Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Функціональний аналіз слідчої діяльностіСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Психологічний аналіз будь-якого різновиду людської професійної діяльності, перш за все, передбачає відокремлення тих її характерних особливостей, що суттєво впливають на особистість суб'єкта цієї діяльності. Ведучи мову про розслідування злочинів, необхідно позначити такі основні особливості цього процесу. 1. Правова регламентація означає суворе правове регулювання розслідування злочинів, піднесене до норми закону і, таким чином, обов'язкове до виконання. Виконання робіт в інших сферах людської діяльності регламентується загальними планами та інструкціями, що дозволяють досить вільно тлумачити уявлення про найбільш ефективну організацію праці. Діяльність слідчого підпорядковується суворо встановленим нормам. Звичайно, з цього не випливає, що її суб'єкт обмежений у своїх волевиявленнях щодо вибору засобів виконання діяльності, її раціональної організації. Проте навіть на стадії планування розслідування злочину слідчий співвідносить свої майбутні дії з відповідною правовою нормою. Правова регламентація, яка характеризує як динамічну, так і суттєву особливість слідчої діяльності, тісно пов'язана з науковою організацією праці слідчого посередництвом оптимізуючих цю діяльність норм кримінально-процесуального закону. Такі норми, як порушення кримінальної справи, притягнення особи як обвинуваченого, припинення справи, відокремлення частини матеріалів в окреме провадження та інше, є неодмінною основою організації окремих слідчих дій.
ПСИХОЛ ОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 2. Досить суттєвою особливістю слідчої діяльності є наявність повноважень влади, тобто права та обов'язку застосування влади від імені закону. У зв'язку з цим в практичній діяльності слідчого можуть з'являтися певні негативні тенденції. Перша полягає в надмірному застосуванні владних повноважень, що може призвести до зловживання службовим станом (наприклад, необґрунтоване порушення або припинення кримінальної справи). В цьому випадку недбале або недостатньо відповідальне рішення, з одного боку, зумовлене невірним уявленням про обсяг своїх повноважень, а з другого — може бути пояснене легісломанією, тобто некритичною вірою у всеосяжність закону, норми, розпорядження. Друга негативна тенденція полягає в нерішучому застосуванні владних повноважень, що пов'язане з сумнівами, побоюваннями щодо можливої відповідальності за їх застосування. 3. Однією з особливостей діяльності слідчого є дефіцит часу, що призводить до напруження в праці та зумовлений як загальними строками розслідування злочинів, так і строками, пов'язаними з процесуальними аспектами провадження кримінальної справи. Вказаний дефіцит часу породжується, принаймні, трьома причинами: а) недостовірним прогнозуванням та урахуванням кількості та характеру вчинених злочинів. Практично неможливо встановити, коли і які злочини будуть вчинені в досяжному майбутньому на території, що обслуговується; б) правова регламентація строків слідчої діяльності досить суттєво обмежує в часі дії слідчого, що висуває підвищені вимоги до раціоналізації планування робіт та стійкості проти перевантажень; в) особистісний чинник, що має відношення до самоорганізації діяльності слідчого і опосередковується досвідом роботи, професійною підготовкою, станом здоров'я і т.ін. Компенсація дефіциту часу досягається удосконаленням організації слідчої діяльності. Зокрема, дослідження витрат робочого часу слідчого показує, що тільки близько 60% часу він присвячує суто розслідуванню, а інші часові витрати мають під- РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ готовчий, канцелярський, дорадчий, тобто малопродуктивний характер. 4. До особливостей слідчої діяльності слід віднести також наявність негативних емоцій, що впливають на слідчого. Причина їх виникнення ґрунтується на негативному емоційному тлі розслідуваного злочину та спілкуванні з особами, що його вчинили. Компенсація негативної емоційної напруженості може відбуватися, по-перше, шляхом усвідомлення великої суспільної корисності роботи; по-друге, переживанням морального (а подекуди й матеріального) задоволення, що породжується кожним випадком розкриття злочину як інтелектуальної та організаційної перемоги, інколи - й перемоги виховної в тому разі, коли зловмисник змінює своє ставлення до вчиненого, починає щиро жалкувати про його наслідки, що вказує на початок процесу перевиховання. 