Етика й естетика міжстатевих взаємин: стать та сексуальність

Протягом тривалої історії існування людства соціогенез міжособистісних стосунків являв собою дві самостійні лінії — чоловічу і жіночу, які певною мірою перетиналися і впливали одна на одну, однак повністю ніколи не співпадали. Діяльність чоловіків завжди мала певний коаліційний характер і відбувалася, як спільна діяльність у групах переважно своєї статі. Первинними суто чоловічими видами діяльності завжди були війни, полювання тощо, які неможливі без об'єднання з іншими і потребу­ють співучасників. Звідси — традиційно чоловіча готовність до взаємодії з іншими, орієнтація чоловіків на товаришів та їхню думку. Натомість діяльність жінок завжди була більше індивідуалізованою, а їхнє спілку­вання з представницями своєї статі — істотно обмеженим. Свої цілі, котрі, як правило, не сягали за межі власної родини, жінка реалізовувала через близьких осіб — батьків, чоловіка, дітей тощо. Звідси — традиційна орієн­тація жінки на себе саму і на свій власний внутрішній світ.

Протягом розвитку людства суспільство досить тривалий час потре­бувало роздільного виховання хлопчиків і дівчаток. Хлопчиків готували до майбутніх ролей воїна, вождя, керівника, і з цією метою дорослі всіля­ко обмежували вплив жінок на нього. Це досягалося передусім через фізичне віддалення хлопчиків від рідної домівки, зокрема, від матері. Хлопчиків передавали на виховання в інші родини, віддавали в учення тощо. Для цього існували спеціальні організації, де виховувалися, відпо­чивали, виконували певні спільні справи одні лише хлопчики під нагля­дом осіб виключно чоловічої статі. Натомість статева соціалізація дівча­ток відбувалася у стінах рідної домівки, де в дівчинки формували настановлення бути дружиною й матір'ю, і де вона набувала відповідних навичок. Тому сексуальність хлопчиків (як майбутніх чоловіків) відріз­няється від сексуальності дівчаток (як майбутніх жінок).

Чи не на архетипному рівні нинішні дівчата, як майбутні жінки, ма­ють більш чіткі у порівнянні з чоловіками репродуктивні настановлення. Вони більше орієнтовані на традиційний шлюб та народження дітей у його умовах. Крім того, дівчатка більш критично ставляться до власного здо­ров'я, у тому числі й здоров'я репродуктивного. Вони демонструють біль­шу у порівнянні з хлопцями обачливість і відповідальність стосовно вико­ристання контрацептивних засобів як засобу запобігання захворювань на ІПСШ та попередження небажаної вагітності, а також більшу зацікавле­ність в інформації такого роду. І хоч у порівнянні з хлопцями дівчата мають більше сумнівів стосовно ефективності сучасної медицини, при цьому вони значно частіше звертаються за медичною допомогою.

Статеві відмінності має ставлення хлопців і дівчат до любові і кохання. Потреба в любові є однією з базових, природних потреб людини, незалежно від її статі, віку, освіти, фаху, матеріального статку і навіть особливостей культури, в якій вона зростає. У бажанні бути зігрітим любовними почуттями між людьми практично не існує відмінностей: ані вікових, ані статевих, ані статусних. Потреба в любові і коханні є однаково сильною як у хлопців, так і в дівчат, але різними є форми вираження цих почуттів та сподівання, які з ними пов'язані. Але підлітки схильні романтизувати сильні сексуальні почуття, пов'язані з привабливим для них сексуальним об'єктом, і плутати закоханість і кохання.

Підліток має бути обізнаний з тим, що існують різні види любові. Один з них — тепла і дружня особиста любов-прив'язаність до людини, яка існує між друзями, або платонічна любов. Другий вид любові — любов, яку відчувають одне до одного рідні люди, родичі. Третій її вид — романтична і позбавлена сексуальних взаємин (або платонічна) любов між чоловіком і жінкою. Четвертий — еротична любов-пристрасть (любов-ерос) між особами різної або й одної статі. Але чи не найважливішою серед усіх інших є так звана любов-агапе. Цей особливий вид любові е морально-етичною категорією, яка передбачає поєднання трьох потужних людських потягів: розуму, душі і тіла. Любов-агапе керується принципа­ми високої справедливості і є безкорисливою, турботливою та відповідаль­ною. І цю різницю слід донести до свідомості підлітків.

