Психологічні чинники огляду місця події

Огляд місця події - це першочергова слідча дія, що має на меті знаходження слідів злочину та інших речових доказів, ви­явлення обстановки події, а також інших обставин, котрі мають значення для розслідуваної справи.

Окремі різновиди огляду диференціюються залежно від спря­мованості пошукових дій. Зокрема, різновидами огляду є огляд місця події, місцевості, приміщень, предметів, документів, пош­тово-телеграфної кореспонденції, зовнішній огляд трупа тощо.

Найбільш складним і цілісним різновидом огляду є огляд місця події, який на початковому етапі розслідування злочину, вчиненого в умовах невизначеності, становить собою складну слідчу ситуацію, успішне вирішення якої забезпечується реалі­зацією організаційної та реконструктивної діяльності. Основ­ним змістом огляду місця події є усунення дефіциту інформації про подію злочину шляхом безпосереднього сприймання та фік­сації змін матеріальної обстановки на місці події.

Під час огляду місця події, окрім збирання інформації, скла­дається уявлення про психологічне тло події, тобто слідчий з ясовує, за яких умов відбувалася подія і як діяли її учасники. Іншими словами, виконуючи огляд, слідчий поміщає себе не тільки в просторову, але й у психологічну атмосферу злочину. Повноту надходження інформації (матеріальної та психологіч­ної) неможливо компенсувати ніякими схемами, фотографіями, алюнками, описами, іншими документальними джерелами.

.Реалізація інформаційно-пізнавальної та реконструктивної Діяльності висуває декілька вимог до особистості слідчого: по­рше, велика кількість інформації, що надходить, потребує

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

не тільки ефективного сприймання, але й вирішення багатьох мислительних завдань, пов'язаних із визначенням причетності інформації до розслідуваної події; по-друге, участь у огляді міс­ця події спеціалістів, понятих, інших осіб вимагає від слідчого організаційних якостей, здібності встановлення міжособистіс-них контактів, підтримання взаємодії; по-третє, несприятливі об'єктивні (погодно-кліматичні, часові, соціальні, технічні та ін.) та суб'єктивні (особистісні) умови огляду надають діяль­ності екстремального, психологічно напруженого характеру, що вимагає значної мобілізації інтелектуальних та вольових зу­силь.

Емоційно напружений характер огляду місця події зумовле­ний, принаймні, п'ятьма причинами: 1) невизначеністю слідчої ситуації (дефіцит та безсистемна надмірність інформації); 2) де­фіцитом часу - плинність подій може призвести до втрати пер­винної інформації; 3) негативним емоційним тлом злочину як негативно соціально оцінюваної та індивідуально сприйманої події; 4) підвищеним почуттям відповідальності під час прий­няття рішень; 5) публічністю, можливою присутністю сторонніх осіб на місці події.

Після одержання інформації про злочин слідчий виконує організаційну діяльність, що складається з формування тех­нічної та психологічної готовності до виїзду оперативно-слідчої групи. Цьому повинна бути приділена особлива увага, оскільки оптимальне поєднання психологічної сумісності членів групи, вмілий розподіл ролей, заснований на поєднанні професійних знань, досвіду та особистих якостей сприяють ефективному ви­рішенню завдання.

Суттєвого опрацювання вимагає й питання про відбір від­повідних спеціалістів. Так, готуючись до огляду магазину, де вчинено крадіжку, слідчий включає до групи експерта-кримі-наліста, працівників карного розшуку, кінолога, дільничного інспектора міліції, техніка з питань сигналізації, представника охорони магазину, матеріально відповідального представника магазину тощо. Для огляду місця події у випадку насильниць-

РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНО ПОШУКОВІ СЛІДЧІ ДІЇ

кого злочину до групи підключаються (за наявності трупа) - су­дово-медичний експерт, при подіях на транспорті - співробітни­ки ДАІ, представники транспортних підприємств.

Основною організаційно-тактичною формою взаємодії слід­чого та представника органу дізнання на початкових етапах роз­слідування є розподіл функцій - слідчий безпосередньо виконує огляд, відшукує та закріплює докази, а оперативний співробіт­ник провадить комплекс оперативно-розшукових дій, забез­печуючи умови якісного огляду та всього подальшого процесу розслідування. Важливими моментами підготовки оперативно-слідчої групи є чітке визначення слідчим мети огляду, коорди­нація дій учасників, створення атмосфери ділового співробіт­ництва, ініціативності та творчості.