5. Психологічний стан підвищеної відповідальності, поряд із необхідністю винесення обґрунтованих та виважених рішень, надає слідчій діяльності напруженого, стресогенного характеру. Вказані особливості суттєві тим, що, впливаючи на особистість слідчого кожна окремо або ж у комплексі, вони складають певне емоційно насичене, напружене тло діяльності по розслідуванню злочинів. Реальна ситуація злочину, як правило, зумовлюється високим ступенем складності та невизначеності. Проте, «формуючи тактичні рішення, висуваючи версії, складаючи плани розслідування кримінальних справ та окремих процесуальних дій, слідчий виходить не з реальної ситуації, а з її інформаційної моделі, з того, що відображене в його свідомості та є певною базою для подальшої діяльності»1. Таким своєрідним модельним уявленням є слідча ситуація, яка визначається як динамічна інформаційна система, що відображає з різним ступенем адекватності різнобічні логіко-пізнавальні зв'язки між встановленими та ще невідомими обставинами, котрі мають значення для справи, Іранат Н. Л. Следственная ситуация (психологический аспект) // Следственная ситуация. — М., 1985. — С. 47 ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧО Ї ДІЯЛЬНОСТІ ________________________ тактико-психологічні відносини учасників кримінального судочинства, а також організаційно-управлінську структуру та рівень внутрішньої упорядкованості процесу розслідування. Це визначає типологію (групування) компонентів слідчої ситуації: 1) психологічного, 2) інформаційного, 3) процесуального й тактичного, 4) матеріального та організаційно-технічного характе-РУ- Співвідношення між компонентами слідчої ситуації як модельним уявленням та реальною ситуацією досить складні та неодномірні: об'єктивно складна ситуація вірно відображена в складній слідчій ситуації; об'єктивно складна ситуація неадекватно відображена як проста слідча ситуація; реальна ситуація комбінованого типу хоч і усвідомлюється як складна, проте без повного відображення усіх її параметрів; об'єктивно проста ситуація неадекватно сприймається як складна слідча ситуація; реально проста ситуація усвідомлюється як проста слідча. Вказаними співвідношеннями зумовлені можливі помилки в орієнтації діяльності вже на початку розслідування. В психологічному відношенні слідча ситуація є проблемною ситуацією, що детермінує всю пізнавальну активність слідчого. Функціональним центром пізнавальної діяльності слід вважати вирішення різнобічних конкретних мислительних завдань, що підрозділяються на два основних типи - ідеальні та реальні. Ідеальні завдання — це слідчі версії, які висуваються після події, що відбулась, і становлять різнорівневі моделі. Ідеальне мислитель не завдання, як окрема версія, спрямоване на організацію конкретних пошуково-інформаційних дій. Процес формування моделей-версій події злочину - це досить складний, емоційно та інтелектуально насичений процес, що залежить, перш за все, від того типу реальних задач, з якими має справу слідчий в своїй діяльності. Зокрема, під час розслі- РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ дування злочинів він вирішує декілька типів реальних задач: 1) визначення джерел інформації; 2) організація слідчих та оперативно-пошукових дій; 3) координація діяльності; 4) економія процесуальних дій, засобів та визначення строків розслідування; 5) організація профілактичних заходів. Перший тип завдань визначає дії з пошуку не стільки самої інформації, скільки надійного її джерела. Вихідна позиція цього типу завдань ґрунтується на проблемній слідчій ситуації, що вміщує первинну інформацію про факт злочину. Джерелами такої інформації є місце події, свідки, потерпілі, обвинувачені, речові докази, документи. Дезорганізація мислительної діяльності слідчого на цьому етапі може бути викликана певними чинниками. По-перше, невизначеність в умовах практичної відсутності первинної інформації може призвести до висунення значної кількості взаємосуперечливих версій або ж до жодних продуктивних версій. По-друге, визначення суттєвих інформаційних зон обтяжується чималим обсягом надмірної інформації, що, в свою чергу, призводить до висунення кількох рівнозначних версій. Зовнішньо несуперечлива одностайність фактів, умов та обставин (які, можливо, і не мають відношення до факту злочину) з