Тема самостійного вивчення №35

Тема самостійного вивчення №35

Статева просвіта

 

План

1. Сутність статевої просвіти

2. Основний зміст статевої просвіти у підлітковому віці

3. Формування навичок безпечної сексуальної поведінки

 

Література

Основна

1. Актуальні проблеми сексуального виховання підлітків. — К.: ДЦССМ, 2004. — 80 с. [с. 40-71]

2. Соціальна робота в Україні: Теорія та практика: посібник для підвищення кваліфікації психологів центрів соціальних служб для молоді. — 5-а частина / За ред. А. Я. Ходорчук. — К.: ДЦССМ, 2003. — 264 с. [с. 72-76]

3. Формування сексуальної культури молоді / Балакірєва О. М., Галустян Ю. М., Корегін О. Я., Новицька В. П., Цисар І. В., Яременко О. О. — К.: Державний інститут проблем сім’ї та молоді, Український інститут соціальних досліджень, 2004. — Кн. 9. — 132 с. — (Сер. «Формування здорового способу життя молоді». У 14 кн.) [с. 25-59]

Додаткова

1. Гайдейчук Н. Формуємо відповідальність у підлітка. Корекційно-розвивальна програма для дітей 12-14 років // Соціальний працівник. — 2007. — № 15. — С. 2-22

2. Особливості сексуальної поведінки та орієнтацій неповнолітніх / О. Балакірєва (керівник), Т. Бондар, М. Варбан, О. Яременко. — К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2002. — Вип. 2. — 38 с. — (Серія: Здоров'я та поведінкові орієнтації учнівської молоді. У 3 вип.). [с. 5-30]

3. Соціальна робота в Україні: теорія та практика: посібник для підвищення кваліфікації працівників центрів соціальних служб для молоді. — 3-я ч. / За заг. ред. А.Я. Ходорчук. — К.: ДЦССМ, 2002. — 172 с. [с. 9-31]

 

Методичні рекомендації

Обґрунтувати необхідність статевої просвіти. Дати визначення понять «статева просвіта» та «зміст статевої просвіти». Визначити мету та завдання статевої просвіти. Обґрунтувати принципи статевої просвіти.

Проаналізувати етапи статевої просвіти. Визначити зміст знань, яких повинні набути діти та підлітки у процесі статевої просвіти. Розкрити зміст найважливіших інформаційних блоків змісту статевої просвіти підлітків.

Розкрити зміст моделі зміни поведінки розробленої Джеймсом Прочаска та Карлом ді Клементе. Визначити види поведінки, що підвищують ризик потрапити у небезпечні ситуації. Охарактеризувати альтернативні форми сексуальної активності. Дати характеристику основних контрацептивних засобів. Розкрити соціально-психологічні аспекти раннього материнства. Висвітлити негативні наслідки абортів. Дати коротку характеристику інфекцій, що передаються статевим шляхом.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Скласти конспект за запропонованим планом.

2. Ознайомитися з пам’яткою «Як сказати “Ні”».

3. Виконати практичне завдання № 17 «Пам’ятка-рекомендація для підлітків з безпечної статевої поведінки».

 

Ключові терміни: статева просвіта, сексуальна девіація, сексуальне збочення, сексуальний злочин, телегонія, статеве здоров’я, сексуальне здоров’я, репродуктивне здоров’я, контрацептивні засоби, аборт, ІПСШ.

 

Контрольні запитання та завдання

1. Що розуміють під статевою просвітою?

2. У якому віці варто розпочинати статеву просвіту?

3. Назвіть принципи статевої просвіти.

4. Які мета та завдання статевої просвіти?

5. Назвіть блоки змісту статевої просвіти.

6. Що спонукає підлітків до ранніх статевих контактів?

7. Які ви знаєте основні правила спротиву груповому тиску?

8. Назвіть основні міфи, що опосередковують сексуальну поведінку підлітків.

9. Дайте визначення понять «сексуальна девіація», «сексуальне збочення», «сексуальний злочин».

10. Назвіть етапи зміни поведінки.

11. Які види поведінки підвищують ризик потрапити у небезпечні ситуації?

12. Які засоби контрацепції ви знаєте?

13. Назвіть основні альтернативні форми сексуальної активності.

14. Які основні негативні наслідки аборту?

15. Які ви знаєте ІПСШ?

