Показань свідків суб'єктивними

ЧИННИКАМИ

Серед чинників, що зумовлюючих процес формування по­казань свідків, крім об'єктивних, виділяють не менш суттєві суб'єктивні чинники. До суб'єктивних чинників відносяться: вік і стать; стан органів чуття;

стан організму та психіки, в тому числі наявність чи від­сутність соматичних та психічних захворювань; професійні вміння та навички; спрямованість особистості; спрямованість уваги та особливості пам'яті; емоційний стан; стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння та ін.

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ________________________

Наступні положення дають змогу більш детально висвітли­ти вплив деяких суб'єктивних чинників на процес формування свідчень.

1. Під час проведення слідчих дій за участю свідків необхідно враховувати, насамперед, особливості їх віку, оскільки ця озна­ка істотно позначається на характеристиках сприйняття. Так, більшість людей зрілого віку прискіпливі до елементів фізично­го вигляду, менше - до експресії особи, дуже мало уваги приді­ляють оформленню зовнішності.

Для дорослої людини найбільш значимими ознаками зовніш­ності є зріст, колір очей і волосся, ніс, міміка. Особливості ста­тури майже не відзначаються під час опису. У дітей, навпаки, спостерігається прагнення до деталізації сприйнятого.

Можуть зрозуміти зміст побутової розмови на відстані 8-16 м тільки 10,5% осіб вікової групи понад 50 років; на більшій від­стані зазначена вікова категорія людей окремих слів практично не чує. В той же час особи 7-18 років в 46,5% випадків зрозумі­ли б зміст розмови і на відстані 20 м.

Значні труднощі для свідків становить визначення віку іншої особи (істотно впливають — одяг, окуляри, зачіска тощо). Оцінка віку тим точніша, чим молодший суб'єкт, якого сприймають.

2. В процесі допиту свідка може виникнути питання про колір сприйнятих ним предметів. При розбіжностях у відпові­дях різних свідків або при неспівпадінні з даними, одержаними з інших джерел, потрібно згадати, що близько 8% чоловіків (а деякі автори стверджують, що близько 20%) страждають де­фектами сприйняття кольорів. Найчастіше це стосується недо­статнього розпізнання спектру червоних та зелених кольорів, особливо за умови слабкого чи надто сильного освітлення. При вираженому дальтонізмі (ахромії), що зустрічається досить рід­ко, людина не розпізнає кольорів взагалі, тобто сприймає світ чорно-білим. Відзначимо, що є чимало людей, які страждають ненормальністю відчуття кольору, але навіть не здогадуються про цей дефект свого зору. Тому негативна відповідь свідка не повинна заспокоювати слідчого, а у випадку, коли встановлен-120

РОЗДІЛ 5. ОСНОВНІ ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ _______ ДЕТЕРМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ ПОКАЗАНЬ СВІДКІВ...

ня нормальності відчуття кольору даною особою має особливе значення, потрібно направити її на відповідну експертизу.

3. Під час проведення слідчих дій за участю свідків необхід­но мати на увазі, що в їх сприйняттях можуть мати місце ілюзії (помилки, викривлення). Ілюзії виникають:

внаслідок особливих умов, у яких відбувається спостере­ження, (наприклад, спостереження одним оком, спосте­реження при нерухомих осях очей, спостереження через щілину тощо);

через помилкове судження про те, що свідок бачив: омана тут виникає внаслідок неправильного осмислювання зоро­вого образу;

внаслідок оптичної недосконалості ока і деяких особливих властивостей різних аналізаторів, що беруть участь у зоро­вому процесі (сітківка, рефлекси нервів). Можливі деякі викривлення зорових відчуттів у результаті короткозорос­ті, далекозорості, дальтонізму й інших дефектів зорового апарату, не характерних для більшості людей.

4. На достовірність показань свідків впливає загальний стан їх організму. Наприклад, під час нежиті набрякає слизувата обо­лонка в порожнині носа, що сильно ускладнює відчуття запаху. У вагітних жінок, як правило, чутливість до запахів загалом знижується, хоча до окремих - вона може бути й підвищена. На­явність у свідка того чи іншого системного захворювання (інфек­ційного, хронічного, невиліковного) значною мірою впливає на якість сприймання та запам'ятовування їм інформації, причому йдеться як про її зниження, так і загострення або викривлення.

