Представлення феномену едіпової залежності в міфології

В умовах сучасного розвитку українського суспільства зростає значущість практичної психології. Виходячи з проблем сучасності, потребують дослідження глибинні аспекти психіки суб’єкта, зокрема феномен едіпової залежності. В публікації представлено науковий аналіз висвітлення вищезазначеного феномену в міфах. Едіпова ситуація супроводжується відчуттям власного безсилля індивіда, неможливістю суб’єкта запобігти реалізації власних інцестуозних потягів, розчаруваннями, почуттям тривоги, меншовартості, провини, амбівалентним ставленням до батьків тощо.

У психодинамічній парадигмі сутність феномену едіпової залежності полягає у прагненні суб'єкта до чуттєвого єднання в дитинстві (від 2 до 5 років) з первинними лібідними об'єктами та породжує в нього виникнення амбівалентних почуттів. В едіпів період розвитку суб’єкта формується сімейна тріада «мати – батько – дитина», в емоційному аспекті у дитини спостерігається позитивне ставлення, чуттєве наближення до первинного лібідного об’єкта і дистанціювання відносно іншого. Лібідний об’єкт для дитини пов’язаний із чуттєвою забороною (соціум ставить табу на вираження лібідо). Енергія лібідо (життя, творчості) пов’язана із прагненням суб’єкта до емоційного єднання з батьками. Блокування енергії лібідо до первинних лібідних об’єктів породжує омертвіння почуттів (тенденція «до психологічної смерті»). Залежність особи від батьків, прагнення бути ближче до них, отримати схвалення від батьків, зберігається впродовж життя суб’єкта. Едіпальна залежність виражається через інтроектування окремих рис первинних лібідних об’єктів за рахунок ідентифікації (розв’язується травматичний досвід емоційного дистанціювання суб’єкта з первинними лібідними об’єктами), заміщення, перенесення, проекції, виміщення, через об’єктні відношення. Суб’єкт інтроєктує риси від обох батьків і ті риси, через які він страждав, що пов’язані з мортідними тенденціями. Заміщення табуйованих потягів до первинних лібідних об’єктів, у зв’язку з посиленням енергії лібідо відбувається в період статевого дозрівання шляхом обрання заміщуючого об’єкту.

В контексті статті окреслимо поняття міф, яке походить від грецького «mythos» – «переказ, вигадане оповідання, в якому явища природи або історичні події зображуються й з’ясовуються в персоніфікованій формі» [4, с.178]. В стародавні часи в міфах поєднувалися елементи вигаданих та реалістичних подій про дійсність, художні образи, релігійні уявлення тощо. Аналізуючи міфи ставили акцент на випробуваннях героя, на його вигнанні, що мотивується вчинками героя, порушенням табу, безпосередньо інцестом (з лат. Incestum – «сексуальні відносини між кровними родичами; відома ступінь заборони на відносини, визначена або каноном, або законом» [3, с.63]) або ж з конкуренними відносинами з батьком, що несуть в собі загрозу для влади батька. Тотожнім є термін «кровозмішання» означає наявність інтимних відносин з кровними родичами (з матір’ю (батьком), братом (сестрою) рідною тіткою (дядьком) тощо). Розрізняють також поняття інцестуозне почуття, або почуття інцесту – «це уявлення про сексуальні відносини між близькими родичами, що викликають у суб’єкта почуття відрази, жаху» [5, с.18]. В міфології вагомого значення набуває і архетипна символіка, «яка сприяє об’єктивуванню табуйованих потягів, бажань, що пов’язані з дитячим періодом, тобто із взаєминами суб’єкта з близькими та витісненими почуттями до них» [2, с.24]. У контексті дослідження важливим є розкриття понять інцест, кровозмішення, адже вони частково характеризують феномен едіпової залежності. Мотиви кровозмішення відображаються в багатьох міфологічних сюжетах.