огляду на її визначеність, призводить слідчого до версифікації події в помилковому напрямі. Другий тип завдань підрозділяється на декілька підтипів: а) завдання з пошуку ефективної слідчої дії або оперативно-розшу-кового заходу для отримання доказової інформації; б) завдання, пов'язані з системою слідчих дій та оперативно-розшуко-вих заходів для отримання доказової інформації; в) завдання, пов'язані зі структурою організації слідчої дії або оперативно-розшукового заходу (їх планування та реалізація). Третій тип завдань спрямований на координацію дій під час розслідування злочинів. Координація як упорядкована система Дій, спрямована на досягнення мети, в слідчій діяльності зумовлена необхідністю концентрації окремих дій та їх взаємною обумовленістю. Окрім того, координація діяльності об'єднує зусилля декількох осіб або відомств. Зусилля з координації ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ________________________ діяльності здійснюється однією особою (слідчим, прокурором, начальником відділу УВС) або ж координуюча ініціатива може виходити від декількох осіб (слідства, розшуку, дізнання та ін.) в межах вирішення одного завдання. Координація діяльності тісно пов'язана з проблемою міжособистісної та рольової взаємодії співробітників, які беруть участь у розслідуванні злочину. В першому наближенні окреслюються, принаймні, три форми такої взаємодії слідчого та органу дізнання: а) доручення органам дізнання реалізації оперативно-розшукових дій; б) доручення виконання органам дізнання слідчих дій; в) сприяння органами дізнання роботі слідчого під час виконання окремих слідчих дій. Четвертий тип завдань пов'язаний з економізацією процесуальних зусиль і визначенням термінів діяльності. Слідчому надано певних процесуальних засобів виявлення, фіксації та дослідження доказів, примусових заходів та ін. Водночас висуваються досить жорсткі вимоги щодо термінів всього розслідування та окремих слідчих дій. У зв'язку з цим економізація сприяє обміркованому вибору процесуальних засобів. Зміст п'ятого типу завдань - профілактична діяльність слідчого, яка має на меті, з одного боку, виявлення причин та умов, що сприяють злочинності, а з іншого - виконання заходів, спрямованих на їх ліквідування. У процесі вирішення будь-якого типу вищезазначених завдань слідчий реалізує певну сукупність функцій: 1) цільові - тобто функції по досягненню мети (наприклад, під час огляду місця події - вияв фактів події, вимірювання, висування орієнтовних версій); 2) забезпечуючі - створення умов для ефективних дій; 3) контролюючі - співвідношення, перевірка результатів сприйняття та мислення тощо. Функції ж інших учасників процесу розслідування мають більш диференційований характер. Вони можуть бути: а) пасивними та активними; б) основними та додатковими; в) простими та складними; г) усвідомленими та неусвідомленими; д) 12 РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ локальними і такими, що розвиваються; є) координованими та дезорієнтованими. Розглянутий вище функціональний аналіз слідчої діяльності є тією основою, на тлі і всередині якої розгортається взаємодія особистості співробітника та структурних компонентів слідчої діяльності загалом. 1.2. ОСОБИСТІСТЬ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ СЛІДЧОГО В РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ Діяльність слідчого з розслідування злочинів полягає у відтворенні справжньої картини події за її прямими та непрямими доказами, що можуть бути безпосередніми та опосередкованими. Якщо людина сприйняла картину події (вбивства або крадіжки) та змальовує, як ця подія відбувалася - це означає, що йдеться про прямі докази. Однак у більшості випадків слідчий має справу з побічними доказами - способом життя звинуваченого, зв'язками потерпілого з іншими людьми, даними про психічний стан напередодні вчиненого, про розміщення об'єктів у приміщенні тощо, тобто тими умовами, що безпосередньо не сприймаються. На підставі прямих та непрямих доказів слідчий реконструює подію злочину. Розкриття злочину за його слідами - це психологічний процес знакового, опосередкованого відображення дійсності. Протягом багатьох віків формувалась здатність людей до тонких спостережень і розмірковувань у сфері пошукової діяльності. В Індії, наприклад, існувала особлива каста слідопитів - «кхої». В процес розслідування злочину втягується цілісна особистість слідчого з притаманними їй структурними компонентами. В структурі особистості розрізняють, принаймні, чотири основних компоненти. 