Психологічні особливості проведення обшуку

 

Обшук - примусова слідча дія з обстеження об'єктів і окре­мих громадян із метою розшукання і вилучення прихованих предметів та документів, що мають доказове значення.

Психологічним змістом діяльності слідчого під час прове­дення обшуку є організація пошукових дій стосовно прихованих матеріальних об'єктів, що викривають злочинця. Під час ви­конання обшуку кожна із сторін намагається одержати макси­мальну інформацію щодо стратегії поведінки сторони-антагоніс-та та уникнути самій будь-яких демаскуючих фактів.

Обшук слід віднести до слідчих дій із значним потенціалом конфліктності. Його конфліктний характер визначається, з одного боку, протиріччями цілей сторін, з іншого — примусовіс­тю та публічністю стосовно обшукуваного. Основне, що обшуку­ваний має на меті і що визначає спосіб його мислення й поведін­ки, - це пошуки максимально надійної схованки для вкрадених цінностей, знарядь, інших предметів, що мають характер до­казів. Метою діяльності працівників правоохоронних органів, які проводять обшук, є відшукування прихованих об'єктів та повернення їм реальної суспільної цінності.

Іншими словами, у психологічному аспекті протиріччя цілей діяльності тут є своєрідним інтелектуальним конфліктом. Примусовий характер обшуку породжує, як правило, конфлікт емоційний, оскільки його проведення означає втручання сто­ронніх осіб у інтимно-особистісну сферу обшукуваного, у світ сімейно-побутових взаємин, подекуди ретельно приховуваних. Окрім того, суспільне оточення обшукуваного (сусіди, близькі, знайомі), сприймаючи пошукові дії працівників правоохорон­них органів, мимоволі пов'язують їх із безперечною винністю

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

обшукуваного. Вказане породжує у останнього та членів його сім'ї негативні емоційні стани хвилювання, агресивності та во­рожості, спрямовані на осіб, які проводять обшук. Тому досить часто працівники мають справу з образами, провокуванням скандалу, а також спробами підкупу, тощо.

Успішність проведення обшуку залежить від значної кіль­кості вимог та обставин, які умовно можна поєднати в дві групи чинників. По-перше, це чинники, що сприяють ефективності пошукових дій:

підготовка до проведення обшуку; кваліфікована реалізація пошукових дій; спостереження за поведінкою обшукуваного та членів його родини;

особисті якості слідчого та інших членів слідчо-оператив­ної групи.

Другу групу чинників становлять ті, що утруднюють прове­дення обшуку, негативно впливають на його ефективність: конфліктність ситуації;

відсутність постійного позитивного контакту з обшукува­ним та його оточенням.

Досить часто на ефективність обшуку негативно впливають зовнішні перешкоди, такі як:

недостатність кубатури простору пошуку (тісні приміщен­ня, захаращені меблями, іншими предметами; підвальні приміщення, горища, льохи);

дефекти температури та вологості (дуже спекотлива або волога атмосфера, занадто холодне приміщення); дефекти освітлення;

неприємні, подразнюючі та задушливі запахи; атмосферні опади під час обшуку на відкритій місцевості; тривалість та інтенсивність роботи, що призводить до вто­ми та притуплення психічних процесів і чутливості. Підготовка до обшуку полягає у створенні найбільш набли­женої його моделі, що допомагає з'ясувати такі питання: основні характеристики розшукуваних предметів;

 

РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНО-ПОШУКОВІ СЛІДЧІ ДІЇ

особливості місця обшуку, можливі схованки; характеристики особистості обшукуваного та його оточен­ня, можливі варіанти та типи їх поведінки під час обшу­ку;

загальна тактика проведення обшуку;

склад слідчої групи, розподіл функцій між її учасниками; технічні засоби, що будуть використані.

Підготовленість до обшуку полягає також у тому, що пси­хологічно обґрунтованими повинні бути тактичні прийоми прибуття на місце та проникнення у приміщення. З метою за­безпечення, наприклад, раптовості обшуку транспортні засоби бажано залишати на відстані, зосередження учасників повинно відбуватися поступово та якомога тихіше, під час користуван­ня ліфтом рекомендується не зупинятися на поверсі, де мешкає обшукуваний. За наявності дверного вічка - перед ним повин­на знаходитися особа, яку обшукуваний знає, або особа з ней­тральною зовнішністю. Під час обшуку у комунальній квартирі рекомендується дзвонити до сусідів. Має бути забезпечене спос­тереження за вікнами та додатковими входами до приміщення. Тактика суто пошукових дій реалізується на основі попередньої інформації про розташування, їх ремонт, перебудову тощо; ха­рактеристики розшукуваних об'єктів та їх значущості.

Для найбільшої ефективності обшуку потрібно додержувати­ся деяких загальних правил:

1) за можливості усувати всі відволікаючі чинники (нефунк-ціональні переміщення, метушня, сторонні розмови);

2) не поспішати і не розпочинати огляд нового об'єкта до повного обстеження попереднього.

