Тема 5 аграрні правовідносини

гі> Що слід розуміти під аграрними правовідносинами?

Аграрні правовідносини становлять собою врегульова­ні аграрним правом та іншими суміжними з ним галу­зями права в комплексі суспільні відносини, які виника­ють в аграрному секторі між автономними і рівноправ­ними суб'єктами, наділеними суб'єктивними правами і обо­в'язками.

Якщо норми аграрного права, що регулюють суспільні відносини, звернені до широкого кола суб'єктів аграрних відносин, то кожне правовідношення носить конкретний характер, тому що виникає між чітко визнаними суб'єк­тами — учасниками цього правовідношення. У зв'язку з цим норми аграрного права в кожному правовідношенні, що виникло, отримують свою безпосередню реалізацію.

Аграрні правовідносини, крім загальних ознак, власти­вих будь-яким видам правовідносин, мають ряд особливо­стей. Перш за все, це відносини, пов'язані з оборотом зем­лі і виробництвом, переробкою та реалізацією сільськогос­подарської продукції, а також відносини, що складаються в процесі виробництва сільськогосподарської продукції.

^ 3 яких елементів складаються аграрні правовідносини?

Кожне аграрне правовідношення передбачає наявність низки необхідних елементів, без яких не може існувати. Воно складається між його певними учасниками — суб'єк­тами стосовно об'єкта цього правовідношення.

Суб'єктами аграрних правовідносин аби їх учасника­ми є фізичні і юридичні особи, які наділені правами та обов'язками в сфері виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.

В результаті здійснення аграрної та земельної реформ, закріплення права приватної власності на землю настали корінні зміни, в складі сільськогосподарських підприємств і організацій з'явились нові суб'єкти аграрних правовід­носин — селянські (фермерські) господарства, сільськогос­подарські кооперативи, орендні підприємства, приватні та приватно-орендні підприємства та ін.

Суб'єктами аграрних відносин є не тільки юридичні особи, а й громадяни — фізичні особи, які займаються підприємництвом, особистим підсобним господарством, садівництвом, овочівництвом, тваринництвом.

Аграрні правовідносини відрізняються не тільки сво­їм особистим складом учасників суб'єктів, але й специ­фічними об'єктами, найважливішим з яких е земля з її неповторними властивостями і якостями.

Вона — головний засіб виробництва сільськогосподар­ської продукції і простірний базис всякої діяльності, а також місце мешкання жителів села. Об'єктами аграрних правовідносин є і інші природні ресурси — ліси, води, за-гальнорозповсюджені корисні копалини.

Значну роль серед об'єктів аграрних правовідносин відіграють живі організми — тварини, які використову­ються в сільськогосподарському виробництві.

Аграрними правовідносинами є також суспільні відно­сини, які складають предмет аграрного права, що функці­онують в процесі аграрного правозастосування. До них відносяться майнові, земельні, управлінські, трудові, фінан­сово-кредитні, господарсько-договірні, соціально-побутові та'інші відносини, що випливають із мети, предмета діяль­ності та функцій суб'єктів аграрного підприємництва.

^ Який зміст аграрних правовідносин?

Змістом будь-яких правовідносин, в тому числі і аграр­них, є суб'єктивні права і обов'язки учасників цих відно­син.

Суб'єктивне право — це можливість учасника аграр­ного правовідношення поводити себе певним чином у взаємостосунках з іншими учасниками цих відносин. Суб'єкт правовідносин наділений суб'єктивним правом не тільки здійснювати дозволені законом дії, але й вима­гати від зобов'язаної особи виконати певні дії. Отже су-

б'єктивному праву одного суб'єкта кореспондує суб'єктив­ний обов'язок іншого суб'єкта.

Суб'єктивний обов'язок — це міра належної поведін­ки зобов'язаного учасника правовідношення. Він може полягати як в активних діях — виконанні тієї чи іншої роботи, передачі речі і т.. ін., так і в пасивних, коли зобо­в'язана сторона повинна утриматись від здійснення тих чи інших дій.

Основні права та обов'язки суб'єктів сільськогосподар­ських відносин визначаються цілями та завданнями аг­рарного виробництва.

В наш час метою аграрного товаровиробництва є вивід аграної економіки із кризового стану, підвищення еконо­мічної ефективності агропромислового виробництва, забез­печення соціального розвитку села.

Основними напрямками цієї діяльності слід визнати продовження здійснення аграрної і земельної реформ, збереження і постійне підвищення ресурсного потенціа­лу в сільському господарстві в сфері виробництва і пере­робки, підвищення родючості землі, розвитку племінного тваринництва і насінництва і ін.

^ Як класифікуються аграрні правовідносини?

В залежності від сфери, в якій виникають ті чи інші правовідносини, вони можуть бути поділені на дві групи:

внутрішньогосподарські і зовнішньогосподарські. Відріз­няються ці правовідносини за своїм змістом, характером нормативних актів, що їх регулюють, і методами регулю­вання.

Внутрішні правовідносини складаються у середині пос-| подарюючих утворень аграрного виробництва, а тому регу-| люються їх локальними нормативно-правовими актами. '; Це майнові, земельні, трудові, управлінські, які пов'язані і з використанням засобів праці, організацією виробницт­ва, оплатою праці, зберіганням продуктів, їх транспорту­ванням тощо.

Легалізаційні правовідносини — правовідносини щодо визначення статусу суб'єктів агробізнесу різних органі­заційно-правових форм. •

Зовнішньогосподарські відносини сільськогосподарсь­ких формувань, як правило, складаються між товаровироб­никами. Регулюються вони головним чином норматив­ними актами, прийнятими компетентними органами дер­жавної влади.

Внутрішні правовідносини можуть бути підрозділені на відносини в сфері тваринництва, рослинництва, овочівни­цтва, рибоводства, звіроводства та ін. Вони можуть бути також класифіковані як трудові, земельні, майнові, фінан­сові та інші відносини.

Зовнішньогосподарські відносини можуть бути підроз­ділені на договірні і бездоговірні (деліктні), податкові, комерційні, технологічні. (Мал. 14).

Мал. 14.

(^ На яких підставах виникають, змінюються та припиняються внутрішні і зовнішні правовідносини?

Аграрні правовідносини виникають, змінюються і при­пиняються лише з настанням певних життєвих обставин, що враховуються законодавством. Такі обставини нази­ваються юридичними фактами.

Юридичні факти — це певні життєві обставини, з яки­ми закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення аг­рарних прав чи обов'язків.

44.

Ст. 4 ЦК України містить перелік юридичних фактів, які є підставою виникнення, зміни чи припинення право­відносин, в тому числі аграрних,

Всі юридичні факти можна підрозділити на дві основні групи: дії і події. Дії — це життєві обставини, які є наслід­ками вольової, свідомої поведінки людей. Вони можуть носити як активний, так і пасивний характер. Події — це обставини, настання яких не залежить від волі людей.

Юридичними фактами є лише такі дії та події, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення аграр­них правовідносин.

Дії підрозділяються на правомірні, які відповідають вимогам законодавства, і неправомірні, які здійснюють суб'єкти з порушенням законодавства.

Обставинами, які спричиняють виникнення, зміну чи припинення аграрних правовідносин, є й адміністративні акти — владні розпорядження уповноважених органів, обов'язкові для відповідних суб'єктів.

В деяких випадках для виникнення, зміни чи припи­нення аграрних правовідносин необхідна наявність не одного, а декількох юридичних фактів в сукупності — це комплексний юридичний факт. (Мал. 15).

Мал. 15.

Тема 6