Сутність статевої просвіти

«За» і «проти» сексуальної просвіти

Дискусії з приводу доцільності ранньої (з віку, коли ще не настав період сексуального визрівання) сексуальної просвіти дітей нині набува­ють дедалі більшої актуальності. Опозиційними у цих дискусіях виступа­ють дві основні точки зору, які традиційно можна позначити як «за» і «проти». Як стверджують прибічники ранньої сексуальної просвіти молоді, і як це доводить життєва практика (яка, як відомо, є найоб’єктивнішим критерієм істини), сексуальні інтереси й потреби неможливо ані прихова­ти, ані заборонити, ані штучно актуалізувати. Вони природно виникають на певному етапі дорослішання, і головною задачею дорослих має бути спрямування їх у певне оптимальне русло, аби убезпе­чення дітей від цілого ряду необачних кроків, принаймні тих, що несуть загрозу фізичному (репродуктивному) і психічному їх здоров'ю. Навпа­ки, противники ранньої сексуальної освіти, які найчастіше обстоюють так звану директивну (моралізаторську, орієнтовану на заборони) стратегію статевої соціалізації, переконані у тому, що залучення дітей до таємниць сексуального життя штучно збуджує їхній інтерес до сексу та занадто рано спричинює їхню сексуальну активність. При цьому, з їхнього погля­ду, психіка дітей аж до підліткового віку є незрілою й несформованою, і це виявляється передусім у неспроможності до антиципації наслідків власних учинків та нездатності брати на себе відповідальність за свою сексуальну поведінку. З погляду противників сексуальної освіти учнів, питання статевого життя є дуже інтимною сферою людського життя, а тому воно не повинно бути предметом публічного колективного обговорення в класі, а тим більше — не повинно бути предметом шкільної програми, оскільки, за їхніми словами, «це не просвітництво, а розбещення й розпуста». Десакралізація інтимної сфери життя, позбавлення її сексуальної сторони романтизму і таємничості призводить, на їх думку, до деіндивідуалізації та знецінення любовних почуттів. У результаті звужується репертуар любовних переживань і, як не дивно, зменшується лібідо. Не випадково, з їхнього погляду, останнім часом психіатри і практичні психологи фіксують дедалі частіші випадки так званої юнацької імпотенції серед молодих і фізично здорових хлопців, які чудово обізнані з питань сексуальної техніки через еротичні й порнографічні фільми. З огляду на такі міркування, штучна актуалізація знань про сексуальну сторону людського життя розглядається ними чи не як злочин дорослих проти дітей. У таких роздумах відчувається щире занепокоєння з приводу непростої ситуації, що склалася, однак все ж таки ефективність директивної, орієнтованої на обмеження і заборони освітньо-виховної стратегії статевої соціалізації молоді видається досить сумнівною.

Рання, а саме починаючи з молодшого підліткового віку, сексуальна просвіта конче необхідна. Адже, як показує життєва і пси­хологічна практика, найбільш чутливими й уразливими до сексуального насиль­ства та сексуальних домагань є діти, які нічого не знають про сексуальні взаємини. Крім того, як свідчать соціологічні дослідження, причинами ран­ньої вагітності є безвідповідальне ставлення до статевих стосунків і до вибо­ру статевого партнера, невпорядковане статеве життя (чимало неповнолітніх вагітних не знають, хто є батьком майбутньої дитини), невміння передбачати наслідки невпорядкованої сексуальної поведінки, відсутність необхідних знань, у тому числі й незнання засобів контрацепції.

У період сексуального визрівання сексуальна просвіта набуває особ­ливого значення. Це підтверджують життєва практика, результати опиту­вання дорослих і підлітків, а також досвід інших країн — від слабо розви­нених до найрозвинутіших. Як показало експрес-опитування дорослих респондентів та учнів 9-х класів, проведене навесні 2004 року працівника­ми Інституту соціальної і політичної психології, 88,9% опитаних підлітків та 82,1% їхніх батьків переконані, що вже у 6-8-х класах загальноосвіт­ніх шкіл слід увести спеціальний курс із «сексуальної просвіти». До речі, аналогічні дані були отримані російськими дослідниками. Так, за даними Всеросійського центрального інституту громадської думки, переважна більшість росіян висловилася на користь сексуального виховання і сексуаль­ної просвіти, причому респонденти переважно говорили про доцільність організованої шкільної просвіти.

З погляду опитаних під час експрес-опитування підлітків, сексуальна просвіта як необхідна когнітивна складова сексуального виховання підліт­ків, починаючи з 10-11 років, має проводитися з кількома основними цілями.