Безпосередньо під час огляду місця події практично одно­часно реалізуються пошукові та реконструктивні компоненти діяльності, тобто одержання інформації за допомогою спостере­ження за конкретною обстановкою з подальшим аналізом його результатів. Іншими словами, інформація під час огляду спочат­ку сприймається на рівні конкретних образів (на рівні першої сигнальної системи), а потім асоціюється, спрямовано компо­нується в мислительні моделі (версії), що мають вербально-ло­гічну форму. Пошукова діяльність забезпечує виділення кримі­налістично значимої інформації про динаміку події, особистість правопорушника, потерпілого, спосіб вчинення злочину, пред­мети злочинних посягань тощо. Основне навантаження при ць­ому припадає на сферу органів чуття співробітника, його увагу, спостережливість. Реконструктивна діяльність спрямована на відтворення події, відбудову на основі сприйнятих матеріальних змін як цілісної картини злочину, так і окремих його епізодів.

Тактично огляд місця події, як правило, відбувається в два

етапи: початковий (орієнтовний) та детальний (фіксований) огляд.

, визначен-

Перший полягає у загальній орієнтації в обстановці, і

меж простору огляду, вихідної позиції та способу, першочер-

оі точки огляду. Формування найбільш узагальненого образу

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

матеріальної обстановки місця події на початковому етапі поля­гає в інтеграції (об'єднанні) великої кількості цілісних відобра­жень із наступною конкретизацією та формуванням образу обста­новки. На цьому етапі визначаються оперативно-слідчий простір та межі огляду. Це досить важливий момент, оскільки, напри­клад, не можна забувати, що обмеження простору площиною візуального контролю безпідставне, беручи до уваги тривимір­ність простору. Тут же відбувається й виділення «кримінального смислового вузла» злочину - труп із ознаками насильства, сліди проникнення в приміщення, знаряддя злочину тощо. По суті, це є пошук відповіді на базове запитання - що відбулося (крадіжка або її інсценування, самогубство чи вбивство та ін.), на що було спрямовано злочинний умисел. Наприклад, порушені речі, від­чинені шафи, шухляди, саквояжі і валізи, пошкодження замків дозволяють припустити намагання заволодіти цінностями; ви­вернуті кишені одягу жертви, розірвані мочки жіночих вух вка­зують на розбійний напад. Виділення «кримінального смислово­го вузла» злочину (висунення первинної слідчої версії) визначає домінування психічної активності слідчого, допомагає концент­рувати всі психічні пізнавальні процеси.

На наступному етапі огляду відбувається відокремлення пев­них допоміжних вузлів - сліди насильства на трупі, пошкод­жений сейф, розбите скло, забуте знаряддя злочину, відбитки слідів. Ці вузли є основою побудови контуру злочину. Вирішен­ня психологічно важливого завдання — визначення якомога більшої кількості допоміжних вузлів - забезпечується динамі­кою та вибірковістю спостережливості слідчого. Це зумовлюєть­ся: установкою на сприймання інформації, що дозволяє перебо­рювати втому, байдужість, апатію, бридливість; концентрацією уваги на інформаційно насичених об'єктах та їх якостях (пред­мети, люди, явища); збереженням стійкої уваги, яка відіграє роль психічного контролю за станом сприймання, мислення, моторних компонентів діяльності.

Необхідно пам'ятати, що виділення смислових та допоміж­них вузлів відбувається під кутом зору домінуючої у слідчо-

РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНО ПОШУКОВІ СЛІДЧІ ДІЇ

го первинної версії (далеко не завжди вірної). Упорядкування одержаної інформації за допомогою аналітико-синтетичної ре­конструктивної діяльності призводить до формування різнобіч­них слідчих версій.

Під час огляду місця події слідчий має справу з множиною предметів та обставин, котрі або не пов'язані одне з одним, або ж пов'язані таким чином, що не дозволяють відразу визначити напрям розслідування. Просте перебирання варіантів у таких випадках є нераціональним. Слідчий, діючи вибірково, пов'язує елементи обставин та складає з них схему. Зовнішня картина, що досить легко сприймається органами чуття, відразу викли­кає труднощі при намаганні пов'язати елементи, розкритті їх внутрішніх, причинно-наслідкових відношень у логічному мис­ленні. Крім того, під час переходу інформації від однієї фор­ми (чуттєвої) до іншої (мисленої) відбувається (мисленнєвої) відбувається її часткова втрата, можливі викривлення та над­мірні узагальнення, що безпосередньо впливає на повноту та об'єктивність версії, котра відпрацьовується. У зв'язку з цим фіксована в основній формі її закріплення (протоколі огляду) інформація має обов'язково підкріплюватися фотографіями, схемами, речовими доказами, малюнками.

