Психологічна корекція негативних станів жінок, Які пережили психологічне насильство в сім’ї

Психологічне насильство над жінкою – це контроль над жінкою або її ізоляція, а також її приниження. Виражається воно в постійній критиці, образі, приниженні, а також у вербальних образах; шантажі; актах насильства по відношенню до дітей або інших осіб для встановлення контролю над партнером; погрози насильства по відношенню до себе, до жертви або до інших особіб; залякуванні насильства по відношенню до домашніх тварин або руйнуванні предметів власності; переслідуванні; контролі над діяльністю жертви; контролі над колом спілкування жертви; контролі над доступом жертви до різних ресурсів (отриманню соціальної та медичної допомоги, медикаментів, автотранспорту, спілкуванню з друзями, отриманню освіти, роботи тощо); емоційному насильстві; примусі жертви до виконання принижуючих її дій; контролі над розпорядком дня жертви і т.п.

Психологічне насильство є найбільш поширеним і присутнє практично у всіх випадках сімейного насильства над жінками. Воно може проявлятися у наступних формах: приниженні, залякуванні, вихованні низької самооцінки, використанні образливих прізвиськ, закидів у психічній неповноцінності, демонстрації розумової переваги, ігноруванні почуттів, переконань, віросповідань, національної чи расової приналежності, маніпуляції, контролі кореспонденції, зустрічей, розмов. Психологічне насильство проявляється у постійній критиці, образах щодо зовнішності, криках, непристойних висловлюваннях, погрозах, ізолюванні [1].

Насильник, який постійно ображає жертву, ставить під сумнів її фізичні та інтелектуальні здібності, контролює її вчинки, поступово досягає своєї мети - повної залежності й самознищення жінки як особистості [4].

До психологічного насильства відносять відсутність у родині доброзичливої, здорової атмосфери, психологічну зневагу, психологічне жорстоке поводження (приниження, знущання висміювання), ігнорування суб'єктних характеристик (волі, достоїнства, прав і т.п.), а також дії, що призводять до різних деформацій і порушень психічного (поведінкового, інтелектуального, емоційного, вольового, комунікативного, особистісного) розвитку.

Періодичне психологічне насильство призводить до значних психологічних страждань жінки, посттравматичного стресу, депресії, почуття страху, до спроб суїциду. Результатом може стати загострення хронічних соматичних захворювань і поява психосоматичних захворювань. Короткочасними наслідками психологічного насильства є комплекс негативних переживань (почуття приниження, образи, провини, страху; стану тривоги, невпевненості в собі, залежності), довготривалими - є хронічна депресія, самодеструктивні тенденції, труднощі функціонування в рамках подружньої та батьківської ролі. Такі наслідки призводять до особистої деформації жінки: руйнується впевненість у собі, знижується самооцінка, розвивається тривожність, з'являється невроз, формуються спотворене сприйняття партнера і себе, втрачається реалістичне сприйняття ситуації, навколишньої дійсності, розвивається безвідповідальне ставлення до свого життя, і паралельно приймається на себе безпідставна відповідальність (самозвинувачення) за насильницьку поведінку партнера, руйнується уявлення про цінність подружніх стосунків, зростає невпевненість в можливості побудови адекватних стосунків з чоловіками, чи жінками, формується заперечення сексуальних стосунків і т.д..

Жінка, яка стала жертвою психологічного насильства в сім’ї знаходиться в психологічній, економічній та фізичній залежності від свого партнера. Емоційна залежність проявляється в тому, що жінка висловлює свої емоції згідно з настроєм кривдника, щоб не викликати в нього агресії.

Психологічна залежність жінки проявляється в тому, що поступово відбувається її пристосування до ситуації насильства. Дуже часто чоловік маскує контроль турботою, і дружина повільно потрапляє в повну залежність. Коли ж починає розуміти свій стан, наштовхується на агресію з боку кривдника, і для того, щоб уникнути актів насильства, напрацьовує захисні реакції (це може бути замовчування своїх відчуттів, постійне відчуття страху тощо). Чоловік в свою чергу постійно ображає дружину словами, найчастіше використовуються висміювання її помилок, образи її тіла; контролює її зовнішній вигляд, вчинки [3].

Економічна залежність жінки виражається в повному контролі сімейного бюджету з боку чоловіка: жінка-жертва віддає свою зарплатню чоловіку, і з цього часу він розпоряджається її фінансами. У цьому випадку жінка втрачає самостійність, не має права витрачати гроші на особисті потреби або потреби дітей без дозволу чоловіка. Це викликає у жінки додатковий стрес, відчуття зниженої самозначущості.

Фізична залежність проявляється в тому, що жінка не має права відчувати втому, відпочивати, якщо це не подобається кривднику. Чоловік, незважаючи на фізичний стан жінки, її біль або погане самопочуття, продовжує вимагати виконання домашньої роботи, при цьому не маючи наміру взяти на себе допомогу. Ситуація може стати критичною, якщо жінка вагітна або має серйозне захворювання.

