробництві, зберіганні й транспортуванні яких використовуються пе­стициди і агрохімікати, мусять відповідати санітарно-гі-пєшчним вимогам, що має бути підтверджено сертифіка­том відповідності.

В забезпеченні якості сільськогосподарської продукції і сировини важливе місце належить сертифікації. Поря­док і правила сертифікації встановлюються Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сер­тифікації.

Сертифікація — це діяльність по підтвердженню від­повідності сільськогосподарської продукції встановленим вимогам.

Одне з чільних місць у системі правового забезпечення якості сільськогосподарської продукції та безпеки спожи­вачів посідає інститут відповідальності (цивільно-правової, адміністративної і, як крайня міра, кримінальної).

Законом України «Про захист прав споживачів» від 5.12.1991 р. //.ВВР. — 1991. — № ЗО. — Ст. 379 встано­влено майнову відповідальність за шкоду, заподіяну насе­ленню товарами, в тому числі продукцією сільського го­сподарства, неналежної якості.


Декретом Кабінету Міністрів України «Про держав­ний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 8.04.1993 p. // ВВР. — 1993. — № 23. — Ст. 247 також передбачено від­повідальність за порушення стандартів, норм і правил, в тому числі і відносно сільськогосподарської продукції.

і^ Які права та обов'язки мають сільськогосподарські підприємства щодо організації виробництва в основних галузях сільського і господарства ?

Основними галузями сільськогосподарського виробни­цтва є рослинництво і тваринництво, кожна з яких, в свою чергу, підрозділяється на низку підгалузей — овочівниц­тво, зерноводство, птахівництво, свиноводство, звіроводст-во тощо.

Аграрним законодавством встановлюються права і обов'язки сільськогосподарських підприємств по інтенси­фікації рослинництва і тваринництва, а також їх підга­лузей.

Основними важелями підвищення ефективності сільсь­когосподарського виробництва є науково-технічний прогрес, прискорення впровадження досягнень науки і техніки в сільське господарство з тим, щоб забезпечити, як це перед­бачено програмними документами, насичення ринку про­довольством і сільськогосподарською сировиною.

В нормативних актах, наприклад, Указі Президента «Про основні напрямки розвитку агропромислового ком­плексу України» від 25.05.1998 р.// Урядовий кур'єр від 5.05.1998 р. визначались основні напрямки приско­рення науково-технічного прогресу в агропромисловому комплексі.

Законами України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.1993 р. // ВВР. — 1993. — № 21 — Ст. 218, «Про карантин рослин» від 30.06.1993 р. // ВВР. — 1993. — № 34. — Ст. 352 та «Про насіння» від 15.12.1993 р. // ВВР. — 1994. — № 2. — Ст.5 передбачені заходи по роз­витку галузі рослинництва, по стимулюванню селекцій­ної справи та впровадженню в сільськогосподарське ви­робництво нових сортів і гібридів та ін.


В тваринництві пріоритетними напрямками визначе­ні розвиток виробництва за рахунок поглибшення спеці­алізації, переводу галузей тваринництва на інтенсивний шлях розвитку, використання прогресивних методів селек­ційно-племінної роботи і ін. Ці та інші заходи передбаче­ні, зокрема, Законом України «Про племінне тваринниц­тво» від 15.12.1993 р. // ВВР. — 1994. — № 2. — Ст.7.

В Законі України «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 р. // ВВР. — 1992. — № 36. — Ст. 531, а та­кож в Постанові Кабінету Міністрів України «Питання Державного департаменту ветеринарної медицини» від 17.11.1997 р. // Офіційний вісник України. — 1997. — № 47 визначені основні завдання в цій сфері відносин, правові основи організації державної ветеринарної слу­жби, державного ветеринарного нагляду, захисту населен­ня від хвороб.

^ Як здійснюється правова







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-23; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 23.21.4.239 (0.011 с.)