По-перше, з профілактичною ціллю. Так, понад 80% опитаних підліт­ків бажають знати про засоби запобігання захворювань на СНІД та інші інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом. Це питання поряд із питанням про те, як не допустити небажаної вагітності, особливо ціка­вить підлітків-дівчат. За висловами опитаних підлітків, предмет із сексу­альної освіти необхідний:

1) щоб кожен підліток знав правила контрацепції і не захворів на СНІД («слід оберігатися СНІДу, хоч, звичайно, зрозуміло: секс з презер­вативом — все одно, що поцілунки в протигазах»);

2) щоб убезпечити себе від венеричних захворювань;

3) щоб уникнути вагітності і не народити дітей у 14-15 років (не «зіпсувати собі життя», «не поставили хрест на навчанні в інституті», «щоб не нашкодити здоров'ю і не робити абортів»).

По-друге, з інформаційною ціллю. Практично кожний другий респондент-підліток цілком слушно вважає, що він і його однолітки мають право бути поінформованими про найголовніші питання стосовно сексуальної сфери людського життя, причому не лише з телевізійних програм (телеба­ченню як провідному джерелу інформування про сексуальну сферу людсь­ких взаємин віддавали перевагу близько 37% опитаних), але й від компе­тентних фахівців, передусім медичних працівників (їх в якості бажаного інформаційного джерела називають 42% респондентів-підлітків). Що ж до шкільних вчителів та шкільних психологів, то вони, втім, як і власні батьки, не розглядаються підлітками як комфортне для них джерело ін­формування із сексуальної тематики. Так, учителів у якості бажаного інформаційного джерела називають 10,5% опитаних підлітків, психологів — 13,5%, власних батьків — 14,6%.

За словами 9-класників, уроки сексуального виховання необхідні для того, щоб:

1) мати правильне уявлення про СНІД, про те, що це за хвороба, як вона передається і як правильно поводитися з ВІЛ-інфікованими людьми;

2) знати, до чого призводить безпечний секс, що йому загрожує, і, можливо, це знання декого зупинить від ранніх статевих зв'язків;

3) мати достатні знання і правильне уявлення про техніку сексу (тому — що в багатьох у цьому віці виникає бажання займатися сексом, багато підліт­ків думають, що вже через це ти стаєш «крутішим», багато моїх знайомих вже давно цим займаються; для підлітків секс — це найкраща розвага);

4) знати, що робити у разі виникнення певних ускладнень через сек­суальні стосунки, до кого звертатися.

По-третє, з виховною ціллю:

1) щоб виховати у підлітків відповідальне ставлення до сексу;

2) щоб виховати повагу і гарні взаємини між чоловіками і жінками.

Лише 11,1% опитаних відповіли, що цей предмет у школі не потріб­ний і пояснювали це так:

1) у 9 класі це вже запізно: кожен учень знає про секс більше за своїх учителів;

2) тому що це не цікаво: розповідають лише про СНІД і безпечний секс;

3) тему що зараз є велика кількість різних джерел, з яких про все це можна дізнатися і поза школою.

Необхідність сексуальної просвіти підлітків наші дорослі співвітчиз­ники пояснювали так:

1. Це потрібно тому, що сучасні діти доволі рано вступають у сексу­альні взаємини, і, таким чином, слід навчити їх засобам контрацепції, дати їм необхідний об'єм кваліфікованої, що називається з рук фахівців, інфор­мації, аби убезпечити від можливих помилок і небажаних наслідків (від ранньої, небажаної вагітності, від захворювань на ІПСШ, від експеримен­тування одне на одному тощо).

2. Це потрібно тому, що в підлітковому віці інформація сексуального змісту стає вкрай актуальною для дітей, і через це краще, щоб необхідні знання вони отримували від компетентних фахівців. Якщо ж це не буде організовано належним чином, то дітей навчатимуть «вулиця» і телеба­чення, які вже показали себе як погані вчителі.

3. Це потрібно тому, що більшість батьків з різних причин не вчать своїх дітей (одні думають, що це зарано, другі не вважають це своїм обов'язком, треті роблять це вкрай недолуго тощо), а отже, це мають робити навчально-виховні заклади, як державні (чи приватні) інституції, що є відповідальними перед державою за підростаюче покоління, але це мають робити не звичайні вчителі, а спеціально підготовлені фахівці.

4. Це потрібно тому, що необхідно навчити дітей правил збереження власного репродуктивного здоров'я, правил здорового способу життя, пояснити дітям шкідливість ранніх сексуальних взаємин для їхнього здо­ров'я, ознайомити дітей з питаннями планування сім'ї тощо.

5. Це потрібно тому, що необхідно цілеспрямовано і з самого дитинс­тва виховувати в дітей гарні взаємини з особами протилежної статі, про­пагувати культуру сексуальних взаємин та формувати відповідальність у цих взаєминах.