У стародавні часи, згідно з релігійними віруваннями, скоєння інцесту, кровозмішення вважалося страшним злочином і безсоромним гріхом. У давнину людина, що порушила табу каралася за скоєний злочин, її виганяли з племені або вона була приреченою до страти а діти народжені від інцесту, вважалися монстрами, вони зазвичай були народжені гермафродитами, потворами, на яких очікувала та сама доля, що і на їх батьків. У межах статті важливо дати визначення тотожних понять «табу» і «заборона на інцест». «Заборона на інцест» – це «відчуження від себе подібного собі та усвідомлення, що для індивіда є пагубним злиття з собі подібним» [1, с. 6].

Дослідник Ф. Ерітьє виокремлював «інцест першого типу (прямі сексуальні стосунки між кровними родичами) та інцест другого типу, що не передбачає прямого контакту (заборона на сексуальні стосунки, в результаті яких через посередника в контакт вступають кровні родичі)» [5, с. 3]. Згідно з концепцією А. Наурі, взаємозв’язок між матір’ю та дитиною, яка перебуває в утробі, за своєю природою є інцестуозним. Дослідник розглядав вагітність як подвійний процес: «…з одного боку, виношування дитини завершується тоді, коли вона з’являється на світ, а з іншого – після народження дитини мати намагається задовольнити її потреби так, як і тоді, коли дитина перебувала в утробі» [5, с. 6]. Отже, вагітність, за переконанням дослідника, є «народження тотожного самому собі» [5, с. 6]. Загалом аналіз літератури засвідчує, що поняття інцестуозних зв’язків, кровозмішення, заборони на інцест, згідно історії, в стародавні часи і в сучасних дослідженнях трактується по-різному і має свою специфіку. Мотиви кровозмішення, інцесту висвітлюється в художній літературі, казках, міфах, піснях.

У міфі про Едіпа описується доля героя, який не зміг запобігти реалізації несвідомих інцестуозних потягів і скоїв два злочини: вбив власного батька та взяв в дружини матір [6]. Міф висвітлює тему батьковбивства, табу на інцест, амбівалентності почуттів до батьків, суперництва та супутні їм почуття тривоги, провини, тенденцію до самопокарання. Позначені вище аспекти загалом характеризують феномен едіпової залежності і його наслідкові явища. Мотиви кровозмішення між матір’ю та сином знаходять своє відображення в міфі про небесного бога Рода, який вважався творцем світу. Згідно тлумачення міфу, Род-Білобог був чоловіком своєї власної матері (Землі) [4]. У латинському міфі про Евандра, який заради шлюбу з власною матір’ю (Карментє) вбиває батька – Гермеса [4]. Подібним є кетський міф про Каскета, який вбиває рідного батька заради інцесту з матір’ю [1]. Інцестуозні зв’язки між матір’ю та сином знаходять своє висвітлення в багатьох міфологічних сюжетах: у міфі про індійського бога Вішну з власною матір’ю (Адіті), про богиню Абасі з сином Обумо, про бога сонця Бочіка який перебуває у кровному шлюбі з власною матір’ю Бачуз [1] та інших. Отже, згідно міфів інцестуозні зв’язки між батьками та дітьми зазвичай носять неусвідомлюваний характер та пов’язані з усуненням суперника своєї статі, а також несенням кари за тяжкий злочин.

Давньогрецький міф про Електру, за змістом є схожим до вищеописаного міфу про Едіпа. Сутність міфу полягає у прагненні доньки в наближенні до свого батька, та бажанням позбутися матері як суперниці, що заважає у задоволенні несвідомих інцестуозних бажань [4]. В міфології зустічаються подібні мотиви інцестуозного зв'язку між батьком і дочкою. Прикладом є давньогрецький міф про стародавнього царя Кіпру – Кініра, сина Аполлону, що славився багатством та розкішшю. Йому приписували кровний зв’язок з власною дочкою Міррою (Смірна). Дізнавшись про такий зв’язкок цар покінчив життя самогубством [4]. Згідно міфологічного сюжету існує тісний взаємозв'язок між інцестом та покаранням. Яскравим прикладом є міф про Нікгімене, яка не впоравшись із почуттям сорому після інцестуозного зв’язку з батьком вирушає в ліс, Мінерва перетворила її в сову (птаха сорому), яка з’являється лише в ночі [1]. Тобто згідно міфу Ніктімена стала об’єктом страшного злочину і усвідомивши його тепер ховається від світла в день. Мотиви кровозмішання знаходять своє відображення в походженні міфічного героя – Діоніса-Загрея (Звіролова), який народився внаслідок кровного зв’язку батька (Зевса) з власною дочкою – Персефоною, яка також була народжена внаслідок інцесту [4]. Феномен кровозмішення дочки з батьком знаходить своє відображення в міфах про «Зорю ранкову» з батьком богом Неба, у міфі про бога неба Ан з дочкою Інаннє, бога неба Ньяме з дочкою Асасе-Афуа [1] та в інших. Отже в представлених міфах, висвітлено мотив кровозмішення, який ніс в собі процес дітонародження і покарання за скоєний інцестуозний зв’язок.