У встановленні ієрархії слідчих версій під час огляду місця події великого значення набувають інтуїція, мислення та уяв­лення слідчого.

Слід відзначити, що інтуїцією володіє спеціаліст, який засто­совує в своїй діяльності систему знань, умінь та навичок щодо оперування об'єктом пізнання. У версифікованому поясненні злочину інтуїція випереджає уявлення слідчого. Справа в тому, Що незважаючи на неповторність кожного злочину, їх все ж таки можна певним чином типізувати за деякими схемами (мат­рицями), котрі накопичуються в пам'яті слідчого, який раніше вже мав справу з подібними злочинами. Під час огляду місця події, а таким чином і під час первинної оцінки злочину, слід­чий актуалізує в формі матриці тимчасових нервових зв'язків У корі великих півкуль головного мозку певний тип злочину,

І

зо

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

виконує інтуїтивне (прискорене, підсвідоме) перебирання та на­кладання на ці матриці конкретного розслідуваного злочину. Після приблизної ідентифікації й фіксації матриці та схеми ре­ального злочину підключаються уявлення та мислення, схема зв'язків елементів злочину переводиться у план свідомого, на­повнюється конкретним змістом. Чим більше розвинені мислен­ня та уявлення слідчого, тим багатші нюанси та ознаки образу чинного злочину. Водночас за допомогою критичного мислення відбувається оцінювання одержаного образу, його відповідність актуалізованій у пам'яті матриці. Практично вся подальша ро­бота слідчого - це поетапне уточнення, узгодженість наявних ознак злочину.

Під час огляду місця події інтуїція важлива також і тому, що дозволяє нетривіально трансформувати та поєднувати ознаки розслідуваної події. При цьому значну роль відіграють наочні компоненти мислення, що збільшують елементарні інформацій­ні одиниці, якими слідчий оперує під час створення версії. Цим прискорюється пошук недостатньої інформації і створюється можливість «раптового» розуміння, охоплення суті події без пе­ребирання її варіантів.

Успішна реалізація пошукової та реконструктивної діяль­ності спрямована на вирішення трьох основних завдань:

збирання всієї інформації, яка може стосуватися події, а не відбір лише тієї інформації, що відповідає одній (хоча б і привабливій) версії;

аналіз усієї зібраної інформації і тільки після того - вису­нення конкретних версій;

зіставлення кожної версії з усіма фактами, з усією обста­новкою місця події, приділяючи особливу увагу протиріч­чям між фактами та обставинами.

Матеріальна обстановка місця події, відображаючи не тіль­ки зовнішні дії злочинця, а й внутрішні (мотиви злочину), є од­ним із джерел одержання інформації не тільки про подію, але й психологічні особливості її учасників. Знаючи, які саме грані людської психіки можуть знайти матеріалізоване відображення

РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНО ПОШУКОВІ СЛ ІДЧІ ДІЇ

в обстановці місця події, слідчий одержує інформацію психоло­гічного характеру про потреби, звички, професійні та побутові навички, деякі риси характеру злочинця, спонуки та мету зло­чину, психологічну атмосферу на час його вчинення тощо.

Під час огляду місця події можуть бути одержані відомості про професійні вміння та навички, індивідуальний злочинний «почерк» (стереотип дій), професійну, вікову, статеву належ­ність злочинця. Наприклад, сліди руйнування замків та розрі­зання металу за допомогою «фомки», «гусячих лапок» вказу­ють на злочинний досвід та спеціалізацію; специфіка вузлів на мотузці, котрою було обв'язано труп, може відповідати певним професійним умінням; акуратність та впевненість під час роз­членування трупа співвідносить це явище з можливою спеціалі­зацією в медико-біологічному напрямі; труп, який знаходиться у зашитому, а не зав'язаному мішку, наводить на роздуми про вчинення злочину жінкою або кравцем.

У процесі огляду місця події висвічуються так звані «супро­воджуючі» особливості та звички злочинця: вживання алкого­лю, прихильність до певного сорту сигарет, спосіб їх гасіння та прикушування; кількість недопалків вказує на емоційний стан хвилювання та термін очікування.

В злочині проявляються вольові та характерологічні риси. Так, жорстокість насильства, раптовість нападу, ігнорування можливості появи свідків — можуть бути проявами рішучості, авантюризму, фізичної сили, професійних навичок, самооцін­ки злочинця. Навпаки, розбійний напад без особливої жорсто­кості, обачливий, розрахований на фізично слабкого супротив­ника свідчить, що злочинець обережний, нерішучий, фізично слабкий.