Отже, з приводу запитання про те, чи не краще взагалі огородити дітей від будь-яких нагадувань про секс, ми відповідаємо: «Ні». По-перше, це неможливо. Так чи інакше, але очевидними залишаються ті факти, що, по-перше, практично всі підлітки, незалежно від умов і обставин вихован­ня, у 13-14 років або й раніше починають цікавитися сексуальним питан­нями, а по-друге, не лише вітчизняний інформаційний простір, а й увесь простір соціального життя дорослих і дітей перенасичений відповідною інформацією. По-друге, це не доцільно. Практичні психологи розповіда­ють, що часто на лінію довіри звертаються налякані нестандартними ситу­аціями у статевих стосунках підлітки, які знаходяться в стресовому стані через незнання елементарних речей у сексуальній області. З батьками ці питання, як правило, не обговорюються, оскільки сексуальні теми є тра­диційно табуйованими для дитячо-батьківських розмов. З учителями — також. Раніше в школі принаймні раз на тиждень був урок «Етика і психологія сімейного життя», однак коли цей предмет був переведений з розряду обов'язкових до факультативних, його не стало. Нині розмова «про це» начебто передбачається курсом «Валеологія», однак цей урок проходить приблизно так: вчитель говорить учням, на якій сторінці від­крити підручник, і йде з класу. Так само проблемним для сучасних підліт­ків є обговорення цієї актуальної для них теми з друзями. Ті також здобувають необхідну інформацію не з компетентних та гідних довіри джерел, а переважно з дорослих фільмів і «пікантної» літератури для дорослих.

За цих несприятливих умов і незалежно від рішень дорослих діти все одно отримують необхідні їм знання на тему сексу, причому отримують їх із сумнівних джерел. Тому важливим способом запобігання лиху є надан­ня дітям належних знань, починаючи з молодшого підліткового віку. У зв'язку із цим вкотре постає питання про необхідність вироблення вива­женої й поміркованої стратегії сексуальної просвіти та про те, хто і в який спосіб доноситиме підліткам ці знання. І це становить предмет окремої розмови. Єдине, про що можна впевнено говорити: програма цих уроків має спиратися на духовно-культурні, гуманістичні цінності і постійно апе­лювати до понять «честь», «порядність», «відповідальність» і т.п., а прово­дити їх має не вчитель-сумісник, а спеціально підготовлений, компетент­ний і відповідальний спеціаліст.

 

Поняття статевої просвіти

Статева просвіта — це інформування дітей з питань анатомії та фізіології статі людини, психосексуального розвитку, виконання статевих ролей.

Статева просвіта дітей та юнацтва є важливим компонентом сексуальної соціалізації особистості. Під змістом статевої просвіти розуміють систему знань про репродуктивну функцію людини, природу людської сексуальності, культуру міжстатевих взаємин і нормативи маскулинної та фемінної поведінки, про шлюб та сім'ї. Метою статевої просвіти є розвиток статевої свідомості дитини, її поінформованості, обізнаності щодо питань етики та психології статевої поведінки, готовності людини до створення сім'ї та виконання родинних ролей — подружніх, батьківських, сімейних.

Зміст статевої освіти носить, природно, інтегративний характер, тобто включає в себе етичні, психологічні, правові, фізіологічні, гігієнічні, педагогічні та інші аспекти статевої поведінки. Система сексолого-педагогічних знань, зорієнтована на загальнолюдські цінності, становить певний логічний взаємозв'язок різних знань, діапазон яких розширюється разом з віком, індивідуальним досвідом дитини.

 

Міф «Про Амура та Психею»

Було у царя три доньки. Най­молодшу звали Психея. Вона була такою прекрасною, що до­стойні юнаки з'їжджалися звіду­сіль, аби тільки на неї поглянути. Психею це ображало, бо вона прагнула не милування, а глибо­кої любові.

Батько, співчуваючи страж­данням Психеї, звернувся за до­помогою до оракула. Та його провісництво виявилося важ­ким: убрана у поховальний одяг, Психея мала бути відведеною на призначене місце шлюбу з чудо­виськом.

Коли волю оракула було ви­конано і Психея залишилася сама, аби чекати чудовиська, поривом вітру, що з'явився рап­том невідь-звідки, віднесло її до прекрасного палацу. Там Психея стала дружиною невидимого юнака. Але коли б захотіла дів­чина його побачити, то мала б за це кару — розлуку з коханим, тяжкі біди та поневіряння.