3) не допускати як загострення конфлікту, так і занадто ін­тенсивного розвитку довірчих взаємин із обшукуваним та його оточенням;

У проведенні обшуку беруть участь багато осіб (слідчі, опе­ративні працівники, поняті), тому його успіх багато в чому за­лежить від взаєморозуміння. Важливою його умовою є безпере­рвний інформаційний обмін, здійснюваний у мовній формі та

ПСИХОЛ ОГІЯ СЛІДЧОЇ Д ІЯЛЬНОСТІ

супроводжуваний мовою тіла (погляди, міміка, рухи кінцівок, незавершені дії - кивання, вказування). Виходячи з тактичних міркувань, мовна передача інформації не завжди є бажаною, у таких випадках домінуючого значення набуває невербальна ко­мунікація. Тому доцільним слід вважати попереднє опрацюван­ня слідчо-оперативною групою умовних слів та жестів.

Проведення обшуку, як уже зазначалося, зумовлює конф­ліктну ситуацію між взаємодіючими сторонами. Тому на по­чатковому етапі обшуку важливого значення набуває встанов­лення психологічного контакту, що досягається через взаємне сприймання сторін та обмін як вербальною, так і невербальною (міміка, жести) інформацією. Такий контакт може бути запо­чатковано, наприклад, коли слідчий перед обшуком пропонує віддати розшукувані об'єкти, мотивуючи це тим, що небажано, щоб діти, повернувшись зі школи, спостерігали картину обшу­ку. Навіть за умови негативної відповіді, такий крок може стати підґрунтям до встановлення подальшого контакту. Якщо обшу­куваний тримається скуто, самовпевнено чи агресивно, такий стан можна спробувати зняти бесідою про родинні стосунки, ро­боту, стан здоров'я тощо.

Ефективність діяльності слідчого багато в чому визначаєть­ся рефлексією (розумінням) тактики поведінки обшукуваного. Злочинець, як правило, намагається вчинити так званий «іде­альний» злочин (такий, по якому не залишається слідів); так само він намагається створити «ідеальну» схованку за рахунок відповідного маскуючого тла у вигляді зовнішніх умов та своєї поведінки.

До зовнішніх умов належить, насамперед, підшукування від­повідного місця для схованки та її типу. Загалом таких типів схованок існує декілька:

1) використання місць, пристосованих у побуті для збережен­ня різних предметів (шафи, валізи, коробки, ящики тощо). Зви­чайно пошукові дії починаються, з урахуванням характеристик розшукуваного об'єкта, саме з цих місць, і здійснюються плано­мірно та ретельно;

___________ РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНО ПОШУКОВІ СЛІДЧІ ДІЇ

2) обладнання спеціалізованих схованок. При цьому треба враховувати інтелектуальний рівень та професійний досвід об­шукуваного, оскільки до створення такого типу схованок схиль­ні особи з досить високим рівнем інтелектуального розвитку та особи, які володіють певними професійними знаннями і навич­ками (наприклад, будівельник може обладнати схованки в сті­нах, стелі, підлозі приміщення; водій для приховування вкра­деного ймовірно використає порожнини автомобіля; селянин, дачник — шар ґрунту, рослинність; музикант - музичні інстру­менти тощо);

3) використання як схованок місць, що психологічно утруд­нюють пошук. Так, можуть бути використані: ліжко дитини чи хворого члена сім'ї, відра для відходів та сміттєзбірники, по­мийні ями, купи гною, духова шафа газової плити, бак пральної машини тощо. У цих випадках розраховують на делікатність, гидливість, м'якосердність, вразливість слідчого;

4) використання «психологічних» схованок. При цьому враховується відомий феномен «небачення очевидного» — досить часто розшукувані предмети знаходяться на видному місці, про­те нами не помічаються через установку, що вони сховані. Тому не виключені випадки, коли обшукуваний приховує об'єкти, використовуючи їх як підставку, елемент оформлення інтер'єру тощо.

Під час проведення обшуку необхідно ретельно фіксувати де­талі обстановки, що виходять за межі норми (банка з фарбою -на книжковій полиці, парасолька - у спальні, на присадибній ділянці - зів'ялий кущ, у помешканні одинака — дитячі речі, розміщення меблів заважає пересуванню тощо). Також слід вра­ховувати і можливість використання вторинних маскуючих ознак - обклеювання, оббивання, фарбування, цементування, гіпсування розшукуваних предметів; відволікаючого поверхне­вого маскування об'єктів-доказів (ощадні книжки з незначни­ми сумами, вироби з малоцінних металів) при ретельному об­ладнанні схованок важливих доказів (валюта, золото, знаряддя вбивства).