1. Рівень моральних якостей та принципів, що розкриваються домінуючою системою цінностей: цінностей-норм, ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ цінностей - цілей діяльності та цінностей - моральних якостей. 2. Рівень інтелектуально-пізнавальних якостей: евристичний, дискурсивний, інтуїтивний тип мислення; спостережливість, уява тощо. 3. Характерологічні якості: товариськість, ініціативність, наполегливість, мужність тощо. 4. Психофізіологічні якості: емоційність, витривалість, уважність, тривожність, темперамент. Таким чином, професіограма особистості слідчого становить багаторівневу ієрархічну структуру, в якій відображені індивідуально-психологічні та соціально-психологічні властивості та якості, а також знання, вміння і навички, що реалізуються в професійній діяльності. Структурні компоненти особистості слідчого так чи інакше мають прояви в різних елементах цілісної слідчої діяльності. Основу цієї діяльності складає діяльність пізнавальна. Розслідування визначається як процес встановлення істинного знання щодо конкретної кримінальної справи. Початковим етапом цього процесу є пошукова діяльність, що включає сприймання та аналіз первинної інформації. Під час удосконалення професійного досвіду тенденція сприймати інформацію під певним кутом зору стає у слідчого професійною навичкою, а стереотип сприймання інформації є основою формування професійної спостережливості - інтегративного психічного процесу, що включає в себе сприймання, пам'ять, уявлення, мислення під контролем уваги і виявляється у вмінні помічати важливі, але малопомітні особливості об'єктів та явищ, котрі мають значення для розслідування кримінальної справи. Наприклад, вміння фіксувати всі елементи зовнішності людей - це ще не прояв професійної спостережливості, сутність якої -фіксація тих основних ознак зовнішності, що дозволяють ідентифікувати особистість. Тобто, вагома позитивна якість процесу прийому та переробки інформації полягає не стільки в кількості інформації, що сприймається, скільки в її відборі РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ та асоціюванні. Суттєве значення стосовно ефективності спостереження має його організованість. Зокрема, як зазначає О.Р. Ратинов, під час спостереження слід дотримуватись певних правил: бажано ще до спостереження отримати якомога більше відомостей про об'єкт, який вивчається; доцільно визначити мету та скласти план спостереження; необхідно подумки розчленувати об'єкт спостереження і в кожний момент слідкувати за кожною окремою частиною, не забуваючи про спостереження цілісного об'єкту; слід неодноразово досліджувати об'єкт з різних сторін, в різних ситуаціях; доцільно порівнювати об'єкти спостереження, помічаючи їх подібність та відмінність; залучати до спостереження різних фахівців, обговорювати та порівнювати результати спостереження; пам'ятати, що спостерігач також може бути об'єктом спостереження. Безсумнівно, пізнавальна діяльність вимагає високого рівня розвиненості психічних процесів (сприймання, пам'яті, мислення, уяви). Зокрема, за допомогою уяви слідчий відтворює зовнішню та внутрішню картини злочину в слідчій версії. Уяві слідчого притаманні відтворюючий характер відображення, конкретність та чіткість під час оперування образами уявлень. Мислення слідчого визначається характером проблемної ситуації, якою, по суті, є розслідуваний злочин. За допомогою мислення слідчий аналізує обставини справи, виявляє зв'язки та протиріччя між ними, узагальнює, синтезує розрізнені факти в цілісну картину злочину. До пам'яті слідчого ставляться особливі вимоги, причому основну роль відіграє довільна смислова пам'ять, зокрема, такі її якості, як ємність, висока точність та оперативність. Оскільки злочин як подія є трансформацією певної ситуації конкретними людьми, слідчий здійснює пошук інформації про емоційні стани, прагнення, мотиви, що спонукали дії ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ цих людей. В багатьох випадках цінність такої інформації є вирішальною для результатів всього розслідування. Таким чином, в пізнавальній діяльності слідчий начебто потрапляє до певного інформаційного поля, що обмежене особливостями конкретного злочину і спрямованістю на нього фахівця. Основним змістом конструктивної діяльності слідчого є