Слідчий не повинен оминати увагою інформацію щодо фак­тів недоїдання, недосипання, великого фізичного навантажен­ня, переповнення шлунку свідка в момент сприймання події, важливої для розслідування злочину. Зазначені факти суттєво впливають на чутливість деяких аналізаторів, наприклад, пони­жують чутливість ока, адаптованого до темряви.

5. Більшість предметів (об'єктів, явищ) людина сприймає не перший раз. Образи минулого досвіду допомагають особі більш

 

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ________________________

повно сприймати дійсність, а звичні уявлення відіграють знач­ну роль в спостережливості суб'єкта. Так, досвідчений мисли­вець бачить звіра навіть там, де неспокушена у полюванні лю­дина не помітить його навіть тоді, коли їй вказують, у якому напрямі дивитися. Надзвичайно велике значення мають звичні образи свідків, коли потрібно помітити ознаку, що звичайно не кидається в очі. Але, на жаль, такі образи можуть грати і нега­тивну роль: коли в сприйнятті свідка відсутні якісь елементи, він легко і непомітно для себе може заповнити їх елементами минулого досвіду.

6. Під час оцінки достовірності показань слід звертати увагу на професійний досвід та навички свідка. Коли йдеться про си­туації, в яких мають значення якість сприйняття (зору, слуху та ін.) та пороги відчуття допитуваного, доцільно поцікавитися його трудовими та іншими вміннями і навичками. У випадку розбіжності свідчень за інших рівних умов перевагу віддають тому з них, де професійні та інші навички допомагали сприй­няттю даного предмета (об'єкта, явища).

Наприклад, професійні навички сприяють тому, що водії ав­томатично визначають марку та швидкість автомобіля, а за шу­мом мотору — деякі можливі його неполадки; більш правильно вони оцінюють швидкість тих транспортних засобів, що пере­гнали їхню машину або тих, що вони обігнали самі. Особи, які мають професійний досвід керування автомобілем, звикли оці­нювати швидкість, сидячи в транспортному засобі, що рухаєть­ся. Тому коли вони сприймають швидкість «з вулиці», проходя­чи повз, то часто помиляються. Кравець або продавець готової сукні може в своїх показаннях описати дрібні деталі плаття або костюму, що залишаються непоміченими іншими. Впливає про­фесійний досвід і на вибірковість сприйняття рис зовнішності людини: вчителі більше звертають увагу на експресію, мову осо­би; хореографи - на рухи тіла, рук, фігуру; художники - на очі, рот, підборіддя.

Загалом людина більш повно сприймає об'єкт та прискіп­ливіше оцінює подію, якщо вона має відношення до її професії.

РОЗДІЛ 5. ОСНОВНІ ІНДИВІДУАЛЬНО ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ ПОКАЗАНЬ СВІДКІВ...

7. Відомо, що одні й ті ж предмети (об'єкти, явища) різні люди сприймають по-різному; більше того, та сама людина в різних умовах по-різному відображає один і той же предмет. Це необхідно враховувати під час інтерпретації показань свідків. Показання двох свідків про одні й ті ж самі події часто не спів­падають саме тому, що, сприймаючи одну подію, вони ставили­ся до неї по-різному.

Отже, суттєве значення для оцінки достовірності показань свідків має їх ставлення до того, що вони спостерігали (за ким спостерігали). Це визначає необхідність з'ясування взаємин свідка з обвинувачуваним, потерпілим і, навіть, його ставлен­ня до предметів, що є об'єктами показань. Не виключено, що у свідка можуть з'явитися певні симпатії до обвинувачуваного: він довідався про обставини, що пом'якшують його вину, по­жалів його і хоче, щоб той Зрозуміло, що таке ставлення пря­мо чи опосередковано впливатиме й на його відображення дійс­ності: прогалини і в сприйнятті або пам'яті при цьому несвідомо заповнюються відповідним чином (пом'якшуючі вину обстави­ни набувають виключного значення, а обтяжуючі - применшу­ються).

8. Слідчому також необхідно мати на увазі, що свідки в про­цесі обговорення події, яку вони спостерігали, могли дійти до певної спільної думки. Щиро бажаючи допомогти розслідуван­ню злочину, вона надають однакові за змістом, але недостовірні свідчення. Відходити від такої версії вони не бажають внаслідок конформних рис характеру, побоювання «бути, не як усі», ін­ших причин.

9. Виявити на допиті свідків індивідуальні розбіжності пам'яті та їх вплив на достовірність показань — одне з найваж­ливіших завдань слідчого. В цьому випадку дуже вагомим є врахування інформації про переважання у особи того чи іншо­го виду пам'яті. Приорітетний розвиток одного з видів пам'яті (зорової, слухової, емоційної, рухової тощо) пов'язаний із ін­дивідуально-типологічними особливостями особистості, умова­ми життя та діяльності людини. Так, у юристів добре розвинена

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

словесно-логічна пам'ять; у спортсменів, артистів балету - ру­хова, в артистів драми, кіно, музикантів - слухова, емоційна, у художників, архітекторів - зорова, у хіміків - нюхова, у дегус­таторів - смакова, у незрячих - нюхова, дотику. Загалом можна сказати, що людина з переважанням словесно-логічної пам'яті легше і краще запам'ятовує словесний, ніж наочний матеріал.

Встановивши домінування у свідка словесно-логічної пам'яті, слід визначитися з її індивідуальними особливостями: одні особи добре запам'ятовують тексти, імена і погано - дати, цифри, інші - навпаки. Орієнтуючись в особливостях пам'яті допитуваного свідка, слідчий може припустити, які саме факти та їх складові краще збереглися в його пам'яті.

10. Образи, збережені в пам'яті свідка, легко вступають у зв'язок між собою, створюючи певні асоціативні ряди. Такі асо­ціації мають велике значення з погляду тактики допиту: асоцій­овані уявлення викликають одне одного, що може бути покладе­не в основу низки тактичних прийомів допиту.

Уявлення асоціюються за суміжністю, подібністю і конт­растом, причому під час допиту свідків для мобілізації пам'яті найчастіше використовуються та є найбільш продуктивними асоціації за суміжністю. Нагадавши про значимий і суміжний з тим, що цікавить слідчого, факт, слідчий викликає асоціацію або, навіть, низку асоціацій про попередні або наступні події (наприклад, якщо в день зустрічі свідка з обвинувачуваним було якесь свято, то в його свідомості спливають факти, пов'язані зі святом і цією зустріччю, згадується час зустрічі, її місце, зміст розмови тощо).

11. Для оцінки достовірності свідчень велике значення ма­ють знання про психологічні закономірності відтворення інфор­мації. Так, перше відтворення має відносно стійкий характер і суттєво впливає на повторні показання. Воно стане особливо стійким, якщо оформляється письмово.

Також необхідно враховувати, що людина майже половину інформації забуває в перші ЗО хв., 1/3 - протягом 9 год., 1/4 -протягом 3 днів, 1/5 - протягом місяця. З цього можна зробити

РОЗДІЛ 5. ОСНОВНІ ІНДИВІДУАЛЬНО ПСИХОЛОГІЧНІ _______ ДЕТЕРМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ ПОКАЗАНЬ СВІДКІВ...

висновок про великий ступінь забування свідком інформації в перші, наступні за сприйняттям події злочину години, і необхід­ність провести допит якомога швидше, не відкладаючи.

Але слід також враховувати ще одне явище - ремінісценцію, що є не випадковою і рідкою. Насамперед, відзначимо, що без­посередньо після події провести допит практично неможливо: між подією і допитом завжди проходить певний проміжок часу, і слідчий повинен вжити всіх можливих заходів, щоб скоротити його. Це необхідно з погляду оперативності і швидкості розслі­дування, а також попередження забування свідком важливих моментів. Через певний проміжок часу допит бажано повто­рити - свідок на першому допиті міг бути дуже схвильованим, збудженим, тому відстрочений, повторний допит дозволить одержати нову, цінну для слідства інформацію.

12. В процесі оцінки достовірності показань свідка необхід­но приділити особливу увагу його емоційному стану в момент, що досліджується. Так, відчуття нюху, як правило, супровод­жується позитивними або негативними емоціями — запахи або приємні, або неприємні. Особливо неприємними запахами є ті, що виникають під час розкладання органічних речовин. Тому, наприклад, під час розслідування справ про харчові отруєння, коли відповідальні особи заявляють, що вони не помітили зіпсо­ваності продуктів, слід спробувати знайти свідків, які підтвер­дили б наявність у приміщенні специфічних запахів органічно­го походження.

Запах, що виникає під час розкладання трупа, надзвичайно неприємний, причому певною мірою він дозволяє встановлюва­ти час настання смерті. Показання про те, що допитуваний сві­док, який живе там, де знаходився труп, не відчував запаху, мо­жуть бути серйозним доказом проти нього - він з тих або інших причин умисно не говорить правди.

Велике практичне значення для слідчого має знання законо­мірностей впливу емоцій на точність сприйняття часу. Картина вчинення злочину зазвичай викликає у свідка збудження та обу­рення - мало хто байдуже спостерігає за злочинними діями. Не-

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

гативні емоції «розтягують» часові проміжки у його свідомості: чим неприємніше пережите, тим більш повільним уявляється йому плин часу, тим більше тривалим здається воно в спога­дах. І навпаки, чим приємніше пережите, тим більш стрімким здається час, тим коротша його тривалість.

Слідчий може скористатися цими закономірностями, визна­чаючи тактику допиту, а також під час оцінки його результатів. З одного боку, він повинен з'ясувати емоційні чинники, що мог­ли вплинути на сприйняття свідком часу, з іншого — врахувати їх під час оцінки свідчень. Так, характер перебільшення мають показання свідків, які з обуренням спостерігали за злочинними діями. Більш адекватні дані містяться у їх відповідях на запи­тання, що стосуються не самого вчинення злочину, а спрямовані на з'ясування інших чинників, значущих для слідства.

На запам'ятовування свідків сильний вплив чинить емо­ційна насиченість матеріалу. Емоції негативно впливають на запам'ятовування, якщо вони викликані сторонніми причи­нами, і позитивно — якщо викликані або пов'язані з самим предметом запам'ятовування. В останньому випадку емоції підвищують продуктивність як довільного, так і умисного запам'ятовування свідками фактів, які цікавлять слідчого. Дов­ше пам'ятається те, що пов'язано з більш сильними почуттями.

13. Значний вплив на функціонування органів чуття свідків, що в свою чергу обумовлює достовірність їх показань, чинять алкогольні напої та наркотики. Так, 0,1 г кофеїну збільшує максимальну чутливість адаптованого до темряви зору приблиз­но на 1/3; дія кофеїну на зір починається через 10 хв. і продов­жується півгодини.

Зворотний ефект має місце при вживанні спиртних напоїв: навіть невелика кількість спирту (100 мл горілки) спочатку підвищує чутливість, потім значно знижує її. Мізерна кількість алкоголю, що ніяк не змінює свідомість людини, негативно впливає на роботу аналізаторів, знижує їх чутливість і здатність адаптуватися.

РОЗДІЛ 5. ОСНОВНІ ІНДИВІДУАЛЬНО ПСИХОЛОГІЧНІ _______ ДЕТЕРМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ ПОКАЗАНЬ СВІДКІВ...

Після вживання 200-300 мл сухого вина, кількість алкоголю в 1 літрі крові досягає приблизно 300 мг, і цього вже достатньо, щоб нижні пороги відчуття помітно підвищилися: людина в та­кому стані відчуває підвищену працездатність, але одночасно в неї притупляються слух, нюх і дотик, відчуття холоду, теп­ла, тиску - вони здаються меншими, ніж є насправді. Також потрібно більше часу для їх сприйняття. Людина під впливом алкоголю повільніше відчуває запах, відносно сильні звуки зда­ються її слабкішими. Знижується й гострота зору, погіршується окомір, сприйняття простору і часу.

Після того, як вміст алкоголю в 1 літрі крові перевищить 1 г, вплив його відчувається не тільки в даний момент, але й протя­гом визначеного часу (24-36 годин), що дуже важливо з погля­ду оцінки показань свідка. Це виявляється не тільки в головно­му болі, але й у зниженні нижніх порогів відчуттів, особливо в збільшенні порогів розрізнення. Вказане доцільно враховувати під час проведення допиту: слідчий повинен встановити та уточ­нити, коли та скільки спиртних напоїв вживав свідок не тільки в день сприймання факту, якій цікавить слідство, а також за день до цього.

14. Під час сприймання свідком мови іншої людини велике значення має її зрозумілість (розуміння окремих слів та змісту загалом). Не сприймається, наприклад, злочинний жаргон осо­бою, що його не знає, так само, як не сприймається доповідь з вищої математики особою, яка її не вивчала. І марними вияв­ляться спроби слідчого примусити свідка пригадати «хоча б одне слово з почутої розмови». Навпаки, показання про те, що допитуваний свідок чув незрозумілу йому мову і при цьому вло­вив і запам'ятав деякі незрозумілі йому слова і навіть фрази, не­правдоподібне і, навіть, може бути спеціально підготовленим з метою ввести слідство в оману.

15. У сприйнятті мови велике значення має її інтонація. Сприймаючи інтонацію мови, свідок може чути, по-перше, підвищення і зниження висоти основного тону мови, по-друге, розчленовування фрази на значеннєві ділянки за допомогою

 

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

наголосу і пауз і, по-третє, вираження прохання, докору, зди­вування, погрози в тембрі мови. Загалом він може сприйняти інтонацію й у тому випадку, якщо зміст мови не сприймається, а також інтонацію мови, яка є для нього незнайомою. Так, бува­ють показання свідків, у яких, наприклад, говориться: «Я чув, що в сусідній квартирі сварилися чоловік і жінка, причому чо­ловік начебто загрожував їй, а вона як би благала його». Тако­му показанню варто надавати значення навіть у випадку, якщо свідок не зрозумів жодного слова з розмови, що відбувалася, і на запитання слідчого про зміст розмови нічого не може відповіс­ти.

Інтонація мови ще краще сприймається тоді, коли до відчут­тя слуху приєднуються зір: у людини, що говорить, мова супро­воджується мімікою і виразними рухами - пантомімою. Тому більш достовірними завжди є показання особи про інтонації по­чутої мови, якщо вона мала можливість спостерігати за подіями за допомогою зору.

16. Висновки свідка не мають доказового значення незалеж­но від того, правильні вони чи неправильні. Незважаючи на це, слідчий іноді пред'являє докази або вживає інших заходів, щоб свідок виправив свої помилкові висновки. Це може мати важли­ве тактичне значення, оскільки неправильні висновки заважа­ють свідкові згадати деякі обставини, які він міг би пригадати у світлі вірних припущень.

17. Якщо слідчий слухає свідка неуважно, до його допиту ставиться відноситься як до непотрібної формальності, робить вигляд, що йому вже все відомо або, навіть, прямо заявляє про це, то такими тактично неправильними діями він сприяє пере­мозі у боротьбі мотивів свідка не позитивних, а негативних спо­нукань. Слідчий повинен розуміти, що своєю поведінкою він не­мов би дає свідку оцінку. Невідповідність оцінки очікуванням, відсутність інтересу до його показань призводить до втрати ін­тересу до них і у самого свідка, що негативно може позначити­ся на результатах всього процесу розслідування. У той же час увага й зацікавленість показаннями сумлінного свідка призво-

РОЗДІЛ 5. ОСНОВНІ ІНДИВІДУАЛЬНО ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ ПОКАЗАНЬ СВІДКІВ...

дять до протилежного ефекту. При цьому важливо остерігатися будь-якого навіювання: виявлений слідчим інтерес до окремих частин показань і байдужість до інших може зорієнтувати свід­ка на бажаний результат допиту й у такий спосіб призвести до викривлення істини.

Перелік окреслених чинників, безумовно, не є вичерпним, однак він надає змогу створити достатньо цілісне бачення основ­них індивідуально-психологічних детермінант формування по­казань свідків на досудовому слідстві.

9-8-1148

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