Проте нинішні вітчизняні мас-медіа вкладають у це романтичне понят­тя здебільшого викривлений та вульгаризований зміст. Вони фактично пропагують і невиправдано романтизують еротичну, чуттєву любов-при­страсть. У результаті досить часто серед молоді під «любов'ю» розумієть­ся задоволення фізіологічних потреб людини через сексуальні контакти, які навіть не можна назвати стосунками. Природно, що це відбивається на морально-ціннісних і світоглядних настановленнях нинішніх підлітків. Вони все частіше висловлюють сумніви з приводу доцільності утримання від ранніх сексуальних взаємин. Нині практично дуже нечасто можна зустріти молодих людей, які б не мали статевих контактів у підлітковому віці. Цей висновок був зроблений ще на початку 90-х років Інститутом Алана Гуттмахера. Як показують соціологічні опитування, дві третини хлопців і понад половину дівчат підліткового віку не проти ранніх і невпорядкова- них (з великою кількістю сексуальних партнерів) статевих коїпаїл ів і не бачать нічого страшного у тому, що дівчата втрачають цнотливість у віці до 15 років. За даними інституту Гуттмахера, 80% юнаків і 70% дівча і мали статевий зв'язок, ще навчаючись у школі.

За даними опитування школярів, здійсненого співробітниками Київ­ського міського Центру «Здоров'я», основними причинами, що під­штовхують підлітків до ранніх статевих контактів, є:

1) розгубленість дівчат перед почуттями, пов'язаними з першою зако­ханістю і небажання образити Партнера відмовою у сексі (самопожертва заради коханого, послуга йому);

2) фізіологічна потреба у сексі;

3) уявлення про секс як про гарний спосіб зняття стресу;

4) спосіб розважитися (поки ти молодий і не пов'язаний шлюбними зобов'язаннями, любовні зв'язки є гарним способом розважитися, розсла­битися, весело провести час);

5) секс як втеча від одинокості;

6) бажання відчути себе дорослим;

7) невміння протидіяти тискові партнера (так, семеро дівчат із десяти з числа тих, що почали статеве життя до 14 років, зізналися, що зробили це з примусу партнера);

8) наслідування поведінки та тиск однолітків.

Підлітковий вік є особливим віком, коли дитинство перетинається з дорослістю, коли сексуальне визрівання набуває найвищих темпів, а сек­суальність сягає піку свого розвитку. У багатьох підлітків виникає споку­са спробувати, що таке секс, оскільки статевий потяг у підлітковому віці є досить сильним. Усе це так провокаційно, що виникає питання: «Чому сексуальні бажання підлітків такі сильні, адже вони ще не готові їх задовольнити?» Слід пояснити підліткам, що це випробування існує для того, щоб навчити їх контролювати свої потяги і протистояти спокусам. Адже піддаватися сексуальному потягу щоразу, коли він виникає, так само нерозумно, як бити будь-кого одразу, коли починаєш на нього гніватися. Підліток має усвідомити, що це випробування на міцність, що дуже важливо навчитися контролювати і стримувати сексуальні потяги і що сила людського розуму цілком здатна приборкати будь-які почуття і бажання. Це дуже непросто, особливо для хлопців, але необхідно їм як майбутнім чоловікам, тому що це так само достойно, як уміння володіти собою. Підліток має знати, що боротьба бажань, яка відбувається не лише в його душі, а й у його геніталіях — це не лише його проблема. Час від часу найшанованіші дорослі люди так само постають перед необхідністю долати подібні труднощі.

Часто підліток розуміє хибність своєї поведінки і навіть шкодує про деякі свої вчинки, однак він не в змозі протидіяти різноманітним спокусам, які час від часу пропонує реальне життя, та тискові соціального оточення, передусім однолітків та друзів. Тоді йому потрібна допомога компетентного фахівця або просто уважного і чуйного дорослого. І справді, прекрасний результат може дати вже сам факт, що дитина наважилася поговорити про свою проблему, була вислухана і не почула негативних оцінок на свою адресу. У зв'язку із цим підлітки мають бути поінформо­вані щодо правил спротиву груповому тискові.