У міфах досить часто описано інцестуозні зв’язки батька з донькою, де ними зазвичай керують потяги, почуття любові, пристрасті або батько оволодіває донькою завдяки хитрощам, або коли не впізнає її в силу взаємного тимчасового божевілля. Зазвичай батько постає для доньки у невідомій, завуальованій ролі, перебуваючи водночас в образі батька і сексуального партнера. Кровозмішувальні зв’язки між батьком і донькою розповсюджувались не лише на одну доньку, а і на декількох водночас. У межах статті слід також окреслити тісний взаємозв’язок між інцестом та карою, що виражається у перевтіленні в інших істот, народження дітей – гермафродитів від такого зв’язку, приреченість героїв до смертної кари, самопокарання, коли суб’єкт, який не в змозі впоратися з почуттям провини, покінчує життя самогубством.

Однак у міфах зустрічаються не лише інцестуозні зв’язки між дітьми та батьками, але і між ріними братами і сестрами. Прикладом є міф про брата і сестру Сігні та Сігмунда які перебували у кровному зв’язку [4]. Інцест між братом і сестрою має своє вираження у міфі про Тієста – сина Пелопса, якому приписували інцест з рідною сестрою Пєлопієй [6]. В грецькій міфології також висвітлюються інцест між братами і сестрами. Таким прикладом є шлюбний зв’язок Зевса з рідними сестрами, його сестра Гера, була його законною дружиною. Згідно міфу вона перебувала у таємному шлюбі з Зевсом триста років, після чого він оголосив її своєю дружиною і царицею богів [4]. Вона була охоронницею шлюбу і кохання, народила Зевсу трьох дітей (Гебу, Гефеста, Ареса).

Аналізуючи міфи про близнюків (братів та сестер), також знаходить відображення інцестуозний мотив. Єгипетський міф про Осіріса і Ісідє, та древньоіндійский міф про Ямє і Ямі, які вступали у кровозмішання [1]. В давнину існували думки, що такий зв’язок у близнюків починається ще у лоні матері, так єгипетські боги Гор і Сет зображувалися однією фігурою з двома обличчями, що згідно міфу, свідчило про іх кровозмішення [1]. В скандинавській міфології, боги плодовитості Вани володіли даром яснобачення, пророцтва, та володіли мистецтвом ворожіння. Їм приписувалися кровні зв’язки між рідними братами та сестрами. До Ван відносили міф про бога моря Ньорда (Ньёрда) та його дітей Фрейєра та Фрейлу [4]. Згідно міфу Фрейр скандинавський бог який уособлював врожай, багатство знаходився у кровному зв’язку з власною сестрою-близнюком Фрейєю.