Відбір украдених з приміщення речей, старанність у знищен­ні слідів, відсутність невмотивованих руйнівних дій дозволяє оцінити інтелект та досвід злочинця. Досить часто злочинці з метою приховування справжніх мотивів злочину та утруднення роботи працівників правоохоронних органів із розслідування та розкриття злочину вдаються до різних хитрощів: виходячи з

3-8-1148

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

приміщення, не вимикають світло, відбирають цінності, що не мають індивідуальних прикмет (унікальності, реєстраційних номерів тощо). Вони можуть також створювати інсценівки різ­них типів. Зокрема, на інсценівку можуть опосередковано вка­зувати такі обставини:

демонстративний характер дій (розкидані без необхідності речі, розбиті світильники, дзеркала, інші невмотивовані пошкодження та руйнування);

наявність певних ознак можливого злочину поряд із озна­ками інших злочинів, разом звичайно не вчинюваних; відсутність ознак злочину, що обов'язково мають бути на­явні;

протиріччя в обставинах або ознаках злочину (відсутність слідів на м'якому ґрунті, крові за наявності багатьох по­ранень на трупі, залишені цінні речі під час пограбування чи розбійного нападу тощо).

Існують деякі ознаки, що допомагають з певною вірогідністю дійти висновку про статеву або вікову приналежність злочинця. Так, жінки, як правило, прикривають жертву або повністю, або тільки голову. Жінки та підлітки спричиняють жертві значно більше ушкоджень, аніж це потрібно для позбавлення життя, під час використання вогнепальної зброї використовують весь набій. Нерідко жінки попередньо паралізують здатність жертви захищатись (обливають окропом, лугом, кислотою).

Досить часто під час огляду місця події виникає питання про розмежування вбивства, самогубства або нещасного випад­ку. Так, типовими ознаками вчинення самогубства є: стрибок у глибоке водоймище; падіння зі значної висоти; вибір міцної опори для прив'язування мотузки; сліди від колін та рук на ґрунті залізничного полотна; застосування медикаментів із яв­ними сильнодіючими властивостями; наявність віялоподібних, декількох колотих ран біля серця; наявність на горлянці бага­тьох подряпин, неглибоких надрізів; попереднє оголення місця ушкодження.

 

РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНО ПОШУКОВІ СЛІДЧІ ДІЇ

Про мотиви вчинення самогубства можна дізнатися з зали­шених записів, передсмертних листів, що звичайно адресуються близьким, рідним, знайомим, рідше - офіційним установам.

Певний висновок про види діяльності та психічні стани зло­чинця можна зробити під час огляду місця події на основі вив­чення слідів ніг. Наприклад, у більшості людей, які займаються перенесенням вантажів, виробляється спосіб ходіння, що забез­печує рівновагу, стійкість. Це досягається скороченням довжи­ни кроку, ширшою розстановкою ніг та паралельним розміщен­ням обох ступнів на поверхні ґрунту. Така хода типова також для моряків. Скорочений крок спостерігається у мисливців. Особи, що давно служать у Збройних силах, займаються земле­устроєм, залізничники звичайно мають широкий крок. Відомо, що особи - вихідці з гористих, пересічених місцевостей мають скорочений крок, а ті, які живуть на рівнині - вільні, широкі кроки. Спортсменам, танцюристам притаманний крок, який по­чинається з упору на носок з подальшим перенесенням ваги тіла на п'яту. Але якщо ми спостерігаємо слідові відбитки, що від­повідають скороченому кроку з вираженою носовою частиною, можна припустити обережне підкрадання.

Для спокійного емоційного стану характерні зберігання за­гального напряму руху, подолання перешкод. В схвильованому емоційному стані людина йде, не вибираючи дороги, відстань між кроками нерівна, напрям руху не витримується.

Інформація про емоційний або патопсихологічний стан зло­чинця одержується також із загальних реакцій поведінки. На­приклад, про певні відхилення в стані психіки можна робити висновки за наявності невмотивованих поранень на тілі жертви, під час розчленування трупа без намагання його приховати, де-юнстративності залишення відбитків пальців, написів, надзви-іиніи ^витонченості дій у поєднанні з наявними прорахунками та відсутністю маскування.

ким чином, огляд місця події - слідча дія, що дозволяє ати значущу доказову інформацію щодо події злочину, ти особливості психічного стану та особистості злочинця, і

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

завдяки цьому виробити ефективні слідчі версії, що визначають весь подальший хід розслідування. Як свідчать матеріали конк­ретних кримінальних справ, значну кількість злочинів розкри­то «за гарячими слідами» саме на основі результатів, одержаних під час огляду місця події.