Розслідування злочинів, вчинених організованими злочинними групами

Організована злочинність в Україні за роки незалежності де­ржави значно трансформувалася і набула нових форм. Вона має властивість створювати свої як нелегальні, так і легальні струк­тури, використовувати їх можливості з метою максимального та швидкого вилучення надприбутків за умов мінімального ризику та низької ефективності діяльності законодавчої та виконавчої влади, наявності корупційних зв'язків.

На відміну від загальнокримінальної традиційної злочин­ності, у тому числі її групових форм, організована злочинність вагому частку здобутих злочинним шляхом матеріальних цін­ностей та коштів інвестує на встановлення і підтримання коруп­ційних зв'язків і, в кінцевому рахунку, для досягнення влади й використання її задля групових інтересів. Стратегічною метою найбільш відомих організованих злочинних кланів, як свідчать численні матеріали, є боротьба за реальну владу у суспільстві й оволодіння матеріальними цінностями, створеними теперішнім та попереднім поколіннями українського народу.

Організована злочинність в Україні ще, можливо, не досягла рівня управління державою загалом, хоча ці намагання стають все більш реальними. Поки є шанс вжити рішучих заходів для нейтралізації і певної локалізації організованої злочинності, зволікання з приборканням цього найнебезпечнішого соціаль­ного явища може призвести до політичної дестабілізації, до пе­ретворення держави на кримінально-кланову або тоталітарну. Саме тому розслідування злочинів, вчинених організованими злочинними угрупованнями, завжди становить собою велику складність як за обсягом слідчо-оперативної роботи, так і в пси­хологічному аспекті.

Вчені і фахівці, аналізуючи розвиток організованих злочин­них об'єднань, дійшли висновку, що найчастіше вони на основі малих неформальних антисоціальних груп, учасники яких доб-

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЙНО ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ______________ ВЗАЄМОДІЇ СУБ'ЄКТІВ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

ровільно об'єдналися з метою вчинення злочину. В подальшому такі групи поступово, з набуттям злочинного досвіду, усклад­нюють свою функціональну структуру, визначаються лідери, керівна ланка, розподіляються ролі й функції учасників. Таким чином, прості (ситуативні) злочинні групи трансформуються у все більш організовані злочинні об'єднання. Хибним і застарі­лим є уявлення, що організовані злочинні групи десь збира­ються, ховаються і таємно вчиняють злочини. Зараз становище зовсім інше: учасники злочинних угруповань працюють в ко­мерційних і державних структурах, використовуючи їх легаль­ні можливості.

Крім того, слід мати на увазі, що учасники організованих злочинних об'єднань завжди надають один одному психологіч­ну допомогу і підтримку, тому кожен із них почувається більш впевнено. Це, в свою чергу, полегшує прийняття рішення про вчинення злочину і його реалізацію. В групі швидше відбуваєть­ся передача та засвоєння злочинного досвіду; зростають можли­вості втаємничення злочину чи його слідів, захисту учасників від правоохоронних органів, надання допомоги заарештованим та членам їх сімей.

Важливим також є те, що у структурі злочинної діяльності організованих злочинних об'єднань їх протидія слідству, по суті, належить до своєрідних засобів продовження злочинної діяльності. При цьому вона має як випереджуючий характер, так і характер використання заздалегідь розроблених прийо­мів у процесі вчинення злочинних діянь або після їх завершен­ня, а також у випадку виникнення будь-яких ексцесів. Якщо ж діяльність організованого злочинного угруповання привер­нула увагу правоохоронних органів, а тим більше - поруше­на кримінальна справа, злочинцями застосовується комплекс протидій.

Протидія розслідуванню - це умисна діяльність, спрямована на перешкоджання процесу розслідування злочинної діяльності і встановлення істини. Ця протидія може бути безпосередньою або опосередкованою, коли вплив на правоохоронні органи здій-

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

снюється через третіх осіб. В основному протидія реалізується через механізм міжособистісного спілкування.

До попереджувальних заходів протидії розкриттю та розслі­дуванню злочинів відносяться:

старанна конспірація злочинної діяльності; ретельна розвідка майбутніх об'єктів злочинної діяль­ності;

створення служб внутрішньої безпеки; контррозвідувальна діяльність на користь злочинного співтовариства;

моделювання поведінки для своїх членів на випадок викриття;

встановлення корумпованих зв'язків із посадовими особа­ми державних та правоохоронних органів; впровадження «довірених» осіб у правоохоронні органи, в органи влади та управління;

налагодження каналів зв'язку зі слідчими ізоляторами, а в майбутньому — керівництво діями заарештованих; усунення осіб, здатних викрити злочинну діяльність. В процесі злочинної діяльності і після неї можуть вживатися заходи для приховування інформації про злочин шляхом її зни­щення, маскування, фальсифікації, утаювання (підробка доку­ментів, підміна або знищення об'єктів), а також жорсткого пси­хологічного (підкуп, шантаж) та фізичного впливу на її носіїв (свідків, потерпілих, спеціалістів, інших осіб).

Складність розслідування кримінальних справ цієї категорії полягає й в тому, що вчинювані організованими угрупованнями злочини нерідко виходять за межі району, міста або регіону, а в деяких випадках мають міжрегіональний характер. Воно ви­магає від слідчих прояву високих моральних якостей, професіо­налізму, відданості інтересам суспільства та психологічної стій­кості.