відбирання та композиція зібраного доказового матеріалу, а також планування процесу розслідування. Відбір та композиція матеріалу - це відновлення події злочину за матеріальними (зміни в матеріальному середовищі) та ідеальними (пам'ять та мислення людей) слідами, тобто версифікація (висунення версій) події. Структура образу події у версії має такий вигляд: ПОДІЯ суб'єкт - об'єкт - наслідок Відображення події в матеріальному середовищі(фізичний та хімічний вплив) Відображення в соціальному середовищі (психологічний вплив) СЛІДЧЕ СИГНАЛЬНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ Чуттєве відображення ознак події в свідомості слідчого Опосередковано - узагальнене відображення ознак події в свідомості слідчого СЕМАНТИЧНЕ (термінологічно-концептуальне) поле свідомості слідчого Вірогідна інформаційно-логічна модель події ВЕРСІЯ До переліку професійно важливих якостей слідчого в реконструкції події відносяться уява та мислення, інтуїція, образна та логічна пам'ять, тощо. Чільне місце в цьому переліку РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ займає відображення у вигляді уявлень, що орієнтує всі психічні пізнавальні процеси особистості до минулої події. Загальні характеристики уяви слідчого: відтворюючий характер та формування образів на ґрунті асоціативно-мислительної діяльності; особлива конкретність та виразність під час оперування образами, що породжені конкретною інформацією; відображаючи явища сьогодення, породжує припущення щодо слідів, відбитків, які за логікою розгортання події повинні мати місце. Виділяють наступні засоби уяви. 1. Реконструкція - відновлення цілісного предмету та його складових або ж явища за окремими якостями (наприклад, визначення системи та несправностей вогнестрільної зброї за знайденою на місці події гільзою та нетиповими слідами на ній). 2. Акцентування (підкреслення, конкретизація) відмінностей предметів або явищ. Засіб звичайно застосовується тоді, коли в справі є значна кількість суперечливих фактів та інформації (наприклад, звуження кола підозрюваних відбувається шляхом підкреслення особливих ознак зловмисника - заїкуватості, нав'язливих рухів, про які повідомили очевидці). 3. Мисленнєве виділення окремих якостей - відокремлення однієї властивості з цілого та пошук взаємозв'язку цієї властивості з явищем. Скажімо, в злочині (крадіжка, сполучена з вбивством) відокремлюється кваліфіковане відмикання запору на дверях приміщення, яке охороняється, що дозволяє створити образ гіпотетично ймовірного зловмисника як спеціаліста в крадіжках з приміщень. 4. Відсторонення - засіб, згідно з яким слідчий, аналізуючи предмет або явище, що йому добре відомі, намагається зайняти позицію людини, для якої цей предмет або явище незнайомі, відсторонитися від них, а відтак і поглянути на них по-іншому, з незвичного боку. Цей прийом доцільно застосовувати, коли слідчий відчуває, що перебуває в полоні певної версії, або коли сукупність ознак вже не призводить до конкретних наслідків. 2-8-1148
Запорізька обласи бібліотека ім. О- М. Горьк, ого ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Наприклад, слідчий намагається уявити дії злочинця, стаючи на позицію потерпілого, очевидця. Можливі також прояви засобів уяви, що негативно впливають на формування версій та розслідування в цілому. 1. Аглютинація (склеювання), тобто створення образу на основі поєднання в предметі або явищі ознак, насправді їм не притаманних. Наприклад, виявлення серед знарядь убивства кількох предметів пов'язується з жорстокістю, брутальністю та холоднокровністю злочинця, хоча насправді це можуть бути ознаки дій людини, яка перебуває в стані фізіологічного або психічного афекту. 2. Типізація (схематизація) - засіб, за допомогою якого на основі розрізнених ознак будується цілісний образ згідно певного шаблону, схеми. Так, під час розслідування злочину, подібного до попереднього, слідчий формує й образ злочинця (зовнішні ознаки, дії) за вже готовим кліше з довготривалої пам'яті. Слідча версія спрямована, перш за все, на створення модельного уявлення про подію злочину. Версія (гіпотеза) - це засноване на переліку фактів припущення щодо певної причини явищ чи зв'язку між ними. Версія має ймовірнісний характер та вимагає перевірки, після чого вона стає достовірним знанням або ж відкидається, якщо перевірка дає негативний результат. Не слід також забувати, що версія — це не будь-яке припущення