4-8-1148

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Обшукуваний може вдатися до імітуючих, маскуючих дій. Наприклад, хабарник чи розкрадач демонструє скромність жит­ла, одягу, способу життя; убивця, ґвалтівник висловлює жаль до вбитого, членів його родини. Своєрідне психологічне забар­влення характерне для випадків занадто демонстративної пос­пішності під час добровільної видачі розшукуваних речей: ос­тання свідчить про необхідність подальших пошуків.

У процесі обшуку відбувається сприймання людини люди­ною та сприймання учасниками цієї слідчої дії навколишньої обстановки. Слідчий пізнає психологію обшукуваних осіб, спос­терігаючи за їх поведінкою; обшукуваний, у свою чергу, вивчає особистість слідчого, щоб якомога швидше з'ясувати ступінь його поінформованості щодо розшукуваних об'єктів та окресли­ти лінію своєї поведінки. В цілому інформаційний пошук обшу­куваного здійснюється в таких напрямах:

можливості впливу на психіку слідчого та інших учасни­ків слідчої дії;

особисте ставлення слідчого до учасників обшуку; ставлення слідчого до осіб, що присутні під час обшуку; загальна обстановка та умови, за яких відбувається процес пошукових дій.

Слід зазначити, що в психічній діяльності обшукуваного ін­тенсивно функціонують захисні механізми. Приховувана подія злочину, страх перед викриттям призводять до сильних пере­живань, викликаючи в у корі великих півкуль головного мозку «вогнище афектації» (емоційної чутливості), що перебудовує всю психічну діяльність, дезорганізуючи її. Захоплюються й ті зони кори півкуль, що «відповідають» за психофізіологічні реакції і майже не піддаються свідомому контролю: виділення поту, зміна кольору шкіри, міміка, позадовільні рухи, голосові реакції. Такого типу прояви спостерігаються, коли працівники наближаються до схованок, чим, природно, збільшується мож­ливість відшукання прихованого.

Для полегшення фіксації емоційних та функціональних зру­шень у поведінці обшукуваного необхідно організувати спілку-

___________ РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНО-ПОШУКОВІ СЛІДЧІ ДІЇ

вання таким чином, щоб вивести його зі стану психічної врівно­важеності, створити контрольовану ситуацію напруженості. З метою впливу на «вогнище афектації» слідчому доцільно макси­мально використати все, що може асоціюватися в обшукуваного з прихованим об'єктом. При цьому суттєве значення мають за­питання та дії (погляди, жести, пози), котрі припускають бага­тозначне тлумачення.

Інший напрям впливу полягає в послабленні захисних ме­ханізмів шляхом актуалізації спонукань до приховування (страх перед покаранням, сором, побоювання втрати престижу, репутації, свободи тощо). Обшукувана особа підсвідомо створює певну «зону оберігання» — місце схову розшукуваної речі, ак­тивізуючи свою поведінку при наближенні до цієї зони. Тому рекомендується у певних випадках проводити своєрідні зонду­ючи дії. Наприклад, при наближенні до можливого місця схову вести діалог із обшукуваним для діагностики його емоційного стану (зміни інтонації голосу, тембру, логічності відповідей); спонукати обшукуваного спільно наблизитися до певного місця, взяти до рук певний предмет.

У цілому спостереження за поведінкою має подвійну мету: контроль за діями осіб, які виконують пошукові дії, за повнотою та ретельністю обшуку;

знаходження у поведінці обшукуваного та членів його ро­дини спрямовуючої увагу слідчого інформації. Професійні та особистісні якості слідчого також суттєво впливають на ефективність обшуку. Найбільш важливими з них є: професійна спостережливість, пам'ять, мислення; напо­легливість та цілеспрямованість; розвинені комунікативні здіб­ності; сформовані уміння та навички (стереотипи) пошукових дій; здатність до саморегуляції поведінки.

Стереотипи пошукових дій мають позитивне значення, особ­ливо на початкових етапах обшуку. Проте, якщо немає ефек­тивного результату, необхідно приділяти особливу увагу винят­ковості події, індивідуальності обшукуваного, співвідносити

 

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

інтуїцію у визначенні напряму пошуку з особливою ретельністю та пунктуальністю пошукових дій.

Таким чином, обшук є важливою інформативно-пошуковою слідчою дією, складно організованою у психологічному плані, що вимагає від його учасників суттєвої психолого-тактичної підготовленості.

Загалом основою розглянутих інформаційно-пошукових слід­чих дій є пізнавальна діяльність. Цілком закономірно, що одер­жання будь-якого виду інформації, навіть за відсутності безпо­середнього мі особистісного спілкування, все ж відбувається в умовах спілкування опосередкованого, в умовах комунікації. Огляд місця події, впізнання, відтворення обстановки та обста­вин події, обшук - спрямовані, перш за все, не стільки на реалі­зацію психологічного впливу, скільки на одержання значущої для провадження кримінальної справи інформації, ґрунтуючись на якій і відбувається безпосередній вплив на учасників процесу розслідування.

РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЧНІ ___________ ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНИХ СЛІДЧИХ ДІЙ