Сексуальне насильство та способи самозахисту проти нього

Однією з проблем, спричинених особливостями нинішньої статевої соціалізації молоді, є зростання серед підлітків популярності так званого «альтернативного» сексу. Це пов'язане з тим, що альтернативний секс, по-перше, фактично легалізований завдяки ЗМІ, а по-друге, він вважається менш інтимним, таким, що не позбавляє цнотливості, і менш безпечним у порівнянні із сексом «звичайним», оскільки убезпечує від ІПСШ та неба­жаної вагітності. Збільшується також число різноманітних сексуальних девіацій (різного роду відхилень сексуальної поведінки від загальноприй­нятих у межах конкретної культури, конкретного суспільства норм, які не є хворобливими станами) та сексуальних збочень (відхилень від санкціо­нованих конкретною культурою норм, які є хворобливими, нав'язливими і практично неконтрольованими станами). Сексуальні девіації і сексуальні збочення поділяються на дві великі групи:

1) ті, що спрямовані на «нетрадиційний» об'єкт сексуального потягу (педофілія — на дітей, геронтофілія — на осіб похилого віку, некрофілія — на мерців, зоофілія — на тварин, гомосексуалізм — на осіб своєї статі, інцест — на кровних родичів, нарцисизм — на себе самого, пігмаліонізм — на продукт власної творчості, фетишизм — на побутові речі, які належать об'єкту пристрасті тощо);

2) ті, що виражаються у «нетрадиційних» способах реалізації (садизм — прагнення спричинювати під час статевого акту біль партнерові, мазохізм — бажання відчувати фізичний біль під час статевого акту, ексгібіціонізм — пристрасть до публічного оголення власних геніталій та деякі інші).

Природно, що в разі недосягнення згоди з потенційним сексуальним партнером ініціатор «нетрадиційного» сексу вдається до умовлянь, заля­кувань, примусу або й насильницьких дій. Усі ці дії з юридичного погля­ду кваліфікуються як сексуальні злочини. Про це, про міру відповідаль­ності і покарання за такі злочини, про шляхи упередження і захисту проти них обов'язково мають знати підлітки: як ті, що схильні до агресивної й ризикованої сексуальної поведінки, так і ті, чия поведінка характеризу­ється віктимністю, тобто є поведінкою жертви. Тим більше, що проблема сексуальних домагань до неповнолітніх останнім часом набуває все біль­шого поширення в усіх країнах світу. Навіть у консервативній Германії щорічно жертвами зґвалтування стають близько 300 тисяч дітей, а в краї­нах Південної Америки ця цифра майже в 30 разів більша.

До сексуальних злочинів належить ціла група дій, які полягають у задоволенні сексуальних потреб у формах, що грубо порушують встанов­лений у суспільстві уклад статевих взаємин та принципи статевої моралі, а також завдають шкоди фізичному здоров'ю і достоїнству громадян. Сек­суальним злочином однозначно є примушення до вступу в статевий зв'я­зок, статевий зв'язок з неповнолітніми особами, розбещення неповноліт­ніх, заняття онанізмом, здійснення статевого акту в присутності дітей чи підлітків, педерастія та утримання притонів. Часто сексуальні злочини спричинюються надмірною сексуальною агресією, яка виявля­ється переважно в трьох основних формах — сексуальних домаганнях (нав'язливому приставанні у формі фізичних, з натяком на секс дотиків, вербальних зауважень і пропозицій стосовно сексу попри бажання іншої особи), сексуальному примушенні (коли чоловіки добиваються сексуаль­ної близькості попри волю з іншою людиною і при цьому не вдаються до насильницьких дій) та сексуальному насильстві, крайнім виявом якого є зґвалтування (злочинна дія, яка полягає у статевому акті, здійсненому проти бажання жертви із застосуванням фізичного насильства, морально­го насильства (погрози) або з використанням безпорадного стану жертви). За даними Американської медичної Асоціації, у США 60% дівчаток-підлітків у віці до 15 років мали статеві стосунки не з власної волі. При цьому приблизно кожна п'ята студентка підлягає фізичному або сексуальному приниженню з боку свого хлопця. Заданими, отриманими у Німеччині, понад чверть дівчат віком 17-25 років були примушені до вступу в статевий зв'язок із застосуванням фізичного насильства та заля­кування.

