Правовий статус сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю.

 

Наслідком результатів аграрної реформи в Україні є створення значної кількості сільськогосподарських підприємств із правовим статусом товариства з обмеженою відповідальністю.

Сільськогосподарські товариства з обмеженою відповідальністю є суб'єктами господарювання, які здійснюють виробництво, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції, виконання робіт і надання послуг, статутний фонд яких поділений на частки, утворені шляхом об'єднання майнових і земельних внесків громадян, які не відповідають за зобов'язаннями товариства й несуть ризик збитків, пов'язаних з його діяльністю в межах вартості своїх вкладів. Товариство відповідає за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.

Установчим документом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Він повинен містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію його органів та порядок прийняття ними рішень, зокрема перелік питань, вирішення яких потребує одностайності або кваліфікованої більшості голосів, розмір часток кожного з учасників, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, інші відомості, передбачені ст. 57 ГК. Статутом може бути встановлений порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.

До складу майна сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю належать: внески учасників, що утворюють його статутний капітал; продукція, вироблена товариством внаслідок господарської діяльності; одержані доходи, а також інше майно, придбане ними на інших підставах. Внеском визнаються: будівлі, споруди, інші матеріальні цінності, цінні папери, права власності або користування землею, водами й іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, устаткуванням, а також інші майнові права, грошові кошти.

Учасники сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю не вільні розпоряджатися своїм внеском (земельним або майновим паєм). Вони мають право продати або іншим чином уступити його одному або кільком учасникам товариства. Відчуження внеску третім особам дозволяється, але може бути й заборонене статутом конкретного товариства. Проте навіть у разі можливості відчуження внеску третім особам за учасниками товариства зберігається переважне право купівлі внеску, що відчужується.

Учасник товариства має право вийти з нього незалежно від згоди інших його учасників. При цьому йому виплачується вартість частини майна, відповідно до його частки в статутному капіталі товариства. У зв'язку із специфікою сільськогосподарського виробництва й регулювання трудових відносин у цій галузі час виходу та інші умови вибуття із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю можуть бути додатково враховані в статуті товариства.

 

4. Правове становище агроторгових домів.

Найвагомішим зі сукупності нормативно-правових актів щодо розгляду правового становища агроторгового дому можна вважати Типове положення про міжрегіональний та районний агроторговий дім, затверджене наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 18 березня 1996 року N 85/17.

Агроторговий дім – це спеціальний суб'єкт господарювання, що організовується переважно в організаційно-правовій формі господарського товариства, діяльність якого спрямована на надання послуг зі створення належних умов для обігу сільгоспродукції, координації взаємодії сільгоспвиробників з аграрними біржами, іншими суб'єктами аграрного ринку, а також проведення торговельно-посередницької, організаційно-виробничої, інформаційно-координаційної, аналітико-консультативної, організаційно-виробничої та іншої діяльності у сфері обігу сільськогосподарської продукції.

Основними завданнями АТД є:

- організація аграрних ринків у зоні дії агроторгових домів та забезпечення їх взаємодії з міжрегіональними ринками сільськогосподарської продукції;

- координація дій товаровиробників регіону (району) з накопичення та реалізації сільськогосподарської продукції через систему аграрних бірж України, формування лотів сільськогосподарської продукції і переробки, що виставляються на торги;

- сприяння товаровиробникам в одержанні максимальних прибутків від реалізації сільськогосподарської продукції, сировини та продукції їх переробки;

- вивчення та аналіз ринкової ситуації з широкого переліку товарних груп, які можуть бути продані або куплені сільськогосподарськими, переробними, агросервісними, торговельними та іншими підприємствами на внутрішньому та зовнішньому ринках;

- узгодження цін та інших умов, забезпечення організації заготівлі, зберігання та відвантаження продукції покупцям;

- забезпечення розрахунків з постачальниками агроторгового дому з урахуванням інтересів товаровиробників і споживачів сільськогосподарської продукції та постачальників матеріальних ресурсів для села;

- організація та контроль за місцевими товарообмінними операціями на компенсаційній основі з дотриманням паритету цін на продукцію сільського господарства і промисловості;

- надання підприємствам агентських послуг щодо реалізації або придбання товарів і послуг на внутрішньому та зовнішньому ринках;

- вивчення стану організації виробництва агропромислової продукції в зоні дії агроторгового дому, підготовка пропозицій щодо кооперації, інтеграції виробництва та реалізації;

- вивчення стану фінансово-кредитного обслуговування підприємства та розроблення пропозицій щодо його поліпшення;

- зниження витрат на маркетинг, рекламу та збут продукції на підприємствах району тощо.

Засновниками акціонерного АТД можуть бути: сільськогосподарські виробники, переробні підприємства, бази зберігання продукції, агротехсервісні підприємства, банківські та страхові установи, інші юридичні та фізичні особи. Це негативно вплинуло на процес створення АТД, оскільки нерідко вони створювалися без участі сільськогосподарських виробників, що, у свою чергу, не давало можливості виконувати одне з найголовніших їх завдань - залучення сільськогосподарських виробників до великомасштабних ділових операцій та отримання корисних навичок у реалізації сільськогосподарських товарів.

Не дивлячись на те, що АТД у переважній більшості створюються у формі господарських товариств, з метою підвищення їх функціональності та ефективності, державою зроблено кілька кроків на шляху до зміни напряму розвитку АТД, а саме їх організаційно-правової форми:

1. наказ Міністерства аграрної політики України від 31 серпня 2000 р. № 168 "Про розвиток сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів", де в п. 1.3 зазначалося, що у процесі створення або реорганізації торгових домів повинна розглядатися можливість їх функціонування на кооперативних засадах, а саме у формі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу. Важливим кроком щодо діяльності АТД була й пропозиція про необхідність закріплення ознаки неприбутковості за обслуговуючими кооперативами і відповідно за АТД.

2. Програма розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на 2003-2004 рр., де серед основних завдань програми йшлося про активізацію розвитку на кооперативних засадах елементів інфраструктури аграрного ринку – агроторгових домів, заготівельних пунктів, оптових продовольчих та плодоовочевих ринків тощо та необхідність прийняття примірного статуту сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу - агроторгового дому.

3. наказ Міністерства аграрної політики України від 20 квітня 2005 р. № 163 „Про підвищення ефективності функціонування агроторгових домів", у якому затверджується Перелік рекомендованих заходів щодо підвищення ефективності функціонування агроторгових домів, зокрема, активізувати роботу з формування мережі агроторгових домів - сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів за статусом, посилити роз'яснювальну роботу щодо переваг їх функціонування в ефективному обслуговуванні сільсько-господарських товаровиробників, чинному правовому та податковому полі, надавати їм організаційну, консультативну, методичну та фінансову допомогу на першому етапі створення з боку Мінагрополітики.

Таким чином, досі ще чітко не сформульоване правове становище АТД, зокрема його найбільш доцільна та ефективна організаційно-правова форма.