Функціональний аналіз слідчої діяльності

 

Психологічний аналіз будь-якого різновиду людської про­фесійної діяльності, перш за все, передбачає відокремлення тих її характерних особливостей, що суттєво впливають на осо­бистість суб'єкта цієї діяльності. Ведучи мову про розслідуван­ня злочинів, необхідно позначити такі основні особливості цьо­го процесу.

1. Правова регламентація означає суворе правове регулюван­ня розслідування злочинів, піднесене до норми закону і, таким чином, обов'язкове до виконання. Виконання робіт в інших сферах людської діяльності регламентується загальними пла­нами та інструкціями, що дозволяють досить вільно тлумачити уявлення про найбільш ефективну організацію праці. Діяль­ність слідчого підпорядковується суворо встановленим нормам. Звичайно, з цього не випливає, що її суб'єкт обмежений у своїх волевиявленнях щодо вибору засобів виконання діяльності, її раціональної організації. Проте навіть на стадії планування роз­слідування злочину слідчий співвідносить свої майбутні дії з відповідною правовою нормою.

Правова регламентація, яка характеризує як динамічну, так і суттєву особливість слідчої діяльності, тісно пов'язана з науко­вою організацією праці слідчого посередництвом оптимізуючих цю діяльність норм кримінально-процесуального закону. Такі норми, як порушення кримінальної справи, притягнення особи як обвинуваченого, припинення справи, відокремлення частини матеріалів в окреме провадження та інше, є неодмінною осно­вою організації окремих слідчих дій.

 

ПСИХОЛ ОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2. Досить суттєвою особливістю слідчої діяльності є наявність повноважень влади, тобто права та обов'язку застосування вла­ди від імені закону. У зв'язку з цим в практичній діяльності слідчого можуть з'являтися певні негативні тенденції. Перша полягає в надмірному застосуванні владних повноважень, що може призвести до зловживання службовим станом (наприклад, необґрунтоване порушення або припинення кримінальної спра­ви). В цьому випадку недбале або недостатньо відповідальне рішення, з одного боку, зумовлене невірним уявленням про обсяг своїх повноважень, а з другого — може бути пояснене легісломанією, тобто некритичною вірою у всеосяжність зако­ну, норми, розпорядження. Друга негативна тенденція полягає в нерішучому застосуванні владних повноважень, що пов'язане з сумнівами, побоюваннями щодо можливої відповідальності за їх застосування.

3. Однією з особливостей діяльності слідчого є дефіцит часу, що призводить до напруження в праці та зумовлений як за­гальними строками розслідування злочинів, так і строками, пов'язаними з процесуальними аспектами провадження кримі­нальної справи.

Вказаний дефіцит часу породжується, принаймні, трьома причинами: а) недостовірним прогнозуванням та урахуванням кількості та характеру вчинених злочинів. Практично немож­ливо встановити, коли і які злочини будуть вчинені в досяж­ному майбутньому на території, що обслуговується; б) правова регламентація строків слідчої діяльності досить суттєво обме­жує в часі дії слідчого, що висуває підвищені вимоги до раціо­налізації планування робіт та стійкості проти перевантажень; в) особистісний чинник, що має відношення до самоорганізації діяльності слідчого і опосередковується досвідом роботи, про­фесійною підготовкою, станом здоров'я і т.ін.

Компенсація дефіциту часу досягається удосконаленням ор­ганізації слідчої діяльності. Зокрема, дослідження витрат ро­бочого часу слідчого показує, що тільки близько 60% часу він присвячує суто розслідуванню, а інші часові витрати мають під-

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

готовчий, канцелярський, дорадчий, тобто малопродуктивний

характер.

4. До особливостей слідчої діяльності слід віднести також на­явність негативних емоцій, що впливають на слідчого. Причина їх виникнення ґрунтується на негативному емоційному тлі роз­слідуваного злочину та спілкуванні з особами, що його вчини­ли. Компенсація негативної емоційної напруженості може від­буватися, по-перше, шляхом усвідомлення великої суспільної корисності роботи; по-друге, переживанням морального (а поде­куди й матеріального) задоволення, що породжується кожним випадком розкриття злочину як інтелектуальної та організа­ційної перемоги, інколи - й перемоги виховної в тому разі, коли зловмисник змінює своє ставлення до вчиненого, починає щиро жалкувати про його наслідки, що вказує на початок процесу пе­ревиховання.

5. Психологічний стан підвищеної відповідальності, поряд із необхідністю винесення обґрунтованих та виважених рішень, надає слідчій діяльності напруженого, стресогенного характеру. Вказані особливості суттєві тим, що, впливаючи на осо­бистість слідчого кожна окремо або ж у комплексі, вони склада­ють певне емоційно насичене, напружене тло діяльності по роз­слідуванню злочинів.

Реальна ситуація злочину, як правило, зумовлюється висо­ким ступенем складності та невизначеності. Проте, «формуючи тактичні рішення, висуваючи версії, складаючи плани розсліду­вання кримінальних справ та окремих процесуальних дій, слід­чий виходить не з реальної ситуації, а з її інформаційної моделі, з того, що відображене в його свідомості та є певною базою для подальшої діяльності»¹. Таким своєрідним модельним уявлен­ням є слідча ситуація, яка визначається як динамічна інформа­ційна система, що відображає з різним ступенем адекватності різнобічні логіко-пізнавальні зв'язки між встановленими та ще невідомими обставинами, котрі мають значення для справи,

Іранат Н. Л. Следственная ситуация (психологический аспект) // Следственная ситуация. — М., 1985. — С. 47

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧО Ї ДІЯЛЬНОСТІ ________________________

тактико-психологічні відносини учасників кримінального су­дочинства, а також організаційно-управлінську структуру та рівень внутрішньої упорядкованості процесу розслідування. Це визначає типологію (групування) компонентів слідчої ситуації: 1) психологічного, 2) інформаційного, 3) процесуального й так­тичного, 4) матеріального та організаційно-технічного характе-РУ-

Співвідношення між компонентами слідчої ситуації як мо­дельним уявленням та реальною ситуацією досить складні та неодномірні:

об'єктивно складна ситуація вірно відображена в складній слідчій ситуації;

об'єктивно складна ситуація неадекватно відображена як проста слідча ситуація;

реальна ситуація комбінованого типу хоч і усвідомлюєть­ся як складна, проте без повного відображення усіх її па­раметрів;

об'єктивно проста ситуація неадекватно сприймається як складна слідча ситуація;

реально проста ситуація усвідомлюється як проста слідча. Вказаними співвідношеннями зумовлені можливі помилки в орієнтації діяльності вже на початку розслідування.

В психологічному відношенні слідча ситуація є проблемною ситуацією, що детермінує всю пізнавальну активність слідчого. Функціональним центром пізнавальної діяльності слід вважати вирішення різнобічних конкретних мислительних завдань, що підрозділяються на два основних типи - ідеальні та реальні. Іде­альні завдання — це слідчі версії, які висуваються після події, що відбулась, і становлять різнорівневі моделі. Ідеальне мисли­тель не завдання, як окрема версія, спрямоване на організацію конкретних пошуково-інформаційних дій.

Процес формування моделей-версій події злочину - це досить складний, емоційно та інтелектуально насичений процес, що залежить, перш за все, від того типу реальних задач, з якими має справу слідчий в своїй діяльності. Зокрема, під час розслі-

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

дування злочинів він вирішує декілька типів реальних задач: 1) визначення джерел інформації; 2) організація слідчих та опе­ративно-пошукових дій; 3) координація діяльності; 4) економія процесуальних дій, засобів та визначення строків розслідуван­ня; 5) організація профілактичних заходів.

Перший тип завдань визначає дії з пошуку не стільки самої інформації, скільки надійного її джерела. Вихідна позиція цьо­го типу завдань ґрунтується на проблемній слідчій ситуації, що вміщує первинну інформацію про факт злочину. Джерелами такої інформації є місце події, свідки, потерпілі, обвинувачені, речові докази, документи. Дезорганізація мислительної діяль­ності слідчого на цьому етапі може бути викликана певними чинниками. По-перше, невизначеність в умовах практичної відсутності первинної інформації може призвести до висунення значної кількості взаємосуперечливих версій або ж до жодних продуктивних версій. По-друге, визначення суттєвих інформа­ційних зон обтяжується чималим обсягом надмірної інформації, що, в свою чергу, призводить до висунення кількох рівнознач­них версій. Зовнішньо несуперечлива одностайність фактів, умов та обставин (які, можливо, і не мають відношення до фак­ту злочину) з огляду на її визначеність, призводить слідчого до версифікації події в помилковому напрямі.

Другий тип завдань підрозділяється на декілька підтипів: а) завдання з пошуку ефективної слідчої дії або оперативно-розшу-кового заходу для отримання доказової інформації; б) завдан­ня, пов'язані з системою слідчих дій та оперативно-розшуко-вих заходів для отримання доказової інформації; в) завдання, пов'язані зі структурою організації слідчої дії або оперативно-розшукового заходу (їх планування та реалізація).

Третій тип завдань спрямований на координацію дій під час розслідування злочинів. Координація як упорядкована система Дій, спрямована на досягнення мети, в слідчій діяльності зумо­влена необхідністю концентрації окремих дій та їх взаємною обумовленістю. Окрім того, координація діяльності об'єднує зусилля декількох осіб або відомств. Зусилля з координації

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ________________________

діяльності здійснюється однією особою (слідчим, прокурором, начальником відділу УВС) або ж координуюча ініціатива може виходити від декількох осіб (слідства, розшуку, дізнання та ін.) в межах вирішення одного завдання. Координація діяльності тісно пов'язана з проблемою міжособистісної та рольової взає­модії співробітників, які беруть участь у розслідуванні злочи­ну. В першому наближенні окреслюються, принаймні, три фор­ми такої взаємодії слідчого та органу дізнання: а) доручення органам дізнання реалізації оперативно-розшукових дій; б) до­ручення виконання органам дізнання слідчих дій; в) сприяння органами дізнання роботі слідчого під час виконання окремих слідчих дій.

Четвертий тип завдань пов'язаний з економізацією проце­суальних зусиль і визначенням термінів діяльності. Слідчому надано певних процесуальних засобів виявлення, фіксації та до­слідження доказів, примусових заходів та ін. Водночас висува­ються досить жорсткі вимоги щодо термінів всього розслідуван­ня та окремих слідчих дій. У зв'язку з цим економізація сприяє обміркованому вибору процесуальних засобів.

Зміст п'ятого типу завдань - профілактична діяльність слід­чого, яка має на меті, з одного боку, виявлення причин та умов, що сприяють злочинності, а з іншого - виконання заходів, спря­мованих на їх ліквідування.

У процесі вирішення будь-якого типу вищезазначених за­вдань слідчий реалізує певну сукупність функцій:

1) цільові - тобто функції по досягненню мети (наприклад, під час огляду місця події - вияв фактів події, вимірювання, ви­сування орієнтовних версій);

2) забезпечуючі - створення умов для ефективних дій;

3) контролюючі - співвідношення, перевірка результатів сприйняття та мислення тощо.

Функції ж інших учасників процесу розслідування мають більш диференційований характер. Вони можуть бути: а) па­сивними та активними; б) основними та додатковими; в) про­стими та складними; г) усвідомленими та неусвідомленими; д) 12

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

локальними і такими, що розвиваються; є) координованими та дезорієнтованими.

Розглянутий вище функціональний аналіз слідчої діяльності є тією основою, на тлі і всередині якої розгортається взаємодія особистості співробітника та структурних компонентів слідчої діяльності загалом.

1.2. ОСОБИСТІСТЬ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ СЛІДЧОГО В РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ

Діяльність слідчого з розслідування злочинів полягає у від­творенні справжньої картини події за її прямими та непрями­ми доказами, що можуть бути безпосередніми та опосередко­ваними. Якщо людина сприйняла картину події (вбивства або крадіжки) та змальовує, як ця подія відбувалася - це означає, що йдеться про прямі докази. Однак у більшості випадків слід­чий має справу з побічними доказами - способом життя звину­ваченого, зв'язками потерпілого з іншими людьми, даними про психічний стан напередодні вчиненого, про розміщення об'єктів у приміщенні тощо, тобто тими умовами, що безпосередньо не сприймаються.

На підставі прямих та непрямих доказів слідчий реконстру­ює подію злочину. Розкриття злочину за його слідами - це пси­хологічний процес знакового, опосередкованого відображення дійсності. Протягом багатьох віків формувалась здатність лю­дей до тонких спостережень і розмірковувань у сфері пошукової діяльності. В Індії, наприклад, існувала особлива каста слідо­питів - «кхої».

В процес розслідування злочину втягується цілісна осо­бистість слідчого з притаманними їй структурними компонен­тами. В структурі особистості розрізняють, принаймні, чотири основних компоненти.

1. Рівень моральних якостей та принципів, що розкри­ваються домінуючою системою цінностей: цінностей-норм,

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

цінностей - цілей діяльності та цінностей - моральних яко­стей.

2. Рівень інтелектуально-пізнавальних якостей: евристич­ний, дискурсивний, інтуїтивний тип мислення; спостереж­ливість, уява тощо.

3. Характерологічні якості: товариськість, ініціативність, наполегливість, мужність тощо.

4. Психофізіологічні якості: емоційність, витривалість, уважність, тривожність, темперамент.

Таким чином, професіограма особистості слідчого становить багаторівневу ієрархічну структуру, в якій відображені індиві­дуально-психологічні та соціально-психологічні властивості та якості, а також знання, вміння і навички, що реалізуються в професійній діяльності.

Структурні компоненти особистості слідчого так чи інакше мають прояви в різних елементах цілісної слідчої діяльності.

Основу цієї діяльності складає діяльність пізнавальна. Розслідування визначається як процес встановлення істин­ного знання щодо конкретної кримінальної справи. Початко­вим етапом цього процесу є пошукова діяльність, що включає сприймання та аналіз первинної інформації. Під час удоскона­лення професійного досвіду тенденція сприймати інформацію під певним кутом зору стає у слідчого професійною навичкою, а стереотип сприймання інформації є основою формування професійної спостережливості - інтегративного психічного процесу, що включає в себе сприймання, пам'ять, уявлення, мислення під контролем уваги і виявляється у вмінні помічати важливі, але малопомітні особливості об'єктів та явищ, котрі мають значення для розслідування кримінальної справи. Нап­риклад, вміння фіксувати всі елементи зовнішності людей - це ще не прояв професійної спостережливості, сутність якої -фіксація тих основних ознак зовнішності, що дозволяють ідентифікувати особистість. Тобто, вагома позитивна якість процесу прийому та переробки інформації полягає не стільки в кількості інформації, що сприймається, скільки в її відборі

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

та асоціюванні. Суттєве значення стосовно ефективності спос­тереження має його організованість. Зокрема, як зазначає О.Р. Ратинов, під час спостереження слід дотримуватись пев­них правил:

бажано ще до спостереження отримати якомога більше ві­домостей про об'єкт, який вивчається; доцільно визначити мету та скласти план спостереження; необхідно подумки розчленувати об'єкт спостереження і в кожний момент слідкувати за кожною окремою частиною, не забуваючи про спостереження цілісного об'єкту; слід неодноразово досліджувати об'єкт з різних сторін, в різних ситуаціях;

доцільно порівнювати об'єкти спостереження, помічаючи їх подібність та відмінність;

залучати до спостереження різних фахівців, обговорювати та порівнювати результати спостереження; пам'ятати, що спостерігач також може бути об'єктом спос­тереження.

Безсумнівно, пізнавальна діяльність вимагає високого рівня розвиненості психічних процесів (сприймання, пам'яті, мис­лення, уяви). Зокрема, за допомогою уяви слідчий відтворює зовнішню та внутрішню картини злочину в слідчій версії. Уяві слідчого притаманні відтворюючий характер відображення, конкретність та чіткість під час оперування образами уявлень. Мислення слідчого визначається характером проблемної ситу­ації, якою, по суті, є розслідуваний злочин. За допомогою мис­лення слідчий аналізує обставини справи, виявляє зв'язки та протиріччя між ними, узагальнює, синтезує розрізнені факти в цілісну картину злочину. До пам'яті слідчого ставляться особ­ливі вимоги, причому основну роль відіграє довільна смислова пам'ять, зокрема, такі її якості, як ємність, висока точність та оперативність.

Оскільки злочин як подія є трансформацією певної ситуації конкретними людьми, слідчий здійснює пошук інформації про емоційні стани, прагнення, мотиви, що спонукали дії

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

цих людей. В багатьох випадках цінність такої інформації є вирішальною для результатів всього розслідування.

Таким чином, в пізнавальній діяльності слідчий начебто пот­рапляє до певного інформаційного поля, що обмежене особливос­тями конкретного злочину і спрямованістю на нього фахівця.

Основним змістом конструктивної діяльності слідчого є від­бирання та композиція зібраного доказового матеріалу, а також планування процесу розслідування.

Відбір та композиція матеріалу - це відновлення події злочи­ну за матеріальними (зміни в матеріальному середовищі) та іде­альними (пам'ять та мислення людей) слідами, тобто версифіка­ція (висунення версій) події. Структура образу події у версії має такий вигляд:

ПОДІЯ суб'єкт - об'єкт - наслідок

Відображення події в матеріальному

середовищі(фізичний та хімічний

вплив)

Відображення в соціальному

середовищі (психологічний

вплив)

СЛІДЧЕ СИГНАЛЬНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ

Чуттєве відображення ознак події в свідомості слідчого

Опосередковано - узагальнене

відображення ознак події в

свідомості слідчого

СЕМАНТИЧНЕ (термінологічно-концептуальне) поле свідомості слідчого

Вірогідна інформаційно-логічна модель події ВЕРСІЯ

До переліку професійно важливих якостей слідчого в реконструкції події відносяться уява та мислення, інтуїція, об­разна та логічна пам'ять, тощо. Чільне місце в цьому переліку

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

займає відображення у вигляді уявлень, що орієнтує всі психічні пізнавальні процеси особистості до минулої події. Загальні характеристики уяви слідчого:

відтворюючий характер та формування образів на ґрунті асоціативно-мислительної діяльності;

особлива конкретність та виразність під час оперування образами, що породжені конкретною інформацією;

відображаючи явища сьогодення, породжує припущення щодо слідів, відбитків, які за логікою розгортання події повинні мати місце.

Виділяють наступні засоби уяви.

1. Реконструкція - відновлення цілісного предмету та його складових або ж явища за окремими якостями (наприклад, виз­начення системи та несправностей вогнестрільної зброї за знай­деною на місці події гільзою та нетиповими слідами на ній).

2. Акцентування (підкреслення, конкретизація) відміннос­тей предметів або явищ. Засіб звичайно застосовується тоді, коли в справі є значна кількість суперечливих фактів та інфор­мації (наприклад, звуження кола підозрюваних відбувається шляхом підкреслення особливих ознак зловмисника - заїкува­тості, нав'язливих рухів, про які повідомили очевидці).

3. Мисленнєве виділення окремих якостей - відокремлення однієї властивості з цілого та пошук взаємозв'язку цієї влас­тивості з явищем. Скажімо, в злочині (крадіжка, сполучена з вбивством) відокремлюється кваліфіковане відмикання запору на дверях приміщення, яке охороняється, що дозволяє створи­ти образ гіпотетично ймовірного зловмисника як спеціаліста в крадіжках з приміщень.

4. Відсторонення - засіб, згідно з яким слідчий, аналізуючи предмет або явище, що йому добре відомі, намагається зайняти позицію людини, для якої цей предмет або явище незнайомі, відсторонитися від них, а відтак і поглянути на них по-іншому, з незвичного боку. Цей прийом доцільно застосовувати, коли слідчий відчуває, що перебуває в полоні певної версії, або коли сукупність ознак вже не призводить до конкретних наслідків.

2-8-1148

 

Запорізька обласи бібліотека ім. О- М. Горьк,

ого

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Наприклад, слідчий намагається уявити дії злочинця, стаючи на позицію потерпілого, очевидця.

Можливі також прояви засобів уяви, що негативно вплива­ють на формування версій та розслідування в цілому.

1. Аглютинація (склеювання), тобто створення образу на основі поєднання в предметі або явищі ознак, насправді їм не притаманних. Наприклад, виявлення серед знарядь убивства кількох предметів пов'язується з жорстокістю, брутальністю та холоднокровністю злочинця, хоча насправді це можуть бути ознаки дій людини, яка перебуває в стані фізіологічного або психічного афекту.

2. Типізація (схематизація) - засіб, за допомогою якого на ос­нові розрізнених ознак будується цілісний образ згідно певного шаблону, схеми. Так, під час розслідування злочину, подібного до попереднього, слідчий формує й образ злочинця (зовнішні оз­наки, дії) за вже готовим кліше з довготривалої пам'яті.

Слідча версія спрямована, перш за все, на створення модель­ного уявлення про подію злочину. Версія (гіпотеза) - це заснова­не на переліку фактів припущення щодо певної причини явищ чи зв'язку між ними. Версія має ймовірнісний характер та ви­магає перевірки, після чого вона стає достовірним знанням або ж відкидається, якщо перевірка дає негативний результат. Не слід також забувати, що версія — це не будь-яке припущення про обставини справи, а лише те, яке висунене правомочною на те особою. Тому припущення підозрюваного, свідка, потерпіло­го не можна вважати слідчою версією.

Максимально конкретизована версія в загальному вигляді є моделлю події, тобто системою, що відображає окремі, обмежені в потрібному напрямі явища. Цю модель можна визначити як уявну або матеріально реалізовану систему, що, відтворюючи або відображаючи об'єкт дослідження, здатна замінювати його так, що її вивчення надає нову інформацію про цей об'єкт. Від­мінність моделі від оригіналу не позбавляє її пізнавального зна­чення, оскільки між ними існує і певна відповідність:

а) стосовно результатів дії моделі та оригіналу;

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

б) стосовно функції і поведінки, які призвели до конкретного результату;

в) стосовно загальної структури моделі та оригіналу;

г) стосовно елементів і матеріалів, з яких утворено ці струк­тури.

Модель-версія події як основа слідчого пізнання повинна від­повідати двом основним умовам. По-перше, вона повинна вияв­ляти ту ж поведінку, що й оригінал (сукупність ознак об'єкта, явища, дій злочинця, ознаки його зовнішності тощо). По-друге, необхідно, щоб на основі структури і поведінки цієї моделі мож­на було б виявити додаткові риси прототипу (оригіналу), які не містяться у вихідному матеріалі (виявлення нових умов по­ведінки особи під час моделювання ситуації у відтворенні події та обставин злочину).

Під час висунення слідчої версії (моделі) доцільно керувати­ся наступними правилами.

1. Версія повинна бути сумісною (узгодженою) з усіма фак­тами, що мають до неї відношення. Зокрема, продуктивність версії визначається несуперечливістю включення до неї первин­ної інформації, отриманої під час огляду місця події, допиті по­терпілого, підозрюваного тощо.

2. Для пояснення сукупності фактів слід висувати якомога меншу кількість версій з максимальною кількістю зв'язків між ними, що, в свою чергу, дозволяє опрацьовувати не лише конк­ретну версію, але й сумісні з нею.

3. З декількох протилежних версій переважною є та, що більш одноманітно пояснює серію фактів. Тобто, опрацьовуєть­ся в першу чергу та з версій, яка несуперечливо об'єднує серію достовірної інформації.

4. Версія повинна бути сформульована в таких термінах, що эзволяють розмірковувати про предмет на основі використання >стовірного теоретичного знання. Інакше кажучи, версія по­винна пояснювати подію злочину на основі матеріальних пред-

ЭТНИХ причинно-наслідкових зв'язків, не повинна мати «фан­тазі ИПпт,,,„----

тазійного» характеру.

 

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Крім зазначеного, версія відіграє важливу роль у визначенні засобів одержання інформації, спрямованої на з'ясування при­чин відомих фактів та явищ, а також на встановлення зв'язків між подіями та невідомих обставин події, що відбулася. Тобто, по суті, версія і є план розслідування, що складається з ядерних суттєвих інформаційних зон (факти, особи, предмети, явища), на підставі яких визначаються засоби та джерела додаткової ін­формації.

Суто планування складається з таких елементів:

планування змісту майбутньої діяльності (визначення предмету, його змісту, меж та фактичних обставин, а та­кож заходів, що мають бути реалізовані); планування організації перевірки версій; планування системи та послідовності власних дій (що та в якій послідовності потрібно виконувати); планування системи та послідовності дій учасників розслі­дуваної справи (підозрюваного, свідків, потерпілих, пра­цівників правоохоронних та інших органів, що сприяють розслідуванню).

Планування розслідування декілька етапів: 1) орієнтовне планування, коли усвідомлюються й оцінюються можливості досягнення поставленої мети; 2) організаційне планування, коли визначаються всі умови, обставини та організаційні різно­види майбутньої діяльності; 3) планування виконання -полягає в мисленнєвій побудові системи діяльності та її компонентів; 4) планування самоконтролю - оцінювання та зіставлення одер­жаних результатів, на підставі чого регулюється подальший хід розслідування.

Засвідчувальна діяльність супроводжує не тільки про­цес пізнання істини, але й прийняття та реалізацію рішень, пов'язаних із правовими повноваженнями суб'єктів юридичної діяльності. Обов'язковість дотримання законів (Конституції України, КК та КПК України), обмеження прав людини, у тому числі позбавлення її свободи, потребує виключної уважності та виваженості. Письмове засвідчення (аналіз фактів та співстав-

лення їх із нормами закону) покликане гранично обмежувати можливість прийняття помилкового рішення під впливом нега­тивного емоційного стану чи будь-якої іншої причини, а також полегшує наступний процес перевірки правильності збору й оцінки фактів (доказів).

Таким чином, засвідчувальна діяльність полягає в наданні всій одержаній інформації спеціальних, передбачених законом форм (протокол, постанова тощо), причому найбільше значен­ня вона має в слідчій та судовій діяльності як найбільш проце­суально регламентованих. Під час здійснення засвідчувальної діяльності слід враховувати такі психологічні чинники:

1) надходження інформації відбувається, як правило, в си­туації зовнішньомовної взаємодії та розуміння. Тому професій­но значимою рисою фахівця-юриста є професійна культура мо­влення, яка полягає в чистоті мови, точності побудови речень, володінні тембровими та інтонаційними характеристиками, відсутності формально-суттєвих, лексичних та артикуляційних дефектів;

2) досить часто викривлення інформації, її спотворення вини­кає через неправильне розуміння жаргонних висловів і сленгів, притаманних певним соціальним прошаркам та групам. Необ­хідно врахувати також національні діалекти, звичаї та ритуали спілкування;

3) особливі вимоги висуваються до процедури оформлення процесуальних документів: а) бездоганність мислення у грама­тичному, стилістичному, юридичному відношенні, лаконічність висловлювань; б) збереження особливостей лексикону співбесід­ника, за можливості - коментування інтонаційних характерис­тик мови та їх мімічного супроводу; в) небажаність одночасного вислуховування та запису, оскільки графічне оформлення ду-

іок не тільки потребує переключення уваги (це не автоматична Діяльність), але й перериває психологічний контакт.

алізація окремих компонентів слідчої діяльності супровод-вться певними психічними станами, що виникають у слідчого впливають на динаміку та ефективність кінцевого результату.

І

І

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Такі стани диференціюються залежно від: а) ролі особистості та ситуації - особистісні та ситуативні; б) домінуючих компо­нентів діяльності - інтелектуальні, емоційні, вольові; в) ступе­ня вираженості - глибокі та поверхневі; г) терміну перебігу -короткочасні та тривалі; д) впливу на особистість — позитивні та негативні, стенічні та астенічні; є) ступеня адекватності - адек­ватні та неадекватні та ін.

Так, оптимізують діяльність наступні стани:

1) професійний інтерес, стан творчості, натхнення - супро­воджуються позитивними емоціями, викликає енергійність, підвищує працездатність, покращує сприймання та мислитель-ні процеси;

2) стан готовності до проведення певної слідчої дії - сприяє активізації пізнавальних процесів та спостережливості, гостроті відчуттів, високому рівню саморегуляції;

3) стан рішучості - спонукає до складних вольових зусиль та самоконтролю.

Негативно впливають на ефективність діяльності:

1) психічна напруженість (стрес) - дезорганізує поведін­ку, викликає утруднення мислення, призводить до пасивності. Стресорами є невдачі в розслідуванні, роздратованість крити­кою, дефіцит часу та перевантаженість інформацією, прийняття відповідальних рішень, опір зацікавлених осіб;

2) тривожність - викликається складною ситуацією чи неочі-куваними змінами, невдачами та помилками. За наявності три­вожності виникає неузгодження першої та другої сигнальних систем, за якого починається «буяння слів, понять, ідей»;

3) фрустрація — виникає в ситуації актуального чи потенцій­ного протиборства, звичайно завершується агресією (на об'єкт чи самого себе), аутизмом (замиканням в собі), депресією. Регу­лярне переживання фрустрацій закріплюється в структурі осо­бистості, стає рисою характеру;

4) персеверація - ригідність. Сполучення інерційності, сте­реотипності з впертістю, супротив змінам як наслідок шаблон­ності мислення та надмірної типізації розслідуваних справ.

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Весь процес розслідування, психічні стани, що виникають у слідчих, викликають співвідносне емоційне забарвлення. Вра­ховуючи напруженість слідчої діяльності, її високу соціальну вагу та відповідальність, необхідно мати на увазі своєрідний емоційний фон (тло), на якому ця діяльність розгортається. Вже після одержання повідомлення про злочин, до огляду міс­ця події та отримання орієнтуючої первинної інформації, у слід­чого виникає своєрідна емоційно-почуттєва оцінка події, що спрямовує його подальші дії. Під час огляду місця події сприй­мання елементів обстановки одержує, поряд із логічною, також і емоційну оцінку їх значущості для слідства. Досить часто під час оцінки важливих фактів та обставин слідчий обирає спря­мованість інформаційного пошуку не за логікою, а керуючись емоційно-ціннісним конфліктом. Таким же чином в діяльності слідчого виникають ситуації прийняття ризикованих рішень, звичайно пов'язаних із браком доказової інформації. В таких випадках ризик є засобом подолання невизначеності інформації за допомогою суб'єктивної вірогідності (очікування), коли емо­ції є своєрідним знанням, що опосередковує процес прийняття рішення.

Якщо під час інформаційно-пошукових слідчих дій (огляд місця події, відтворення обстановки та обставин події та ін.), тобто відносин «суб'єкт-об'єкт», має місце емоційний вплив об'єкта на слідчого (знаряддя злочину, труп, руйнування об­становки, прояви вандалізму), то в комунікативних ситуаціях «суб'єкт-суб'єкт» (допит, очна ставка та ін.) наявний взаємний вплив. «Емоційна зустріч» може виникнути не тільки за конф­ліктних, але й за неконфліктних умов (наприклад, допит сум­лінного свідка). В цих випадках емоційна інформація надходить До слідчого двома шляхами: контрольованим (регуляція мови тим, хто говорить) та неконтрольованим (інтонація, експресія, міміка, жестикуляція).

егативні психічні стани та особливості діяльності за пев-их умов призводять до виникнення своєрідних психологічних бар єрів в діяльності слідчого.

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Психологічний бар'єр - це психічний процес, якість або стан людини, котрі блокують реалізацію емоційно-інтелектуального потенціалу особистості через формування неадекватної установ­ки відносно самого себе та своїх можливостей.

Частіше ці бар'єри виникають в діяльності слідчого в таких ситуаціях:

під час спілкування з учасниками кримінального процесу

та іншими особами;

в процесі прийняття відповідальних рішень;

під час планування розслідування та висунення версій;

під час виконання окремих слідчих дій.

На виникнення бар'єрів впливають дві групи чинників: зов­нішні - зміна проблемної ситуації, недостатня визначеність наслідків рішень, що приймаються, правова регламентація, де­фіцит часу тощо; особистісні, внутрішні — нерішучість, невпев­неність у собі, негативне ставлення до роботи, недостатня во­льова спрямованість, відсутність необхідних умінь та навичок, тривожність, хвилювання тощо.

Ці чинники в конкретних ситуаціях проявляються наступ­ним чином:

1) в процесі досудового слідства фахівець повинен постій­но спілкуватися з колегами в складі слідчо-оперативної групи (СОГ), безпосередніми керівниками, судовими експертами, пі­дозрюваними, обвинуваченими, потерпілими, свідками, проку­рором, адвокатами, понятими та ін. В цьому спілкуванні пси­хологічні бар'єри виникають як результат дій обвинуваченого, який активно чи пасивно протидіє слідству несумлінних свід­ків, надмірних втручань керівників, помилок експертів тощо;

2) під час прийняття відповідальних рішень такі бар'єри ви­никають як наслідок сумнівів слідчого щодо наявності і достат­ності підстав для порушення кримінальної справи, арешту об­винуваченого, проведення обшуку тощо. Вони спричиняються суб'єктивними факторами: певними рисами характеру, фізич­ним та психічним станом, недостатнім професійним досвідом;

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3) особливо чітко психологічні бар'єри вбачаються в процесі планування розслідування, коли висуваються версії, визна­чаються межі доказування у кримінальній справі. Особливу складність для слідчого мають так звані «версії захисту», що виникають несподівано (за неможливості продовження терміну розслідування або вже під час судового розгляду). Наприклад, у кримінальних справах про вбивства часто висуваються версії про необхідний захист, стан афекту, необережні дії; у справах про розкрадання - про джерела розкрадання, способи вилучен­ня та збуту викраденого, факти присвоєння та розтрати тощо. Тому одним із засобів профілактики психологічних бар'єрів є прогнозування можливості висунення багатьох версій стороною захисту;

4) під час виконання слідчих