Сексуальна залежність виражається в повному підкоренні жертви бажанням чоловіка. Він може вимагати сексуальних стосунків, коли жінка не бажає цього, ґвалтувати її уві сні чи в непритомному стані, виконувати сексуальні фантазії без згоди жінки, примушувати її мати сексуальні стосунки з іншими партнерами або заробляти гроші проституцією.

Корекція всіх видів залежності повинна базуватися на підвищенні самооцінки жінки: потрібно навчити її висловлювати свої емоції, любити своє тіло, відчувати свою значущість; також необхідні знання психологічного махисту [5].

Жінка-жертва домашнього насильства втрачає своє его. Це означає, що вона вже не впевнена в тому, хто вона, і ідентифікує себе з роллю матері, берегині, господарки, не називаючи себе жінкою, спеціалістом, привабливою. Жінка перестає турбуватися про свою особистість: зовнішність, гігієну, професійний зріст тощо. Корекція таких жінок має бути спрямована на пошук усіх ролей, повернення ідентифікації з роллю жінки, навчання навичок турботи про своє тіло.

Скривджена жінка втрачає відчуття межі загрози, вона не до кінця розуміє, що насильство веде до серйозних наслідків як для неї, так і для дітей. Жінка звикає до страху, залежності, дитячих сліз, для неї вже немає межі болю. Корекція має бути спрямована на поглиблене вивчення та аналіз насильства, усвідомлення жінкою повної картини домашнього насильства та його наслідків, а потім навчання вмінню приймати адекватні рішення.

Ображена жінка проходить крізь довгі страждання, її депресивний стан виявляється в такій поведінці, як істерика, скарги на відчуття безпорадності або втоми, психосоматичні симптоми. Корекція такого стану має бути спрямована на роботу з релаксації, роботу з відчуттями [3].

Інша видима характеристика жінки-жертви психологічного насильства - це підвищення соціальної ізоляції. Поступово ці жінки відчувають, що у них перериваються родинні зв'язки, вони більше не відвідують свою сім'ю, друзів, бо їх кривдник вважає це не потрібним, таким, що засмучує його та дружину, це процес контролю та ревнощів з боку чоловіка. Корекційна робота має бути спрямована на особисту ідентифікацію (робота над підвищенням самооцінки, відгородження себе від гнітючих стосунків), також має проводитись соціальна робота з налагодження зв'язків.

Суїцид – це головна проблема жертв насильства. Жінки-жертви мають низький рівень уміння вирішувати проблеми та приймати рішення, і одним з виходів вони вважають смерть. Також жінки-жертви психологічного насильства мають підвищений ризик наркотичної та алкогольної залежності. Корекція таких станів має бути спрямована на зняття внутрішнього хвилювання методами релаксації, підвищення самооцінки. Необхідно навчити жінку навичкам прийняття адекватних рішень.

Жінка-жертва психологічного насильства намагається знайти пояснення вчинкам свого кривдника. Дуже часто знаходить його в невмінні чоловіка контролювати або висловлювати свої емоції, у проблемах на роботі. Потім з'являється думка, що винна вона сама, що це вона своїми діями провокує чоловіка на насильство. Жертва відчуває провину, постійно контролює свої відчуття й поведінку, щоб не засмутити партнера, не викликати в нього агресію. Корекція такої поведінки має бути спрямована на відокремлення своїх відчуттів і помилок від проблем партнера, навчання вміння висловлювати реальні, а не очікувані відчуття й емоції, підвищення самооцінки.

Жінки, які були дітьми насильників або вже довго знаходяться в ситуації насильства, дуже звикають до цього стану і навіть бачать у ньому свою долю. Корекція такої покірності – це комплексна робота над зняттям відчуття провини, підвищення самооцінки, навичкам адекватного реагування та прийняття рішень.

Віддалені наслідкиперенесеної травми можуть виявитися, коли дитина стає дорослою і створює свою сім’ю. Як батьки вони можуть нехтувати основними потребами і інтересами дітей, проявляти емоційну холодність, бути нездібними захистити власних дітей від насильства або, навпаки, встановлювати над ними гіперопіку. Тому, необхідно пам'ятати, що всі наслідки або симптоми, які виникли в результаті дії травмуючих подій, впливають один на одного і зазнають динамічних змін.

Жінки, які пережили психологічне сімейне насильство, в майбутньому не можуть реалізувати свої потреби, і тому почувають себе не вартими любові, їм властиві страх, почуття безпорадності, у них яскраво виражена тенденція до психологічної смерті та психологічна імпотенція, яка виражається у невмінні налагоджувати стосунки з іншими людьми, у емоційній холодності, омертвілості. Такі жінки прагнуть будь-яким чином привернути до себе увагу, але не знаходять продуктивних шляхів реалізації цього бажання, у них низька самооцінка, вони переживають почуття провини, сорому, меншовартості. Для них характерні постійна переконаність у власній неповноцінності, і їм важко домогтися поваги навколишніх, успіху. Їх спілкування з іншими ускладнене, вони часто усамітнюються і ізолюються від інших.