Дівчата особливо емоційно в порівнянні з хлопцями переживають сексуальне насильства, особливо зґвалтування, а його наслідки виявля­ються більш серйозними для фізичного й психологічного їх здоров'я. Часто, коли йдеться про зґвалтування, в уявленнях більшості людей од­разу актуалізуються картини нападу незнайомого чоловіка-гвалтівника на ні в чому не винну жертву, найчастіше дівчину чи жінку. Це дійсно травматична ситуація для жінки, яка потребує тривалої реабілітації і ква­ліфікованої психологічної допомоги. Проте значно частіше до зґвалтуван­ня може вдаватися знайомий чоловік. Так, досить часто це відбувається у разі, коли дівчина (жінка) зумисне розпалює його сексуальну пристрасть і власноруч провокує його на такого роду поведінку своїми суперечливи­ми словами, поведінкою, зовнішнім виглядом. У такому разі зґвалтування можуть здійснити навіть ті чоловіки, для яких подібні дії є неприродними і від яких цього аж ніяк не можна було чекати. Це досить пікантна ситуація, за якої чоловік буває здивований заявою жінки про зґвалтуван­ня з його боку, оскільки, з його погляду, це відбувалося з її згоди. Нерідко надмірно наполегливі хлопці за своєю природою схильні чинити постійні сексуальні домагання стосовно жінок за допомогою підступних маніпулятивних прийомів (прохань, умовлянь, посилань на погане самопо­чуття через неможливість мати сексуальні стосунки, запевнення дівчини в сильних любовних почуттях до неї або й відвертого психологічного тис­ку, погроз розлучитися, залякувань тощо) домагаються статевої близько­сті, яка травмує дівчину і залишає болючий відбиток на ставленні до себе і власній самооцінці, а також на її подальших стосунках з чоловіками. У таких випадках дівчата, як правило, не оцінюють хлопця як недостойну людину, а його дії — як ґвалтівницькі. Вони ображаються, розчаровують­ся, винуватять себе і т.п., поглиблюючи собі емоційну травму. Про такі випадки, про деструктивні їх наслідки для здоров'я та емоційного самопо­чуття дівчини, а також про засоби запобігання їм обов'язково слід гово­рити з підлітками, причому не лише з дівчатами. Хлопці також мають це знати.

У разі, якщо хлопець грубо поводиться з дівчиною, домагається її, а у разі відмови дратується і поводиться агресивно, вона обов'язково має поставити собі запитання: чи готова вона продовжувати стосунки з цим хлопцем? Якщо хлопець здатний до насильницьких дій, значить він не здатний контролювати власні емоції й почуття. Така поведінка хлопця ні в якому разі не є нормальною, вона становить особисту його проблему і дівчина не повинна винуватити у цьому себе. Вирішити, як саме бути у такому разі, дуже важко. По-перше, досить часто дівчата бояться негативної реакції хлопця на відмову йому в сексі, а по-друге, незважаючи на сексуальні домагання з його боку, дівчина може мати до нього сильні почуття і щиро боятися його втратити. Однак перше, що слід зробити — оцінити об'єктивно те, що відбувається, і з'ясувати: що стоїть за такою поведінкою — егоїзм і нездатність до розуміння і поваги іншої людини чи бездумна легкість, за якої хлопець просто не замислюється над своєю поведінкою? Як часто це відбувається? Це одиничний випадок чи дома­гання, приниження й образи стали його звичкою? Отже, дівчина має з'ясувати, чи це вона сприймає ситуацію надто емоційно і близько до серця, чи тут справді є проблема. Якщо це можливо і безпечно, питання слід обговорити з хлопцем, сказавши йому, які почуття викликає його поведінка і чим саме така поведінка її ображає. Важливо уважно стежити за його реакцією на сказане. Якщо хлопець не вникає у суть розмови, сердиться або дратується, то це є вірною ознакою того, що він не бажає змінюватися. Дівчина має розуміти, що вона сама повинна поставити чіткі межі допустимого і ясно дати зрозуміти, чого саме дівчина не терпітиме. Якщо хлопець примушує дівчину до статевих взаємин, слід чітко і ясно дати йому зрозуміти, що вона не готова до них. Якщо ж він ігнорує її відмову, потрібно твердо і впевнено сказати, що подальші його дії вона розглядатиме, як зґвалтування, і якщо й це його не зупинить, потрібно кликати на допомогу і чинити спротив так само, якби це був справжній ґвалтівник.

Дівчина за жодних умов не зобов'язана підтримувати стосунки з хлоп­цем, який її ображає. Вона не зобов'язана його виправляти. Це може зробити лише він сам, але на це піде чимало часу. Найкращий вихід — просто припинити зустрічі з ним, максимально віддалитися від нього, не даючи йому жодних шансів наблизитися. Відома біблейська істина прого­лошує: "Обачлива, розумна людина передбачає біду і уникає її". Слід твердо дотримуватися цього рішення, не зважаючи на погрози, умовлян­ня, демонстративні спроби покінчити з собою і т.п. Дівчина має усвідоми­ти, що не слід дозволяти хлопцеві маніпулювати своїми почуттями. Тако­му хлопцеві справді потрібна допомога, але допомога не з її боку, а з боку кваліфікованого фахівця. Це справді його проблема і він сам має її розв'язати. Вона ж найбільше допоможе йому тим, що не схвалюватиме його деструктивної поведінки. Важко припинити стосунки з людиною, почуття до якої є досить сильними, але ще важче продовжувати з нею стосунки або й опинитися в шлюбі з чоловіком, який зневажає жінку. При цьому дівчата мають знати, що повідомляти хлопцеві про своє рішен­ня щодо розриву з ним у мить, коли він роздратований і розлючений, необачливо і навіть небезпечно. Можливо, у цій ситуації варто порадити­ся з авторитетними дорослими.

Багато дівчат бояться порвати стосунки з хлопцем, щоб не залишати­ся самим, і через це терплять його грубі домагання. У зв'язку із цим слід пояснити абсолютну безпідставність цього страху і аргументовано довес­ти, що, навпаки, маючи досвід спілкування з невитриманим, сексуально агресивним хлопцем, дівчина більш здатна розважливо ставитися до чоло­віків і, зокрема, до статевих стосунків з ними, і відтепер вона краще розпізнаватиме хлопців із справжніми чоловічими якостями: поміркова­них, врівноважених, здатних контролювати власні емоції і з повагою ста­витися до жінок.