Сестри Психеї позаздрили їй і спонукали порушити заборону — темної ночі, коли коханий спить, запалити вогонь та поди­витися на нього. Зробивши, як порадили сестри, Психея впізна­ла у своєму чоловікові Амура — бога кохання. Довго милувалась вражена Психея вродою Амура, аж поки крапля гарячої олії зі світильника не розбудила його. Ображений порушенням забо­рони, Амур полетів геть, а Пси­хея пішла на його пошуки. Не­мало тяжких бід випало на її долю, та всі вона здолала. На­віть упоралася заради кохання із завданням самої богині Венери — матері Амура.

Оцінюючи подвиги Психеї за­ради любові до Амура, великий бог Зевс дав їй божественне без­смертя та уможливив цим шлюб із богом любові.

Психея — від грецького «псюхе», що означає «душа». Отже, знаменита притча про Амура та Психею є притчею про душу лю­дини і бога любові.

Психеї (душі) довелося докла­сти чимало зусиль, аби піднятись на рівень справжньої любові. Спочатку Психея жила передчут­тям любові, що є виявом спокон­вічної людської потреби. Далі — налетів Амур в образі вітру (у римській міфології Купідон, він же Амур, — крилатий бог при­страсті) і захопив Психею. До неї прийшла пристрасть, утім, ще не любов. Пристрасть нестримна, спонтанна, вона важко піддаєть­ся аналізу, вона бездумна і не­уважна до іншого — вона не від­повідальна. Психея, спонукува­на пристрастю (тобто, незрілою, неокультуреною любов'ю), пору­шує заборону. Юнак, ображений такою поведінкою, кидає її, і Пси­хеї (душі) доводиться немало ви­страждати, зрозуміти й навчити­ся, аби його повернути. Долаю­чи перешкоди заради Амура, Психея сама зросла до рівня зрі­лої любові. За це й дістала вина­городу від Зевса.

Любов являє людині повноту її душевної реалізації. Завдяки зрілій любові, людина може ви­тримати суворий тиск обставин, залишатися вірною у шлюбі, не зрадити своїх цінностей та ідеа­лів. Любов — це джерело мора­льної сили та енергії. Якщо вона вашою працею переросла у лю­бов зрілу, ви здобули безмірно сильну й надійну моральну осно­ву вашої сім'ї.

 

«Як сказати «ні»
Пам'ятка

Твоє тіло належить тільки тобі. У тебе є пра­во на те, щоб одягатися, митися і спати на самоті.

Люди торкаються один одного по-різному. Більшість дотиків приємні — це гарні дотики. Деякі дотики, наприклад, лоскотання, можуть тобі не спо­добатися, тому що спочатку вони немовби приєм­ні, а потім, якщо їх не припинять, можуть стати не­приємними, недобрими. Деякі дотики можуть бути болісними — вони недобрі. Якщо ти маєш сумніви у якомусь доторканні, в тому, добре воно чи погане, запитай у когось з дорослих, кому ти довіряєш.

Якщо хто-небудь доторкнеться до тебе так, що тобі не сподобається, або попросить тебе дото­ркнутися до нього, а тобі цього не хочеться робити, не потрібно навіть розмовляти з такою людиною.

Тобі дозволено відповісти такій людині «ні!» або «Не торкайтеся до мене так!». У тебе є право піти від такої людини.

Про те, що сталося, бажано розповісти до­рослому, до якого маєш довіру (це можуть бути родичі, знайомі батьків, сусіди, вчителі тощо).

Жодна доросла людина, за винятком ліка­ря, який робить це для твого здоров'я не повинна торкатися до твоїх інтимних частин тіла. Якщо до­рослий доторкнеться до тебе і скаже: «Це наша та­ємниця!», обов'язково треба розповісти про це до­рослим, до яких маєш довіру (ніколи не слід збері­гати такі таємниці).

Жодний дорослий не має права запрошу­вати тебе торкатися до інтимних частин його тіла.

Ти не винен, якщо дорослий торкався до інтим­них частин твого тіла. Це дорослий повинен зрозу­міти, що так робити не можна. Це зовсім не твоя провина.

СТАТЕВА ПРОСВІТА

План

1. Сутність статевої просвіти

2. Основний зміст сексуальної просвіти у підлітковому віці

3. Формування навичок безпечної сексуальної поведінки

Сутність статевої просвіти

Необхідність сексуальної просвіти підлітків наші дорослі співвітчиз­ники пояснювали так:

1. Це потрібно тому, що сучасні діти доволі рано вступають у сексу­альні взаємини.

2. Це потрібно тому, що в підлітковому віці інформація сексуального змісту стає вкрай актуальною для дітей.

