Діагностика вагітності та неплідності у кобил

Основними методами діагностики жеребності є рефлексологічний, зовнішнє та внутрішнє (ректальне) дослідження і сонографія.

При огляді кобили у другій половині жеребності помітне випинання лівої черев­ної стінки, а у кінці плодошення нижня її частина відвисає. Після моціону інколи спо­стерігаються коливання черевної стінки, обумовлені рухами плода.

Застосовуючи пальпацію, доцільно послабити тонус черевної стінки, повернувши голову кобили вліво або ж стисканням шкіри в області холки чи над 10-13-им спин­ним хребцем. Пальпацію проводять з лівого боку кобили, прикладаючи долоню пра­вої руки до черевної стінки на умовній лінії між колінним суглобом і пупком.

Тиском руки черевну стінку максимально відводять до середини, а потім швидко послаблюють тиск, не відводячи руки від шкіри черевної стінки і проводячи незна­чний повторний рух до середини. У вагітних тварин відчувається легкий поштовх на руку. Якщо за першою спробою не вдається намацати плід, то пальпацію повторю­ють, зміщуючи руку вверх, вперед, вниз, назад.

При натисканні на черевну стінку плід зміщується до середини черевної порож­нини, а при послабленні тиску повертається у попереднє положення і наштовхується на черевну стінку. Робити поштовхи кулаком, ударами не можна, так як це може спри­чинити аборт.

Аускультацію, з допомогою стетоскопа або фонендоскопа, проводять у тому ж місці, що й пальпацію. Прослуховують серцебиття плода, яке складає 120-130 ударів за хвилину.

Зовнішні методи діагностики вагітності прості, вони можуть виконуватися в різних умовах, але вони дозволяють ставити позитивний діагноз лише в другій половині ва­гітності. Для виключення вагітності ці методи непридатні, так як зміни контурів черев­ної стінки і набряки можуть бути і у невагітних кобил із-за різних причин, а відсутність поштовху плода при пальпації і серцебиття при аускультації більше обумовлюються морфо-топографічними перепонами між плодом і черевною стінкою матері.

Піхвовий метод діагностики жеребності включає огляд і пальпацію. Огляд прово­дять з допомогою піхвового дзеркала. У вагітних кобил при введенні дзеркала у піхву відчувається деякий опір його проходження, що виникає із-за згущення і збільшення в'язкості і липкості слизу. На поверхні піхвового дзеркала, вийнятого з піхви, можна виявити смужки та грудки однорідного мутнуватого слизу сірого кольору, що легко згортається у кульки. З третього тижня після запліднення спостерігається блідість і матовий колір слизової оболонки піхви.

У неплідних кобил дзеркало вводиться і виводиться з піхви вільно, слизова обо­лонка її звичайно волога, покрита невеликою кількістю прозорого або злегка мутну­ватого слизу. Шийка матки знаходиться на дні таза, піхвова її частина розміщена у центрі, між розкритими браншами дзеркала, цервікальний канал закритий або при- відкритий, а слизовий корок у ньому відсутній.

Під час стадії збудження статевого циклу дзеркало входить у піхву вільно, слизо­ва оболонка присінку і піхви буває червонуватою, покритою тічковим слизом, канал шийки матки відкритий і з нього витікає тічковий слиз.

Ш. Чех зі співавторами (1952) запропонували використовувати для діагностики жеребності пальпацію геніталій через склепіння піхви і визначення в'язкості слизу. Слиз з піхви, що прилип до руки під час вагінального обстеження, стискають між великим і вказівним пальцями. Якщо під час розведення пальців слиз утворює го­могенний або з декількох прозорих волокон тяж, то тварина вважається вагітною. У неплідних кобил тяж складається з одного волокна, а перетинка має мутний колір. Даний метод може давати об'єктивні відповіді на жеребність лише при відчутті пе- редлежачих частин плода під час пальпації крізь стінку піхви.

Ректальний метод. Перевірку кобил на жеребність краще проводити ввечері або у обідній час безпосередньо після фізичного навантаження. Дослідження вранці піс­ля нічної годівлі затрудняється із-за переповнення прямої кишки і підвищення вну­трішньочеревного тиску.

Дослідження проводять після фіксації тварини у спеціальних станках або з допо­могою парувальної шлеї. Норовистим кобилам у станку, а при фіксації парувальною шлеєю у всіх випадках, піднімають голову догори і ліву передню кінцівку. Найнебез- печніший момент для дослідження - початок введення руки в анус. Після його про­ходження пальцями тварина, як правило, заспокоюється.

При виявленні скупчення на слизовій оболонці кишки личинок овода їх не можна відривати. Відокремлені від слизової оболонки личинки швидко прикріплюються до руки, травмуючи шкіру, викликають біль і запалення.

Дослідження кобили цим методом краще розпочинати з яєчників. З цією метою руку проводять до рівня 4-5-го поперекового хребця, пальці наполовину згинають і притискують до лівої частини черевної стінки, відводячи руку в напрямі таза. При наближенні до області маклока, промацується вертикально розміщений тяж - крані­альний край маткової брижі. У цій же ділянці знаходять яєчник, який відрізняється від інших тканин формою і пружно-еластичною консистенцією.

Інколи для пошуку лівого яєчника доводиться промацувати усю ліву половину склепіння таза і область поперечних відростків останніх хвостових хребців, що пов'я­зане з різним розміщенням яєчників навіть у вагітних кобил. Захопивши яєчник між кінчиками пальців і долонею, пальпують його, визначаючи форму, розміри, консис­тенцію. З яєчника руку опускають вниз і назад. За яєчником відчувається щільніший за інші тканини тяж - зв'язка між яєчником і рогом, у якій розміщується яйцепровід. Нижче зв'язки пальпується верхівка рогу матки, яку захоплюють великим і вказівним пальцями або долонею і зігнутими пальцями. Переміщуючи пальці по рогу назад, визначають його форму, розміри і консистенцію. За рогом матки пальпується її тіло і шийка. Подальші переміщення зі зміщенням руки вправо, дають змогу визначити стан правого рогу, матково-яєчникової зв'язки і яєчника. Шийка матки пальпується у вигляді тканинного більш щільного утворення, розміщеного упродовж тазового зро­щення. Краніально її контури без чітких меж переходять у тіло матки, а каудально відчувається чітка межа закінчення пружної консистенції тканин.

При промацуванні матки в нежеребному стані кобили знаходять обидва роги рів­ними, симетричними, стрічкоподібними, а стінки її еластичними. Уся матка від до­тику може слабо еректувати.

При жеребності спостерігаються характерні зміни у яєчниках і матці та їх топо­графії - роги, тіло, а потім шийка зміщуються до передньої частини таза і у черевну порожнину. У зв'язку з цим ускладнюється пошук матки і яєчників. Тому застосову­ють інші прийоми пошуку геніталій. Пальці руки розміщують на боковій поверхні лівої або правої частини таза і проводять до лобкового зрощення, де під них попадає шийка, тіло або роги матки. Від визначеної частини розпочинають дослідження.

У зв'язку зі зміною функ­ції матки і її топографії відбу­ваються суттєві зміни судин матки - збільшується про­світ, інтенсивність кровообі­гу і виникає особлива пуль­сація. Замість звичайних по­штовхів при пальпації судин відчувається вібрація, яку дехто називає дзижчанням. Стан яєчників може зміню­ватися залежно від наявнос­ті функціональних утворень (фолікули, жовті тіла) та при різних патологіях. При розви­тку граафового міхурця роз­міри яєчників збільшуються і відчувається флуктуація. Жовті тіла також збільшують розміри, змінюють форму яєчника, а консистенція його стає щільнішою.

У неплідних тварин яєчники у 80-90 % випад­ків підтягуються ближче до хребта, роги матки мають однакову величину, плоскі, у вигляді стрічки, дряблува- ті, при пальпації протягом 5-10 сек. проявляють ригід­ність (скорочуються), після чого знову розслабляються і нагадують стрічку. Шийка матки розміщується на дні таза, а маткові судини рівно­мірно розвинені і однаково пульсують. При неплідності, викликаній гінекологічними

хворобами у яєчниках, яйцепроводах і матці виникають характерні зміни.

9Д

16 15

Рис. 64. Ректальна діагностика жеребності у кобили (за А. П. Студєнцовим та Х. І. Животковим): А - Ректальна діагностика жеребності: розміщення статевих органів; Б - промацування зв'язки та яєчника; В - матка кобили до 20 днів жеребності; Г - початок другого місяця; Д - четвертий місяць; Е - дев'ять місяців. Деталі А, Б: 1 - товстий відділ кишечника; 2 - лівий ріг матки; 3 - яєчник; 4 - широка маткова зв'язка; 5 - клубова кістка; 6 - тіло матки; 7 - шийка матки; 8 - пряма кишка; 9 - пряма кишка; 10 - піхва; 11 - дно тазу; 12 - се­човий міхур; 13 - правий ріг матки; В: 1 - поперечний розріз невагітного; 2 - вагітного рога матки; Г, Д, Е: 3 - черевна стінка; 4 - правий (вільний) ріг матки; 5 - широкі маткові зв'язки; 6 - яєчник; 7 - клубова кістка; 8 - пряма кишка; 9 - лівий ріг матки; 10 - тіло матки; 11 - шийка матки; 12 - піхва; 13 - дно таза; 14 - сечовий міхур; 15 - лівий (вільний) ріг матки; 16 - пра­вий ріг (плодовмістилище).

20-27 днів жеребності. Роги матки стають пружними, їх краї заокруглюються (ков­басоподібні). З часом (до 30 днів жеребно сті) у яєчниках пальпуються жовті тіла і фоліку-
ли, що збільшує їх розміри. Розміщення одного з яєчників змінюється - він опускається на витягнутій зв'язці і вільно переміщується. Основа одного з рогів матки збільшується до розмірів курячого яйця. Інколи у цьому місці і тілі матки відчувається флуктуація.

30-35 днів жеребності. Роги матки стають несиметричними, вагітний ріг буває збільшеним на 1-1,5 см порівняно з другим рогом. Борозенка між рогами чітко роз­межована. При пальпації вагітний ріг не скорочується. В одному з яєчників добре промацується жовте тіло.

40-45 днів жеребності. В цей період ознаки жеребності настільки характерні, що можна визначити її порівняно легко. Дуже добре виявлене ампулоподібне розширен­ня діаметром близько 10 см у початковій частині вагітного рога. Весь вагітній ріг змі­щується вперед і вниз, за лобковий край кісток таза, де і можна дістати його пальцями. Роги матки ущільнені, хоч невагітний ріг майже не змінюється в положенні і розмірі.

Два місяці жеребності. Вагітний ріг у початковій частині збільшений до розміру кула­ка. При промацуванні його добре відчувається флуктуація. Вершина рога ще не заповнена рідиною плодового міхура. Вагітний ріг звисає в черевну порожнину за передній край лобкових кісток настільки, що його можна дістати пальцями з великими труднощами.

Три місяці жеребності. Під впливом великої кількості плодових вод (близько 2 л) тіло матки й вагітний ріг дуже збільшуються. Обидва яєчники опущені, зв'язки їх натягнуті. Широкі маткові зв'язки твердіші, задній край їх відчувається у вигляді на­тягнутих шнурів, що йдуть вниз.

Чотири місяці жеребності. Матка і вагітний ріг збільшені до розміру середнього кавуна і опущені в черевну порожнину. Маткові зв'язки в своїй верхній частині на­пружені і твердуваті.

П'ять місяців. Матка знаходиться у черевній порожнині. Плідний міхур великий, добре флуктує. Виразно вібрує середня маткова артерія з боку плодовмістилища.

П'ять - шість місяців жеребності. Виявляється глибше опускання плода в че­ревну порожнину. В 5 місяців намацати плід можна тільки далеко введеною рукою. В 6 місяців промацати плід звичайно не вдається, бо він лежить на нижній стінці черева. Шийка матки промацується на лобковому зрощенні у вигляді тяжа. З цього періоду середня маткова артерія з боку вагітного рога збільшується, в ній відчутне "дзюрчання" крові.

Шість - сім місяців. Шийка матки опускається в черевну порожнину, а матка з плодом - до нижньої черевної стінки, що затрудняє її обстеження. Починає вібрувати середня маткова артерія з боку протилежного до плодовмістилища рогу матки.

Сім - вісім місяців жеребності. При глибокому промацуванні через пряму кишку можна намацати пальцями окремі частини плода. На легкий поштовх рукою він від­повідає сильним ударом по пальцях. Середня маткова артерія збільшена і з боку не- вагітного рога, але менше, ніж з боку вагітного.

Дев'ять місяців жеребності. Шийка матки розміщена у тазовій порожнині; паль­пуються передлежачі частини плода. Відчутно вібрують зазначені маткові артерії.

Десять - одинадцять місяців. Передлежачі частини плода розміщуються в тазовій порожнині. Всі артерії добре вібрують. Виповнюється молочна залоза.

Об'єктивним методом ранньої діа­гностики жеребності є сонографічний, який дозволяє виявляти ембріони вже на 11-18-й день їх розвитку.

Лабораторна діагностика жереб­ності. З цією метою, дотримуючись правил асептики, беруть через піхвове дзеркало зразок слизу з вустя шийки матки і роблять на знежиреному пред­метному склі рівні мазки, які висушу­ють на повітрі, фіксують спиртом і фар­бують фарбою Романовського (3 краплі на 1 мл дистильованої води). Одержані препарати розглядають в імерсійному полі під мікроскопом. За ознаки вагіт­ності вважають: наявність в мазку різної величини кульок слизу, значну кількість війчастого епітелію, окремих клітин плоского епітелію (метод Бенеша-Курасави). Недоліками цього методу діагностики жеребності є: механічне подразнення рецепторів піхви і шийки матки та ймовірність інфікування геніталій, що може призвести до аборту; неможлість установити терміни вагітності; необ'єктивність методу, що обумовлюється можливими подібними зміна­ми стану слизової оболонки при хворобах.

Дослідження на вагітність ослиць та верблюдиць проводять за методиками, роз­робленими для кобил та корів.