Злочинні угруповання з метою створення перешкод розсліду­ванню використовують різні провокаційні дії, шантаж, погро­зи, наклепи. Мета протидії одна - уникнути відповідальності за

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ______________ ВЗАЄМОДІЇ СУБ'ЄКТІВ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

вчинені злочини, зберегти свої позиції і привілеї. Відомо багато фактів створення негативної, штучно підігрітої, спекулятивно-ажіотажної суспільної атмосфери навколо розслідування. Для цього в засобах масової інформації публікуються «замовні» ма­теріали, які підкреслюють недоліки слідства; вигадані або такі, що дійсно мали місце, зловживання слідчих; подається інфор­мація, яка позитивно характеризує підозрюваних.

Досить часто поширюються неправдиві чутки навколо розслі­дуваної події, організуються пікетування, демонстрації, навіть, голодування. Одночасно підключаються корумповані зв'язки на різноманітних рівнях. Внаслідок цього справа ставиться на «особливий контроль». Слідчий у таких ситуаціях перебуває під психологічним та посадовим тиском, матеріали кримінальної справи набувають розголосу, а злочинці - одержують необхідну інформацію про хід розслідування, консультації щодо уперед­жуючих засобів протидії.

Залучення адвокатів-захисників, які співпрацюють з органі­зованими злочинними об'єднаннями, призводить до того, що вони не стільки виконують свої процесуальні функції, скільки відіграють роль «зв'язкових» для обміну інформацією між за­арештованими та їх оточенням. Захисник використовується та­кож як канал інформації про стан ходу розслідування, а також як суб'єкт, що безпосередньо протидіє ефективному проведенню слідчих дій.

Застосовуються також заходи по від'єднанню розслідування від основної частини організованого злочинного угруповання. Для цього надається значна матеріальна підтримка заарешто­ваним, їхнім сім'ям із одночасним схиленням їх узяти всю про­вину на себе, не видавати спільників, організаторів. З цією ж метою слідство «наводять» на спеціально підготовлених свідків, потерпілих, показання яких «працюють» на версію про пер­соніфікацію осіб, які вчинили злочин. Підкидаються нові «до­кази», що підтверджують версію про обмежену кількість учас­ників злочинної групи.

 

ПСИХОЛОГІЯ СЛІД ЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У свою чергу, корумпованими представниками правоохорон­них органів використовуються такі засоби:

несвоєчасне створення слідчо-оперативних груп, невип­равдані заміни їх учасників, введення до складу слідчо-оперативних груп недосвідчених чи малокваліфікованих працівників;

зайве опікування з невідповідною обставинам суворістю відносно осіб, які ведуть розслідування, що спричиняє невпевненість їх у своїх діях, позбавляє ініціативи, само­стійності;

схилення слідчих до обмеження обсягу розслідування; підкуп, шантаж, вчинення іншого психологічного впливу на учасників слідчо-оперативних груп.

З урахуванням вищенаведених складностей, працівники ор­ганів досудового розслідування повинні володіти відповідними тактико-психологічною методиками, що включали б органі­зацію й планування, рекомендації по проведенню оперативно-слідчих операцій і комбінацій, на основних положеннях яких ми нижче зупинимося.

Починати розслідування справ цієї категорії бажано з ретель­ного вивчення всіх матеріалів і створення слідчо-оперативної гру­пи (СОГ). Після цього розробляється план слідчих дій і оператив-но-розшукових заходів як загального характеру, так і за кожним періодом та епізодом. Враховуючи те, що злочинні угруповання мають «блоки захисту» у вигляді корумпованих працівників держапарату і правоохоронних органів, планування повинно проводитися з максимальним дотриманням режиму таємності. Важливим організаційним заходом під час розслідування бага­тоепізодних справ є своєчасний виїзд членів слідчо-оперативних груп до інших міст чи регіонів в умовах збереження таємниці (не повідомляти місцеві правоохоронні органи про виїзд, не випису­вати проїзні документи до місця призначення і т. ін.).

Організаційні заходи під час планування розслідування виз­начаються криміналістичною характеристикою вчинених зло­чинів і конкретних ситуацій.

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЙНО ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ______________ ВЗАЄМОДІЇ СУБ'ЄКТІВ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

Розслідування багатоепізодних групових справ слід доруча­ти слідчим, схильним до аналітичної роботи. Такому слідчому-аналітику доручається вивчення всіх протоколів слідчих дій та інших матеріалів справи, на підставі яких він складає картки на кожного учасника організованого злочинного об'єднання з його індивідуально-психологічною характеристикою, його по­передніми показаннями, в тому числі й відносно нього інших учасників злочинної групи. Одночасно складаються картки за кожним епізодом злочинної діяльності з зазначенням того, хто брав участь в їх вчинені, яку роль виконував, які зібрані дока­зи. В подальшому такі картки доповнюються матеріалами, що надходять. Такий постійний аналіз надає слідству цілеспрямо­ваного характеру, допомагає всім учасникам слідчо-оперативної групи в якісному проведенні слідчих дій і оперативно-розшуко-вих заходів, в складанні основних процесуальних документів, зокрема, постанови про пред'явлення обвинувачення, обвину­вального висновку, у визначенні мотиваційно-цільової установ­ки злочинного угруповання та вольових, емоційних якостей його учасників.

З психологічної точки зору, недоцільно у ході розслідуван­ня групового злочину замінювати учасників слідчо-оперативної групи, оскільки передача матеріалів справи іншим особам тягне за собою втрату вже встановленого психологічного контакту з підслідними.

З метою всебічного і повного розслідування всієї злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації доціль­но визначити соціально-психологічну характеристику угрупо­вання, що включає:

мотивостворюючу роль угруповання, її спрямованість і ступінь кримінального зараження;

наявність ієрархічної структури і регламентованого уп­равління злочинною діяльністю з боку керівника (органі­затора) або керуючої ланки;

особливості стосунків та структуру комунікативних зв'язків;