Мотивація до професійної діяльності та фактори, що заважають успішній професійній реалізації суб’єкта

 

Нині проблема становлення висококваліфікованих фахівців набуває все більшого значення. Сучасне суспільство ставить до випускника ВНЗ особливі вимоги, серед яких важливе місце посідають високий професіоналізм, активність і творчість. Процес удосконалення підготовки майбутніх фахівців в умовах сучасної освіти досить складний і обумовлений багатьма чинниками. Одним із них є ступінь адекватності мотиваційних настанов вступу до ВНЗ і набуття професії. На думку М. Алексєєвої, «мотиваційно-потребова відповідність майбутньої діяльності є важливою умовою формування творчо активної й соціально зрілої особистості».

Проблема мотивації є однією з фундаментальних як у вітчизняній, так і в зарубіжній психології. Разом з тим, як зазначав Х. Хекхаузен, «навряд чи знайдеться інша така ж галузь психологічного дослідження, до якої можна було б підійти настільки з різних боків, як до психології мотивації».

Дослідженням мотивації займалися такі видатні психологи, як Х. Хекхаузен, В. Асєєв, О. Леонтьєв, П. Якобсон, А. Маркова, Ю. Орлов та інші. Складність і багатогранність проблеми мотивації обумовлює різноманітність розуміння її сутності, природи, структури, а також функцій мотивів. Над розв’язанням найбільш суперечливого у психології мотивації питання про зіставлення мотиву і потреби працювали С. Манукян, М. Божович, О. Леонтьєв та інші. Багато дослідників проблеми мотивації людської діяльності сходяться в тому, що мотивація являє собою складну систему, до якої залучені певні ієрархічні структури (В. Асєєв, М. Божович, А. Маслоу, Б. Дадонов) та різні види мотивів (Б. Ломов, П. Якобсон).

Як свідчать дослідження С. Фескіної, Н. Іванової, Н. Комусової, розвиток професійної спрямованості студентів у ВНЗ визначається попередніми і більш ранніми формами вираження позитивного ставлення до професії й мотивами, що стоять за цим ставленням. Було виявлено, що провідними мотивами перебування у ВНЗ є захоплення навчальним предметом та інтерес до професії.

Становлення майбутнього фахівця, на думку В. Якуніна, Н. Нестерової, можливе лише за умови сформованого мотиваційно-ціннісного ставлення. Н. Нестерова, аналізуючи психологічні особливості розвитку навчально-пізнавальної діяльності студентів, поділяє весь період навчання на три етапи: I етап (I курс) характеризується високими показниками професійних і навчальних мотивів, що керують навчальною діяльністю. Разом з тим вони ідеалізовані, поза як обумовлені розумінням їх суспільного, а не особистісного змісту. II етап (II, III курси) відрізняється загальним зниженням інтенсивності всіх мотиваційних компонентів. Пізнавальні та професійні мотиви перестають керувати навчальною діяльністю. III етап (IV–V курс) характеризується тим, що зростає ступінь усвідомлення та інтеграції різних форм мотивів навчання.

Автори, що займаються вивченням студентства, спробували виділити критерії типологізації студентів. Так, В. Лісовський та А. Дмитрієв, крім ставлення до навчання, ввели такі підстави, як наукова і суспільно-політична активність, загальна культура й колективізм. Відомо, що навчальна діяльність полімотивована, оскільки процес навчання відбувається для студентів не в особистому вакуумі, а в складному взаємозв’язку соціально обумовлених процесів. Тому основною проблемою будь-якої професійної освіти є перехід від актуальної навчальної діяльності студентів до засвоюваної ними професійної діяльності. З позиції загальної теорії діяльності такий перехід відбувається насамперед по лінії трансформації пізнавальних мотивів студента в професійні мотиви фахівця. Тобто одними з провідних у загальному мотиваційному синдромі навчання є пізнавальні та професійні мотиви студента [1].

Виходячи із цього положення, можна зробити висновок про те, що мотивація студентів протягом їхнього навчання у ВНЗ зазнає певних змін, тобто має свою динаміку від курсу до курсу. О. Гребенюк, вивчаючи формування інтересу до навчальної і трудової діяльності, виділяє 4 рівні розвитку мотивації навчально-трудової діяльності. I рівень (низький) характеризується нечисленними позитивними мотивами навчальної і трудової діяльності. Переважно це мотиви уникнення незручностей чи дискомфорту. Пізнавальні інтереси аморфні, ситуативні. II рівень – виявляється інтерес до навчального матеріалу, всі позитивні мотиви пов’язані лише з результативним аспектом, орієнтовані на успіх, досягнення результату, навчання виступає як засіб досягнення мети. III рівень – сформованість усіх компонентів, чітка мотивація, спрямованість та стійкість пізнавальних мотивів. IV рівень – глибоке усвідомлення мотивів, загальна цілеспрямованість [1].