про обставини справи, а лише те, яке висунене правомочною на те особою. Тому припущення підозрюваного, свідка, потерпілого не можна вважати слідчою версією. Максимально конкретизована версія в загальному вигляді є моделлю події, тобто системою, що відображає окремі, обмежені в потрібному напрямі явища. Цю модель можна визначити як уявну або матеріально реалізовану систему, що, відтворюючи або відображаючи об'єкт дослідження, здатна замінювати його так, що її вивчення надає нову інформацію про цей об'єкт. Відмінність моделі від оригіналу не позбавляє її пізнавального значення, оскільки між ними існує і певна відповідність: а) стосовно результатів дії моделі та оригіналу; РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ б) стосовно функції і поведінки, які призвели до конкретного результату; в) стосовно загальної структури моделі та оригіналу; г) стосовно елементів і матеріалів, з яких утворено ці структури. Модель-версія події як основа слідчого пізнання повинна відповідати двом основним умовам. По-перше, вона повинна виявляти ту ж поведінку, що й оригінал (сукупність ознак об'єкта, явища, дій злочинця, ознаки його зовнішності тощо). По-друге, необхідно, щоб на основі структури і поведінки цієї моделі можна було б виявити додаткові риси прототипу (оригіналу), які не містяться у вихідному матеріалі (виявлення нових умов поведінки особи під час моделювання ситуації у відтворенні події та обставин злочину). Під час висунення слідчої версії (моделі) доцільно керуватися наступними правилами. 1. Версія повинна бути сумісною (узгодженою) з усіма фактами, що мають до неї відношення. Зокрема, продуктивність версії визначається несуперечливістю включення до неї первинної інформації, отриманої під час огляду місця події, допиті потерпілого, підозрюваного тощо. 2. Для пояснення сукупності фактів слід висувати якомога меншу кількість версій з максимальною кількістю зв'язків між ними, що, в свою чергу, дозволяє опрацьовувати не лише конкретну версію, але й сумісні з нею. 3. З декількох протилежних версій переважною є та, що більш одноманітно пояснює серію фактів. Тобто, опрацьовується в першу чергу та з версій, яка несуперечливо об'єднує серію достовірної інформації. 4. Версія повинна бути сформульована в таких термінах, що эзволяють розмірковувати про предмет на основі використання >стовірного теоретичного знання. Інакше кажучи, версія повинна пояснювати подію злочину на основі матеріальних пред- ЭТНИХ причинно-наслідкових зв'язків, не повинна мати «фантазі ИПпт,,,„---- тазійного» характеру.
ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Крім зазначеного, версія відіграє важливу роль у визначенні засобів одержання інформації, спрямованої на з'ясування причин відомих фактів та явищ, а також на встановлення зв'язків між подіями та невідомих обставин події, що відбулася. Тобто, по суті, версія і є план розслідування, що складається з ядерних суттєвих інформаційних зон (факти, особи, предмети, явища), на підставі яких визначаються засоби та джерела додаткової інформації. Суто планування складається з таких елементів: планування змісту майбутньої діяльності (визначення предмету, його змісту, меж та фактичних обставин, а також заходів, що мають бути реалізовані); планування організації перевірки версій; планування системи та послідовності власних дій (що та в якій послідовності потрібно виконувати); планування системи та послідовності дій учасників розслідуваної справи (підозрюваного, свідків, потерпілих, працівників правоохоронних та інших органів, що сприяють розслідуванню). Планування розслідування декілька етапів: 1) орієнтовне планування, коли усвідомлюються й оцінюються можливості досягнення поставленої мети; 2) організаційне планування, коли визначаються всі умови, обставини та організаційні різновиди майбутньої діяльності; 3) планування виконання -полягає в мисленнєвій побудові системи діяльності та її компонентів; 4) планування самоконтролю - оцінювання та зіставлення одержаних результатів, на підставі чого регулюється подальший хід розслідування. Засвідчувальна діяльність супроводжує не тільки процес пізнання істини, але й прийняття та реалізацію рішень, пов'язаних із правовими повноваженнями суб'єктів юридичної діяльності. Обов'язковість дотримання законів (Конституції України, КК та КПК України), обмеження прав людини, у тому числі позбавлення її свободи, потребує виключної уважності