3. Це потрібно тому, що більшість батьків з різних причин не вчать своїх дітей.

4. Це потрібно тому, що необхідно навчити дітей правил збереження власного репродуктивного здоров'я, правил здорового способу життя.

5. Це потрібно тому, що необхідно цілеспрямовано і з самого дитинс­тва виховувати в дітей гарні взаємини з особами протилежної статі, про­пагувати культуру сексуальних взаємин та формувати відповідальність у цих взаєминах.

Статева просвіта — це інформування дітей з питань анатомії та фізіології статі людини, психосексуального розвитку, виконання статевих ролей.

Під змістом статевої просвіти розуміють систему знань про репродуктивну функцію людини, природу людської сексуальності, культуру міжстатевих взаємин і нормативи маскулинної та фемінної поведінки, про шлюб та сім'ї. Метою статевої просвіти є розвиток статевої свідомості дитини, її поінформованості, обізнаності щодо питань етики та психології статевої поведінки, готовності людини до створення сім'ї та виконання родинних ролей — подружніх, батьківських, сімейних.

Принципи сексуальної просвіти: принцип виховуючого навчання, принцип системності і об'єктивності знань, принцип випереджувального впливу, апе­лювання до загальнолюдських цінностей, заснованих на християнській моралі.

Зміст статевої освіти також ґрунтується на таких принципах:

· об'єктивність, правдивість, науковість у висвітленні всього спектру питань, пов'язаних з репродуктивною функцією людини, інтимними стосунками; роз'яснення складних для розуміння питань має випливати з усталених законів природи і суспільства і бути з ними в гармонії;

· будь-яка інформація та методика її висвітлення має спрямовуватись на формування позитивного ставлення до проблем людської сексуальності, культу сім'ї, особистого щастя — як невід'ємних від почуттів дружби, кохання, піклування про ближнього;

· адресність сексуальної просвіти передбачає доступність інформації з огляду на вікові можливості дітей, врахування вихователями індивідуальних і соціальних умов їхнього розвитку, набутого досвіду;

· національний компонент змісту навчально-виховної роботи передбачає її здійснення на основі широкого використання різних видів народної творчості, надбань народної педагогіки у вихованні сім'янина;

· сексуальна просвіта дітей і юнацтва вимагає природності поведінки дорослих;

· авторитетність джерела сексуальної просвіти ґрунтується на тому, що порнографічна література несе в собі брутальний компонент, який вульгаризує зміст інформації;;

· послідовність, системність статевої просвіти дітей та юнацтва передбачає наступність у передачі знань, у здійсненні навчально-виховної роботи, необхідної для засвоєння певного обсягу інформації;

· виходячи з основних вікових періодів психічного розвитку особистості, важливим є створення умов, сприятливих для правильного усвідомлення дітьми своєї статевої належності, оволодіння обсягом знань і умінь, необхідних для формування майбутньої жінки чи чоловіка.

У широкому розумінні головною і найважливішою ціллю статевої просвіти підлітків є успішна статева їх соціалізація, яка полягає в залу­ченні їх до системи статевих взаємин, прийнятої у конкретному суспільст­ві, та формуванні позитивного досвіду міжстатевих взаємин для гармо­нійного подружнього життя з метою народження і виховання дітей.

Можна також говорити про цілі сексуальної просві ти у більш вузько­му їх розумінні:

1. Інформування підлітків про власне тіло, статеві органи та вікові особливості їхнього функціонування.

2. Інформування про основні фактори ризику.

3. Інформування про засоби контрацепції з метою запобігання неба­жаній вагітності.

4. Інформування щодо правил безпечної сексуальної поведінки і здо­рового способу життя.

Основні цільові завдання сексуальної просвіти:

1) забезпечити дітей достовірною інформацією про сексуальність як важливу характеристику людини;

2) сформувати громадянську позицію у ставленні до власного здоро­в'я;

3) створити умови для ознайомлення дітей із сферою сексуальних стосунків як передусім відповідальних взаємин;

4) дати уявлення про норми здорового способу життя і безпечної сексуальної поведінки;

5) формувати відповідальне ставлення до власного репродуктивного здоров'я;

6) розвивати особисту відповідальність і наполегливість у прийнятті рішень;

7) навчати засобів саморегуляції й контролю сексуальної поведінки;

8) формувати орієнтацію на профілактику захворювань;

9) навчати правилам піклування про власне репродуктивне здоров'я та правилам безпечного сексу.