Багато досліджень, проведених на студентських групах, присвячені вивченню впливу мотивації на успішність навчання студентів у ВНЗ. Так, приміром, у дослідженнях М. Липкіна та Н. Яковлева було встановлено, що успішність навчання у ВНЗ залежить від багатьох аспектів психофізичної активності. Одним із цих чинників успішності є, на їхню думку, мотиваційна складова діяльності [2]. Існує також експериментальне положення (М. Крилов) про те, що в більшості студентів інтерес до змістової складової професії як провідний мотив вибору виявлений у значно меншому числі випадків, ніж побічні підстави: скоріше стати матеріально заможним, за компанію з друзями та ін. [2]. Причому, як зазначає В. Обносов, студенти, що не мають досить повних і правильних уявлень про свою майбутню професію, на кінець навчання рідше демонструють намір працювати надалі за спеціальністю (I курс – 98%, II курс – 89%, ІІІ курс – 62%) [4].

Таким чином, вивчення ціннісного змісту мотивів вступу до ВНЗ і подальшої їх динаміки у ході навчання є важливим для ефективності формування правильного емоційно позитивного ставлення до майбутньої трудової діяльності й здійснення диференційованого підходу в навчально-виховній роботі зі студентами з різними типами мотивації.

Успішній професійній реалізації особистості часто заважають різні перешкоди, які названо бар'єрами. Бар'єри (франц. barriere — перешкода, перепона) — зовнішні або внутрішні перешкоди, які заважають здійсненню професійної діяльності.

До зовнішніх бар'єрів належать:

— соціальні бар'єри (несумісність нового з наявним досвідом і цінностями, прийнятими в суспільстві; стереотипи мислення психологічного співтовариства);

— організаційні бар'єри (протидія керівних органів освіти втіленню нововведень; відсутність координаційних центрів з розроблення та впровадження психологічних інновацій);

— методичні бар'єри (брак методичного забезпечення нововведення, недостатня поінформованість);

— матеріально-технічні бар'єри (навантаження, побутові умови, рівень заробітної платні).

До внутрішніх бар'єрів належать психологічні (особистісні) бар'єри, які приховують глибинні особистісно-професійні проблеми [4].

Психологічні бар'єри — психічні стани, що виявляються в неадекватній пасивності психолога, яка заважає здійснювати професійну діяльність.

В якості специфічних ознак психологічних бар'єрів виступають:

1) психічний стан який блокує здійснення індивідом наміру;

2) неможливість індивіда через суб'єктивні причини задовольнити свій мотив, хоча є сприятливі об'єктивні умови для цього; цілком несприятливе передбачення індивіда щодо процесу і результату здійснення свого наміру;

3) складний психічний стан, що має наступні структурні компоненти:

- переживання, що пов'язані з мотивацією до досягнення цілі;

- переживання, що пов'язані з раціональною та ірраціональною оцінкою умов та наслідків досягнення цілі;

- емоційні реакції на ситуацію досягнення цілі;

- функціональний стан вольових можливостей в ситуації досягнення цілі.

До неспецифічних ознак психологічних бар'єрів відносяться [3]:

1) внутрішньо особистісний конфлікт;

2) наявність психічного стану, який супроводжується емоційною напругою, тривожністю, страхом тощо;

3) нездатність індивіда виявити волю й перебороти інертність, лінь, страх на шляху до цілі;

4) виступає сумарним ефектом функціонування всіх рівнів особистості;

5) виконує регулюючу функцію в поведінці особистості;

6) виявляється на свідомому і неусвідомленому рівнях;

7) різниться за інтенсивністю переживання (від сильного до слабкого бар'єру);

8) тимчасова психологічна готовність особистості до діяльності розглядається антиподом психологічного бар'єру до даної діяльності.

Т.В. Ексакусто [4] виділяє кілька типів психологічних бар'єрів: мотиваційний, емоційний, інтелектуальний, сенсорний. Мотиваційний бар'єр проявляється в небажанні змінювати що-небудь у своєму житті, у загальній інертності, у відсутності віри в необхідності тих або інших дій і ін. Емоційний бар'єр виявлявся в негативному відношенні, страху. Інтелектуальний бар'єр часто пов'язаний зі страхом виявитися неуспішним. Цей страх викликає дезорганізацію мислення. Також цей тип бар'єра зустрічається в ригідних людей. Сприяє прояву інтелектуального бар'єра різні психологічні захисні механізми, які, в остаточному підсумку, перешкоджають ефективності інтелектуальної діяльності. Сенсорний бар'єр може провокуватися як особливостями сприйняття людини, так і його когнітивним стилем. Наприклад, ригідні індивіди не здатні швидко адаптуватися до незвичних умов одержання інформації.

Психологічні бар'єри виникають за необхідності вийти за межі звичних способів розв'язання професійного завдання, надати перевагу іншій точці зору. Вони постають як внутрішні перепони (небажання, боязнь, невпевненість тощо), що заважають людині виконувати певну дію. Використовуючи їх для самозахисту, людина зосереджується лише на тій зовнішній інформації, яка може бути нею засвоєна і не вноситиме розладу в її душевний стан. Таке оберігання усталеного уявлення про світ заважає творчому процесу, налаштованості на пізнання, осмислення, використання і творення нового.

Особистісний бар'єр є соціально-психологічним утворенням, його параметри змінюються у просторі й часі на різних етапах нововведення, в різних організаціях, у різних категорій працівників.

Психологічні бар'єри існують як [1]:

1) форма прояву соціально-психологічного клімату колективу в умовах інновацій у вигляді негативних психічних станів працівників, спричинених нововведенням;

2) сукупність дій, суджень, понять, очікувань і емоційних переживань працівників, у яких усвідомлено чи неусвідомлено, приховано чи неприховано виражаються негативні психічні стани.

Нерідко інновації, які руйнували усталений спосіб життя, звички людей, зумовлювали хворобливі й неадекватні реакції. Одним із видів негативної психічної реакції на інновації є фрустрація. Фрустрація (лат. frustratio — обман, марні сподівання) — психічний стан, викликаний об'єктивно неподоланними (або такими, що так сприймаються суб'єктом) труднощами у розв'язанні значущих для людини завдань. Такий стан може бути спричинений надто швидким, надто частим або перманентним впровадженням інновації. Подібні наслідки можуть мати і впровадження масштабних (системних) та безальтернативних інновацій.

Якщо у механізмі захисту людини не відбувається глибинних порушень моделі діяльності, настає період стабілізації особистості, що виявляється в усуванні або зведенні до мінімуму негативних емоцій — страху, тривоги, мук сумління. Спільною особливістю усіх видів психологічного захисту особистості (ідентифікації, заперечення, відчуження, раціоналізації, витіснення, катарсису тощо) є їх неусвідомленість, тому спостерігати можна лише зовнішні прояви роботи захисних механізмів. За таких умов спотворюється звичайна поведінка людини, про що можуть свідчити немотивована нерішучість, невпевненість у собі, недовіра [2].

Часто психологічні бар'єри обумовлені не тільки індивідуальними особливостями людини, а й соціально-психологічними рисами спільноти, до якої він належить. Зовні внутрішньоособистісний бар'єр проявляється в захисних висловлюваннях, які часто відображають поширені в суспільстві стереотипи за логічною схемою: «Так, але...», яка має такі модифікації:

1. «Це в нас уже є». Наводиться приклад, чимось подібний на пропоноване нововведення.

2. «Це в нас не вийде». На підтвердження цієї точки зору наводять різноманітні причини, які, на думку опонентів нововведення, унеможливлюють його впровадження.

3. «Це не вирішує наших головних проблем». Такої позиції дотримуються прибічники радикальних нововведень. Однак диференціація проблем на головні й другорядні часто є суб'єктивною, тому нерідко така критика не дає змоги реалізувати потрібні й цінні нововведення.

4. «Це вимагає доопрацювання». Виявивши недоліки нововведення, переконують, що воно ще не готове до застосування.

5. «Є й інші пропозиції». Нововведенню пропонується альтернатива, що має на меті переведення уваги на взаємодію, політику авторів протилежних ідей [5].

Таким чином, причини, що викликали переживання психологічних бар'єрів можуть не усвідомлюватися. Властивості особистості, головним чином її недоліки, виступають як внутрішні передумови виникнення психологічних бар'єрів. Психологічний бар'єр – результат взаємодії психічних регуляторів поведінки, які формують прогноз успішності на майбутню діяльність, дію.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вірна Ж. П. Мотиваційно-смислова регуляція у професіоналізації психолога: Монографія.- Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003.- 320 с.

2. Балл Г. О. Про психологічні засади формування готовності до професійної праці //Психолого-педагогічні проблеми професійної освіти: Науково-методичний збірник/ Ред. кол.: І.А. Зязюн та ін. – К., 1994. – 384 с. – С.98–100.

3. Дружилов С. А. Человек и труд. Основы психологии профессиональной деятельности: учеб. пособие. - Новокузнецк: ИПК, 1998. - 104 с.

4. Суходольский Г. В. Основы психологической теории деятельности. - 2-е изд. - М.: изд-во ЛКИ, 2008. - 168 с.

5. Фонарев А. Р. Психологические особенности личностного становления профессионала. - М.: Изд-во Московского психолого-социального института; Воронеж: Изд-во МПО «МОДЭК», 2005. - 560 с.

 

Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького

психологічний факультет

Пурденко Ірина Валеріївна

Науковий керівник - к.п.н., доцент

Аврамченко Світлана Михайлівна