та виваженості. Письмове засвідчення (аналіз фактів та співстав- лення їх із нормами закону) покликане гранично обмежувати можливість прийняття помилкового рішення під впливом негативного емоційного стану чи будь-якої іншої причини, а також полегшує наступний процес перевірки правильності збору й оцінки фактів (доказів). Таким чином, засвідчувальна діяльність полягає в наданні всій одержаній інформації спеціальних, передбачених законом форм (протокол, постанова тощо), причому найбільше значення вона має в слідчій та судовій діяльності як найбільш процесуально регламентованих. Під час здійснення засвідчувальної діяльності слід враховувати такі психологічні чинники: 1) надходження інформації відбувається, як правило, в ситуації зовнішньомовної взаємодії та розуміння. Тому професійно значимою рисою фахівця-юриста є професійна культура мовлення, яка полягає в чистоті мови, точності побудови речень, володінні тембровими та інтонаційними характеристиками, відсутності формально-суттєвих, лексичних та артикуляційних дефектів; 2) досить часто викривлення інформації, її спотворення виникає через неправильне розуміння жаргонних висловів і сленгів, притаманних певним соціальним прошаркам та групам. Необхідно врахувати також національні діалекти, звичаї та ритуали спілкування; 3) особливі вимоги висуваються до процедури оформлення процесуальних документів: а) бездоганність мислення у граматичному, стилістичному, юридичному відношенні, лаконічність висловлювань; б) збереження особливостей лексикону співбесідника, за можливості - коментування інтонаційних характеристик мови та їх мімічного супроводу; в) небажаність одночасного вислуховування та запису, оскільки графічне оформлення ду- іок не тільки потребує переключення уваги (це не автоматична Діяльність), але й перериває психологічний контакт. алізація окремих компонентів слідчої діяльності супровод-вться певними психічними станами, що виникають у слідчого впливають на динаміку та ефективність кінцевого результату. І І ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Такі стани диференціюються залежно від: а) ролі особистості та ситуації - особистісні та ситуативні; б) домінуючих компонентів діяльності - інтелектуальні, емоційні, вольові; в) ступеня вираженості - глибокі та поверхневі; г) терміну перебігу -короткочасні та тривалі; д) впливу на особистість — позитивні та негативні, стенічні та астенічні; є) ступеня адекватності - адекватні та неадекватні та ін. Так, оптимізують діяльність наступні стани: 1) професійний інтерес, стан творчості, натхнення - супроводжуються позитивними емоціями, викликає енергійність, підвищує працездатність, покращує сприймання та мислитель-ні процеси; 2) стан готовності до проведення певної слідчої дії - сприяє активізації пізнавальних процесів та спостережливості, гостроті відчуттів, високому рівню саморегуляції; 3) стан рішучості - спонукає до складних вольових зусиль та самоконтролю. Негативно впливають на ефективність діяльності: 1) психічна напруженість (стрес) - дезорганізує поведінку, викликає утруднення мислення, призводить до пасивності. Стресорами є невдачі в розслідуванні, роздратованість критикою, дефіцит часу та перевантаженість інформацією, прийняття відповідальних рішень, опір зацікавлених осіб; 2) тривожність - викликається складною ситуацією чи неочі-куваними змінами, невдачами та помилками. За наявності тривожності виникає неузгодження першої та другої сигнальних систем, за якого починається «буяння слів, понять, ідей»; 3) фрустрація — виникає в ситуації актуального чи потенційного протиборства, звичайно завершується агресією (на об'єкт чи самого себе), аутизмом (замиканням в собі), депресією. Регулярне переживання фрустрацій закріплюється в структурі особистості, стає рисою характеру; 4) персеверація - ригідність. Сполучення інерційності, стереотипності з впертістю, супротив змінам як наслідок шаблонності мислення та надмірної типізації розслідуваних справ. РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Весь процес розслідування, психічні стани, що виникають у слідчих, викликають співвідносне емоційне забарвлення. Враховуючи напруженість слідчої діяльності, її високу соціальну вагу та відповідальність, необхідно мати на увазі своєрідний емоційний фон (тло), на якому ця діяльність розгортається. Вже після одержання повідомлення про злочин, до огляду місця події та отримання орієнтуючої