Тема самостійного вивчення №35

Статева просвіта

 

План

1. Сутність статевої просвіти

2. Основний зміст статевої просвіти у підлітковому віці

3. Формування навичок безпечної сексуальної поведінки

 

Література

Основна

1. Актуальні проблеми сексуального виховання підлітків. — К.: ДЦССМ, 2004. — 80 с. [с. 40-71]

2. Соціальна робота в Україні: Теорія та практика: посібник для підвищення кваліфікації психологів центрів соціальних служб для молоді. — 5-а частина / За ред. А. Я. Ходорчук. — К.: ДЦССМ, 2003. — 264 с. [с. 72-76]

3. Формування сексуальної культури молоді / Балакірєва О. М., Галустян Ю. М., Корегін О. Я., Новицька В. П., Цисар І. В., Яременко О. О. — К.: Державний інститут проблем сім’ї та молоді, Український інститут соціальних досліджень, 2004. — Кн. 9. — 132 с. — (Сер. «Формування здорового способу життя молоді». У 14 кн.) [с. 25-59]

Додаткова

1. Гайдейчук Н. Формуємо відповідальність у підлітка. Корекційно-розвивальна програма для дітей 12-14 років // Соціальний працівник. — 2007. — № 15. — С. 2-22

2. Особливості сексуальної поведінки та орієнтацій неповнолітніх / О. Балакірєва (керівник), Т. Бондар, М. Варбан, О. Яременко. — К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2002. — Вип. 2. — 38 с. — (Серія: Здоров'я та поведінкові орієнтації учнівської молоді. У 3 вип.). [с. 5-30]

3. Соціальна робота в Україні: теорія та практика: посібник для підвищення кваліфікації працівників центрів соціальних служб для молоді. — 3-я ч. / За заг. ред. А.Я. Ходорчук. — К.: ДЦССМ, 2002. — 172 с. [с. 9-31]

 

Методичні рекомендації

Обґрунтувати необхідність статевої просвіти. Дати визначення понять «статева просвіта» та «зміст статевої просвіти». Визначити мету та завдання статевої просвіти. Обґрунтувати принципи статевої просвіти.

Проаналізувати етапи статевої просвіти. Визначити зміст знань, яких повинні набути діти та підлітки у процесі статевої просвіти. Розкрити зміст найважливіших інформаційних блоків змісту статевої просвіти підлітків.

Розкрити зміст моделі зміни поведінки розробленої Джеймсом Прочаска та Карлом ді Клементе. Визначити види поведінки, що підвищують ризик потрапити у небезпечні ситуації. Охарактеризувати альтернативні форми сексуальної активності. Дати характеристику основних контрацептивних засобів. Розкрити соціально-психологічні аспекти раннього материнства. Висвітлити негативні наслідки абортів. Дати коротку характеристику інфекцій, що передаються статевим шляхом.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Скласти конспект за запропонованим планом.

2. Ознайомитися з пам’яткою «Як сказати “Ні”».

3. Виконати практичне завдання № 17 «Пам’ятка-рекомендація для підлітків з безпечної статевої поведінки».

 

Ключові терміни: статева просвіта, сексуальна девіація, сексуальне збочення, сексуальний злочин, телегонія, статеве здоров’я, сексуальне здоров’я, репродуктивне здоров’я, контрацептивні засоби, аборт, ІПСШ.

 

Контрольні запитання та завдання

1. Що розуміють під статевою просвітою?

2. У якому віці варто розпочинати статеву просвіту?

3. Назвіть принципи статевої просвіти.

4. Які мета та завдання статевої просвіти?

5. Назвіть блоки змісту статевої просвіти.

6. Що спонукає підлітків до ранніх статевих контактів?

7. Які ви знаєте основні правила спротиву груповому тиску?

8. Назвіть основні міфи, що опосередковують сексуальну поведінку підлітків.

9. Дайте визначення понять «сексуальна девіація», «сексуальне збочення», «сексуальний злочин».

10. Назвіть етапи зміни поведінки.

11. Які види поведінки підвищують ризик потрапити у небезпечні ситуації?

12. Які засоби контрацепції ви знаєте?

13. Назвіть основні альтернативні форми сексуальної активності.

14. Які основні негативні наслідки аборту?

15. Які ви знаєте ІПСШ?

