Представлення проблеми цінностей у науково-психологічній літературі

 

Актуальність теми дослідження. Аналіз наукової літератури засвідчує, що проблема цінностей займає вагоме місце у вивченні процесів формування та розвитку особистості. Цінності істотно впливають на процес становлення особистості, зорієнтовують її діяльність. Цінності відіграють вирішальну роль у формуванні світогляду, переконань, виборі життєвого шляху суб’єкта.

І хоча проблема цінностей привертає увагу багатьох дослідників, до цього часу в психології вона залишається недостатньо дослідженою та актуальною.

Дослідження проблеми цінностей знайшло своє відображення у працях А. Маслоу, К. Роджерса, Е. Шпрангера, Е. Фромма, Г. Олпорта, В. Франкла, В. Ядова, М. Боришевського, О. Сухомлинської, Д. Леонтьєва, В. Сопова, Л. Карпушиної, Т. Яценко та ін.

У словнику практичного психолога цінності визначаються як важливий фактор регуляції поведінки людини та її взаємовідносин з іншими людьми [3].

Поняття цінність включає психологічні характеристики особистості, які є суб’єктом ціннісних стосунків і реалізують духовно-етичні ідеали, а також цінність можна характеризувати, як взаємини між людьми, спілкування і взаємодію, завдяки якій цінності набувають значущості, духовного і загальнолюдського статусу.

Поняття ціннісних орієнтацій особистості було введено в науку у 20-ті роки XX ст. соціологами У. Томасом і Ф. Знанецьким, які розглядали ціннісні орієнтації як соціальну установку особистості, регулюючу її поведінку [2]. Згодом, на основі всебічної та детальної розробки цього поняття, сформувалася спеціальна галузь філософського знання – теорія цінностей, або аксіологія (від гр. «axios» – «цінність»). Ціннісні орієнтації – це найважливіші елементи структури особистості, закріплені життєвим досвідом індивіда, всією сукупністю його переживань і відокремлюють значуще, істотне для даного індивіда від незначного, несуттєвого.

Сукупність сформованих ціннісних орієнтації утворює свого роду фундамент свідомості, що забезпечує стійкість особистості, певний вид поведінки та діяльності, що виражається в спрямованості потреб та інтересів суб’єкта. У силу цього ціннісні орієнтації виступають найважливішим фактором регуляції поведінки та детермінують мотивацію особистості.

Розвинені ціннісні орієнтації – ознака зрілості особистості, показник міри її соціальності. Найважливішими ціннісними орієнтаціями особистості є патріотизм, колективізм, гуманізм, творчість [1].

Будь-яка цінність характеризується двома властивостями: функціональним значенням і особистісним змістом.

Функціональне значення цінності – це сукупність суспільно значущих властивостей, функцій предмета чи ідей, які роблять їх цінними в даному суспільстві. Наприклад, для будь-якої ідеї характерний певний інформаційний зміст і ступінь його достовірності.

Особистісний сенс цінності – це ставлення самої особистості до власних потреб. Особистісний сенс цінностей, з одного боку, визначається об’єктом, що виконує функцію цінностей, а з іншого боку, залежить від самого індивіда [2].

Відповідно з основними сферами суспільного життя зазвичай розрізняють три групи цінностей: матеріальні, соціально-політичні, духовні [1].

Матеріальні цінності – це значимі природні об’єкти і предмети, тобто засоби праці і речі безпосереднього споживання. До природних цінностей відносяться природні блага, укладені в природних багатствах. А до предметних цінностей – предмети матеріального світу, створені в результаті людської праці, а також предмети культурної спадщини минулого.

Соціально-політичні цінності – це ціннісне значення соціальних і політичних явищ, подій, політичних актів і дій. До соціально-політичних цінностей, як правило, відносять соціальне благо, що міститься в політичних і соціальних рухах, а також прогресивне значення історичних подій, що сприяють процвітанню суспільства, зміцненню миру і співпраці між народами і т. д. [4].

Духовні цінності – це нормативно-оцінна сторона явищ суспільної свідомості, виражена у відповідних формах. Духовними цінностями прийнято вважати цінності науки, моралі, мистецтва, філософії, права і т. д.

Незважаючи на свої відмінності, матеріальні, соціально-політичні та духовні цінності тісно взаємопов’язані, хоча у кожного з виду цінностей спостерігається свій аспект. Більше того, є цінності, які можна віднести і до матеріальних, і до соціально-політичних, і до духовних. Це перш за все цінності, що мають загальнолюдську значущість. Серед таких – життя, здоров’я, свобода і т. д.

Інший критерій класифікації цінностей – за суб’єктами. Тут розрізняють цінності: індивідуальні, групові, загальнолюдські [4].

Індивідуальна, або особистісна, цінність – це ціннісна значимість предмета, явища, ідеї для конкретної людини. Будь-яка цінність за своєю суттю індивідуальна, адже тільки людина здатна оцінювати предмет, явище, ідею. Особисті цінності породжуються потребами та інтересами індивіда. Вони визначаються схильностями, смаками, звичками, рівнем знань та іншими індивідуальними особливостями людей.

Групові цінності – це ціннісна значимість предметів, явищ, ідей для будь-якої спільноти людей (класу, нації, трудового колективу тощо). Групові цінності мають велике значення для життєдіяльності того чи іншого колективу, згуртовуючи входять до нього індивідів єдиними інтересами, ціннісними орієнтаціями.

Загальнолюдські цінності – це ціннісна значимість предметів, явищ, ідей для світового співтовариства. До загальнолюдських цінностей відносяться: по-перше, соціально-політичні та моральні принципи, що розділяються більшістю населення світового співтовариства. По-друге, до таких належать загальнолюдські ідеали, загальнонародні цілі і основні засоби їх досягнення (соціальна справедливість, людська гідність, громадянський обов’язок і т. п.). До загальнолюдських цінностей відносяться також природні цінності і цінності, які за своєю суттю і значимістю мають глобальний характер: проблеми збереження миру, роззброєння, міжнародного економічного порядку та ін. [4].

Таким чином, на сьогоднішній день у психології немає єдиного погляду на проблему цінностей особистості, хоча вона залишається вагомою та актуальною. Аналізуючи цінності особистості, можна зробити висновки про те, яке місце та позицію займає особистість у соціальній структурі суспільства, які соціальні ролі виконує. Такий підхід до вивчення ціннісних орієнтацій призводить до необхідності розгляду їх у контексті більш складних утворень особистості, зокрема, у структурі самосвідомості, життєвих відношень особистості, її життєвого світу в цілому, особистісного розвитку.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Леонтьєв А.Н. Избр. психол. произведения: в 2 т./Леонтьєв А.Н. М.:Педагогика, 1983. – С. 90-170.

2. Сопов В.Ф., Карпушина Л.В. Морфологічний тест життєвих цінностей: Посібник із застосуванню. Методичний посібник./Сопов В.Ф.,КарпушинаЛ.В.-Самара: Вид-во СамИКП –СНЦ РАН, 2002. - 56с.

3. Словарь практического психолога / [Сост. С. Ю. Головин]. - Минск: Харвест, 2001. - 800 с.

4. Шибутані Т. Соціальна психологія / Т. Шибутані.- М.: Видавництво «Прогрес», 1969. - С. 195-215

 

[1]

 

 

Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів. –К.: Наукова думка, 1996.

[2] Конфликтология / Под.ред. А.С.Кармина. –СПб.: Издательство "Лань", 1999.

[3] Диксон Ч. Конфликт. СПб., 1997. –С.17.

[4] Словарь иностранных слов. –М.: Рус.яз., 1988.

[5] Ожегов С.И. Словарь русского языка.-М.: Рус.яз., 1987. –С.252.

[6] Фрагменты ранних греческих философов. Ч.1.М.,1989.

[7] Ницше Ф. По ту сторону добра и зла. Книга 2. –Л.: Сирин. –С.214.

[8] Конфликтология / Под.ред.А.С.Кармина. –СПб.: Издательство "Лань", 1999.

[9] Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. –Т.III. –М.: Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1955. –С.520.

[10] Ожегов С.И. Словарь русского языка.-М.: Рус.яз., 1987.

[11] Шрагина Л.И. Анатомия конфликта. Системно-функциональный анализ понятия «конфликт» –2000. http//psychology.net.ru/konflict/konflict_anatomy.shtm/

[12] Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта. –К.: МАУП, 2000. –256 с.

[13] Краткий психологический словарь/ Под. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. –М.: Политиздат, 1985.

[14] Конфликтология / Под.ред. А.С.Кармина. –СПб.: Издательство "Лань", 1999.

[15] Эпштейн С. Индустриальная социология в США.-М., 1972.

[16] Краткий психологический словарь/ Под. Ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. –М.: Политиздат, 1985. –С.152-153.

[17] Здравомыслов А.Г. Социология конфликта.-М., 1995.

[18] Конфликтология/ Под ред. А.С.Кармина.-СПб.: Из-во "Лань", 1999.

[19] Берн Э. Игры, в которые играю люди. –СПб, 1992.

[20] Бойко В.В., Ковалёв А.Г., Панфёров В.Н. Социально-психологический климат коллектива и личность. –М., 1983. –С.158-163.

[21] Там же. –С.

[22] Прикладная конфликтология. Хрестоматия/ Шейнов В. Конфликты в нашей жизни. –Мн.: Харвест, 1999. -С. 28-30.