первинної інформації, у слідчого виникає своєрідна емоційно-почуттєва оцінка події, що спрямовує його подальші дії. Під час огляду місця події сприймання елементів обстановки одержує, поряд із логічною, також і емоційну оцінку їх значущості для слідства. Досить часто під час оцінки важливих фактів та обставин слідчий обирає спрямованість інформаційного пошуку не за логікою, а керуючись емоційно-ціннісним конфліктом. Таким же чином в діяльності слідчого виникають ситуації прийняття ризикованих рішень, звичайно пов'язаних із браком доказової інформації. В таких випадках ризик є засобом подолання невизначеності інформації за допомогою суб'єктивної вірогідності (очікування), коли емоції є своєрідним знанням, що опосередковує процес прийняття рішення. Якщо під час інформаційно-пошукових слідчих дій (огляд місця події, відтворення обстановки та обставин події та ін.), тобто відносин «суб'єкт-об'єкт», має місце емоційний вплив об'єкта на слідчого (знаряддя злочину, труп, руйнування обстановки, прояви вандалізму), то в комунікативних ситуаціях «суб'єкт-суб'єкт» (допит, очна ставка та ін.) наявний взаємний вплив. «Емоційна зустріч» може виникнути не тільки за конфліктних, але й за неконфліктних умов (наприклад, допит сумлінного свідка). В цих випадках емоційна інформація надходить До слідчого двома шляхами: контрольованим (регуляція мови тим, хто говорить) та неконтрольованим (інтонація, експресія, міміка, жестикуляція). егативні психічні стани та особливості діяльності за пев-их умов призводять до виникнення своєрідних психологічних бар єрів в діяльності слідчого. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Психологічний бар'єр - це психічний процес, якість або стан людини, котрі блокують реалізацію емоційно-інтелектуального потенціалу особистості через формування неадекватної установки відносно самого себе та своїх можливостей. Частіше ці бар'єри виникають в діяльності слідчого в таких ситуаціях: під час спілкування з учасниками кримінального процесу та іншими особами; в процесі прийняття відповідальних рішень; під час планування розслідування та висунення версій; під час виконання окремих слідчих дій. На виникнення бар'єрів впливають дві групи чинників: зовнішні - зміна проблемної ситуації, недостатня визначеність наслідків рішень, що приймаються, правова регламентація, дефіцит часу тощо; особистісні, внутрішні — нерішучість, невпевненість у собі, негативне ставлення до роботи, недостатня вольова спрямованість, відсутність необхідних умінь та навичок, тривожність, хвилювання тощо. Ці чинники в конкретних ситуаціях проявляються наступним чином: 1) в процесі досудового слідства фахівець повинен постійно спілкуватися з колегами в складі слідчо-оперативної групи (СОГ), безпосередніми керівниками, судовими експертами, підозрюваними, обвинуваченими, потерпілими, свідками, прокурором, адвокатами, понятими та ін. В цьому спілкуванні психологічні бар'єри виникають як результат дій обвинуваченого, який активно чи пасивно протидіє слідству несумлінних свідків, надмірних втручань керівників, помилок експертів тощо; 2) під час прийняття відповідальних рішень такі бар'єри виникають як наслідок сумнівів слідчого щодо наявності і достатності підстав для порушення кримінальної справи, арешту обвинуваченого, проведення обшуку тощо. Вони спричиняються суб'єктивними факторами: певними рисами характеру, фізичним та психічним станом, недостатнім професійним досвідом; РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 3) особливо чітко психологічні бар'єри вбачаються в процесі планування розслідування, коли висуваються версії, визначаються межі доказування у кримінальній справі. Особливу складність для слідчого мають так звані «версії захисту», що виникають несподівано (за неможливості продовження терміну розслідування або вже під час судового розгляду). Наприклад, у кримінальних справах про вбивства часто висуваються версії про необхідний захист, стан афекту, необережні дії; у справах про розкрадання - про джерела розкрадання, способи вилучення та збуту викраденого, факти присвоєння та розтрати тощо. Тому одним із засобів профілактики психологічних бар'єрів є прогнозування можливості висунення багатьох версій стороною захисту; 4) під час виконання слідчих
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-12; просмотров: 391; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.128.198.49 (0.016 с.) |