Сутність статевої просвіти

«За» і «проти» сексуальної просвіти

Дискусії з приводу доцільності ранньої (з віку, коли ще не настав період сексуального визрівання) сексуальної просвіти дітей нині набува­ють дедалі більшої актуальності. Опозиційними у цих дискусіях виступа­ють дві основні точки зору, які традиційно можна позначити як «за» і «проти». Як стверджують прибічники ранньої сексуальної просвіти молоді, і як це доводить життєва практика (яка, як відомо, є найоб’єктивнішим критерієм істини), сексуальні інтереси й потреби неможливо ані прихова­ти, ані заборонити, ані штучно актуалізувати. Вони природно виникають на певному етапі дорослішання, і головною задачею дорослих має бути спрямування їх у певне оптимальне русло, аби убезпе­чення дітей від цілого ряду необачних кроків, принаймні тих, що несуть загрозу фізичному (репродуктивному) і психічному їх здоров'ю. Навпа­ки, противники ранньої сексуальної освіти, які найчастіше обстоюють так звану директивну (моралізаторську, орієнтовану на заборони) стратегію статевої соціалізації, переконані у тому, що залучення дітей до таємниць сексуального життя штучно збуджує їхній інтерес до сексу та занадто рано спричинює їхню сексуальну активність. При цьому, з їхнього погля­ду, психіка дітей аж до підліткового віку є незрілою й несформованою, і це виявляється передусім у неспроможності до антиципації наслідків власних учинків та нездатності брати на себе відповідальність за свою сексуальну поведінку. З погляду противників сексуальної освіти учнів, питання статевого життя є дуже інтимною сферою людського життя, а тому воно не повинно бути предметом публічного колективного обговорення в класі, а тим більше — не повинно бути предметом шкільної програми, оскільки, за їхніми словами, «це не просвітництво, а розбещення й розпуста». Десакралізація інтимної сфери життя, позбавлення її сексуальної сторони романтизму і таємничості призводить, на їх думку, до деіндивідуалізації та знецінення любовних почуттів. У результаті звужується репертуар любовних переживань і, як не дивно, зменшується лібідо. Не випадково, з їхнього погляду, останнім часом психіатри і практичні психологи фіксують дедалі частіші випадки так званої юнацької імпотенції серед молодих і фізично здорових хлопців, які чудово обізнані з питань сексуальної техніки через еротичні й порнографічні фільми. З огляду на такі міркування, штучна актуалізація знань про сексуальну сторону людського життя розглядається ними чи не як злочин дорослих проти дітей. У таких роздумах відчувається щире занепокоєння з приводу непростої ситуації, що склалася, однак все ж таки ефективність директивної, орієнтованої на обмеження і заборони освітньо-виховної стратегії статевої соціалізації молоді видається досить сумнівною.

Рання, а саме починаючи з молодшого підліткового віку, сексуальна просвіта конче необхідна. Адже, як показує життєва і пси­хологічна практика, найбільш чутливими й уразливими до сексуального насиль­ства та сексуальних домагань є діти, які нічого не знають про сексуальні взаємини. Крім того, як свідчать соціологічні дослідження, причинами ран­ньої вагітності є безвідповідальне ставлення до статевих стосунків і до вибо­ру статевого партнера, невпорядковане статеве життя (чимало неповнолітніх вагітних не знають, хто є батьком майбутньої дитини), невміння передбачати наслідки невпорядкованої сексуальної поведінки, відсутність необхідних знань, у тому числі й незнання засобів контрацепції.

У період сексуального визрівання сексуальна просвіта набуває особ­ливого значення. Це підтверджують життєва практика, результати опиту­вання дорослих і підлітків, а також досвід інших країн — від слабо розви­нених до найрозвинутіших. Як показало експрес-опитування дорослих респондентів та учнів 9-х класів, проведене навесні 2004 року працівника­ми Інституту соціальної і політичної психології, 88,9% опитаних підлітків та 82,1% їхніх батьків переконані, що вже у 6-8-х класах загальноосвіт­ніх шкіл слід увести спеціальний курс із «сексуальної просвіти». До речі, аналогічні дані були отримані російськими дослідниками. Так, за даними Всеросійського центрального інституту громадської думки, переважна більшість росіян висловилася на користь сексуального виховання і сексуаль­ної просвіти, причому респонденти переважно говорили про доцільність організованої шкільної просвіти.

З погляду опитаних під час експрес-опитування підлітків, сексуальна просвіта як необхідна когнітивна складова сексуального виховання підліт­ків, починаючи з 10-11 років, має проводитися з кількома основними цілями.

По-перше, з профілактичною ціллю. Так, понад 80% опитаних підліт­ків бажають знати про засоби запобігання захворювань на СНІД та інші інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом. Це питання поряд із питанням про те, як не допустити небажаної вагітності, особливо ціка­вить підлітків-дівчат. За висловами опитаних підлітків, предмет із сексу­альної освіти необхідний: