Автомобільний, залізничний та внутрішній водний транспорт

 

1. З метою забезпечення скоординованого розвитку та прогресивної лібералізації перевезень між Сторонами відповідно до їхніх взаємних комерційних потреб, умови взаємного доступу на ринок у автомобільному, залізничному та внутрішньому водному транспорті будуть визначені можливими у майбутньому спеціальними угодами в галузях автомобільного, залізничного та внутрішнього водного транспорту.

2. До часу укладення зазначених у пункті 1 цієї статті угод, Сторони не запроваджують умови взаємного доступу на ринок між Сторонами більш обмежувальні у порівнянні з ситуацією, що склалася на дату, що передує даті набрання чинності цією Угодою.

 

3. Положення існуючих двосторонніх угод, які не відображено у можливих у майбутньому угодах, як зазначено у пункті 1 цієї статті, продовжуватимуть застосовуватися.

Стаття 137

Авіаційний транспорт

 

1. З метою забезпечення скоординованого розвитку та прогресивної лібералізації перевезень між Сторонами відповідно до їхніх взаємних комерційних потреб, умови взаємного доступу на ринок повинні розглядатися відповідно до Угоди між Україною та Європейським Союзом про спільний авіаційний простір (далі –– CAA).

 

2. До часу укладення CAA, Сторони не здійснюватимуть будь-яких заходів або дій, більш обмежуючих або дискримінаційних у порівнянні з ситуацією, що склалася до набрання чинності цією Угодою.

Стаття 138

Наближення законодавства

Україна узгодить своє законодавство, у тому числі адміністративні, технічні та інші норми у сфері міжнародного морського транспорту з відповідними нормами, прийнятими Стороною ЄС, в тій мірі, в якій таке законодавче наближення сприятиме подальшій лібералізації та відкритості взаємному доступу на ринки Сторін та руху пасажирів та вантажів. Це наближення розпочнеться з дати підписання цієї Угоди та поступово розповсюджуватиметься на всі елементи acquis ЄС, згадані у Додатку XVII до цієї Угоди.

 

Частина 6

Електронна торгівля

 

Стаття 139

Мета та принципи

1. Сторони, визнаючи, що електронна торгівля розширює можливості ведення торгівлі в багатьох секторах, погоджуються сприяти розвитку електронної торгівлі між ними, зокрема шляхом співробітництва в сфері питань, пов’язаних із електронною торгівлею відповідно до положень цієї Глави.

 

2. Сторони погоджуються, що розвиток електронної торгівлі має здійснюватися за умови забезпечення повної відповідності найвищим міжнародним стандартам захисту інформації, з метою забезпечення довіри користувачів електронної торгівлі.

 

3. Сторони погоджуються, що електронна передача даних вважатиметься наданням послуг, в розумінні Частини 3 «Транскордонне надання послуг» цієї Глави, з якого не стягуються митні платежі.

Стаття 140

Нормативно-правові аспекти електронної торгівлі

1. Сторони підтримуватимуть діалог з питань регулювання електронної торгівлі, що включатиме, серед інших питань, наступні:

a. визнання сертифікатів електронних підписів, виданих населенню, та сприяння розвитку послуг транскордонної сертифікації,

b. відповідальність постачальників посередницьких послуг у зв’язку з переданням або зберіганням інформації,

c. поводження з небажаними електронними комерційними повідомленнями,

d. захист споживачів в сфері електронної торгівлі,

e. будь-які інші питання, які стосуються розвитку електронної торгівлі.

 

2. Таке співробітництво може існувати у формі обміну інформацією про відповідне законодавство Сторін стосовно цих питань, а також про впровадження такого законодавства.

Частина 7

Винятки

Стаття 141

Загальні винятки

1 Без шкоди загальним виняткам, визначеним у статті 472 цієї Угоди, на положення цієї Глави та Додатків XVI-A, XVI-B, XVI-C, XVI-D, XVI-E, XVI-F i XVII до цієї Угоди поширюються винятки, наведені в цій статті.

 

2. За умови дотримання вимоги, що такі заходи не застосовуються у спосіб, який є засобом довільної або невиправданої дискримінації між країнами, у яких переважають подібні умови, або не будуть виступати прихованим обмеженням права на заснування економічної діяльності або транскордонне постачання послуг, жодне положення у цій Главі не можна тлумачити як таке, що перешкоджає будь-якій із Сторін вживати або забезпечувати виконання заходів, які:

(a) необхідні для захисту громадської безпеки, громадської моралі, або для забезпечення громадського порядку;

(b) необхідні для забезпечення захисту життя та здоров’я людей, тварин або рослин;

(c) стосуються збереження вичерпних природних ресурсів, якщо такі заходи вживаються разом із обмеженнями, що поширюються на національних інвесторів або на внутрішнє постачання або споживання послуг;

(d) необхідні для забезпечення захисту національних художніх, історичних або археологічних цінностей;

(e) необхідні для забезпечення дотримання законів або правил, які не є несумісними із положеннями цієї Глави, зокрема положення, які пов’язані із:

(i) запобігання шахрайській чи оманливій практиці, або вирішенням питань, що стосуються наслідків невиконання контрактів;

(ii) захистом приватного життя осіб у зв’язку із обробкою та поширенням персональних даних, та забезпеченням конфіденційності документів та рахунків приватних осіб;

(iii) безпекою.

(f) не відповідають положенням статей 88(1) та 94 цієї Угоди, за умови що різниця у режимах спрямована на забезпечення ефективного або рівноправного встановлення або стягнення прямих податків, пов’язаних із економічною діяльністю, інвесторами або постачальниками послуг іншої Сторони[34].

3. Положення цієї Глави та Додатків XVI-A, XVI-B, XVI-C, XVI-D, XVI-E, XVI-F i XVII до цієї Угоди не поширюються на відповідні системи соціального захисту Сторін або на діяльність, яка здійснюється на території кожної Сторони, та які пов’язані, навіть час від часу, з реалізацією офіційних повноважень.

Стаття 142

Податкові заходи

РНС, що надається згідно із положеннями цієї Глави, не поширюється на податковий режим, який Сторони забезпечують або забезпечуватимуть у майбутньому на основі угод між Сторонами, спрямованими на уникнення подвійного оподаткування.

 

Стаття 143

Винятки, пов’язані із безпекою

 

1. Жодне з положень цієї Угоди не можна тлумачити як таке, що:

(a) вимагає від будь-якої Сторони надання будь-якої інформації, розкриття якої ця Сторона вважає несумісним із принциповими інтересами власної безпеки; або

(b) не дозволяє будь-якій Стороні вживати будь-які із вказаних нижче заходів, які ця Сторона вважає необхідними для захисту принципових інтересів власної безпеки і які:

(i) пов’язані із виробництвом зброї, військового спорядження або матеріалів для ведення воєнних дій, або із торгівлею ними;

(ii) пов’язані із економічною діяльністю, яка здійснюється безпосередньо або опосередковано для цілей забезпечення військових формувань;

(iii) пов’язані із ядерними або термоядерними матеріалами, або матеріалами, з яких вони виробляються; або

(iv) вживаються під час війни або інших надзвичайних ситуацій у міжнародних відносинах; або

(c) не дозволяє будь-якій Стороні вживати будь-які заходи на виконання зобов’язань, які ця Сторона взяла на себе з метою забезпечення міжнародного миру та безпеки.

 

ГЛАВА 7

ПОТОЧНІ ПЛАТЕЖІ ТА РУХ КАПІТАЛУ

Стаття 144

Поточні платежі

 

Сторони зобов’язуються не обмежувати і дозволяти, відповідно до положень статті VIII Статей Угоди Міжнародного валютного фонду 1944 року, будь-які платежі та перекази у вільно конвертованій валюті за поточними рахунками платіжного балансу між Сторонами.

 

Стаття 145

Рух капіталу

 

1. Що стосується операцій на рахунку операцій з капіталом та фінансовому рахунку платіжного балансу, то з дати набрання чинності цією Угодою Сторони повинні забезпечувати вільний рух капіталу, пов’язаного з надходженням прямих інвестицій^[35] відповідно до законодавства приймаючої країни та інвестуванням відповідно до положень Глави 6 «Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля» Розділу IV цієї Угоди та виплати або репатріації цих інвестованих капіталів та будь-якого прибутку, отриманого з них.

 

2. Що стосується інших операцій на рахунку операцій з капіталом і фінансовому рахунку платіжного балансу, з дати набрання чинності цією Угодою і без шкоди для інших положень цієї Угоди, Сторони повинні забезпечити:

a) вільний рух капіталу пов’язаний з наданням кредитів, які стосуються торговельних операцій, або з наданням послуг, в яких бере участь резидент однієї із Сторін,

b) вільний рух капіталу, пов’язаний з портфельними інвестиціями і фінансовими позиками та кредитами інвесторів іншої Сторони.

 

3. Україна зобов’язується завершити лібералізацію операцій на рахунку операцій з капіталом і фінансовому рахунку платіжного балансу відповідно до рівня лібералізації в Стороні ЄС до дати надання режиму внутрішнього ринку у сфері фінансових послуг відповідно до статті 4.3 Додатку XVII до цієї Угоди. Позитивна оцінка законодавства України щодо руху капіталу, його впровадження і постійного дотримання відповідно до принципів, викладених у статті 4.3 Додатку XVII до цієї Угоди, є необхідною передумовою для будь-якого рішення Комітету з питань торгівлі щодо надання статусу внутрішнього ринку у сфері фінансових послуг.

 

4. Без шкоди для інших положень цієї Угоди, Сторони не вводитимуть будь-яких нових обмежень на рух капіталу і поточні платежі між резидентами України та Сторони ЄС і не будуть робити існуючі умови більш обмежувальними.

 

Стаття 146

Захисні заходи

 

Без шкоди для інших положень цієї Угоди у разі, якщо за особливих обставин, платежі та рух капіталу між Сторонами спричиняють або загрожують спричинити серйозні труднощі з точки зору реалізації операцій курсової або грошово-кредитної політики[36] в Україні або одній чи кількох державах-членах Європейського Союзу, відповідні Сторони можуть вдатися до захисних заходів щодо руху капіталу між Стороною ЄС і Україною на термін, що не перевищує шість місяців, якщо такі заходи вкрай необхідні. Сторона, яка вживає захисні заходи, повинна негайно інформувати іншу Сторону про прийняття такого заходу та надає, як тільки можливо, часові рамки скасування таких заходів.

 

Стаття 147