Міфи про близнюків (брата та сестру), яким приписується інцестуозний зв’язок, мають майже однаковий сюжет у всіх культурах. Їх можна умовно розподілити на певні категорії. До першої відносимо міфи про братів-близнюків, які зазвичай характеризуються конкурентними стосунками за владу, суперництвом, що супроводжується почуттям ворожості у взаєминах. До другої – міфи про близнюків, брата і сестру, або про декількох братів і сестер, яким приписували інцестуозні зв'язки. У стародавні часи вважали, що різностатеві близнюки мають інцестуозні зв'язки ще у лоні матері, і тому після їх народження, заради позбавлення їх від гріха, здійснювали обряди очищення. До третьої категорії відносимо зооморфні міфи про близнюків, це є найбільш ранніми уявленнями про них. Першопредки вважали, що існує спорідненість між народженими близнюками і тваринами. Зазвичай народжених близнюків вбивали і віддавали тваринам або залишали їх в лісі, біля води, щоб вони загинули від нападу тварин, тим самим «повертаючи» їх до того світу, з якого вони походили. В давнину народження близнюків вважалося гріховним і надприроднім явищем, а батьків таких дітей відносили до категорії небезпечних, наділяли їх надприродною силою і виганяли з племені або ж прирікали до страти.

Узагальнюючи викладене вище зазначимо, що в описаних міфах, широкого розповсюдження набувають мотиви кровозмішення, інцесту, які становлять собою часткову сутність феномену едіпової залежності. У міфах знаходять своє відображення інцести між батьками і дітьми, братами та сестрами, іншими родичами. Інцестуозні зв’язки між сином і матір’ю, донькою та батьком відбуваються не лише з ініціативи дітей, але й батьків, про що свідчить різноманітність міфічних сюжетів. Зазвичай інцести між дітьми та батьками, братами і сестрами, родичами мають неусвідомлюваний характер або та чи інша сторона оволодіває бажаним об’єктом завдяки хитрощам. Розвитку інцестуозних зв’язків сприяють складні підсвідомі мотивації, пов’язані з почуттям суперництва, конкуренції у внутрішньосімейних стосунках, у боротьбі за владу в сім’ї, у потребі та прийнятті на себе ролі інших членів сім’ї тощо. У міфології окреслюється тісний взаємозв’язок між інцестом (кровозмішенням) і карою (осудом, вигнанням, смертю), адже зазвичай скоєний суб’єктом інцест призводить до покарання, смерті з боку інших людей або розлючених богів, або ж народження від інцесту дітей-гермафродитів, потвор тощо. Тому, можна констатувати наявність взаємозв’язку інцесту з тенденціями «до життя» і «до смерті», адже в багатьох міфічних сюжетах батьки заради власного безсмертя позбавляються дітей. Поширеними є сюжети, в яких кровозмішення пов’язане з тенденціями «до психологічної смерті», «до психологічної імпотенції», коли, наприклад, після скоєння інцесту людину за порадою Афродіти або богів перетворюють на іншу істоту, яка є потворною, ганебною. Вагомою є і архетипна символіка, що спостерігається у міфах (море, вода, сонце, місяць, гойдалки, човен, земля, зоря та інші), яка символізує статевий акт, утробу, пуповину тощо. Такі символи також відображають зв’язок із лібідними об’єктами.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Баксан Д. «След сатаны на тайных тропах истории» / Д. Баскан. – ЧРИ, 1998. – 221с.

2. І. В. Євтушенко Спільність символіки міфів, казок та психомалюнків // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова (ВАК) Серія № 12. Психологічні науки: 3 б наукових праць. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2005 – № 8 (32) – 221с.

3. Райкрофт Ч. Критический словарь психоанализа / [пер. с англ. Л. В. Топоровой, С. В. Воронина и И. Н. Гвоздева]; [под редакцией канд. философ. наук С. М. Черкасова]. – СПб.: Восточно-Европейский институт Психоанализа, 1995. – 288 с.

4. Словник античної міфології / [уклад. І. Я. Козовик, О. Д. Пономарів]. – К.: Наукова думка, 1985. – 236 с.

5. Эритье Ф. Инцест или кровосмешание / Франсуаз Эритье, Борис Цирюльник, Альдо Наури, Маргарита Ксантаку, Доминик Вриньо; перев. с фр. Н. Попова, И. Попов. – М.: «Кстати», 2000. – 347 с.

6. Яценко Т. С. Психологічні основи групової психокорекції: навч. посібник / Тамара Семенівна Яценко. – К.: Либідь, 1996. – 264 с.

 

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Психологічний факультет

Скляр Тетяна Сергіївна

Науковий керівник – старший викладач

кафедри практичної психології

Дударенко Ірина Станіславівна