В даний час допомогу жертвам сімейного насильства здійснюють як спеціалізовані установи: кризові центри для жінок, притулки для жертв насильства, – так і територіальні установи соціального обслуговування: телефони довіри, центри психолого-педагогічної допомоги населенню, центри соціальної допомоги сім'ї і дітям, що консультують своїх клієнтів щодо всіх життєвих проблем і надають психотерапевтичну підтримку.

Допомога жертвам насильства має свою специфіку залежно від того, хто її надає (психолог, фахівець з соціальної роботи, психотерапевт), кому її надають (жертвам сімейного, сексуального або просто фізичного насильства), в якій формі (консультативної, психотерапевтичної, соціальної підтримки) буде вона здійснюватися [5].

Платонов Ю.П. розглядає підходи різних дослідників до проблеми сімейного насильства і виділяє два напрямки допомоги: 1) екстрена психологічна допомога при гострій травмі насильства і посттравматичному стресі; 2) тривалий супровід в процесі індивідуального консультування та групової роботи.

Проаналізувавши всі вище перелічені характеристики жінок-жертв психологічного сімейного насильства, у корекцію негативних станів потрібно включати: соціальну роботу з налагодження зв'язків; педагогічну роботу: навчання таким навичкам, як позитивне спілкування (вирішення конфліктів, адекватне висловлювання), адекватне мислення і ставлення до себе, прийняття рішень та психологічного захисту, сприяння підвищенню рівня самооцінки жінки; та психологічну роботу зі зняття відчуття провини, та проведення емоційної та фізичної релаксації. Маючи на увазі всі ці соціально-педагогічні та психологічні характеристики жінок - жертв домашнього насильство, вважається доцільним провести комплексну корекційну роботу, основна мета якої – підвищення самооцінки жінок.

Особливого значення при реабілітації жінок - жертв домашнього насильства, відводиться «групам взаємодопомоги». Комплектування цих груп складається на підставі даних соціального патронажу і власного бажання жінки. Праця у «групі взаємодопомоги» дає кожній жінці через співпереживання і взаємну підтримку, позбутися відчуття ізоляції, самотності й нерозуміння оточуючих, і дає підстави одержувати інформацію про засоби подолання їх проблеми, сприяє усвідомленню потреби у своїх правах і інтересах і дає можливість об’єктивно оцінити свою ситуацію. Члени такої групи найкраще можуть підтримати одне одного, досягти вищих результатів під наглядом спеціаліста, в корекції своєї особистості, у своїх соціальних інтересах. Реабілітація відбувається лише на рівні корекції особистісного сприйняття, коли не змінюються травмуючі обставини, але змінюється їх сприйняття жінкою.

Серед ефективних психокорекційних методів, які дозволяють виходити на глибинний рівень пізнання особистісної проблематики жінок, які стали жертвами психологічного насильства є психоаналіз комлексу тематичних психомалюнків та психоаналітична інтерпретація авторських казок в психокорекційних групах активного соціально-психологічного пізнання [6].

Казки є дуже інформативним матеріалом для суб’єкта дослідження лише в комплексі з правильною інтерпретацією психолога та діалогом з автором казок, в якому психолог має можливість уточними певні моменти, проговорити неусвідомлювані аспекти проблематики особистості.

У малюнку ж представлена індивідуальна інтерпретація деякої події чи переживання. У роботі з жінками, які пережили психологічне насильство малюнок дає можливість їм відтворювати в образах дійсність і проектувати зміст психіки в символах. Сильна сторона малюнка полягає в можливостях поєднати зовнішній і внутрішній світи в образах і певних символах, а це дає змогу спостерігачеві проникати у внутрішні самохарактеристики психіки суб'єкта. Значення окремого символу в малюнках найкраще розвивається в діалозі з автором, а цілісна інтерпретація малюнків і отриманого в такому діалозі вербального матеріалу дозволяє розкрити логіку несвідомого. В діалозі прояснюється суб’єктивна значимість певного кольору, символу, їх роль в малюнку і зміст самого зображення

Психоаналіз комплексу тематичних малюнків через об’єктивування логіки несвідомого сприяє з’ясуванню внутрішніх суперечностей та індивідуально-неповторної семантики їх вияву.

Працюючи в психокорекційних групах активного соціально-психологічного пізнання жінки самі починають розуміти глибинні причини ситуації, що створилася в їх сім’ї. Вони починають бачити якими діями самі провокують своєю поведінкою кривдника, краще розуміють і пізнають себе та оточуючих, вчаться будувати продуктивні стосунки і продуктивне спілкування з людьми, вчаться адекватно реагувати на ситуацію.

Ще одним ефективним груповим методом реабілітації жінок-жертв домашнього насильства є психодрама. У психодрамі жінка програє події, які справді відбувалися з нею самою в минулому, вводячи у сюжет реальних осіб, або вигаданих персонажів. У результаті програвання ситуацій виникає справжній емоційний зв’язок між учасниками, визволення від накопичених негативних переживань, що сприяє формуванню нового бачення своєї життєвої ситуации. Ця техніка дозволяє жінці, що потерпає від насильства, справитися з комплексом жертви.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: